Справа № 758/1188/19
Категорія 67
11 листопада 2021 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Захарчук С. С. ,
за участю секретаря судового засідання - Сікора М. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Зазначала, що 28.05.15 між нею та відповідачем було укладено шлюб.
Від шлюбу вони дітей не мають.
За час шлюбу ними разом за рахунок спільних коштів, було придбано: автомобіль марки Renault FRI (загальний автобус), 1987 року випуску, н.з. НОМЕР_1 , вартість якого складає 182 000 грн.; автомобіль марки Renault Sandero StepWay 2017 року випуску, н.з. НОМЕР_2 , вартість якого складає 392 000 грн.; квартиру, загальною площею 42,1 кв.м (житлова площа 17,7 кв.м) в АДРЕСА_1 , вартість якої складає 980 000 грн.; 17.04.18 відповідачем за письмовим погодженням позивача за рахунок спільних коштів укладено з КУА «Бізнес-Гарант» ПЗНВІФ «Саргас» договір купівлі-продажу деривативу № Д13945/205-А4-В6 від 17.04.18 стосовно форвардного контракту № 141217-065 від 14.12.17 та з ТОВ «Інвест-Будсістем» договір купівлі-продажу майнових прав № 13945/205-А4-В6 від 17.04.18 щодо квартири з будівельним АДРЕСА_2 (1 мікрорайон).
За вказаними договорами ними сплачені кошти у розмірі 359 141 грн. 31 коп. та 751 410 грн. відповідно, а разом 1 110 551 грн. 31 коп.
З листопада 2018 року вони припинили сімейні відносини.
З 08.12.18 триває процедура документального оформлення розірвання шлюбу та поділу спільного майна.
22.01.19 їй стало відомо про те, що 16.01.19 ОСОБА_2 уклав з ТОВ «Інвест-Будсістем» додатковий договір про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав № 13945/205-А4-В6 від 17.04.18 відповідно до якого ТОВ «Інвест-Будсістем» має повернути ОСОБА_2 суму у розмірі 713 839 грн. 50 коп. та 16.01.19 ОСОБА_2 уклав з ТОВ «Компанія з управління активами «Бізнес-Гарант» ПЗНВІФ «Саргас» додатковий договір про розірвання договору купівлі-продажу деривативу № Д13945/205-А4-І6 від 17.04.18, відповідно до якого «Компанія з управління активами «Бізнес-Гарант» має повернути ОСОБА_2 суму у розмірі 341 184 грн. 24 коп.
Разом з тим, зазначені договори укладені відповідачем без її погодження, як співвласника майнових прав та не відповідають інтересам їх сім'ї, оскільки її фактично не існує. Крім того, їй взагалі не було відомо про наміри відповідача на розірвання договорів.
До того ж, на момент розлучення у їх спільній власності були грошові кошти у розмірі 10000 доларів США та 1000 швейцарських франків. Вказані грошові кошти були забрані відповідачем.
Посилаючись на зазначені обставини, просила поділити спільне майно подружжя, визнавши за нею право власності на: 1/2 частину автомобіля марки Renault FRI (загальний автобус), 1987 року випуску, н.з. НОМЕР_1 ; 1/2 частину автомобіля марки Renault Sandero StepWay 2017 року випуску, н.з. НОМЕР_2 ; 1/2 частинну квартири, загальною площею 42,1 кв.м (житлова площа 17,7 кв.м.) у АДРЕСА_1 ; 527 511 грн. 87 коп. - 1/2 частина грошових коштів від 713 839 грн. 50 коп. та 341 184 грн. 24 коп. відповідно, що будуть сплачені за додатковим договором від 16.01.19 про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав №13945/205-А4-І6 від 17.04.18 та за додатковим договором від 16.01.19 про розірвання договору купівлі-продажу деривативу № Д13945/205-А4-І6 від 17.04.18; 5 000 доларів США та 500 швейцарських франків і визнавши за відповідачем право власності на: 1/2 частину автомобіля марки Renault FRI (загальний автобус), 1987 року випуску, н.з. НОМЕР_1 ; 1/2 частину автомобіля марки Renault Sandero StepWay 2017 року випуску, н.з. НОМЕР_2 ; 1/2 частинну квартири, загальною площею 42,1 кв.м (житлова площа 17,7 кв.м.) у АДРЕСА_1 ; 527 511 грн. 87 коп. - 1/2 частина грошових коштів від 713 839 грн. 50 коп. та 341 184 грн. 24 коп. відповідно, що будуть сплачені за додатковим договором від 16.01.19 про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав №13945/205-А4-І6 від 17.04.18 та за додатковим договором від16.01.19 про розірвання договору купівлі-продажу деривативу № Д13945/205-А4-І6 від 17.04.18; 5 000 доларів США та 500 швейцарських франків.
