Справа № 758/9525/20
Категорія 38
08 липня 2021 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Жванко О.Є., представника позивача Костиря А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», про визнання недійсним договору відступлення права вимоги, -
До Подільського районного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (надалі за текстом - відповідач), про визнання недійсним договору відступлення права вимоги.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що 26.03.2019 року між ПАТ «Банк Форум» (надалі - банк), діяльність якого припинено 04.07.2019 року в результаті ліквідації, та ТОВ «Фінансова компанія «Веста», після зміни назви - ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» укладено договір про відступлення прав вимоги №0002/19/5, відповідно до якого Банк відступив відповідачу, а відповідач набув право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі, за кредитним договором № 0077/08/08-1 від 12.05.2008 року укладеного між позивачем та банком, що підтверджується копією договору про відступлення права вимоги № 0002/19/5 від 26.03.2019 року, договором про відступлення прав за договорами іпотеки від 26.03.2019 року, копією реєстру договорів право вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами, який є додатком до договору № 0002/19/5 від 26.03.2019 року. На думку позивача, укладений між банком та відповідачем правочин, є удаваним з метою приховування іншого правочину - укладення договору факторингу.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 25.08.2020 року позовну заяву залишено без руху.
19.09.2020 року представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просить визнати недійсним договір відступлення права вимоги «0002/19/5 від 26.03.2019 року укладеного між ПАТ «Банк Форум» (код ЄДРПОУ 21574573) та ТОВ «Фінансова компанія «Веста», після зміни назви - товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (код ЄДРПОУ 41264766), в частині відступлення права вимоги за кредитним договором №0077/08/08-1 від 12.05.2008 року, укладеного між позивачем та банком.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 29.09.2020 року відкрито провадження у справі.
22.02.2021 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, у якому останній не погоджується з вимогами, що викладені у позовній заяві, та звернув увагу суду на те, що договір відступлення прав вимоги не є договором факторингу, а твердження позивача ґрунтуються на суб'єктивних припущеннях та не відповідають положенням законодавства. Представник відповідача зауважив, що обсяг цивільно-правої відповідальності позивача перед кредитором у зв'язку із укладенням оспорюваного договору не змінився, тому права та інтереси позивача не порушено, а відтак, матеріально-правові підстави для задоволення позову відсутні.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Додатково зазначив, що договір про відступлення прав вимоги №0002/19/5 від 26.03.2019 року, укладений між банком та відповідачем, є договором факторингу, а тому підлягає скасуванню у зв'язку з його удаваністю, тобто, умисно оформленим правочином, права та обов'язки сторін якого виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Метою укладеного договору є одержання відповідачем прибутку у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається і ціною такої вимоги, встановленою спірним договором, отже, укладений договір про відступлення прав вимоги №0002/19/5 від 26.03.2019 року є удаваним.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Заслухавши позицію представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, судом встановлено, що 12.05.2008 року між позивачем та акціонерним комерційним банком «Форум» укладено кредитний договір №0077/08/08-І (а.с. 37-41).
26.03.2019 року між банком, діяльність якого припинено 04.07.2019 року в результаті ліквідації, та відповідачем укладено договір про відступлення прав вимоги №0002/19/5, відповідно до якого банк відступив відповідачу, а відповідач набув право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі, за кредитним договором № 0077/08/08-1 від 12.05.2008 року укладеного між позивачем та банком, що підтверджується копією договору про відступлення права вимоги № 0002/19/5 від 26.03.2019 року (а.с.29-32).
26.03.2019 року між ПАТ «Банк Форм» та відповідачем на підставі договору про відступлення права вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого за № 254, право іпотеки перейшло до відповідача (а.с. 36).
Так, 21.02.2019 року на майданчику Ргоzогго.Продажі відбулись відкриті торги (аукціон) з реалізації пулу активів, що складався з прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з суб'єктами господарювання та фізичними особами, основних засобів, нерухомого майна, автотранспорту, дебіторської заборгованості та майнових прав за дебіторською заборгованістю ПАТ «Банк Форум» (лот № F35GL40580) (а.с. 116-118).
