справа№380/6434/22
20 травня 2022 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області та зобов'язання вчинити дії.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті донарахованої пенсії померлого чоловіка ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області виплатити ОСОБА_1 донараховану пенсію померлого чоловіка ОСОБА_2 по справі № 380/1261/21 у сумі 35126 (тридцять п'ять тисяч сто двадцять шість) 60 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що є вдовою ОСОБА_2 , з яким прожила у шлюбі з 07.04.1979 року до 01 листопада 2021 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік, ОСОБА_3 , помер. Покійний чоловік проходив службу в Збройних силах України. У 2003 році він вийшов на пенсію, яка була призначена йому відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ.
Зазначає, що Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 року у справі № 380/8468/21 адміністративний позов чоловіка задоволено та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01 квітня 2019 року у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26.11.2020 № 472, з урахуванням виплачених сум. В результаті судових спорів створився борг Відповідача перед чоловіком по донарахованій та невиплаченій пенсії по справі № 380/8468/21 - 35 126 (тридцять п'ять тисяч сто двадцять шість),60 грн., сума боргу підтверджується розрахунком проведеним Відповідачем, який було надіслано на її адресу. Повідомляє, що відповідач, на письмове звернення покійного чоловіка про виплату донарахованої пенсії по рішенню судів відповів, що перерахунок проведено, невиплачений борг буде виплачено після виділення коштів для виплати заборгованості, про що буде повідомлено додатково. Вказує, що на письмове звернення від 22.12.2021 року до відповідача, щодо виплати їй, як правонаступниці, боргу донарахованої пенсії, 31.12.2021 року отримала письмову відповідь, що вищезазначену доплату зможе отримати за умови покладення судом зобов'язань в частині виплати їй пенсії, яка була донарахована чоловікові за життя.
Ухвалою від 22.04.2022 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку визначеному ст. 263 КАС України.
У поданому суду 17.05.2022 відзиві відповідач проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Повідомляє, що ОСОБА_2 з 05.01.2003 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону - 2262 (розмір пенсії - 90 % від відповідних сум грошового забезпечення. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 у справі №380/8468/21 позов ОСОБА_2 задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду україни у Львівській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_2 з 90% до 70% грошового забезпечення з 01 квітня 2019 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26.11.2020 №472. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії з 01 квітня 2019 року у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26.11.2020 №472, з урахуванням виплачених сум. Відповідач вказує, що вищевказане рішення суду ним виконано. Заборгованість за період з 01.07.2019 по 30.09.2021 становить 35126,60 грн. Зазначає, що доплата в сумі 35126, грн.. обчислена ОСОБА_2 на виконання судового рішення, а тому не включається до складу спадщини в розумінні статті 61 Закону 2262. Просить у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до приписів п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до ч.2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті розпочинається у випадках визначених ст. 263 КАС України через 15 днів з дня відкриття провадження у справі.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд на підставі заяв по суті справи, якими згідно з ч. 3 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, є позов та відзив, а також поданих позивачем доказів
встановив:
Позивачка, ОСОБА_1 , є вдовою ОСОБА_2 , з яким прожила у шлюбі з 07.04.1979 року до 01 листопада 2021 року, що підтверджується копіями свідоцтв про смерть та шлюб.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 у справі №380/8468/21 позов ОСОБА_2 задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду україни у Львівській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_2 з 90% до 70% грошового забезпечення з 01 квітня 2019 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26.11.2020 №472. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії з 01 квітня 2019 року у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26.11.2020 №472, з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до долученого до справи розрахунку, внаслідок виконання вказаного рішення суду заборгованість по пенсії ОСОБА_2 за період з 01.07.2019 по 30.09.2021 становить 35126,60 грн.
Відповідно до довідки від 01.04.2022 року № 201, виданої Старояричівським старостинським округом Новояричівської селищної ради Львівського району Львівської області, ОСОБА_1 зареєстрована за, адресою: АДРЕСА_1 , де постійно проживала зі своїм покійним чоловіком ОСОБА_2 і була на повному його утриманні.
На письмове звернення позивачки від 22.12.2021 року до Відповідача, щодо виплати як правонаступниці, боргу донарахованої пенсії, 31.12.2021 року позивачка отримала письмову відповідь , що вищезазначену доплату зможе отримати за умови покладення судом зобов'язань в частині виплати їй пенсії, яка була донарахована чоловікові за життя.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Стаття 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає, що:
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Право на виплати у сфері соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
У рішенні від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява N 10972/05, Європейський суд з прав людини зазначив таке:
22. Суд повторює, що поняття «майно» в першій частині статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Певні інші права та інтереси, що складають активи, наприклад, борги, можуть також вважатися «майновими правами» і, відповідно, «майном» у розумінні цього положення. Питання, що має бути розглянуто, полягає у тому, чи надавали заявнику обставини справи, розглянуті в цілому, право на інтерес, який по суті захищається статтею 1 Першого протоколу (див. рішення щодо прийнятності у справі «Броньовські проти Польщі» (Broniowski v. Poland) [ВП], заява №31443/96, пункт 98, ECHR 2002-X).
24. Суд зауважує, що вимога заявника до національного суду ґрунтувалась на чіткому положенні національного законодавства, що було чинним на той час (див. пункт 13 вище). Виплата забезпечення, що розглядається, здійснювалась з огляду лише на єдину об'єктивну умову - належність до рядового або в начальницького складу органів внутрішніх справ. Оскільки заявник виконав цю умову, він може вважатися таким, що мав обґрунтовані сподівання, якщо не право, отримати виплату, яка розглядається.
