Справа № 345/5195/14-ц
Провадження № 22-ц/4808/370/22
Головуючий у 1 інстанції Якимів Р. В.
Суддя-доповідач Фединяк
17 травня 2022 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача: Фединяка В. Д.,
суддів: Бойчука І.В., Василишин Л.В.
секретаря Петріва Д.Б.
з участю ОСОБА_1 її адвоката Івашківа В.М.
представника ОСОБА_2 адвоката Іваніва О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про призначення будівельно-технічної експертизи у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Калуської міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок від 10.09.1975 року, свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12.02.2010 року , видане на ім'я ОСОБА_3 , визнання недійсною реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання права власності на ј частину майна,
У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до виконавчого комітету Калуської міської ради, ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на жилий будинок від 10.09.1975 року, свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12.02.2010 року, видане на ім'я ОСОБА_3 , визнання недійсною реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання права власності на нерухоме майно.
Позовні вимоги з врахуванням зміну підстав та збільшення позову мотивовані тим, що її матері ОСОБА_3 належала Ѕ частина будинку по АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право власності на житловий будинок від 10.09.1975. Вказує, що згідно Акту Івано-Франківського ОБТІ від 05.08.1975 будинковолодіння, розділено на дві сім'ї ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 і складалося з одного одноповерхового дерев'яного житлового будинку та інших споруд. ОСОБА_3 оформила вказану частину після своєї матері, як переселенки із Польщі, проте без належного нотаріального оформлення приватизувала тільки для себе. Відповідно до архівної довідки від 01.08.1975 за №59/15 ОСОБА_6 рахується в господарстві головою робітничого двору, на Ѕ частину будинку, побудованого в 1918 році. Таким чином на момент приватизації таке будинковолодіння відносилось до суспільної групи « робітничий двір». Враховуючи, що на момент приватизації позивачка була зареєстрована та проживала у цьому будинку, вважає, що має право на рівні з іншими членами сім'ї на частку у зазначеному будинковолодінні. У 1982 році позивачка спільно із чоловіком зробили капітальний ремонт будинковолодіння по АДРЕСА_1 . Позивачка вважає, що відповідачка ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 12.02.2010 незаконно, оскільки право власності у колгоспному (робітничому) дворі встановлюється на підставі часток усіх членів цього двору, відповідно до якого, позивачці належить 1/4 частина дерев'яного житлового будинку по АДРЕСА_1 . Просила поновити строк для звернення до суду про визнання свідоцтва про право власності на житловий будинок від 10.09.1975 та свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 12.02.2010 недійсним та скасувати їх, визнати недійсною реєстрацію права власності на нерухоме майно на будинковолодіння АДРЕСА_1 за реєстраційним №29682973 та визнати за нею право власності на ј частину дерев'яного житлового будинку 1918 року забудови, право власності на стайню (літера Б), площею 25,4 кв.м., комору (літера В) площею 11,7 кв.м., літню кухню (літера Г) площею 28,2 кв.м., гараж ( літера Е) площею 20 кв.м., вбиральня (літера Д).
Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 10 січня 2018 року залучено до участі в справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Калуської міської ради, ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на жилий будинок в якості відповідача-правонаступника ОСОБА_2 .
Рішенням Калуського міськрайонного суду від 01 грудня 2021 року у задоволені позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Калуської міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на жилий будинок від 10.09.1975 року, свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12.02.2010 року, видане на ім'я ОСОБА_3 , визнання недійсною реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання права власності на нерухоме майно відмовлено.
Скасовано заходи забезпечення позову, що були вжиті ухвалою судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30.06.2017 року щодо арешту будинковолодіння по АДРЕСА_1 , після набрання даного рішення законної сили.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про задоволення позову, посилаючись на те, що суд неповно з'ясував обставини справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, тому постановив незаконне рішення. Вказує, що копія рішення виконкому Калуської міської ради депутатів трудящих №143 від 22 серпня 1975 не підтверджує, що воно видавалось на підставі мотивованого висновку Бюро технічної інвентирації та з урахуванням записів у погосподарських книгах. Спірне будинковолодіння належить до суспільної групи колгоспного двору, частки якого є рівними між усіма членами двору, тому вона як член колгоспного двору має право на частку. Крім того, вказує, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено у задоволення клопотання про призначення експертизи у справі.
