справа № 380/6236/22
23 травня 2022 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє законний представник - матір ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 в інтересах якого діє законний представник - матір ОСОБА_2 (Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області (Відповідач) в якому із урахуванням позовної заяви від 25 квітня 2022 року просить:
- визначити протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області щодо нарахування та виплати моєму синові ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2020-2021 років у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області нарахувати та виплатити моєму синові ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020-2021 роки у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є членом сім'ї (сином) загиблого ветерана війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 14 лютого 2019 року. Позивач вказує, що має право на пільги, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» для членів сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, зокрема, виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня. У 2020 році Управління соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області виплатило позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 900,00 грн, а у 2021 році - в розмірі 966,00 грн. Позивач не погоджується з такими розмірами виплаченої щорічної разової грошової допомоги та вважає, що після прийняття Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 він набув право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, як це встановлено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України від 25 грудня 1998 року № 367-XIV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відтак позивач уважає, що відповідач порушив його право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020-2021 роки у належному розмірі, відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим він через свого законного представника звернувся з цим позовом до суду, який просить задовольнити у повному обсязі.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що виплата позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік проводилася відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2021 року № 325 «Деякі питання виплати у 2021 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - Постанова № 325). Відповідач зазначає, що Управління соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області здійснює виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, однак, не є головним розпорядником бюджетних коштів. Таким розпорядником бюджетних коштів відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України є Міністерство соціальної політики України. Просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 15 квітня 2022 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 29 квітня 2022 року визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду та поновлено його; відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.
Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:
ОСОБА_2 (попереднє прізвище - Логин ) є матір'ю малолітнього ОСОБА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 07 березня 2013 року.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 04 лютого 2019 року ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей (син) загиблих ветеранів війни.
Своїм листом Управління соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області повідомило ОСОБА_2 на її звернення про те, що «виплата до 5 травня «Щорічна разова грошова допомога ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань та соціальна допомога особам, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною», як члени сімей (дружина, син) загиблого учасника бойових дій проводилась згідно поданих списків Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Призначені кошти ОСОБА_1 в такому розмірі: 2020 р. - 900,00 грн; 2021 р. - 966 грн».
23 листопада 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Управління соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області із заявою, в якій просила провести перерахунок та виплатити їй невиплачену частину одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції від 25 грудня 1998 року.
Листом від 26 листопада 2021 року № 03-3143 Управління соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області повідомило позивачку на її заяву від 23 листопада 2021 року про те, що Управління соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області здійснює виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, однак, не є головним розпорядником бюджетних коштів. Таким розпорядником бюджетних коштів відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України є Міністерство соціальної політики України. Виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020-2021 роки проводилась відповідно до Постанови № 112 та Постанови № 325.
Позивач, уважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020-2021 роки у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовий статус ветеранів війни та створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає та забезпечує Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 22 жовтня 1993 року (далі - Закон № 3551-ХІІ).
Згідно з абзацом першим пункту першого частини першої статті 10 Закону № 3551-ХІІ чинність цього Закону поширюється на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.
Частиною другою статті 10 Закону № 3551-ХІІ передбачено, що до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.
Відповідно до частини 4 статті 15 Закону № 3551-ХІІ (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року № 367-XIV) щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружились вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружились вдруге, щорічна разова грошова допомога виплачується в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28 грудня 2007 року (набрав чинності з 01 січня 2008 року) частину 5 статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено у такій редакції: «Щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружилися вдруге, та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення підпункту «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28 грудня 2007 року.
У подальшому Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» (набрав чинності з 01 січня 2015 року) розділ VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, а саме: № 147 від 31 березня 2015 року, № 141 від 02 березня 2016 року, № 233 від 05 квітня 2017 року, № 170 від 14 березня 2018 року, № 237 від 20 березня 2019 року, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги членам сімей загиблих і дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій.
19 лютого 2020 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», якою установлено, що розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році членам сімей загиблих і дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге становить 900 гривень.
08 квітня 2021 року Кабінет Міністрів України відповідно до частини сьомої статті 20 Бюджетного кодексу України прийняв постанову № 325 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», якою затвердив «Порядок використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань».
