Справа № 636/2623/20 Номер провадження 22-ц/814/1427/22Головуючий у 1-й інстанції Гуменний З.І. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
19 травня 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) у м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта»
на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 11 травня 2021 року, постановлене суддею Гуменним З.І. (повний текст складено 13 травня 2021 року),
по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у зв'язку із порушенням прав споживача,
20.07.2020 ОСОБА_1 звернувся в суд із указаним позовом. В обґрунтування підстав позову зазначає, що 23.03.2020 у м.Чугуєві Харківської області у відділенні №1 скористався послугами ТОВ «Нова пошта» з перевезення вантажу, які відповідач надає за публічним договором та за умовами надання послуг опублікованими на офіційному сайті https://novaposhta.ua. Ним, позивачем, відправлена посилка, саджанці, до Кіровоградської області, м.Бобринець, відділення №1 по експрес-накладній №59000497690548, оголошеною вартістю вантажу - 12 000,00 грн., дата доставки - 26.03.2020.
У вказану дату товар до місця прибуття не надійшов, тому 30.03.2020 він направив відповідачу першу претензію встановленого товариством зразка із вимогою відшкодувати вартість відправлення, відповідь на яку не отримав.
22.05.2020, через 2 місяці від дати відправлення, вантаж повернуто до відділення, із якого його було відправлено по експерс-накладній №59000499621611, де він знаходився на складі через непридатність для подальшого використання.
26.05.2020 позивачем разом із представником відділення складено акт прийому-передачі в якому зазначено, що вантаж саджанці прибув сухий, засохлий, подальше використання недопустиме, для подальшої висадки непридатний. Примірник акту та претензія із вимогою відшкодувати вартість відправлення через фактичне знищення товару надіслані відповідачу.
24.06.2020 позивач отримав відповідь на претензії, в якій зазначено, що вантаж під час перевезення потрапив до зони непізнаного вантажу. Пошуковими заходами його знайдено та опізнано, після чого вантаж доставлено у відділення отримувача у повному обсязі по експрес-накладній №59000499621611. 22.05.2020 вантаж повернуто відправникові по експрес-накладній №59000515573465. Після доставки товару у відділення отримувача покупець відмовився забирати товар, через непридатність для подальшого використання.
У зв'язку із невиконанням ТОВ «Нова пошта» умов публічного договору та зіпсування вантажу, просить стягнути з відповідача на його користь компенсацію вартості пошкодженого (зіпсованого, знищеного) вантажу в сумі 12 000,00 грн., штраф за публічним договором про надання послуги з організації перевезення в сумі 2 907,60 грн. та 10 000,00 грн. моральної шкоди, а також судові витрати за правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн. та 840,80 грн. судового збору.
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 11.05.2021 позов ОСОБА_1 до ТОВ «Нова пошта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у зв'язку із порушенням прав споживачів - задоволено.
Стягнуто із ТОВ «Нова пошта» на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості пошкодженого вантажу в розмірі 12 000,00 грн., штраф за публічним договором про надання послуги з організації перевезень у розмірі 2 907,60 грн., моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн. і судові витрати в розмірі 840,80 грн., а всього 33 748,40 грн.
Рішення міського суду вмотивовано тим, що відповідачем не спростовано презумпцію вини перевізника, а тому у відповідності до ст.924 ЦК України, ТОВ «Нова пошта» відповідає за пошкодження прийнятого до перевезення вантажу в межах його вартості, включно зі штрафом за публічним договором та моральною шкодою, яка підлягає відшкодування в розмірі, заявленому до стягнення.
Відповідач із рішенням районного суду не погодився та оскаржив в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Вважає недоведеною вину відповідача у псуванні вантажу та зазначає, що позивач здійснив відправлення вантажу за експрес-накладною №59000497690548 згідно опису - інше саджанці 12 000,00 грн., кількість місць - 4, фактична вага -43,22 кг., об'ємна вага - 47,69 кг., оголошеною вартістю 12 000,00 грн. з відділення №1 ТОВ «Нова пошта» м.Чугуїв до відділення №1 у м.Бобринець, визначивши одержувачем ОСОБА_2 . Також було оформлено послугу «грошовий переказ 12000».
