Справа № 948/950/21 Номер провадження 22-ц/814/1136/22Головуючий у 1-й інстанції Кравець С. В. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.
19 травня 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді: Абрамова П.С.
Суддів: Одринської Т.В., Панченка О.О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника позивача, Акціонерного товариства «Акцент-Банк», адвоката Омельченка Є.В., на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 15 лютого 2022 року
у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;
У грудні 2021 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 05.11.2019 відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг з метою укладення кредитного договору та отримання кредитної картки, після чого йому було видано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 44,40% щомісячно на суму залишку заборгованості. Оскільки відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконує, а тому станом на 17.11.2021 утворилась заборгованість у сумі 13 459,36 грн., з якої: 7 986,40 грн. - заборгованість за кредитом; 5 222,96 грн. - проценти за користування кредитом; 250,00 грн. - штраф. У зв'язку з наведеним, позивач прохав стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 05.11.2019 у розмірі 13 459,36 грн та судовий збір 2 270,00 грн.
Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 15 лютого 2022 року позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором № б/н від 05.11.2019 у розмірі 7 986,40 грн.; стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог - 1 346,95 грн.; в частині позовних вимог про стягнення відсотків та штрафу - відмовлено.
короткого змісту вимог апеляційної скарги;
В апеляційній скарзі АТ «Акцент-Банк» прохають рішення місцевого суду в частині відмовлених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення про повне задоволення позовних вимог.
В частині задоволених позовних вимогУхвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підляга (стягнення заборгованості за тілом кредиту) рішення місцевого суду не оскаржено та не є предметом апеляційного перегляду.
узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;
Скаржник вказував, що місцевий суд не врахував, що відповідач, підписуючи заяву- анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг та зобов'язався в подальшому регулярно ознайомлюватися з ними на сайті банку.
Відмовляючи в стягненні проценітв за користування кредитними коштами та штрафу, місцевий суд не врахував той факт, що паспорт споживчого кредиту відповідачем підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що є підставою для стягнення зазначеним сум.
Даній позиції відповідає судова практика Верховного Суду, а саме постанова від 12.01.2021 року в справі № 524/5556/19, від 02.12.2020 у справі № 284/157/20, а застосована місцевим судом постанова Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 є нелеревантною.
узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи;
Відзив на апеляційну скаргу до Полтавського апеляційного суду не надходив.
встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин;
Судом установлено, що 05.11.2019 ОСОБА_1 підписав власноручним підписом Анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, за змістом якої дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Також, в анкету-заяві зазначено, що позичальник ознайомився та згоден з умовами надання банківських послуг, екземпляр договору згоден отримати шляхом самостійного роздрукування з офіційного сайту банку. Разом з цим, зобов'язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитись з їх змінами на сайті А-Банку (а.с. 7 зворотна сторона, 9 -17).
Крім цього, на підтвердження своїх доводів позивачем надано Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», який, як вказано у самому паспорті, підписаний позичальником 05.11.2019 простим електронним підписом шляхом підтвердження ОТП 77 з номера телефону НОМЕР_1 у відповідності з Умовами та правилами надання банківських послуг (а.с. 8).
Також, до позову додано Витяг із Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку (щодо Кредитної карти «Зелена») та Тарифи по картці «Зелена», за змістом яких відсоткова ставка за картою «Зелена» становить 3,7 % в місяць або 44,4 % річних, а відсоткова ставка при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту 7,4 % у місяць, із зазначенням підстав стягнення штрафів за несвоєчасне погашення кредиту та/або відсотків (а.с. 9-17).
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що станом на 17.11.2021 заборгованість відповідача за даним кредитним договором перед банком становить 13 459,36 грн, з яких: 7 986,40 грн. - заборгованість за кредитом; 5 222,96 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 250,00 грн. - штрафи (а.с. 6-7).
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту та відмовляючи у стягненні відсотків та штрафу, місцевий суд дійшов висновків, що позивачем у справі не надано суду доказів укладання з відповідачем договору саме на тих умовах, виходячи з яких пред'явив до нього вимогу про стягнення заборгованості за відсотками та штрафу.
доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції;
Перевіривши законність та обгрнутованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає висновки місцевого суду в оскаржуваній частині (відмови у стягненні відсотків та штрафу) такими, що відповідають вимогам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.
В частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту рішення місцевого суду не оскаржено та не є предметом апеляційного перегляду.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в цьому випадку - АТ «Акцент-Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, виходячи із змісту статтей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
В Анкеті-заяві від 05.11.2019 року, що містить власноручний підпис позичальника, процентна ставка за користування кредитними коштами та штрафні санкції не вказані.
Обґрунтовуючи право на нарахування процентів за користування кредитом, Банк, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 05.11.2019, посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», що розміщені на сайті, та Тарифи, як невід'ємні частини кредитного договору.
Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» та Тарифами, наданими позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» та Тарифи розумів відповідач, ознайомився і погодився саме з ними, підписуючи Анкету-заву від 05.11.2019 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та неустойки, та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування.
Крім того, роздруківка з сайту Банку належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (справа № 6-16цс15).
Також, у цій справі неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг в А-Банку, що розміщені на офіційному сайті Банку неодноразово змінювалися самим Банком в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду з вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Тарифи та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», відсутність в Анкеті-заяві позичальника від 05.11.2019 року домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані Банком Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» та Тарифи по картці «Зелена» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в Анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору (такий висновок суду відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору у формі процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді штрафів за порушення виконання зобов'язань.
