справа № 380/3656/22
20 травня 2022 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (Відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до пункту «б» статті 12 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із зарахуванням до календарної вислуги років пільгового стажу 00 років 11 місяців 21 день та періоду навчання у Львівському державному університеті імені Івана Франка 02 роки 04 місяці 29 днів;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 з 10 січня 2022 року з пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до пункту «б» статті 12 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зарахувавши до календарної вислуги років пільговий стаж 00 років 11 місяців 21 день, та період навчання у Львівському державному університеті імені Івана Франка 02 роки 04 місяці 29 днів;
- судові витрати покласти на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що проходив службу в податковій міліції; звільнений наказом Головного управління ДФС у Львівській області від 24 листопада 2021 року № 172-о з 25 листопада 2021 року. Оскільки на дату звільнення зі служби у нього була відсутня вислуга років 25 календарних років, то з 26 листопада 2021 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначило йому пенсію за вислугу років не відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ), а відповідно до пункту «б» цього ж Закону, виходячи із загального страхового стажу 28 років 02 місяці 21 день.
10 січня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив перевести його з пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до пункту «б» статті 12 Закону № 2262-ХІІ, на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 цього ж Закону, зарахувавши до календарної вислуги років час проходження служби в зоні проведення антитерористичної операції 00 років 11 місяців 21 день та період навчання у Львівському державному університеті імені Івана Франка 02 роки 04 місяці 29 днів. Однак листом від 20 січня 2022 року № 1096-618/К-52/8 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовило позивачу у такому переведенні з підстав відсутності у нього на дату звільнення зі служби вислуги 25 календарних років і більше.
Позивач, покликаючись на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 27 червня 2021 року у справі № 750/9775/16-а, від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а, уважає вищезазначену відмову протиправною, оскільки для набуття права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ до календарної вислуги років зараховуються такі періоди: служба в податковій міліції; час навчання у цивільних закладах вищої освіти до вступу на службу до податкової міліції із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби; час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, на пільгових умовах один місяць служби за три місяці. Позивач зазначає, що з урахуванням періоду служби в податковій міліції (21 рік 08 місяців 05 днів), часу навчання у Львівському державному університеті імені Івана Франка з 01 вересня 1993 року по 30 червня 1998 року (02 роки 04 місяці 29 днів) та періоду проходження служби в зоні проведення антитерористичної операції з 30 жовтня 2019 року по 27 лютого 2020 року (00 років 11 місяців 21 день) його вислуга років в календарному обчисленні станом на день звільнення зі служби становила 25 років 00 місяців 25 днів, що є достатньою для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ. Тому, на думку позивача, відмова відповідача у переведенні його з пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до пункту «б» статті 12 Закону № 2262-ХІІ, на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 цього ж Закону є протиправною.
У зв'язку з вищенаведеним адміністративний позов просить задоволити у повному обсязі.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що згідно розрахунку вислуги років, який складений та підписаний ОСОБА_2 , вислуга років позивача станом на 25 листопада 2021 року у календарному обчисленні становить 21 рік 08 місяців 05 днів, у пільговому - 00 років 11 місяців 21 день. З цим розрахунком вислуги років позивач ознайомлений та його не оскаржував у встановленому порядку. Подання про призначення пенсії позивачу скеровано уповноваженим органом відповідно до Закону № 2262-ХІІ. Отже, на час звільнення зі служби позивач не набув права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ, тому пенсія призначена йому відповідно до пункту «б» статті 12 цього Закону. Зарахування вислуги років у пільговому обчисленні для призначення пенсії за вислугу років ця стаття не передбачає. Окрім того, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не наділене повноваженнями щодо розрахунку та обчислення вислуги років. З огляду на це, на думку відповідача, вимоги позивача щодо зарахування часу навчання у Львівському державному університеті імені Івана Франка заявлені до неналежного відповідача.
Відповідач, покликаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 750/10827/16-а, вказує, що період служби на пільгових умовах відповідно до Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року (далі - Порядок № 393), та частини 2 статті 17 Закону № 2262-ХІІ не може бути зарахований до календарної вислуги років. Тим паче, що розрахунок служби позивача на пільгових умовах становить лише 00 років 11 місяців 21 день.
