Житомирський апеляційний суд
Справа №283/1166/21 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
18 травня 2022 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 (дистанційно),
обвинуваченого ОСОБА_8 (дистанційно),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Житомирі клопотання прокурора Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_6 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 по кримінальному провадженню №12021060080000043 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Радомишльського районного суду Житомирської області від 09 грудня 2021 року, щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Малин Житомирської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 03.09.2018 року за ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України до 2 років позбавлення волі, -
обвинуваченого за ч.3 ст.185 КК України, -
В провадженні Житомирського апеляційного суду перебуває кримінальне провадження №12021060080000043 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Радомишльського районного суду Житомирської області від 09 грудня 2021 року, яким ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 28 березня 2022 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 26 травня 2022 року та на підставі ч.3 ст.183 КПК України визначено заставу в розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 74430 грн.
18 травня 2022 року в судовому засіданні апеляційного суду прокурор ОСОБА_6 заявила клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів. В обґрунтування клопотання прокурор послалася на те, що розгляд даного кримінального провадження в апеляційній інстанції не може бути завершений до спливу строків тримання під вартою, проте, залишаються ризики того, що перебуваючи на волі ОСОБА_8 матиме можливість переховуватися від суду з метою уникнення покарання за інкримінований йому злочин, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Заслухавши думку обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які заперечували проти задоволення клопотання прокурора та вважали можливим застосувати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , колегія суддів вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 199 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про продовження тримання під вартою судом має бути перевірено, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлений при обранні такого запобіжного заходу ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Відповідно до ч. 2, 3 ст.331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Так, згідно матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, яке є тяжким, раніше судимий за вчинення корисливих злочинів, не працює та не одружений, не має джерела доходу, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків.
Крім того, вироком Радомишльського районного суду Житомирської області від 09 грудня 2021 року, який оскаржується в апеляційній інстанції, ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що обвинувачений ОСОБА_8 у разі зміни щодо нього запобіжного заходу на більш м'який може переховуватися від суду з метою уникнення покарання за інкримінований йому злочин, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи тяжкість покарання, яке йому загрожує, наявність попередньої судимості за вчинення корисливих злочинів, відсутність міцних соціальних зв'язків та офіційного джерела доходів.
Вказані обставини доводять наявність ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які на даний час не зменшилися, тому на думку апеляційного суду, більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Також, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Крім того, для розгляду апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Радомишльського районного суду Житомирської області від 09 грудня 2021 року апеляційному суду потрібен певний час, а завершити апеляційний розгляд даного кримінального провадження до спливу строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою не представляється можливим, враховуючи введений в Україні воєнний стан, який викликає труднощі з повідомленням потерпілих та інших учасників судового розгляду.
За таких обставин, апеляційний суд вважає доцільним продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 16 липня 2022 року (включно).
Одночасно, апеляційний суд вважає необхідним відповідно до вимог ч.3 ст. 183 КПК України визначити обвинуваченому заставу - 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка буде достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Керуючись ст.ст. 197, 199, 405 КПК України, апеляційний суд,-
Клопотання прокурора Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 16 липня 2022 року (включно).
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України визначити заставу в розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 74430 грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою у строк дії ухвали на відповідний депозитний рахунок (Одержувач коштів: Житомирський апеляційний суд, код одержувача: 42261525, МФО: 820172, Банк: ДКСУ у м. Києві, рахунок: UA058201720355279002000085932).
3 моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_8 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 такі обов'язки:
1) прибувати до суду за кожною вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи зареєстрований без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну місця проживання таабо роботи;
4) утриматися від спілкування з потерпілими, свідками в даному кримінальному провадженні.
Роз'яснити заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом.
У разі внесення застави обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Строк дії ухвали до 16.07.2022 року (включно).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: