Провадження № 33/803/210/22 Справа № 192/1685/21 Суддя у 1-й інстанції - Щербина Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Слоквенко Г. П.
20 травня 2022 року м. Дніпро
Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Слоквенко Г.П., за участю: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника Забари А.В. (приймає участь в режимі відеоконференції), у відкритому судовому засіданні в залі суду розглянувши апеляційну скаргу захисника Забари А.В. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 на постанову Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2021 року в справі про адміністративне правопорушення, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 454 гривні.
ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 12 листопада 2021 року о 16 годині 00 хвилин на 423 км автодороги Н-08 «Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя» Солонянського району Дніпропетровської області керував автомобілем марки «ЗАЗ 110307-42», номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння здійснювався за допомогою приладу «газоаналізатор Drager Alcotest 6810» результат якого склав 1,21 проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Забара А.В. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 просить скасувати постанову Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2021 року та закрити провадження по справі про адміністративного правопорушення щодо ОСОБА_2 .
В обґрунтування своїх апеляційних вимог посилається на такі обставини:
- суд поклав в основу постанови недопустимий, на думку апелянта, доказ, а саме протокол ААБ №009156 від 12 листопада 2021 року, оскільки його складено з порушенням норм КупАП, а саме ОСОБА_1 не було роз'яснено права, передбачені ст. 268 КупАП та ст. 63 Конституції України, а отже недотримання вимог до складення протоколу, на підставі якого була винесена постанова виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності;
- суд першої інстанції взагалі не перевірив наявність документів, які засвідчують як правомірність використання газоаналізатору «Dгаgеr А1соtest 6810», так і документів, підтверджуючих відповідність такого пристрою вимогам закону. Апелянт вказує на неможливість використання даного газоаналізатору як доказу через відсутність даних відносно його чинних сертифіката відповідності та свідоцтва про повірку та калібрування;
- судом не було викликано та допитано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які були присутні під час огляду на стан сп'яніння у якості свідків, у зв'язку з чим ОСОБА_1 не мав можливості здійснити їх безпосередній допит, що, на думку захисника, свідчить про неповноту судового розгляду;
- ОСОБА_1 в судовому засіданні визнав вину, щиро розкаявся та пояснив, що вчинив порушення в результаті збігу тяжких особистих та сімейних обставин, зокрема через смерть матері 08.11.2021 року. Також ОСОБА_1 все життя працював водієм, що підтверджується трудовою крижкою, іншого фаху не має і його вік та здоров'я не дозволяє отримати нові знання для отримання іншої роботи, наразі працює на посаді водія в СТС «Карлссон» та єдиним його заробітком є заробітна плата, яку він отримує, а тому застосування такого виду покарання як позбавлення права керування транспортними засобами строком 1 рік буде мати надмірний негативний вплив на нього та його родину, призведе до неможливості утримувати себе та ОСОБА_5 , з якою останній проживає в незареєстрованому шлюбі та яка перебуває на його повному утриманні.
Заслухавши доповідь судді, пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисника Забари А.В., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши доводи апеляції та матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Стаття 9 КУпАП закріплює, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Як встановлено апеляційним переглядом, вказані вимоги закону при розгляді судом першої інстанції справи про адміністративне правопорушення були дотримані та виконані в повному обсязі.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, повністю узгодженим із наявними в матеріалах справи доказами, в їх сукупності.
Цей висновок суду підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, у їх сукупності, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №009156; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; проведеного за участю двох свідків, зазначених у протоколі, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , згідно з яким було протестовано ОСОБА_1 з результатом 1,21 проміле; чеком Драгера, відповідно до якого результат огляду на стан сп'яніння становить 1,21 проміле, а також показами самого ОСОБА_1 , який під час судового розгляду пояснив, що зранку 12 листопада 2021 року він випив пів літри горілки, через те що було 9 днів після смерті його матері та сів за кермо автомобіля, свою вину визнав, не заперечуючи обставини, зазначені в протоколі.