28 лютого 2022 року міський голова Калуської міської ради Найда А. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи апеляційної скарги заперечив. Вказує, що апелянтка не надала належних та допустимих доказів належності будиковолодіння по АДРЕСА_2 до суспільної групи колгоспний двір та не надала переліку членів господарства, які працювали в колгоспі. Натомість в матеріалах справи наявна інформація щодо віднесення будинковолодіння до суспільної групи робітничий двір.
В апеляційній сказі ОСОБА_1 просить призначити у цій справі будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити питання, викладені нею у клопотанні від 23.09.2021 року.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник підтримали зазначене клопотання.
Представник ОСОБА_7 заперечив щодо задоволення клопотання, вважає, що заявлені позовні вимоги не пов'язані з необхідністю спеціальних знань, без яких встановити відповідні обставини за позовом неможливо.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання з наступних підстав.
За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно ч.ч.1,2,3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Частиною 1статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частинами 4, 5, 8 ст. 83 ЦПК України передбачено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно ч.ч.1,6,7 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав.
Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань.
Згідно ст. 105 ЦПК України призначення експертизи судом є обов'язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: 1) характер і ступінь ушкодження здоров'я; 2) психічний стан особи; 3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.
Отже, статті 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України гарантують те, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Міжнародні стандарти у сфері судочинства приділяють значну увагу питанням дотримання принципу змагальності судового процесу.
Так, у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи «Щодо якості судових рішень» міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.
У справі «Салов проти України» (заява №65518/01, п. 87) Суд зробив висновок, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу («Руїс-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain), заява №12952/87, п. 63).
У справі «Лазаренко та інші проти України» (№70329/12, п. 37) Суд нагадує, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, невід'ємними частинами права на суд необхідно розглядати, зокрема, такі вимоги, як змагальність процесу (Екбатані проти Швеції (Ekbatani v. Sweden), заява №10563/83, п. 24-33) та право на ефективну участь (T. проти Сполученого Королівства (T. v. the United Kingdom), заява №24724/94, п. 83-89).
Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття «право на справедливий суд», що гарантоване Конвенцією.
Встановлено, що ОСОБА_1 ставить питання про призначення експертизи, на вирішення якої поставити питання 1) в яких роках було збудовано стайню, комору, літню кухню, гараж, вбиральню по АДРЕСА_2 ? 2) чи були використані для будівництва вказаних об'єктів будівельні матеріали ,копії документів на які долучені до матеріалів справи ОСОБА_1 ..? 3) чи є в матеріалах справи необхідні дозвільні документи для початку будівництва та введення в експлуатацію вказаних об'єктів ? 4) чи достатньо в матеріалах справи документів для оформлення права власності на вказані об'єкти на ОСОБА_8 .? 5) яка вартість документально підтверджених будматеріалів в будівництві в цінах на час проведення експертизи ?
Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Калуського міськрайонного суду від 08 травня 2019 року у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу на вирішення якої поставлені вказані питання, яка постановою Івано-Франківького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року скасована, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. Скасовуючи ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції належним чином не вирішив питання щодо відповідності питань предмету позову та завданням будівельно-технічної експертизи згідно Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Мінюсту від 08.10.1998, № 53/5 (далі Наказ № 53/5).
ОСОБА_1 у справі повторно подані клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи 25 лютого 2021 року, 30 червня 2021 року, 06 вересня 2021 року, 23 вересня 2021 року про призначення експертизи.
Ухвалами Калуського міськрайонного суду від 14.06.2021 року, від 30.06.2021 року,06 вересня 2021 року, 23 вересня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову експертизу в кримінальних та цивільних справах» від 30 травня 1997 року N 8 судам надано роз'яснення про неприпустимість призначення експертизи у випадках, коли з'ясування певних обставин не потребує спеціальних знань, а також порушення перед експертом правових питань, вирішення яких віднесено законом до компетенції суду.
Оскільки заявлене клопотання ОСОБА_1 про призначення судової будівельно-технічної експертизи містить питання, які не стосуються предмету спору та не входять в предмет доказування заявленого позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Калуської міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок від 10.09.1975 року, свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12.02.2010 року , видане на ім'я ОСОБА_3 , визнання недійсною реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання права власності на ј частину майна, тому в задволенні заяви ОСОБА_1 про призначення будівельно-технічної експертизи у цій справі слід відмовити.
Керуючись ст. 103,104, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення будівельно-технічної експертизи у цій справі відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Повний текст складено 23 травня 2022 року.
Судді: В.Д.Фединяк
І.В.Бойчук
Л.В.Василишин