11 травня 2022 року
справа №380/7895/21
Львівський окружний адміністративний суд:
в складі головуючої судді - Потабенко В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Гулій М.Р.,
за участі:
представника позивача - Медвідь А.Б., згідно договору,
представника відповідача - Дорош А.Б., згідно наказу,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЦЦ Україна» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу про проведення перевірки, -
товариство з обмеженою відповідальністю «ЦЦЦ Україна» (далі - ТзОВ «ЦЦЦ Україна», позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі ГУ ДПС у Львівській області, відповідач), у якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Львівській області №1539-ПП від 28.04.2021 про проведення документальної планової виїзної перевірки ТзОВ «ЦЦЦ Україна».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що орієнтовно о 15 год. 30 хв. 13.05.2021 до місцезнаходження ТзОВ «ЦЦЦ Україна» за адресою: 79017, м. Львів, Личаківський район, вул. Водогінна, буд.2, прибули головний державний ревізор-інспектор ГУ ДПС у Львівській області Кузьменко Наталія Анатоліївна та головний державний ревізор-інспектор ГУ ДПС у Львівській області Теодорович Галина Михайлівна. Як зазначили інспектори ГУ ДПС у Львівській області, метою їх прибуття було проведення документальної планової виїзної перевірки за період з 01.07.2017 по 31.03.2021 за місцезнаходженням (податковою адресою) позивача. При цьому інспектори ГУ ДПС у Львівській області ознайомили працівників позивача з направленнями на проведення перевірки №5341 від 12.05.2021 №5342 від 12.05.2021 (без надання їх копій) та службовими посвідченнями головного державного ревізора-інспектора ГУ ДПС у Львівській області Кузьменко Н.А. та головного державного ревізора-інспектора ГУ ДПС у Львівській області Теодорович Г.М. Водночас, інспектори ГУ ДПС у Львівській області не ознайомили та не надали працівникам позивача копії наказу на проведення документальної планової виїзної перевірки позивача, хоча зазначили, що 28.04.2021 копія наказу про проведення документальної планової перевірки від 28.04.2021 №1539-ПП та письмове повідомлення від 28.04.2021 №317 із зазначенням дати початку проведення такої перевірки були надіслані позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Після ознайомлення головного бухгалтера позивача ОСОБА_1 з направленням на перевірку та посвідченнями інспекторів ГУ ДПС у Львівській області, Царевська Т.Ю., керуючись положеннями ст.ст. 77 та 81 Податкового кодексу України відмовила інспекторам ГУ ДПС у Львівській області у допуску до проведення перевірки. У зв'язку з цим, інспекторами ГУ ДПС у Львівській області 13.05.2021 (орієнтовно о 15 год. 30 хв.) складено акт №458 про відмову в допуску до проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки. У вказаному акті недопуску, головним бухгалтером позивача Царевською Т.Ю. зазначено, що відмова у допуску до проведення перевірки здійснена у зв'язку з неотриманням наказу на проведення перевірки та оскарження в суді включення до плану графіку проведення перевірок. При цьому, інші обставини, що засвідчують зазначені в акті недопуску факти ОСОБА_1 , вказано у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 06.05.2021 у справі №380/2419/21. Щодо незабезпечення відповідачем можливості ознайомлення позивача з наказом ГУ ДПС у Львівській області №1529-ПП, то позивач вказує, що отримав копію наказу ГУ ДПС у Львівській області від 28.04.2021 №1539-ПП про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «ЦЦЦ Україна» та копію повідомлення від 28.04.2021 №317 із зазначенням дати початку проведення такої перевірки лише 14.05.2021, що підтверджується поштовим конвертом. Відтак, на момент прибуття за місцезнаходженням позивача інспекторів ГУ ДПС у Львівській області для проведення перевірки, позивач не мав у наявності копії та не був ознайомлений з наказом ГУ ДПС у Львівській області 31539-ПП та з повідомленням №317. Отже, станом на 13.05.2021 відповідач не мав правових підстав для проведення документальної планової перевірки. Також позивач вважає включення його в план-графік проведення документальних планових перевірок платників податків на 2021 необгрунтованим, незаконним та протиправним. Зазначає, що на запит позивача від 29.12.2020, ГУ ДПС у Львівській області надало відповідь від 16.01.2021 №4/ЗПІ/13-01-07-13/12, додатком до якого є Інформаційно-аналітична довідка щодо діяльності підприємства, яке включається до плану-графіка документальних перевірок на 2021 рік. При цьому у листі ГУ ДПС у Львівській області серед іншого зазначено, що позивача «відібрано до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на 2021 рік на підставі встановлених автоматичним розрахунком ризиків, згідно з яким за результатами господарської діяльності