У подальшому позивачем було подано до суду заяву про зміну позовних вимог, у якій вона, зокрема, вказала на те, що згідно з повідомленням ТОВ «Інвест-Будсістем» від 28.01.19 грошові кошти у розмірі 713 839 грн. 50 коп. 24.01.19 повернуто ОСОБА_2 та за повідомленням КУА «Бізнес-Гарант» від 28.03.19 грошові кошти у розмірі 341 184 грн. 24 коп. 28.01.19 повернуто ОСОБА_2 , що разом складає 1 055 023 грн. 74 коп.
Посилаючись на зазначені обставини, просила поділити спільне майно подружжя, визнавши за нею право власності на: автомобіль марки Renault FRI (загальний автобус), 1987 року випуску, н.з. НОМЕР_1 ; квартиру, загальною площею 42,1 кв.м (житлова площа 17,7 кв.м.) у АДРЕСА_1 вартістю 980 000 грн.; 5000 доларів США та 500 швейцарських франків і визнавши за відповідачем право власності на: автомобіль марки Renault Sandero StepWay 2017 року випуску, н.з. НОМЕР_2 ; грошові кошти у розмірі 1 055 023 грн.74 коп. (713839 грн. 50 коп. та 341184 грн. 24 коп., що сплачені ОСОБА_2 за додатковим договором від 16.01.19 про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав № 13945/205-А4-В6 від 17.04.18 та за додатковим договором від 16.01.19 про розірвання договору купівлі-продажу деривативу № Д13945/205-А4-В16 від 17.04.18; 5000 доларів США та 500 швейцарських франків.
У відзиві на позов ОСОБА_2 вказав на наступне.
28.05.15 між ним та позивачкою було укладено шлюб.
Автомобіль марки Renault FRI (загальний автобус), 1987 року випуску, н.з. НОМЕР_1 був придбаний у шлюбі за рахунок спільних коштів.
Автомобіль марки Renault Sandero StepWay 2017 року випуску, н.з. НОМЕР_2 був придбаний ним за 360 880 грн., а не за 392 000 грн. як вказує позивачка. Для придбання вказаного автомобіля він продав за 149 000 грн. інший автомобіль марки Ford Fusion, 2009 року випуску, який був придбаний ним до шлюбу, а тому вимога позивачки про поділ придбаного у шлюбі нового автомобіля у рівних частинах є безпідставною та враховуючи наведені обставини, йому повинна належати 2/3 частини зазначеного автомобіля, а позивачці - 1/3 частина.
Квартира, загальною площею 42,1 кв.м (житлова площа 17,7 кв.м) в АДРЕСА_1 була придбана ним за 548 990 грн. 52 коп. за рахунок спільних коштів подружжя. На початку 2018 року у квартирі було зроблено ремонт, але вказана позивачем вартість квартири у 980 000 грн. є завищеною.
17.04.18 він уклав договір купівлі-продажу майнових прав № 13945/205-А4-В6 з ТОВ «ІНВЕСТ-БУДСІСТЕМ» та договір купівлі-продажу деривативу № Д13945/205-А4-В6 з ТОВ «Компанія з управління активами «БІЗНЕС-ГАРАНТ», відповідно до яких придбав майнові права на квартиру будівельний АДРЕСА_2 .
За вказаними договорами ним були сплачені кошти в розмірі 359 141 грн. 31 коп. та 751 410 грн. відповідно, а разом 1 110 551 грн. 31 коп.
Інформація, вказана в позові, що кошти були сплачені спільно ним і позивачем є неправдивою.
Відповідно до п. 4.2. договору купівлі-продажу деривативу, кошти мали бути сплачені до 20.04.18.
Для цієї мети 18.04.18 ним та його батьками: ОСОБА_3 і ОСОБА_4 була продана квартира у АДРЕСА_4 за 1 043 200 грн.
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 18.04.18 кожен із власників отримав по 347 733 грн. 33 коп.
18.04.18 його батьки позичили йому свою частину коштів, отриманих від продажу зазначеної квартири, для придбання ним майнових прав на квартиру по пр. Правди у Подільському районі.
Зазначені кошти у цей же день - 18.04.18, були перераховані ним як оплата за придбання майнових прав на квартиру за договором купівлі-продажу майнових прав № 13945/205-А4-В6 з ТОВ «ІНВЕСТ-БУДСІСТЕМ» та договором купівлі-продажу деривативу № Д13945/205-А4-В6 з ТОВ «Компанія з управління активами «Бізнес-гарант».
За додатковими договорами про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав № 13945/205-А4-В6 та договору купівлі-продажу деривативу № Д13945/205-А4-В6 йому дійсно мають бути повернуті грошові кошти у сумі 1 055 023 грн. 74 коп., проте вони є його особистою власністю.