Відповідач зазначає, що відповідно до частини 2 статті 63 Закону № 2262-ХІІ якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. Проте інших додаткових документів, крім заяви, позивач не надав.
Відповідач уважає необґрунтованими посилання позивача на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а, оскільки така не є релевантною до цього спору. Більше того, зміна правової позиції Верховного Суду зі спірного питання не є підставою для перегляду пенсійного забезпечення позивача. Підкреслює, що Закон № 2262-ХІІ має вищу юридичну силу, ніж Порядок № 393.
Ураховуючи викладене, просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.
На спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, позивач подав відповідь на відзив.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 18 лютого 2022 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.
Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:
З 30 жовтня 2019 року по 27 лютого 2020 року позивач брав участь у здійсненні заходів із збереження національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, а також брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції у Донецькій області з підпорядкуванням керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією у Донецькій та Луганській областях, що підтверджується відповідними довідками від 18 березня 2020 року та від 18 грудня 2021 року.
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 , виданого 29 квітня 2020 року Державною фіскальною службою України, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Відповідно до наказу Головного управління ДФС у Львівській області від 24 листопада 2021 року № 172-о «Про звільнення працівників податкової міліції» полковника податкової міліції ОСОБА_1 звільнено з податкової міліції у запас з 25 листопада 2021 року. Зі змісту цього наказу слідує, що вислуга років позивача на день звільнення у календарному обчисленні становить 21 рік 08 місяців 05 днів, страховий стаж становить 06 років 06 місяців 16 днів, загальний страховий стаж становить 28 років 02 місяці 21 день, пільгова вислуга років становить 00 років 11 місяців 21 день.
Згідно з Розрахунком вислуги років на пенсію полковника податкової міліції ОСОБА_1 , заступника начальника відділу кадрового забезпечення Головного управління ДФС у Львівській області, від 25 листопада 2021 року до вислуги років для призначення пенсії по лінії податкової міліції зараховується (у календарному та пільговому вирахуванні) така служба позивача:
1. Календарний строк служби (строкова військова служба, служба в ОВС, СБУ, ОПМ та інше) - 21 рік 08 місяців 05 днів. Календарна вислуга років - 21 рік 08 місяців 05 днів.
2. Страховий стаж (час роботи в цивільних організаціях, навчання, інше) - 06 років 06 місяців 16 днів. Загальний страховий стаж - 28 років 02 місяці 21 день.
3. Пільгова вислуга років - 00 років 11 місяців 21 день.
Відповідно до зазначеного Розрахунку загальна вислуга років для призначення пенсії згідно з наказом Головного управління ДФС у Львівській області від 24 листопада 2021 року № 172-о станом на 25 листопада 2021 року становить 28 років 02 місяці 21 день.
З 26 листопада 2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області позивачу призначена пенсія за вислугу років відповідно до пункту «б» статті 12 Закону № 2262-ХІІ у розмірі 53% грошового забезпечення (вислуга років - 28 (календарна - 21,08)), що підтверджується Протоколом за пенсійною справою № 1305023927 (ДПА) від 26 листопада 2021 року.
10 січня 2022 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою, в якій просив перевести його з 26 листопада 2021 року з пенсії за вислугу років, призначеної йому відповідно до пункту «б» статті 12 Закону № 2262-ХІІ, на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 цього ж Закону, з урахуванням періоду навчання із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби (02 роки 04 місяці 29 днів), зарахувавши до календарної вислуги років для призначення пенсії пільговий стаж (00 років 11 місяців 21 день).
Листом від 20 січня 2022 року № 1096-618/К-52/8 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивача на його заяву від 10 січня 2022 року про те, що згідно з пунктом «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж», «з» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. За матеріалами пенсійної справи позивачу з 26 листопада 2021 року призначено пенсію за вислугу років відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 2262-ХІІ у розмірі 53% відповідних сум грошового забезпечення (за страховий стаж 25 років - 50% і за кожний повний рік стажу понад 25 років - 1% відповідних сум грошового забезпечення). Згідно із наказом про звільнення працівників податкової міліції від 24 листопада 2021 року № 172-о Головного управління ДФС у Львівській області загальний стаж позивача для призначення пенсії становить 28 років 02 місяці 21 день, календарний строк служби на день звільнення (24 листопада 2021 року) становить 21 рік 08 місяців 05 днів. З урахуванням викладеного підстави для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ та відповідно обчислення розміру пенсії згідно з пунктом «а» статті 13 цього ж Закону відсутні.