суб'єкта господарювання обліковувались 11 ризиків щодо несплати податків та зборів 98 ризиків високого ступеню та 3 ризики середнього ступеню) із наданням розрахунку фактичних значень ризиків. Також вказує, що у своєму листі ДПС України не надає інформаційно-аналітичної довідки щодо позивача та обґрунтування підстав включення позивача до плану-графіка проведення перевірок. На думку позивача, ДПС України порушило порядок (процедуру) включення позивача до плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2021 рік і контролюючий орган не може документально підтвердити повну послідовність проведеного відбору, а тому є всі підстави вважати, що позивача включено до графіку документальних планових перевірок на 2021 протиправно. Щодо недостовірності відомостей, вказаних в інформаційно-аналітичній довідці, вказує, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.05.2021 №380/2419/21 визнано протиправними дії Державної податкової служби України щодо включення товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЦЦ Україна» до плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2021 рік. Оскільки наказ ГУ ДПС у Львівській області №1539-ПП від 28.04.2021 прийнятий на підставі протиправних дій Державної податкової служби України щодо включення товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЦЦ Україна» до плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2021 рік, то беззаперечним є те, що вказаний наказ теж є протиправним та прийнятим всупереч вимог положень ст.77 Податкового кодексу України, а отже підлягає скасуванню. Щодо неправомірності положень п. 2 наказу ГУ ДПС у Львівській області від 28.04.2021 №1539-ПП, то зазначає, що положення п. 2 наказу ГУ ДПС у Львівській області від 28.04.2021 №1539-ПП визначаючи предмет перевірки, вказує: «Перевірку провести на період діяльності з 01.07.2017 по 31.03.2021 з метою дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби та за період діяльності з 01.01.2011 по 31.03.2021 щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Однак проведення перевірки щодо вказаних періодів є не лише неправомірним, але і неможливим. Зокрема, відповідно до інформації ЄДРПОУ, підприємство позивача було офіційно зареєстровано лише 23.08.2012. Тому проведення перевірки за період з 01.01.2011 є неможливим. Вказаний у п. 2 наказу ГУ ДПС у Львівській області №1539-ПП від 28.04.2021 на предмет перевірки щодо періоду діяльності є неправомірним та суперечить положенням статті 102 ПКУ. Також позивач вказує, що керуючись положеннями ст. 81 Податкового кодексу України правомірно та повністю обґрунтовано не допустив працівників ГУ ДПС у Львівській до перевірки, про що зазначив в акті. У зв'язку з наведеним позов просить задовольнити у повному обсязі.
Відповідач позову не визнав.13.07.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №50084). Зазначає, що згідно наявного в матеріалах справи листа ДПС у Львівській області від 30.11.2020 №5986/8/13-01-07-13-19 ГУ ДПС у Львівській області сформовано та направлено засобами інформаційно-телекомунікаційної системи в ДПС України проект річного плану-графіка; інформаційно-аналітичну довідку; обґрунтування підстав включення до плану-графіку проведення документальних планових перевірок на 2021 рік ТзОВ «ЦЦЦ Україна». ДПС України листом від 24.12.2020 №23704/7/99-00-07-04-02-07 повідомлено ГУ ДПС у Львівській області про затвердження 23.10.2020 головою ДПС України Любченком О.М. плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на 2021 рік та розміщення його на офіційному веб-сайті ДПС. Відповідно до Податкового кодексу України та наказу Головного управління ДПС у Львівській області від 28.04.2021 №1539-ПП виписано направлення від 13.05.2021 №5341, №5342, №5343, №5344, №5345 щодо проведення документальної планової виїзної перевірки ТзОВ «ЦЦЦ Україна» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.03.2021, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби. Копію наказу про проведення документальної планової виїзної перевірки від 28.04.2021 та повідомлення про проведення перевірки від 28.04.2021 №317 надіслано платнику податків. Головні державні ревізори-інспектори ГУ ДПС у Львівській області Н.Кузьменко, Г.Теодорович прибули на юридичну адресу ТзОВ «ЦЦЦ Україна» з метою проведення планової виїзної перевірки. Головним бухгалтером ТзОВ «ЦЦЦ Україна» Т.Царевською було відмовлено в допуску ревізорів до проведення перевірки, про що складено акт про відмову в допуску до проведення перевірки від 13.05.2021 №458. Позивачем не зазначено причин недопуску до перевірки представників податкового органу в контексті вимог зазначених вимог та необґрунтовано мотивів та законних підстав для недопуску до перевірки. У зв'язку з наведеним, у задоволенні позову відповідач просить відмовити повністю.