Реалізація вказаного пулу активів (лот № F35GL40580) здійснювалось Фондом гарантування та ПАТ «БАНК ФОРУМ» на виконання вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Так, згідно Постанови Правління Національного банку України від 13.06.2014 року № 355 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Форум», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16.06.2014 року № 49 «Про початок ліквідації ПАТ «Банк Форум» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію».
04.07.2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис № 10671110237000829 про припинення ПАТ «Банк Форум», тому, на виконання ч. 2 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (якою встановлено, що до завершення ліквідації неплатоспроможного банку Фонд (або уповноважена особа Фонду у випадку делегування їй вказаних повноважень) зобов'язаний забезпечити збереженість архівних документів неплатоспроможного банку і передати їх на зберігання до Національного банку України) наявні у володінні ПАТ «Банк Форум» документи, були передані Уповноваженою особою на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» до НБУ.
Відтак, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому була введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у них правовідносинах.
Так, Фонд, на виконання вимог Закону, безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб; здійснює відчуження активів та/або зобов'язань банку, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках, передбачених цим Законом (п.п. 2, 4, 9 ч. 1 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Пунктами 1, 2, 3 статті 50 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. До ліквідаційної маси банку не включається майно у випадках, прямо передбачених законом, а також ліцензія, гудвіл. Майно банку, що включається до ліквідаційної маси, підлягає оцінці Фондом у порядку, встановленому Фондом. Перелік майна банку, що підлягає оцінці суб'єктами оціночної діяльності, встановлюється Фондом. Для проведення оцінки майна Фонд має право залучати суб'єктів оціночної діяльності з оплатою їх послуг за рахунок ліквідаційної маси банку.
Кошти надані в кредит є активом банку та відповідно включаються до складу ліквідаційної маси для подальшого задоволення вимог кредиторів/вкладників банку.
Тому, отримання грошових коштів від реалізації майна (активу) банку, зокрема пулу активів по лоту № F35GL40580, прямо впливало на формування ліквідаційної маси ПАТ «Банк Форум» за рахунок якої в подальшому задовольнялись вимоги вкладників/кредиторів Банку.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
До загальних засад цивільного законодавства відносять, зокрема, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 ЦК України).
Частина 3 ст. 6 ЦК України визначає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, проте не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Зазначені положення узгоджуються з нормами ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом з підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, зокрема договір цесії, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі, відносно осіб, які можуть виступати фактором.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України). Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Натомість, договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.
Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 06.07.2015 року у справі № 6-301цс15.
Із наведених норм права визначення договору факторингу можна виділити наступні його ознаки: 1) фактор (новий кредитор) надає послуги по фінансуванню діяльності клієнта (первісний кредитор) шляхом надання в його розпорядження коштів; 2) такі послуги надаються за винагороду у вигляді здійснення клієнтом (первісний кредитор) відповідної плати послуг фактора (новий кредитор); 3) грошові кошти передаються в рахунок грошової вимоги клієнта (первісного кредитора) до третьої особи (боржника).
Отже, обов'язковою умовою договору факторингу є оплата, яку має здійснити первісний кредитор (клієнт) новому кредитору (фактору) за надання в його розпорядження коштів під відступлення права вимоги. При цьому, таку плату здійснює саме клієнт (первісний кредитор), а не навпаки.
При цьому, за відсутності плати первісного кредитора за надані йому послуги між сторонами виникають правовідносини з договору купівлі-продажу права вимоги, до яких застосовуються положення про відступлення права вимоги.
Відповідно до визначення договору купівлі - продажу, наведеному у ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру (ч. 3 cт. 656 ЦК України).
Як вбачається із аналізу спірного договору № 0002/19/5 від 26.03.2019 року, він містить всі ознаки договору купівлі - продажу права вимоги, а тому договір про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги № 0002/19/5 від 26.03.2019 року, не дивлячись на його назву, і є договором купівлі - продажу права вимоги.
Оскільки спірний договір про відступлення права вимоги є договором купівлі - продажу права вимоги, то він не може одночасно бути іншим договором, зокрема, договором факторингу.
Згідно з абз. 1 ч. 1 cт. 1077 ЦК України договір факторингу передбачає, що, по-перше, фактор передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, по-друге, що клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).