Додатком до цього Порядку «Розміри виплати у 2021 році разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» визначено, що разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році виплачується в таких розмірах: членам сімей загиблих і дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, - 966 гривень.
У той же час рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст.ст.12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст.ст.12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
За положеннями статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Конституційним Судом України в Рішенні від 27 лютого 2020 № 3-р/2020 вказано про втрату чинності положеннями Закону саме з дня ухвалення цього Рішення.
Таким чином, з 27 лютого 2020 року застосовуються положення статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року № 367-XIV, а саме: щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружились вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружились вдруге, щорічна разова грошова допомога виплачується в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року, мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 28 вказаного Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-IX встановлено у 2020 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень.
Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році членам сімей загиблих військовослужбовців, які загинули під час проходження військової служби, становить 8190,00 грн (1638,00 грн х 5).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року № 1082-IX встановлено у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 01 січня 2021 року - 1769 гривень.
Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році членам сімей загиблих військовослужбовців, які загинули під час проходження військової служби, становить 8845,00 грн (1769,00 грн х 5).
Наведена вище правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 29 вересня 2020 року у зразковій справі № 440/2722/20, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин згідно з частиною 5 статті 242 КАС України.
При цьому це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Отже, беручи до уваги фактичні обставини справи, з урахуванням наведеного вище правового регулювання спірних правовідносин, які виникли між сторонами, суд доходить висновку, що позивач, як член сім'ї (син) загиблого ветерана війни, має право на виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2020-2021 роках у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Оскільки щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у 2020-2021 роках позивачу виплачено у розмірі меншому, ніж це передбачено частиною 5 статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суд констатує порушення прав позивача на отримання такої допомоги у належному, встановленому чинним законодавством, розмірі.
Суд критично оцінює посилання відповідача на Постанову № 112 та Постанову № 325, як на правові акти, які регулюють розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.
Так, на час виплати позивачу у 2020-2021 роках щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон № 3551-XII і Постанова № 112 та Постанова № 325.
Виходячи із визначених у частині 4 статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру щорічної разової грошової допомоги членам сім'ї загиблого ветерана війни у 2020-2021 роках необхідно застосовувати не Постанову № 112 та Постанову № 325, а Закон № 3551-XII, який має вищу юридичну силу.
Крім того, суд зауважує, що відповідно до частини 1 статті 17-1 Закону № 3551-XII щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 423, Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціальної політики, загальнообов'язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, усиновлення та захисту прав дітей, запобігання насильству в сім'ї, протидії торгівлі людьми, відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики щодо пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, соціального захисту ветеранів війни та осіб, на яких поширюється дія Закону № 3551-XII в частині організації виплати їм разової грошової допомоги, соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються, осіб, звільнених з військової служби, у сфері здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, у сфері здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки та з питань захисту прав дітей.
Підпунктом 41 пункту 4 вказаного Положення визначено, що Мінсоцполітики відповідно до покладених на нього завдань організовує виплату до 5 травня разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Закону № 3551-XII.
Так, Велика Палата Верховного Суду під час розгляду зразкової справи № 440/2722/20 дійшла висновку, що Мінсоцполітики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни, а тому управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат є органами, уповноваженими здійснювати виплату вказаної допомоги.
Оскільки у 2020-2021 роках разова грошова допомога до 5 травня була виплачена позивачу Управлінням соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області, що ним не заперечується, то саме останній і є належним відповідачем у цій справі.
Ураховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як члену сім'ї (син) загиблого ветерана війни за 2020-2021 роки у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, а тому позовна вимога у цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Згідно із частиною першою статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Також суд бере до уваги спосіб захисту порушеного права, застосований Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у рішенні від 29 вересня 2020 року у зразковій справі № 440/2722/20, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року.
За таких обставин, на переконання суду, з метою ефективного захисту порушеного права позивача належить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020-2021 роки у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» та при зверненні до суду з цим адміністративним позовом його не сплачував, а тому розподіл судового збору на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.
Докази понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п.3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) в інтересах якого діє законний представник - матір ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області (вул. Шевченка, 8, м. Яворів, Львівська область, 81000) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задоволити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020-2021 роки у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020-2021 роки у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 23 травня 2022 року.
Суддя Клименко О.М.