13.01.2022 від позивача надійшла заява про надання додаткових пояснень (вх. №3878). Щодо аргументів відповідача, викладених відзиві, зокрема щодо незабезпечення відповідачем можливості ознайомлення позивача з наказом ГУ ДПС у Львівській області №1539-ПП, то позивач наголошує, що інспектори ГУ ДПС у Львівській області не ознайомили та не надали працівникам позивача копії наказу на проведення документальної планової виїзної перевірки позивача, однак лише зазначили, що 28.04.2021 копія наказу про проведення документальної планової виїзної перевірки від 28.04.2021 №1539-ПП та письмові повідомлення від 28.04.2021 №317 із зазначенням дати початку проведення такої перевірки були надіслані позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Після ознайомлення головного бухгалтера позивача ОСОБА_1 з направленням на перевірку та посвідченнями інспекторів ГУ ДПС у Львівській області, Царевська Т.Ю. керуючись положеннями ст. ст. 77 та 81 Податкового кодексу України відмовила інспекторам ГУ ДПС у Львівській області у допуску до проведення перевірки. У вказаному акті недопуску, ОСОБА_1 зазначено, що відмова у допуску до проведення перевірки здійснена у зв'язку з неотриманням наказу на проведення перевірки та оскарженням в суді включення до плану графіку проведення перевірок. При цьому, іншими обставинами, що засвідчують зазначені в акті недопуску ОСОБА_1 , вказано про рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.05.2021 №380/2419/21. На момент прибуття за місцезнаходженням позивача інспекторів ГУ ДПС у Львівській області для проведення перевірки позивач не мав у наявності копії та не був ознайомлений з наказом ГУ ДПС у Львівській області №1539-ПП та з повідомленням №317. Відтак, працівники ГУ ДПС у Львівській області, як посадові особи контролюючого органу не мали права приступати до проведення документальної виїзної перевірки та не мали належних повноважень для проведення загалом. Проведення перевірки суперечило б ст. 81 Податкового кодексу України. Оскільки у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 06.05.2021 у справі 380/2419/21, яке згідно з Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2021 у справі №380/2419/21 набрало законної сили, визнано протиправними дії Державної податкової служби України щодо включення ТзОВ «ЦЦЦ Україна» до плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2021 рік, то беззаперечним є те, що відповідно до положень п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 та ст.77 Податкового кодексу України, у ГУ ДПС у Львівській області були відсутні належні правові підстави для видання наказу №1539-ПП від 28.04.2021 про проведення документальної планової виїзної перевірки ТзОВ «ЦЦЦ Україна».
Ухвалою судді від 24.05.2021 прийнято позовну заяву та відкрити провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 15.07.2021 зупинено провадження у справі № 380/7895/21 за позовом ТзОВ «ЦЦЦ Україна» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі № 380/2419/21 за позовом ТзОВ «ЦЦЦ Україна» до ДПС України про визнання протиправним і скасування рішення про включення товариства до плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків за 2021 рік.
Ухвалою суду від 18.10.2021 поновлено провадження в адміністративній справі №380/7895/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЦЦ Україна» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу про проведення перевірки.