У справі «Суханов та Ільченко проти України», заяви № 68385/10 та 71378/10), рішення від 26 вересня 2014 року зазначено:
31. Що стосується соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату в якості права на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (див. ухвалу щодо прийнятності у справі «Стек та інші проти Сполученого Королівства» (Stec and Others v. the United Kingdom) [ВП], заяви № 65731/01 та № 65900/01, п. 54, ECHR 2005-X); про важливість такого інтересу також має свідчити застосування статті 1 Першого протоколу (див. рішення від 15 вересня 2009 року у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 39).
32. Суд зазначає, що у цій справі сам факт існування у заявників права на отримання надбавки до пенсії не оспорювався сторонами провадження, і Суд вважає, що суть права заявників є достатньо чіткою для застосування статті 1 Першого протоколу та що дійсно право заявників на отримання надбавки до пенсії, передбачене національним законодавством, становило майно у значенні цього положення.
Існування правової основи у національному законодавстві саме по собі не є достатнім для дотримання принципу законності. Крім того, правова основа повинна мати певну якість, тобто вона повинна бути сумісною з верховенством права і повинна забезпечувати гарантії від свавілля. У зв'язку з цим необхідно зазначити, що, згадуючи «закон» стаття 1 Протоколу № 1 посилається на ту саму концепцію, на яку посилається Конвенція в інших місцях використовуючи цей термін, поняття, яке включає як статутне право, так і прецедентне право (Spacek,.r.o.,. Czech Republic, § 54; Vistins and Perepjolkins v. [ВП], § 96).
Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (East West Alliance Limited v. Ukraine, §67; Unsped Paket Servisi SaN. Ve TiC.., § 37).
У справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, пункти 39, 40 рішення від 10 лютого 2010 року, Європейський суд з прав людини вказав, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (див. рішення у справі "Беєлер проти Італії" (Beyeler.) [GC], 33202/96, п. 107, ECHR 2000-I).
У справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", (заява N 48553/99), рішення від 25.07.2002 року, Європейський суд з прав людини зазначив:
96. Суд нагадує, що відповідно до статті 1 Конвенції (995_004) кожна Держава-учасниця "визнає для всіх в межах (своєї) юрисдикції права та обов'язки, визначені (...) Конвенцією". Це зобов'язання гарантувати ефективне використання прав, визначених цим договором, може створювати для держави позитивні зобов'язання (див., наприклад, рішення у справі "X та У проти Нідерландів" від 26.03.1985р., серія А N 91, зз 22-23). У подібному випадку держава не може обмежуватися пасивною роллю та "не можна проводити розмежування між діями та бездіяльністю" (див., з відповідними змінами, рішення у справі "Ейрі проти Ірландії" від 09.10.1979, серія А N 32, параграф 25).
97. Що стосується права, гарантованого статтею 1 Протоколу N 1 (995_004), то такі позитивні зобов'язання можуть передбачати певні заходи, необхідні для захисту права власності (див., з відповідними змінами, рішення у справі "Лопес Остра проти Іспанії" від 09.12.1994 р., серія А N 303-С, параграф 55).
Згідно з статтею 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в редакції чинній на час відкриття спадщини, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Положення вказаних статей не зазнали змін і в редакції ЦК України, чинній на час звернення позивача із позовом до суду.
Відповідно до частини 1 статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII, в редакції чинній на час відкриття спадщини, (далі - Закон № 2262-XII) суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Згідно з частиною 1 статті 1-1 Закону № 2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, як в редакції чинній на час відкриття спадщини, так і в редакції чинній на час звернення із позовом до суду, (далі - Закон №1058-IV) сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Отже, право на отримання пенсійних виплат спадкоємці (правонаступники) мають у випадку, якщо така виплата була нарахована померлому або присуджена йому на підставі судового рішення, що набрало законної сили, однак померлим не отримана.
Оскільки рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 у справі №380/8468/21 набрало законної сили за життя померлого ОСОБА_2 , нарахування було проведене, однак не виплачено 35126,60 грн., позивачка має право на отримання згідно з статтею 1227 ЦК України суми пенсії, які були нараховані, однак не виплачені в сумі 35126,60 грн.
Згідно з частиною 1 статті 61 Закону № 2262-ХІІ, позивачка, як дружина ОСОБА_2 , яка проживала з ним на день його смерті, має право на виплату їй неодержаних її чоловіком у зв'язку з його смертю нарахованої суми пенсії 35126,60 грн.
Суд зазначає, що право позивачки на отримання вказаних сум пенсії, невиплачених її чоловікові у зв'язку зі смертю, є «законними сподіваннями», оскільки така виплата передбачена національним законодавством. Таке майнове право підпадає під поняття «майно» у значенні статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Суд вважає, що така відмова відповідача є втручанням в право на мирне володіння майном в розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Щодо способу захисту порушеного права, то суд вважає за необхідним вказати, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникало б необхідності повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» Суд зазначив, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивачки буде визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 донарахованої пенсії померлого чоловіка ОСОБА_2 та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплатити ОСОБА_1 донараховану пенсію померлого чоловіка ОСОБА_2 в сумі 35126,60 грн.
З урахуванням вищенаведеного та фактичних обставин справи суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України належить стягнути на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області, за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 992,40 грн
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 донарахованої пенсії померлого чоловіка ОСОБА_2 .
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ: 13814885) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) донараховану пенсію померлого чоловіка ОСОБА_2 в сумі 35126,60 грн (тридцять п'ять тисяч сто двадцять шість гривень шістдесят копійок).
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ: 13814885) витрати зі сплати судового збору в сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 20.05.2022.
Суддя Коморний О.І.