При цьому жодних супровідних документів на вантаж, первинних бухгалтерських документів на товар, які б засвідчували дійсну вартість та номенклатуру, відправником не надано. Також відправник не зазначив інформацію про кількість, назву, вид, сорт тощо, які б дали змогу безумовно ідентифікувати товар. Вартість відправлення вказана виключно зі слів відправника.
Зазначає, що вантаж в кількості 3-х місць був доставлений у запланований строк 26.03.2022, при прибутті одержувачем не оглядався, отже факт пошкодження чи знищення вантажу при зверненні одержувача за вантажем не встановлювалось, а 4-те місце вантажу прибуло 01.04.2020 і також одержувачем не витребовувалось та не оглядалось.
Таким чином тривале знаходження відправлення у відділенні відправника та знищення вантажу є наслідком нез'явлення одержувача вантажу до відділення за товаром упродовж двох місяців з моменту його доставки до відділення.
Вважає, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги умови Публічного договору (п.3.4, п.4.3.2, п.7.2.5, п.7.2.13), яким передбачено, що ризики псування вантажу покладено на відправника, оскільки перевізник не гарантує особливих умов зберігання, теплових та температурних режимів транспортування відправлення.
Вважає, що при постановленні оскаржуваного рішення міський суд помилково не дослідив причини та причинно-наслідковий зв'язок щодо псування відправлення та не застосував норми Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, за змістом яких акт експертизи є єдиним належним способом визначення причин псування або знищення вантажу та вартості втраченого, у разі недосягнення згоди сторін.
Доводить, що зіпсування вантажу відбулося виключно через незабезпечення позивачем відправлення відповідним упакуванням, яке б забезпечило його тривале збереження, а також неналежну поведінку одержувача ОСОБА_2 , яка виявилася у неотриманні відправлення із 26.03.2020 та 01.04.2020, що виключає вину відповідача.
Вважає недоведеним розмір матеріальної шкоди, який ґрунтується виключно на підставі мережі Інтернет, скріншотів сайтів та оголошеній вартості відправлення, зазначеної зі слів відправника, що є грубим порушенням вимог щодо обґрунтованості рішення наявними у справі належними доказами та всебічно дослідженими обставинами.
Заперечує висновки міського суду щодо правомірності стягнення із відповідача штрафу в розмірі 24,23% від суми відшкодування. Такі висновки не відповідають вимогам п.7.2.4 публічного договору, за змістом якого вказана виплата не є по суті штрафними санкціями за неналежне виконання або невиконання відповідачем своїх зобов'язань. Указана виплата за своїм змістом є фактичною сумою розміру податку на доходи фізичної особи та військового збору для отримання вантажоотримувачами/вантажовідправниками дійсно повної суми відшкодування та підлягає застосуванню лише в досудовому порядку за результатами розгляду претензії при добровільній компенсації експедитором вартості відправлення.
Вважає недоведеним факт спричинення моральної шкоди та її розмір. При цьому суд першої інстанції помилково не застосував вимоги постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
20.07.2021 позивачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Додатково просить стягнути з відповідача на його користь 3 000,00 грн. витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.
Повідомляє, що направляв через відділення відповідача 80 саджанців Kvinergy вартістю 150 грн. кожне, тому оголошена вартість відправлення склала 12 000,00 грн., яка підлягає відшкодуванню на підставі п.7.2.2 Публічного договору.
Зазначає, що 26.03.2020 одержувач прибув до відділення відповідача для отримання товару, де йому повідомили, що замість 4 прибуло 3 місця вантажу, вартість якого підлягає оплаті в повному обсязі у розмірі 12 000,00 грн., як за усе відправлення, що і стало підставою відмови в його отриманні.
Наголошує, що товар саджанці швидко псується і одержувач розраховував його отримати у повному обсязі саме 26.03.2020, а не 01.04.220, тому він не хотів отримувати фактично зіпсований товар непридатний для використання після тижня затримки доставки.
Також повідомляє, що 30.03.2020 та повторно 23.04.2020 направляв відповідачу претензії з вимогою відшкодувати вартість відправлення, відповіді на які не отримав.
Зазначає, що оскільки товар зберігався на складі відповідача, він, позивач, не мав можливості провести експертизу, та, за наявності сумнівів у вартості відправлених саджанців, відповідач мав можливість провести відповідну експертизу за власною ініціативою.