Ухвалою суду від 20.10.2021 продовжено розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 07.12.2021 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідачів в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ТзОВ «ЦЦЦ Україна» згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Код ЄДРПОУ 38244048, код КВЕД « 47.72 Роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах (основний)».
28.04.2021 ГУ ДПС України у Львівській області на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2. п.75.1 ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України та згідно із затвердженим ДПС України планом-графіком проведення документальних планових перевірок платників податків на 2021 рік прийнято наказ від 28.04.2021 №1539-ПП «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТзОВ «ЦЦЦ Україна», яким наказано провести документальну планову виїзну перевірку ТзОВ «ЦЦЦ Україна» (код ЄДРПОУ 38244048) з 13 травня тривалістю 20 робочих днів.
Згідно п.2 даного наказу, перевірку провести за період діяльності з 01.07.2017 по 31.03.2021, з метою дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби та за період діяльності з 01.01.2011 по 31.03.2021 щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно повідомлення від 28.04.2021 №317 зазначено, що згідно із затвердженим державною податковою службою України планом-графіком проведення документальних планових перевірок платників податків на 2021 рік та на підставі ст. 77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями) з 13.05.2021 буде проводитись документальна планова виїзна перевірка ТзОВ «ЦЦЦ Україна» (код ЄДРПОУ 38244048) з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС на підставі направлень на перевірку від 13.05.2021 №5341, від 13.05.2021 №5342, від 13.05.2021 №5343, від 13.05.2021 №5344, від 13.05.2021 №5345.
Копію наказу від 28.04.2021 №1539-ПП «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТзОВ «ЦЦЦ Україна» та повідомлення від 28.04.2021 №317 відповідачем надіслано 29.04.2021 позивачу засобами поштового зв'язку, номер поштового відправлення№7900064139149.
З матеріалів справи видно, що позивачем відмовлено у допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки, про що посадовими особами ГУ ДПС у Львівській області складено акт від 13.05.2021 №458.
Не погодившись з правомірністю дій відповідача щодо підстав проведення перевірки та, відповідно, із законністю рішень контролюючого органу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, у ч. 1 ст. 68 Конституції України також згадано, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 (далі - Податковий кодекс).
Право на проведення перевірки, в тому числі фактичної перевірки, визначено положеннями підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу.
Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За правилами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 75.1.2 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Порядок проведення документальних планових перевірок врегульовано приписами статті 77 ПК України.
Пунктом 77.1 указаної статті визначено, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.
Абзацами 1-3 пункту 77.2 статті 77 ПК України встановлено, що до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.
У свою чергу, згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Порядок формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків затверджено наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 № 524 (далі - Порядок № 524).
Відповідно до п. 1 Порядку № 524 цей Порядок розроблений з метою забезпечення єдиного підходу до формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків.
Річний план-графік для документальних планових перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, складається відповідно до вимог статті 77 розділу II Податкового кодексу України.
План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. Оновлення річного плану-графіка здійснюється у разі його коригування.
За приписами п. 2 Порядку № 524 формування (коригування) планів-графіків здійснюється засобами інформаційно-телекомунікаційних систем Державної фіскальної служби України.
Відповідно до п. 3 Порядку № 524 проекти річних планів-графіків складаються територіальними органами ДФС не пізніше 01 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки, квартальних планів-графіків - не пізніше 20 числа останнього місяця поточного кварталу засобами інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС.
Проекти коригування планів-графіків у разі здійснення такого коригування формуються територіальними органами ДФС не пізніше 03 числа кожного місяця поточного року, починаючи з другого місяця поточного року, засобами інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС.
Разом з проектом плану-графіка (коригування плану-графіка) формуються інформаційно-аналітичні довідки за кожним платником податків з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС.
Після остаточного узгодження проектів планів-графіків (коригування планів-графіків) територіальні органи ДФС надають департаментам аудиту та податків і зборів з фізичних осіб засобами автоматизованої інформаційної системи «Управління документами» плани-графіки (коригування планів-графіків) з відповідними додатками та обґрунтування підстав включення платника податків до плану-графіка (коригування плану-графіка).
Отже, планова документальна виїзна перевірка може бути проведена виключно у разі включення платника податків до плану-графіку перевірок, відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок та у термін, зазначений у такому плані-графіку.
