Справа № 2-1598/10
12 липня 2010 року.
Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі: головуючого -судді
Єфименко ІВ.І.,при секретарі Тахтаровой Н.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Велика Новосілка справу за позовом ОСОБА_3 до управління пенсійного фонду України (далі УПФУ) у Великоновосілківському районі Донецької області про перерахунок та виплату пенсії і щомісячної компенсації в результаті втрати годувальника,-
встановив:
Позивач є вдовою ОСОБА_4 -ліквідатора наслідків аварії ЧАЕС,інваліда 1 групи ЧАЕС,померлого внаслідок захворювання,отриманого при ліквідації аварії на ЧАЕС.
10.08.2009 року вона звернулась до відповідача с проханням провести перерахунок її пенсії по втраті годувальника у розмірі 50 % пенсії чоловіка по 1 групі інвалідності,виходячи з 10 прожиточних мінімумов ,але отримала відмову .
Позивач вважає,що відповідач,який при цьому посилається на вказівки Кабінету Міністрів України,а саме ,його постанови за № 265 від 26.03.2008 року та № 530 від 28.05.2008 року, діє неправомірно,всупереч ст.ст.6,46,50,64 Конституції України,ст. 1 Конвенції « Про захист прав людини і основних свобод 1950 року», Протокола №12 к Конвенції ст.ст.1,13,50,54,67,70 та ст.7,11,30 п. «в»,31,36,39 Закона України « Про пенсійне забезпечення громадян,звільнених з воїнської служби та інших осіб»,Закона України «Про статус та соціальний захист громадян,постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» і просить зобов*язати його здійснити перерахунок та виплату їй пенсії у розмірі 50% пенсії по інвалідності померлого годувальника з розрахунку 10 мінімальних пенсій за віком і виплатити щомісячну компенсацію по втраті годувальника у розмірі 50% мінімальних пенсій за віком як померлого по захворюванню отриманого при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у відповідності до ст.ст.49,52,54 п.2,67 п.3 Закона України за № 796-ХІІ,виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком ,починаючи з 09.07.2008 року.
Позивач надала суду письмову заяву,в якій просить справу розглянути за її відсутності,за-
довольнивши її вимоги.
Відповідач надав суду письмове заперечення ,в якому позовні вимоги не визнає,заявляючи,що позивач не має на це права і просить розглянути справу за відсутності його представника.
Дослідивши матеріали справи,правову позицію сторін,суд вважає ,що позовні вимоги ОСОБА_3підлягають задоволенню за наступних підстав.
Із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1,виданого 27.04.2009 року виконкомом Старомлинівської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області вбачається,що дійсно ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4,який на день смерті доводився чоловіком позивача.
Згідно висновку Донецької регіональної міжвідомчої експертної комісії від 12.06.2009 року захворювання,яке привело ОСОБА_4 до смерті,пов*язано з виконанням ним обов*язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Із посвідчення НОМЕР_2 від 23.06.2009 року,виданого на ім*я позивача ОСОБА_3,як дружину померлого громадянина із числа ліквідаторів,категорії 1,смерть якого пов*язана з Чорнобильською катастрофою, яка має право на пільги і компенсації,передбачені статтями 20 п.п.5,7,8,11,12,20,23,27 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
2
Згідно ч.1 ст.46 Конституції Україїни громадяни мають право на соціальний захист в разі повної,часткової або тимчасової втрати працездатності,втрати годувальника,безробіття від нещасних від них обстави,а також в старості або в інших випадках,передбачених законом.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему(про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11.10.2005 року по справі №-21/2005),пов*язану з реалізацією права на соціальний захист,неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень,і сформулював правову позицію,згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України,що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.До них зокрема,належать громадяни,яким пенсія призначається за спеціальними законами.У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося,що пільги,компенсації,гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень,тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення до чинних законів змін (тим паче постановами КМУ,якими встановлені інші розміри виплат,чим передбачено законами) за статтею 22 Конституції не допускається.
Згідно ст.37 Закона України « Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв*язку з втратою годувальника призначається на одного непрацездатного члена сім*ї 50% пенсії за віком,померлого годувальника.
Крім цього ,у відповідності до ст.52 цього ж Закона ,позивачеві повинна надаватися щомісячна компенсація у зв*язку з втратою годувальника у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії,передбаченої законодавством України.
Згідно ст. 54 Закона України « Про стутус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р.№ 796-ХІІ мінімальна пенсія для інвалідів 1 групи не повинна бути нижче 10 прожиточних мінімумов .
Визначення прожиткового мінімуму,закладення правової основи для його встановлення,затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень,дає Закон України « Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року№ 966-ХІН,а також Законом України « Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року№ 2017-ІІІ,згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення,у тому числі мінімального розміру пенсії за віком,який відповідно до статті 28 Закона України « Про
загальнообов*язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розхмірі прожиткового мінімуму для осіб,які втратили працездатність,визначеного законом.
Згідно ч.3 ст.67 Закона України за № 796-ХІІ в випадку збільшення прожиткового мінімуму для осіб ,які втратили працездатність,визначаються у відповідності до ст.54 цього ж Закону.Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Слід зауважити,що у відповідності до ч.2 ст.46 Закону України № 1058 від 09.07.2003 року,суми пенсії, не отриманні з вини органу,що призначає та виплачує її,повинні бути виплачені за минулий час без встановлення меж будь-яким строком з начисленням компенсації втрати частини доходів.
Таким чином,на підставі викладеного ,позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню.
3
Судові витрати комспенсуються за рахунок держави у порядку встановленому КМУ.
Керуючись ст.ст. 15,60,81 ч.4 п.5,209,212-215,218 ЦПК України ,-
вирішив:
визнати неправомірними дії УПФУ у Великоновосілківському районі Донецької області щодо відмови в перерахунку та виплати ОСОБА_3 пенсії у розмірі 50% пенсії по інвалідності померлого годувальника із розрахунку 10 мінімальних пенсій за віком і щомісячної компенсації за втрату годувальника у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком ,померлого по захворюванню,пов*язаного з виконанням ним обов*язків по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Зобов*язати УПФУ у Великоновосілківському районі Донецької області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 пенсії у розмірі 50% пенсії по інвалідності померлого годувальника з розрахунку 10 мінімальних пенсій за віком ,а також виплатити їй компенсацію за втрату годувальника у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком померлого по захворюванню,пов*язаного з виконанням обов*язків по ліквідації наслідків
Чорнобильської катастрофи у відповівдності до ст.ст.49,52,54 п.4 ,67 п.3 Закона України № 796-ХІІ ,виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з 09.07.2008 року.
рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Велииконо-
восілківський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його прийняття заяви
про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги
або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя В.І.Єфименко