Спростовує доводи апеляційної скарги, що вантаж зіпсовано через температурний режим та неправильну упаковку. Доводить, що саме дії відповідача, порушення ним строків доставки, подальше ігнорування виниклої проблеми, не бажання врегулювати виниклу ситуацію, не своєчасне повернення вантажу відправнику призвели до псування вантажу та завданню збитків, які підлягають відшкодуванню в межах заявленого спору.
Вважає доводи апеляційної скарги відповідача спробою уникнути відповідальності, а його посилання на окремі пункти публічного договору щодо ризиків псування вантажу покладених на відправника, то ці умови не повинні суперечити вимогам законодавства.
В обґрунтування підстав та розміру моральної шкоди повідомляє, що винні дії відповідача призвели до втрати вантажу, не отримання за нього коштів, втрати клієнта, чим завдано шкоду його діловій репутації, що в сукупності завдало йому душевних страждань. Заявлений до стягнення розмір моральної шкоди відповідає ступеню зниження престижу, ділової репутації, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану.
Розпорядженням Верховного Суду від 25 березня 2022 року №14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду - Полтавському апеляційному суду.
Відповідно до ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 24.03.2020 у м.Чугуєві Харківської області у відділені №1 ОСОБА_1 скористався послугами ТОВ «Нова пошта» та відправив вантаж до м.Бобринець Кіровоградської області, відділення №1 по експрес-накладній №59000497690548, із оголошеною вартістю вантажу - 12 000,00 грн., у кількості 4 місця, оголошено вартість 12 000,00 грн. та оформлено послугу «Грошовий переказ 12 000 грн.»; дата доставки - 26.03.2020./а.с.19/
ТОВ «Нова пошта» надає послуги з організації перевезення відправлень відповідно до положень публічного договору, який укладається відповідно до положень ст.633, 634 ЦК України.
Згідно п.3.1 публічного договору експедитор зобов'язується за плату та за рахунок Замовника організувати перевезення відправлення й надання комплексу інших послуг, пов'язаних із організацією перевезення відправлення, а Замовник зобов'язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених договором.
Відповідальність сторін передбачена розділом 7 публічного договору, зокрема експедитора - п.7.2. цього договору, зокрема у разі:
- порушення строків доставки відправлення, зазначеного в експрес-накладній, з вини експедитора, експедитор сплачу замовнику неустойку в розмірі 20% від суми провізної плати (без суми комісії та вартості додаткових витрат) згідно із відповідною експрес-накладною за кожний день затримки, але не більше, ніж суму провізної плати (без суми комісії та вартості додаткових витрат) згідно з відповідною експрес-накладною. Жодні інші виплати експедитором не здійснюються (п.7.2.1);
- повної втрати або повного пошкодження відправлення з вини Експедитора, останній повертає Замовнику суму, що дорівнює оголошеній вартості відправлення (але не більше, ніж фактичну вартість відправлення), та провізну плату, сплачену Замовником згідно з відповідною експрес-накладною. У разі повної компенсації оголошеної вартості за пошкоджене відправлення Замовник повертає Експедитору відправлення, за яке було отримано компенсацію (п.7.2.2);
- часткової втрати або часткового пошкодження відправлення з вини Експедитора, останній відшкодовує Замовнику відповідну частину оголошеної вартості відправлення (п.7.2.3).
Згідно п.7.2.4. публічного договору у разі виплати Експедитором у досудовому порядку за результатами розгляду претензії відшкодування, що сплачується у зв'язку з втратою або пошкодженням відправлення на користь Замовника - фізичної особи, Експедитор додатково сплачує Замовнику штраф в розмірі 24,23% від суми відшкодування.