Як встановлено судом, 28.04.2021 ГУ ДПС у Львівській області на підставі п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України та згідно із затвердженим ДПС України планом-графіком проведення документальних планових перевірок платників податків на 2021 рік прийнято наказ від 28.04.2021 №1539-ПП «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТзОВ «ЦЦЦ Україна», яким наказано провести документальну планову виїзну перевірку ТзОВ «ЦЦЦ Україна» (код ЄДРПОУ 38244048) з 13 травня тривалістю 20 робочих днів. Згідно п. 2 даного наказу, перевірку провести за період діяльності з 01.07.2017 по 31.03.2021, з метою дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби та за період діяльності з 01.01.2011 по 31.03.2021 щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Судом з матеріалів справи встановлено, що наказ Головного управління ДПС у Львівській області від 28.04.2021 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки» винесено на підставі затвердженого ДПС України плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на 2021 рік.
Суд зазначає, що правову оцінку правомірності включення позивача до графіку проведення документальних перевірок платника податків на 2021 рік встановлено у судових рішеннях.
Зокрема, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.05.2021 у справі № 380/2419/21 адміністративний позов ТзОВ «ЦЦЦ Україна» про визнання протиправним та скасування рішення ДПС України задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної податкової служби України щодо включення ТзОВ «ЦЦЦ Україна» до плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2021 рік. У задоволенні вимоги про визнання протиправним та скасувати рішення ДПС України щодо включення ТОВ «ЦЦЦ Україна» (ЄДРПОУ 38244048) в план-графік проведення документальних планових перевірок платників податків на 2021 рік - відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2021 у справі № 380/2419/21 апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.05.2021 у справі №380/2419/21 - без змін.
Частинами 4, 5 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Відповідно до ст. 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суд наголошує, що у спорі між сторонами є таке, що набрало законної сили, рішення суду, ухвалене в межах правового поля, що має значення для належного прийняття рішення суду у цій справі, зокрема постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2021 у справі № 380/2419/21, яка є преюдиційною у цій справі.
Оскільки неправомірність включення ТзОВ «ЦЦЦ Україна» до плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на 2021 рік є встановленим фактом, відтак, відсутня необхідність для надання таким діям контролюючого органу повторної оцінки у цій справі.
Та зважаючи на те, що винесення ГУ ДПС у Львівській області наказу №1539-ПП від 28.04.2021 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТзОВ «ЦЦЦ Україна» є похідним від включення позивача до плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків, тому такий наказ слід визнати протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють. В контексті зазначеного, суд звертає увагу на наступне.
Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, відповідач не довів суду правомірність оскаржуваного наказу, натомість з матеріалів справи вбачається порушення прав позивача.
В контексті зазначеного вище, суд звертає увагу на наступне.
Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (від 09.12.1994 № 18390/91), вказав, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція) не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
В рішенні «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06.09.2005) Суд також звернув увагу на те, що ст. 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані стороною позивача, суд приходить до переконання, що позов належить задовольнити повністю.
Як визначено ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частинами 1-3 ст. 132 КАС України установлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).
Частина 1 ст. 139 КАС України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із ч. ч. 3-5 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.ч. 7, 9ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вказаних правових норм, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги.
При цьому, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, у відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України враховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові 21.01.2021 №280/2635/20, відповідно до якого КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Частинами 4-6 ст. 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
24.01.2022 від представника позивача надійшла заява про розрахунок вартості наданих правничих послуг (вх.6209), у якій просив включити до суми судових витрат, які поніс позивач у зв'язку із розглядом справи, витрати позивача з оплати правничих послуг адвоката у розмірі 13700 грн. та стягнути вказані витрати з відповідача.