Твердження позивача про те, що у їх спільній власності були грошові кошти у розмірі 10 000 дол. США та 1 000 швейцарських франків є неправдивими, оскільки за спільні кошти, які у них були, вони придбали автобус Renault FRI, 1987 року випуску, н.з. НОМЕР_1 , який батько позивача використовує для перевезення пасажирів.
Посилаючись на зазначені обставини, просив поділити спільне майно подружжя, визнавши за ним право власності на: автомобіль марки Renault Sandero StepWay 2017 року випуску, н.з. НОМЕР_2 ; 1/2 частинну квартири, загальною площею 42,1 кв.м (житлова площа 17,7 кв.м.) у АДРЕСА_1 та визнавши за ОСОБА_1 право власності на: автомобіль марки Renault FRI (загальний автобус), 1987 року випуску, н.з. НОМЕР_1 ; 1/2 частинну квартири, загальною площею 42,1 кв.м (житлова площа 17,7 кв.м.) у АДРЕСА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог просив відмовити.
Представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності та підтримав позов з викладених у ньому підстав і просив позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач подав заяву про розгляд справи за його відсутності та проти задоволення позову у повному обсязі заперечив, просив задовольнити позов частково.
Суд, відповідно до ст. 223 ЦПК України ухвалив розглядати справу за відсутності учасників справи.
Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази у їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Судом установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 28.05.15 (а.с.32).
08.12.18 сторони подали заяву про розірвання шлюбу до Подільського районного у м. Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві (а.с. 31-32).
Як установлено судом і не заперечується сторонами, за час шлюбу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було придбано: автомобіль марки Renault FRI (загальний автобус), 1987 року випуску, н.з. НОМЕР_1 , автомобіль марки Renault Sandero StepWay, 2017 року випуску, н.з. НОМЕР_2 .
У позовній заяві позивачка просила поділити вказане майно, шляхом визнання за нею права власності на автомобіль марки Renault FR1, 1987 року випуску, н.з. НОМЕР_1 , а за відповідачем - на автомобіль марки Renault Sandero StepWay, 2017 року випуску, н.з. НОМЕР_2 .
Відповідно до відзиву на позов, ОСОБА_2 не заперечував проти такого порядку поділу майна, а тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для поділу автомобіля марки Renault FRI (загальний автобус), 1987 року випуску, н.з. НОМЕР_1 і автомобіля марки Renault Sandero StepWay, 2017 року випуску, н.з. НОМЕР_2 , шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на автомобіль марки Renault FR1, 1987 року випуску, н.з. НОМЕР_1 , а за ОСОБА_2 - на автомобіль марки Renault Sandero StepWay, 2017 року випуску, н.з. НОМЕР_2 .
Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. п. 23, 24 постанови від 21 грудня 2007 року N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.
До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК).
Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.
Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (ч. 1 ст. 68 СК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Частиною 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
17.04.18 між ОСОБА_2 і ТОВ «Інвест-Будсістем» було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 13945/205-А4-В6 об'єктом якого є - квартира з будівельним АДРЕСА_2 (1 мікрорайон) (а.с. 16-24).
Відповідно до п. 4.1.1. зазначеного договору загальна вартість майнових прав у розмірі 751 410 грн. сплачується покупцем в повному обсязі разовим платежем в строк до 20.04.18.
16.01.19 між ОСОБА_2 і ТОВ «Інвест-Будсістем» було укладено додатковий договір про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав № 13945/205-А4-В6 від 17.04.18 (а.с. 14).
17.04.18 між ОСОБА_2 і ТОВ «Компанія з управління активами «Бізнес-Гарант» було укладено договір купівлі-продажу деривативу № Д13945/205-А4-В6 від 17.04.18, предметом якого є - дериватив - форвардний контракт № 141217-065 від 14.12.17, базовим активом якого є - майнові права на квартиру АДРЕСА_2 (1 мікрорайон) (а.с. 26-30).
Згідно з п. 3.1. зазначеного договору сторони визначили ціну в розмірі 359 141 грн. 31 коп.
Відповідно до п. 4.2. договору сторони дійшли згоди, що покупець сплачує продавцю ціну договору шляхом перерахування грошових коштів в українській гривні у безготівковій формі на банківський рахунок продавця, вказаний у статті 16 цього договору в строк до 20.04.18 (включно).
16.01.19 між ОСОБА_2 і ТОВ «Компанія з управління активами «Бізнес-Гарант» було укладено додатковий договір про розірвання договору купівлі-продажу деривативу № Д13945/205-А4-В6 від 17.04.18 (а.с. 13).
Суми за вказаними договорами у розмірі 713 839 грн. 50 та 341 184 грн. 24 коп. були повернуті ОСОБА_2 24.01.19 та 28.01.19 відповідно (а.с. 110-112).