Зазначені докази є чіткими, узгоджуються між собою, а в адміністративних матеріалах відсутні дані, які б їх спростовували.
Посилання апелянта на необхідність визнання неналежним доказом протоколу про адміністративне правопорушення у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 під час складання даного протоколу не було роз'яснено права, передбачені ст. 268 КупАП та ст. 63 Конституції України, не є слушними, оскільки відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №009156 ОСОБА_1 роз'яснені його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, і повідомлено про розгляд справи в суді першої інстанції, про що ОСОБА_1 поставив свій підпис.
Доводи апеляційної скарги щодо неможливості використання газоаналізатору «Dгаgеr А1соtest 6810» через відсутність даних відносно чинних сертифіката відповідності та свідоцтва про повірку та калібрування не є спроможними, так як матеріалами провадження підтверджується той факт, що 12.11.2021 року о 16:12 годині ОСОБА_1 пройшов огляд за допомогою газоаналізатора Alcotest 6810 Drager test № 558, результат огляду склав 1,21 проміле, з яким ОСОБА_1 погодився (а.с.1,2), підписав протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до якого будь-яких заперечень щодо результату огляду не мав, в матеріалах провадження також відсутні й відомості про те, що під час складання протоколу ОСОБА_1 пред'являв вимогу про надання сертифікату.
До того ж, затверджений тип засобів вимірювальної техніки “Газоаналізатори (алкотестери) виробництва компанії Drager Saftety AG&aст; Co. KGaA, Німеччина”, що вже перебувають в експлуатації, можуть експлуатуватись і надалі за умови своєчасного проведення їх періодичної повірки та повірки після ремонту, міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі що видихається» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 № 1747 і становить 1 рік.
Згідно із ч. 2 ст. 16 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» сертифікат затвердження типу засобу вимірювальної техніки є документом, який засвідчує, що тип засобу вимірювальної техніки затверджено, а відповідно до ст. 17 цього Закону законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.
Відповідно до матеріалів провадження у чеку із результатом тестування на алкоголь є посилання на останнє калібрування - 11 жовтня 2021 року (а.с.1). Отже, на час проходження огляду на стан сп'яніння - 12 листопада 2021 року - 1 рік не пройшов, тож вказаний газоаналізатор, яким проводився огляд ОСОБА_1 відповідає вимогам чинного законодавства.
Не заслуговують на увагу й посилання захисника на те, що судом не було викликано та допитано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які були присутні під час огляду на стан сп'яніння у якості свідків, у зв'язку з чим ОСОБА_1 не мав можливості здійснити їх безпосередній допит, що, на думку захисника, свідчить про неповноту судового розгляду, оскільки в матеріалах справи не знайшло свого підтвердження те, що в суді першої інстанції ОСОБА_1 заявлялось таке клопотання, яке залишилось не вирішеним судом.
Накладаючи адміністративне стягнення, місцевий суд дотримався вимог ст. ст. 30, 33 КУпАП і призначив його в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП з урахуванням особи ОСОБА_1 , інших обставин справи, а також того, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку. Тож, посилання сторони захисту в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 працює водієм, а тому позбавлення його права керування транспортними засобами фактично позбавляє його можливості працювати за місцем роботи, отримувати дохід та утримувати цивільну дружину не дає підстав для зміни стягнення, оскільки воно накладено в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП та є безальтернативним, а тому апеляційний суд не приймає до уваги доводи захисника щодо неврахування працевлаштування її підзахисного, які не мають ключового значення у даній справі і не є вирішальними для прийняття законного, обґрунтованого та мотивованого судового рішення.
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає, що перевірені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву, а в апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КупАП, що цілком узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Таким чином апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КупАП, тому оскаржувану постанову суду слід залишити без змін, а подану на неї апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Апеляційну скаргу захисника Забари А.В. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2021 року в справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КупАП - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду Г.П. Слоквенко