Доводи апеляційної скарги про те, що обґрунтовуючи право на нарахування процентів за користування кредитом, Банк, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 05.11.2019, посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», що розміщені на сайті, та Тарифи, як невід'ємні частини спірного договору, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» та Тарифи розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та штрафів у розмірах і порядку нарахування, зазначених у позові та розрахунку заборгованості.
Щодо підписання позичальником паспорту споживчого кредиту одноразовим електронним ідентифікатором.
Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).
Статтею 81 ЦПК Українина сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Саме на позивача покладено обов'язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення позичальником зобов'язання, а на відповідача - обов'язок спростувати розмір існуючої заборгованості.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зістаттею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України).
Надаючи оцінку доказам у справі, суди повинні оцінювати кожний доказ окремо, а потім надавати оцінку сукупності доказів у їх співвідношенні. При цьому, суд має з'ясовувати як належність так і допустимість доказів за формою та їх відношенням до правовідносин між сторонами, так і за їх змістом.
По-перше, оцінюючи надані докази, місцевий суд вірно дійшов висновку, що підписана позивачем Анкета-заява не містить умов щодо розміру відсоткової ставки та штрафних санкцій.
По-друге, відповідно до ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на час підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту, договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Паспорт споживчого кредиту відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» є інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, який повинен відповідати формі, визначеній статтею 13 цього Закону.
Зі змісту Паспорту споживчого кредиту вбачається, що він підписаний електронним підписом позичальника 05.11.2019 о 14:58, тоді як Анкета-заява 05.11.2019 о 14:53.
Доданий до позовної заяви як доказ Паспорт споживчого кредиту, що складається з двох аркушів, не є доказом додержання передбачених законом умов щодо укладення у відповідній формі кредитного договору.
По-третє, згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Наприкінці тексту Паспорту споживчого кредиту зазначено, що позичальник ознайомився з паспортом споживчого кредиту за допомогою електронного підпису шляхом підтвердження одноразовим ідентифікатором ОТП 77 з номера телефону НОМЕР_1 , який зазанчено позичальником в Анкеті-заяві про пиєднання до Умов та про надання банківських послуг.
Разом із тим, ані до позовної заяви, ані до апеляційної скарги не додано жодного належного доказу на підтвердження факту використання позичальником одноразового електронного іднтифікатора при підписанні Паспорту споживчого кредиту.
Також, дослідивши зміст Паспорту споживчого кредиту, колегія суддів зазначає наступне.
Зі змісту Паспорту споживчого кредиту вбачається, що він містить загальну інформацію про умови кредитування за трьома видами кредитних карток «Універсальна», «Універсальна ГОЛД» та картка «Зелена». У тектсі Паспорту споживчого кредиту зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо.
У третьому розділі Паспорту споживчого кредиту визначено максимальну суму ліміту по кредитних картках трьох видів, тоді як відсутні дані щодо фактичного ліміту, встановленого на конкретній кредитній картці.
У розділі 4 Паспорту споживчого кредиту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.
У розділі 7 Паспорту споживчого кредиту зазначено, що інформація зберігає чинність та є актуальною до 01.01.2020 року.
В Паспорті споживчого кредиту не зазнчено, яку саме кредитну картку отримав відповідач, як позичальник із трьох зазначених у ньому, так само як і не зазначено цих відомостей в Анкеті-заяві.
Отже, Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про три види умов кредитування, орієнтовану загальну вартість кредиту, та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.
Саме індивідуальні умови кредитування передбачають суму кредиту, відсоткову ставку за кредитом, розмір щомісячного платежу, комісії, умови відповідальності за порушення зобов'язань, строк кредитування, вид карти, яка видається клієнту тощо.
За відсутності зазанченої інформамції не є можливим встановити дійсні умови кредитування в частині плати за кредит (відсотків) на відповідний період, ставки і сплати підвищених процентів, конкретної відповідальності за порушення зобов'язання позичальником (неустойки).
У справі відсутні докази про погодження з відповідачем у встановленому законом порядку відповідних умов користування наданими банком коштами з фіксацією цих умов у Паспорті споживчого кредиту. Позивач не надав суду доказів укладання з ОСОБА_1 договору саме на тих умовах, виходячи з яких пред'явив до нього вимогу про стягнення боргу з відповідними його елементами.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача на те, що всі умови кредитування, викладені в Паспорті споживчого кредиту, безспірно свідчить про погодження всіх істотних умов укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки Анкета-заява не містить жодних відомостей про сам Паспорт споживчого кредиту, як складову цього договору.
Доводи апеляційної скарги в зазнченій частині висновків місцевого суду не спростували.
Є нерелевантною посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20, оскільки в цій справі встановлені інші фактичні обставини. Суд першої інстанції дослідив усі зібрані докази у справі, надав їм вірну оцінку та дійшов правильного висновку, що факт невиконання відповідачем зобов'язання за кредитним договором у частині сплати процентів не доведений; підстави для стягнення процентів в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 1048 ЦК України, відсутні.
висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи те, що рішення місцевого суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, підстави для відшкодування судових витрат, понесених скаржником під час апеляційного розгляду справи, - відсутні.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - залишити без задоволення.
Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 15 лютого 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 19 травня 2022 року.
Головуючий суддя П.С. Абрамов
Судді Т.В. Одринська
О.О. Панченко