Позивач, уважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у переведенні його з пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до пункту «б» статті 12 Закону № 2262-ХІІ, на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 цього ж Закону із зарахуванням до календарної вислуги років пільгового стажу 00 років 11 місяців 21 день та періоду навчання у Львівському державному університеті імені Івана Франка 02 роки 04 місяці 29 днів, звернувся з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в податковій міліції, визначає Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до вказаного Закону держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 2262-ХІІ особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Таким чином, Закон № 2262-ХІІ як єдину, обов'язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.
За змістом пункту «б» статті 1-2 Закону № 2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби): особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж», «з» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Згідно з пунктом «б» статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «з» статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
Особам, які є особами з інвалідністю внаслідок війни, пенсія на визначених у цьому пункті умовах призначається незалежно від віку.
Суд відзначає, що Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 30 січня 2007 року (далі - Порядок № 3-1).
Цей Порядок регулює питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02 листопада 2006 року № 1522 1522-2006-п «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян».
Відповідно до абзацу першого пункту 4 Порядку № 3-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем його проживання.
Згідно з пунктом 14 Порядку № 3-1 орган, що призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії або про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший і поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсії, при поданні заявником всіх необхідних документів.
Заяви осіб про призначення, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі обліку заяв про призначення пенсії згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (додаток 3).
Заявнику або посадовій особі уповноваженого структурного підрозділу органом, що призначає пенсії, видається розписка - повідомлення із зазначенням дати приймання заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати в тримісячний термін з дня прийняття заяви (додаток 4).
За змістом пункту 16 Порядку № 3-1 при прийманні документів для призначення пенсії орган, що призначає пенсії:
перевіряє правильність оформлення заяви й подання про призначення пенсії, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
здійснює попередню перевірку змісту і належного оформлення представлених документів;
перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження.
Орган, що призначає пенсії, має право вимагати від міністерств та інших органів, заявників дооформлення поданих документів, а також подання додаткових документів та перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.
Відповідно до пунктів 17-18 Порядку № 3-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії.
Рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії оформляється розпорядженням органу, що призначає пенсії.
Крім того, згідно з статтею 66 Закону 2262-ХІІ рішення про відмову в призначенні пенсії або її перерахунку, зарахуванні до вислуги років для призначення пенсії окремих періодів служби в календарному обчисленні або на пільгових умовах, порушення строків і заниження розмірів пенсії може бути оскаржено до вищих органів або до суду.
Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку, що за результатами розгляду заяви особи про переведення з одного виду пенсії на інший відповідний орган, що призначає пенсію, зобов'язаний не пізніше 10 днів після надходження заяви разом із необхідними документами розглянути подані заяву та документи і за результатами їх розгляду прийняти рішення щодо переведення з одного виду пенсії на інший або про відмову в переведенні.
Як слідує з матеріалів справи позивачу з 26 листопада 2021 року призначено пенсію за вислугу років відповідно до пункту «б» статті 12 Закону № 2262-ХІІ.
10 січня 2022 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою, в якій просив перевести його з 26 листопада 2021 року з пенсії за вислугу років, призначеної йому відповідно до пункту «б» статті 12 Закону № 2262-ХІІ, на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 цього ж Закону, з урахуванням періоду навчання із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби (02 роки 04 місяці 29 днів), зарахувавши до календарної вислуги років для призначення пенсії пільговий стаж (00 років 11 місяців 21 день).
Втім подану позивачем заяву про переведення його з одного виду пенсії на інший та зарахування до календарної вислуги років періодів служби відповідач розглянув у порядку Закону України «Про звернення громадян», повідомивши позивача своїм листом від 20 січня 2022 року № 1096-618/К-52/8 про те, що підстави для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ та відповідно обчислення розміру пенсії згідно з пунктом «а» статті 13 цього ж Закону відсутні.
Отже, з порушенням пункту 17 Порядку № 3-1 відповідач за результатами розгляду заяви позивача від 10 січня 2022 року про переведення його з одного виду пенсії на інший не прийняв жодного рішення з числа тих, що передбачені зазначеним пунктом (про переведення або ж про відмову у переведенні з одного виду пенсії на інший).