Відповідно до договору про надання правової допомоги № 15/06/16 від 15.06.2016, адвокатом Співаком В.Р. у період з 13.05.2021 до 04.01.2022 було надано позивачу наступні послуги правничої допомоги:
1) підготовка адміністративного позову клієнта до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу Головного управі ДПС у Львівській області про проведення документальної планової виїзної перевірки «ЦЦЦ Україна»; підготовка пакету документів позову; надання працівникам клієнта усних консультацій, щодо положень чинного законодавства України стосовно змісту позову та порядку розгляду судових справ - обсяг послуг 10 годин (вартість однієї години 800 грн.) - вартість 8000,00 грн.;
2) підготовка письмового клопотання клієнта про зупинення провадження у справі від 30.06.2021-обсягом послуг 1 година (вартість однієї години-800 грн.) - вартість 800 грн.;
3) підготовка письмового клопотання клієнта про поновлення провадження у справі від 08.10.2021, обсягом послуги-1 година (вартість однієї години-800 грн.) - вартість 800 грн.;
4) надання консультацій щодо оптимального представництва інтересів клієнта у судовому засіданні 07.12.2021 - обсягом послуг и1 година (вартість однієї години-800 грн.) - вартість 800,00 грн.;
5) підготовка заяви клієнта про надання додаткових пояснень з додатками від 04.01.2022 - обсягом послуг 2 години (вартість однієї години 800 грн.) - вартість 1600 грн.:
Загалом адвокатом у вказаній справі надано клієнту (позивачу) правничих і адвокатських) послуг в обсязі 14,625 годин на загальну суму 13700,00 грн.
Для підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано такі документи (копії): договору про надання юридичної допомоги від 15.06.2016 №15/06/16, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 16.04.2008 №1339, договору про надання правової допомоги №20/01/16 від 20.01.2016, довіреності від 16.11.2020, копію акту здачі-прийняття наданих послуг (виконаних робіт) від 17.05.2021, копію акту здачі-прийняття наданих послуг (виконаних робіт) від 02.07.2021; копію акту здачі-прийняття наданих послуг (виконаних робіт) від 08.10.2021, копію акту здачі-прийняття наданих послуг (виконаних робіт) від 07.12.2021; копію акту здачі-прийняття наданих послуг (виконаних робіт) від 04.01.2022; копію платіжного доручення №2271 від 20.05.2021; копію платіжного доручення №5971 від 05.01.2022.
07.02.2022 від відповідача надійшов відзив щодо відшкодування витрат на правничу допомогу (вх. №11348). Відповідач зазначає, що акти прийняття-здачі виконаних робіт не підписані зі сторони клієнта директора ТзОВ «ЦЦЦ Україна» Кінаш М.А. Адміністративний позов, клопотання про зупинення провадження та додатки до позовної заяви по справі підписані директором ТзОВ «ЦЦЦ Україна» Кінаш М.А. Також зазначає, що позовні вимоги відносяться до категорії незначної складності та не потребують вкладання значних зусиль та часу.
Суд, вирішуючи питання співмірності витрат адвоката, заявлених до стягнення, зазначає, що стаття 134 КАС України не позбавляє права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч. 5 ст. 134 КАС України щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому суд звертає увагу на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Дослідивши вказані вище письмові докази суд вважає за необхідне зменшити розмір стягуваних судових витрат.
Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відтак, суд дійшов висновку, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та непропорційним до предмета спору, кількістю проведених засідань та об'єму роботи представника позивача, а тому його належить зменшити до 10000,00 грн., зважаючи на предмет спору, форму та якість підготовлених документів, кількість поведених судових засідань тощо.
Щодо судового збору, оскільки суд дійшов висновку про повне задоволення позову, за правилами, визначеними ст. 139 КАС України, судові витрати позивача у вигляді судового збору компенсуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 19-20, 22, 72-77, 132, 134, 139, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області №1539-ПП від 28.04.2021 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТзОВ «ЦЦЦ Україна».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 43143039, 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) в користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЦЦ Україна» (код ЄДРПОУ 38244048; місцезнаходження: 79017, м. Львів, вул. Водогінна, 2) 2270 (дві тисячі двісті сімдесят ) гривень рівно судових витрат у вигляді сплаченого при подачі до суду судового збору.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 43143039, 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) в користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЦЦ Україна» (код ЄДРПОУ 38244048; місцезнаходження: 79017, м. Львів, вул. Водогінна, 2) 10000 (десять тисяч) гривень рівно судових витрат у вигляді у вигляді витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 23.05.2022.
Суддя Потабенко В.А.