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 посилалася на те, що кошти, які були внесені ОСОБА_2 за вказаними договорами були їх спільною власністю подружжя.
Заперечуючи проти позову в цій частині, ОСОБА_2 вказував на те, що кошти внесені за договорами є його особистою власністю, оскільки вони були отримані ним внаслідок продажу 18.04.18 квартири за адресою: АДРЕСА_4 , яка належала йому та його батькам: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на праві спільної власності.
Так, він особисто за договором отримав 347 733 грн. 33 коп., а решту суму 18.04.18 його батьки позичили йому шляхом укладення з ним договорів позики.
Вказана обставина була підтверджена у судовому засіданні свідком - ОСОБА_4 .
Крім того, на обґрунтування вказаних обставин відповідачем надано: договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 , укладений між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 (продавці) та ОСОБА_5 (покупець), відповідно до п. 3 якого продаж квартири вчинено за 1 043 200 грн., з яких 343 200 продавці отримали ( ОСОБА_3 - 114 400 грн., ОСОБА_4 - 114 400 грн., ОСОБА_2 - 114 400 грн.) до підписання цього договору, решту суми 700 000 грн. ( ОСОБА_3 - 233 333 грн., ОСОБА_4 - 233 333 грн., ОСОБА_2 - 233 334 грн.) отримають до 18 год. 00 хв. 18.04.19 (а.с. 80), договори позики, укладені між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , ОСОБА_2 і ОСОБА_4 18.04.18 на суму 347 733,33 грн. і 347 733,33 грн. відповідно, згідно яких ОСОБА_3 і ОСОБА_4 надали ОСОБА_2 зазначені грошові кошти у позику (а.с. 81-84), квитанції про внесення грошових коштів за договорами купівлі-продажу майнових прав № 13945/205-А4-В6 від 17.04.18 і купівлі-продажу деривативу № Д13945/205-А4-В6 від 17.04.18 (а.с. 85-88), виписка з банківського рахунку ОСОБА_2 в АТ «Ощадбанк» від 26.02.21 згідно якої вбачається, що 18.04.18 на рахунок ОСОБА_2 надійшли: грошові кошти у розмірі 233 334 грн. від ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу квартири від 18.04.18; грошові кошти від ОСОБА_4 у розмірі 347 763 грн. та від ОСОБА_3 у розмірі 347 763 грн. Крім того, з вказаного рахунку ОСОБА_2 18.04.18 перерахована сума у розмірі 359 141 грн. 31 коп. за договором купівлі-продажу деривативу № Д13945/205-А4-В6 від 17.04.18 і сума у розмірі 682 648 грн. за договором купівлі-продажу майнових прав № 13945/205-А4-В6 від 17.04.18 (а.с. 162).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є - майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Частиною 3 ст. 12 ЦПК України та ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідачем надано суду докази, які вказують на те, що грошові кошти, які були внесені відповідачем на виконання договору купівлі-продажу деривативу № Д13945/205-А4-В6 від 17.04.18 і договору купівлі-продажу майнових прав № 13945/205-А4-В6 від 17.04.18 є його особистою власністю, оскільки отримані ним внаслідок продажу частини квартири, яка належала йому та його батькам на праві власності та коштів, наданих йому у позику його батьками (а.с. 80-88, 162).
Доказів, які б спростовували твердження відповідача в цій частині позивачем суду не надано.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання спільною власністю подружжя коштів, які були сплачені ОСОБА_2 на виконання договору купівлі-продажу деривативу № Д13945/205-А4-В6 від 17.04.18 і договору купівлі-продажу майнових прав № 13945/205-А4-В6 від 17.04.18 та у подальшому отримані ОСОБА_2 внаслідок розірвання договору купівлі-продажу деривативу № Д13945/205-А4-В6 від 17.04.18 і договору купівлі-продажу майнових прав № 13945/205-А4-В6 від 17.04.18.
Як установлено судом, сторонами за час шлюбу було придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11, 71-79).
Ураховуючи рівність часток дружини та чоловіка у майні, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд дійшов висновку про поділ спільного майна подружжя - квартири за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 за кожним.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.п. 23, 24 постанови від 21 грудня 2007 року N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Доказів того, що на час розгляду справи у сторін було наявне майно у вигляді грошових коштів у розмірі 10 000 дол. США та 1 000 швейцарських франків позивачем суду не надано, а тому позов в частині поділу зазначених грошових коштів задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 368, 372 ЦК України, ст. ст. 60, 63, 68, 70 СК України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-82, 223, 258-259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) про поділ спільного майна подружжя -задовольнити частково.
У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності: на автомобіль марки Renault FR1, 1987 року випуску, н.з. НОМЕР_1 , на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .
У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності: на автомобіль марки Renault Sandero StepWay, 2017 року випуску, н.з. НОМЕР_2 , на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С. С. Захарчук