Тобто, відповідач всупереч вимогам пункту 17 Порядку № 3-1 не розглянув по суті заяву позивача, а протиправно розглянув її у порядку Закону України «Про звернення громадян», не прийнявши жодного рішення, за наявності імперативного обов'язку таке рішення прийняти.
При цьому суд зауважує, що лист Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 20 січня 2022 року № 1096-618/К-52/8 не є рішенням у розумінні пункту 17 Порядку № 3-1, а формулювання причин відмови у листах не може розцінюватись як належний спосіб прийняття та обґрунтування рішень суб'єктом владних повноважень.
Більше того, у свої заяві від 10 січня 2022 року позивач просив також перевести його з одного виду пенсії на інший з урахуванням періоду навчання із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби (02 роки 04 місяці 29 днів) та зарахувати до календарної вислуги років для призначення пенсії пільговий стаж (00 років 11 місяців 21 день).
Натомість відповідач у листі від 20 січня 2022 року № 1096-618/К-52/8 фактично оминув вирішення вказаного питання, не навівши жодних аргументів та мотивів з приводу того, чому період навчання позивача із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби, який становить 02 роки 04 місяці 29 днів, та пільговий стаж позивача, який становить 00 років 11 місяців 21 день, не зараховується до календарної вислуги років для призначення пенсії.
При цьому суд зауважує, що вирішення такого питання пенсійним органом має обов'язково здійснюватися шляхом прийняття відповідного рішення, на що імперативно вказує норма статті 66 Закону № 2262-ХІІ.
За таких обставин суд доходить висновку, що у спірному випадку Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області ухилилося від прийняття рішення, що віднесене до його компетенції, оскільки не прийняло жодного рішення щодо переведення/відмову у переведені позивача з одного виду пенсії на інший та зарахування/відмови у зарахуванні до календарної вислуги років періодів служби позивача відповідно до вимог пункту 17 Порядку № 3-1, статті 66 Закону № 2262-ХІІ.
Отже, бездіяльність відповідача щодо належного розгляду заяви позивача від 10 січня 2022 року є протиправною, оскільки не відповідає критеріям, які визначені частиною другою статті 2 КАС України.
З огляду на викладене, суд уважає, що позовну вимогу позивача про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до пункту «б» статті 12 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із зарахуванням до календарної вислуги років пільгового стажу 00 років 11 місяців 21 день та періоду навчання у Львівському державному університеті імені Івана Франка 02 роки 04 місяці 29 днів належить задовольнити частково у такий належний спосіб: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо належного розгляду заяви ОСОБА_1 від 10 січня 2022 року про переведення з одного виду пенсії на інший та зарахування до календарної вислуги років періодів служби.
Згідно із частиною першою статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, а також з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Суд відзначає, що відповідне рішення про переведення/відмову у переведенні з одного виду пенсії на інший та зарахування/відмову у зарахуванні до календарної вислуги років періодів служби за результатами розгляду заяви позивача від 10 січня 2022 року відповідачем не прийняте.
За таких обставин з метою ефективного захисту порушених прав позивача заявлену позовну вимогу про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 з 10 січня 2022 року з пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до пункту «б» статті 12 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зарахувавши до календарної вислуги років пільговий стаж 00 років 11 місяців 21 день та період навчання у Львівському державному університеті імені Івана Франка 02 роки 04 місяці 29 днів належить задовольнити частково у такий належний спосіб: зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 січня 2022 року про переведення з одного виду пенсії на інший та зарахування до календарної вислуги років періодів служби, прийнявши рішення за результатами її розгляду із врахуванням висновків суду.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», при зверненні з цим позовом до суду судовий збір не сплачував, а відтак його розподіл на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.
Докази понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задоволити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо належного розгляду заяви ОСОБА_1 від 10 січня 2022 року про переведення з одного виду пенсії на інший та зарахування до календарної вислуги років періодів служби.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 січня 2022 року про переведення з одного виду пенсії на інший та зарахування до календарної вислуги років періодів служби, прийнявши рішення за результатами її розгляду із врахуванням висновків суду.
В решті позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 20 травня 2022 року.
Суддя Клименко О.М.