Експедитор не несе відповідальності за пошкодження відправлення без упаковки або в упаковці, що не забезпечує його цілісності чи не відповідає особливостям відправлення (п.7.2.5 договору)./а.с.15-18/
30.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Нова пошта» із претензією про відшкодування вартості відправлення за експрес-накладною №59000497690548 у розмірі 12 000,00 грн. і сплати штрафу відповідно до умов надання послуг та публічного договору. Суть проблеми: 24.03.2020 ним, ОСОБА_1 , відправлена посилка в м.Бобринець Кіровоградської області на відділення №1, при цьому зазначена дата доставки - 26.03.2020. На сьогодні, 30.03.2020 р. посилка №59000497690548 в м.Бобринець у відділенні №1 немає і коли вона буде невідомо. В посилці знаходяться саджанці дуже дорогої рослини і з впливом часу вони засихають. У випадку прийняття рішення щодо оплати суми, передбаченої цією претензією (або її частини), зазначені кошти просить перерахувати на його, позивача, банківську картку. Претензію прийняв 30.03.2020 керівник відділення./а.с.20/
23.04.2020 ОСОБА_1 повторно звернувся до ТОВ «Нова пошта» із претензією, яку отримав керівник відділення того ж дня. Суть проблеми: просить відшкодувати вартість відправлення за експрес-накладною №59000497690548 у розмірі 12 000,00 грн. і сплатити штраф відповідно до умов надання послуг та публічного договору. Зазначає, що 30.03.2020 написав претензія, але результат по ній так і не отримав, ні дзвінком, ні письмово. Вантаж знайшли, але це саджанці і через минувший час (поки шукали 4 місце) вони стали непридатні і клієнт відмовився їх отримувати. Йому, позивачу, також не потрібен зіпсований товар, який був загублений ТОВ «Нова пошта», тому просить компенсувати його вартість на банківську картку./а.с.20 на звороті/
26.05.2020ТОВ «Нова пошта» спільно зі ОСОБА_1 складено акт приймання-передачі, у якому зазначено, що вантаж - саджанці прибув сухий, засохлий і подальше його використання недопустиме, для подальшої висадки непридатний./а.с.21/
26.05.2020 ОСОБА_1 втретє звернувся до ТОВ «Нова пошта» із претензією про відшкодування вартості посилки. При відправленні 4-х місце одне було загублене. За час його пошуку вантаж зіпсувався, клієнт відмовився забирати не весь вантаж. Коли знайшли 4-те місце, то клієнт відмовився їх отримувати через непридатність саджанців. У випадку прийняття рішення щодо оплати суми, передбаченої цією претензією (або її частини), зазначені кошти просить перерахувати на його, позивача, банківську картку. Претензію та акт прийому-передачі прийняв 26.05.2020 керівник відділення./а.с.21 на звороті/
24.06.2020 ТОВ «Нова пошта» за результатами розгляду претензії ОСОБА_1 від 23.04.2020 останньому листом №11236 повідомило, що 24.03.2020 по експрес-накладній №59000497690548 ним здійснено відправлення вантажу для ОСОБА_2 . На жаль, вантаж під час перевезення потрапив до зони неопізнаного вантажу. Пошуковими заходами його знайдено та опізнано, після чого вантаж доставлено у відділення отримувача у повному обсязі по експрес-накладній 59000499621611. 22.05.2020 вантаж повернуто відправникові по експрес-накладній №59000515573465. ТОВ «Нова пошта» щиро просить вибачення за спричинені незручності та сподівається на подальшу плідну співпрацю./а.с.22/
Судом установлено, що відправлений позивачем вантаж складав 80 саджанців Kvinergy вартістю 150 грн. кожне, оголошеною вартістю 12 000,00 грн. На підтвердження вартості відправлення надано відповідні скриншоти сайтів містяться в матеріалах справи.
Задовольняючи вимоги позову, міський суд виходив із того, що факт знищення вантажу відповідачем не оскаржується, а презумпція вини не спростована, тому відповідно до вимог ст.924 ЦК України, ТОВ «Нова пошта» відповідає за пошкодження прийнятого до перевезення вантажу в межах його вартості, що підтверджується оголошеною цінністю в експрес-накладній, включно зі штрафними санкціями у розмірі 24,23% від суми відшкодування за публічним договором про надання послуги з організації перевезення (12 000,00 грн./100%*24,23%= 2 907,60 грн.).
У зв'язку із неправомірними діями відповідача, позивачу спричинено душевні страждання, які підлягають відшкодуванню в розмірі, заявленому до стягнення, який відповідає вимогам розумності та справедливості.
При вирішенні питання розподілу судових витрат, міський суд керувався положеннями ст.141 ЦПК України, постановивши до стягнення із відповідача на користь позивача судовий збір та правничі витрати, підтверджені доказами, а саме, договором про надання правової допомоги, актом виконаних робіт від 09.07.2020, товарним чеком про оплату та довідкою про оплату юридичних послуг.
Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції в повній мірі погодитися не може з таких підстав.
Відповідно до статей 633, 634 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
За правилами статті 924 цього Кодексу перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Згідно правового висновку Верховного Суду від 23.03.2016 у справі №6-2086цс15 відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов'язаної сторони. Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.
Пошкодження вантажу - це зміна його фізичних властивостей (механічні поломки, дефекти, бій); нестача вантажу - доставка вантажу одержувачу в меншій кількості, ніж оголошено до перевезення.
Стаття 924 ЦК України зберігає раніше прийняті в цивільному праві України принципи майнової відповідальності перевізника: він відповідає при наявності його вини (частина перша статті 924 ЦК)і в межах вартості перевезеного вантажу і багажу (частина друга статті 924 ЦК). Понад вартість вантажу і багажу перевізник повертає клієнту відповідну провізну плату.
Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення.
Крім того, він також зобов'язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі.
Невиконання цього обов'язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: 1) усунення цих обставин не залежало від перевізника. Це формулювання слід тлумачити в такий спосіб, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу, якщо відповідно до законодавства та договору перевезення він не несе обов'язку усунення зазначених обставин; 2) перевізник не міг запобігти цим обставинам.
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини, та дійшов обґрунтованого висновку про підставність відшкодування компенсації вартості пошкодженого (зіпсованого, знищеного) вантажу в межах його вартості, що підтверджується оголошеною цінністю в експрес-накладній.
Доводи апеляційної скарги відповідача правильність таких висновків міського суду не спростовують, зводяться до переоцінки доказів та їх довільного тлумачення на свою користь.
Заперечення відповідача щодо доведеності вини перевізника у псуванні вантажу, а також його припущення, що зіпсування вантажу відбулося виключно через незабезпечення позивачем відправлення відповідним упакуванням, яке б забезпечило його тривале збереження, а також неналежну поведінку одержувача ОСОБА_2 , яка виявилася у неотриманні відправлення із 26.03.2020 та із 01.04.2020, колегія суддів відхиляє, як безпідставні. Оскільки позивач, як споживач послуги з перевезення, пов'язує причини зіпсування вантажу не із особливостями його пакування та температурними режимами під час перевезення, а його несвоєчасною доставкою у строки та кількості, обумовленій сторонами публічного договору в експрес-накладній (26.03.2020).
При цьому, враховуючи що між сторонами обумовлено кількість місць вантажу, їх вартість та дату отримання, порушення відповідних умов з підстав потрапляння вантажу до зони неопізаного, а також його подальше направлення в погодженій кількості з порушенням строку доставки, виключає підстави вважати поведінку покупця неналежною та винною у зіпсуванні такого вантажу.
Доводи апеляційної скарги відповідача, що відправник не надав супровідних документів на вантаж, первинних бухгалтерських документів на товар, які б засвідчували дійсну вартість та номенклатуру, а також не зазначив інформацію про кількість, назву, вид, сорт тощо, які б дали змогу безумовно ідентифікувати товар, не впливають на розмір компенсації за знищений вантаж, яка підлягає відшкодуванню на підставі п.7.2.2. публічного договору в розмірі оголошеної вартості відправлення.
Згідно п.3.3. публічного договору прийняття експедитором відправлення для надання послуг оформлюється експрес-накладною, у якій зазначаються такі відомості: тип послуги, інформація про відправника, інформація про одержувача, інформація про кількість вантажних місць, вага відправлення, оголошена вартість відправлення, опис вмісту відправлення, платник послуг, форма розрахунку, розрахункові строки доставки відправлення, інформація про додаткові послуги/сервіси, вартість послуг експедитора.
Експрес-накладна №59000499621611 містить усі необхідні реквізити, погоджені сторонами публічного договору, який не містить додаткових вимог щодо первинних бухгалтерських документів на вантаж. При цьому, позивач, неодноразово звертаючись до відповідача із претензією про відшкодування вартості відправлення, детально пояснював особливості вантажу, його кількість, а також причини через які одержувач таі він сам відмовляються від отримання вантажу, як зіпсованого, поза межами строку його доставки.
Доводи апеляційної скарги відповідача, що факт знищення вантажу встановлений майже через два місяці з моменту його доставки, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки фіксування знищення вантажу зумовлена діями самого відповідача, який своєчасно не відреагував на претензії позивача від 30.03.2020 та 23.04.2020 та не заявив про незгоду із вартістю пошкодженого вантажу.