Перша з цих умов означає, що за договором факторингу має надаватися позика або кредит. Друга з цих умов містить лише вказівку на відступлення вимоги, не зазначаючи можливих правових підстав відступлення грошової вимоги. Такі підстави зазначені у ст. 1084 ЦК України - грошова вимога може відступатися у зв'язку з її продажем клієнтом фактору або з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
За змістом ч. 2 cт. 1084 ЦК України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов'язання одержати задоволення за рахунок грошової вимоги до боржника. Отже, договір факторингу в частині забезпечення вимог фактора відповідно до cт. 572 ЦК України передбачає заставу грошової вимоги до боржника.
Таким чином, за змістом чинного законодавства договір факторингу є складним договором, який обов'язково поєднує у собі, по-перше, елементи договору позики або кредитного договору, по-друге - елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.
Договір, який не поєднує елементів договорів, зазначених вище, зокрема якщо відсутні елементи договору позики або кредитного договору, не є договором факторингу у розумінні чинного законодавства.
З чого вбачається, що для укладення договорів, подібних до спірного договору покупець права вимоги не повинен обов'язково мати статус фінансової установи.
У Постановах Верховного Суду по справах № 161/5127/17-ц, № 910/4816/18 зроблено висновки, що будь-яка юридична особа має право приймати участь у електронних торгах із продажу прав вимоги за кредитними договорами та те, що договори відступлення прав вимоги, які укладені юридичними особами переможцями електронних торгів з неплатоспроможними банками, ліквідація яких здійснювалась Фондом гарантування є договорами відступлення права вимоги.
У зв'язку із набуттям чинності з 07.06.2014 року Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
Поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини 1 статті 263 ЦК України).
Чинність Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» на час вирішення спору сама по собі не може бути підставою для відмови в захисті порушеного права кредитора, тобто, мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільненням від його виконання.
Дане положення також знайшло своє відображення у правовому висновку Верховного суду України у справі № 6-483цс15.
У п. 7 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» визначено, що дія підпункту 3 пункту 1 цього Закону не поширюється на банки, віднесені до категорії неплатоспроможних та щодо яких здійснюються процедури виведення з ринку відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у частині уступки (продажу, передачі) заборгованості або боргу на користь (у власність) іншої особи.
Під час проведення відкритих торгів (аукціону) з реалізації пулу активів (лот № F35GL40580) (прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з суб'єктами господарювання та фізичними особами, основних засобів, нерухомого майна, автотранспорту, дебіторської заборгованості та майнових прав за дебіторською заборгованістю ПАТ «Банк Форум») відбувся саме продаж прав вимоги за кредитним договором, а не відчуження нерухомого майна.
Тому, за наслідком продажу прав вимоги за кредитними договорами фактично відбулось відступлення права вимоги, тобто передання кредитором (ПАТ «Банк Форум») своїх прав за правочином іншій особі, що відповідає приписам ст. 512 ЦК України.
Таким чином, суд доходить висновку під час розгляду даної справи, що позивачем не надано суду належних, допустимих та переконливих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, а сукупність досліджених в судовому засіданні доказів, не дає підстав встановити неправомірність укладеного договору про відступлення права вимоги № 0002/19/5 від 26.03.2019 року, укладеного між публічним акціонерним товариством «Банк Форум» та відповідачем.
Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи, до чого також зводиться позиція Європейського суду з прав людини у рішенні «Проніна проти України» № 63566/00 від 18.07.2006 року.
Таким чином, суд на основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього з'ясування фактичних обставин справи, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з огляду на те, що цивільне судочинство не може ґрунтуватись на припущеннях, доходить до висновку, що підстави для задоволення позову відсутні.
Вирішуючи питання стягнення судових витрат, суд керується ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 19, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354-356 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», про визнання недійсним договору відступлення права вимоги - відмовити;
Повне найменування:
позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 );
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (адреса: 04080, м. Київ, вул. Олексія Терехіна, буд. 8А, офіс 111, код ЄДРПОУ 41264766);
Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, що не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки) - повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду у письмовій формі з дотриманням вимог ст. 356 ЦПК України, - протягом тридцяти днів з дня його проголошення; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин;
Законної сили рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано;
В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду;
Відповідно до п. п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Суддя В. В. Гребенюк