Наведене також виключає підстави застосування норм Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997. При цьому до 26.05.2020 (складання акту приймання-передачі) відповідач, на зберіганні у якого знаходиться вантаж, не ставив під сумнів його вартість у межах оголошеної цінності в експрес-накладній, не ініціював питання проведення експертизи.
Разом із цим, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги щодо відсутності підстав для стягнення із відповідача штрафу в розмірі 24,23% від суми відшкодування в порядку п.7.2.4 публічного договору.
Аналізуючи зміст публічного договору та його окремі положення, зокрема, «розділ 7. Відповідальність сторін», колегія суддів дійшла висновку, що за правилами п.7.2.4 публічного договору штраф у розмірі 24,23% від суми відшкодування сплачується у разі виплати експедитором у досудовому порядку за результатами розгляду претензії відшкодування, що сплачується у зв'язку з втратою або пошкодженням відправлення на користь замовника - фізичної особи.
У спірних правовідносинах відповідач листом від 24.06.2020 №11236 фактично відмовив позивачу у відшкодування матеріальної шкоди, повідомивши, що вантаж знайдено, а також вибачившись за спричинені незручності, що виключає підстави стягнення штрафу згідно п.7.2.4 публічного договору, як компенсації в порядку досудового врегулювання спору.
Натомість, згідно п.7.2.1. договору, у разі порушення строків доставки відправлення, зазначеного в експрес-накладній, з вини експедитора, останній сплачує замовнику неустойку в розмірі 20% від суми провідної плати (без суми комісії та вартості додаткових послуг) згідно з відповідною експрес-накладною за кожний день затримки, але не більше, ніж суму провізної плати (без суми комісії та вартості додаткових послуг) згідно з відповідною експрес-накладною.
Враховуючи, що позивач не заявляв вимог позову про відшкодування неустойки, заявляючи до стягнення штраф в порядку п.7.2.4 публічного договору, апеляційний суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства визначеного ч.1 ст.13 ЦПК України, вважає відсутніми підстави для задоволення позову в цій частині.
Стосовно підставності стягнення моральної шкоди, колегія суддів приймає до уваги наступне.
Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів (п.2 ч.2 ст.23 ЦК України).
Згідно роз'яснень, викладених у пунктами 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
При цьому, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість та наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Наявність цих умов в межах розгляду цивільної справи має довести позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст.ст.1173, 1174 ЦК України. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.
Із огляду на викладені норми права, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги, що вимоги позову про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки не ґрунтуються на доказах спричинення такої шкоди та її розміру, що з огляду на розмір компенсації вартості пошкодженого вантажу є надмірним. Тоді як відшкодування має виключно компенсаційний, а не каральний, обтяжуючий або запобіжний характер.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення штрафу та моральної шкоди, ухваливши в цій частині нове рішення про відмову в їх стягненні. В іншій частині рішення залишити без змін
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів приймає до уваги наступне.
Згідно положень п.п.1,4 ч.ч.1,4 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Із огляду на викладені норми процесуального закону, шляхом взаємозаліку, із позивача на користь відповідача підлягає стягненню 252,72 грн. судового збору за апеляційну скаргу.
Пропорційно задоволеним вимогам позову (48%) витрати на правничу допомогу позивачу в суді першої інстанції слід зменшити із 8 000,00 грн. до 3 840,00 грн.
Стосовно витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 3 000,00 грн., які ґрунтуються на доказах, пропорційно до задоволених вимог позову, підлягає стягненню 1 440,00 грн. правничих витрат в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376 п.п.3,4, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» - задовольнити частково.
Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 11 травня 2021 року - скасувати в частині задоволення вимог позову про стягнення штрафу та моральної шкоди.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» про стягнення матеріальної шкоди у вигляді штрафу та моральної шкоди - відмовити.
Зменшити розмір правничих витрат ОСОБА_1 із 8 000,00 грн. до 3 840,00 грн.
В іншій частині рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 11 травня 2021 року - залишити без змін.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» 252,72 грн. судового збору.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» на користь ОСОБА_1 1 440,00 грн. правничих витрат в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді Ю.В. Дряниця
О.В. Чумак