Провадження № 22-ц/803/2812/22 Справа № 201/5795/21 Суддя у 1-й інстанції - Батманова В. В. Доповідач - Макаров М. О.
17 травня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.
при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності, -
У червні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності.
Позов мотивовано тим, що позивачу на праві власності належить домоволодіння, розташоване за адресою АДРЕСА_1 . Відповідач на час подання позову була дружиною позивача, вселилася в належний йому будинок та проживала в ньому в якості члена його сім'ї. На даний час між сторонами склалися вкрай неприязні стосунки та відповідач перешкоджає позивачу користуватися належним йому будинком. Позивач має доступ до певних приміщень будинку, до інших відповідач його не пускає. При спробі зайти в іншу частину будинку відповідач вчиняє сварки, викликає поліцію, звинувачує позивача в фізичному та психологічному насильстві щодо неї, тощо. Позивач не може домовитися щодо даного питання мирним шляхом, тому просить суд зобов'язати відповідача не чинити перешкоди позивачу у здійсненні ним права власності.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2021 року позов задоволено та ухвалено усунути перешкоди в здійсненні права власності шляхом зобов'язання ОСОБА_1 надати вільний доступ до всіх приміщень житлового будинку, господарських будівель домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_2 ..
Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що позивач є власником домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідач по справі не заперечувала того факту, що позивач не має можливості потрапити до всіх приміщень вказаного домоволодіння. Крім того, наголошувала, що певна частина домоволодіння є їх спільною сумісною власністю та між ними було вирішено порядок користування житловими та допоміжними приміщеннями домоволодіння, однак не надала суду з цього приводу належних та допустимих доказів (в розумінні ЦПК України).
Задовольняючи позовні вимоги, районний суд обґрунтовано виходив з того, що позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону №475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України, - правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України). Як зазначено у ч. 1 ст. 321 ЦК України, - право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст. 319 ЦК України).
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права. Так, відповідно до положень ст. 391 ЦК України, - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них (ст. 379 ЦК України).
Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них (ст. 379 ЦК України).
Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги той факт, що відповідач вимушена закривати двері своєї кімнати на замок, у зв'язку з протиправними діями позивача задля збереження свого життя та здоров'я, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки позивач, як власник свого майна, має право вимагати усунення будь-яких порушень його права.
Доводи апеляційної скарги про те, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 серпня 2021 року шлюб укладений між нею та позивачем було розірвано, у зв'язку з чим помешкання в якому вона мешкає не може знаходитись в їхньому спільному користуванні, колегія суддів відхиляє, оскільки вони не впливають на правильність оскаржуваного рішення.
Доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
З'ясувавши в достатньо повному обсязі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді Е.Л. Демченко
Т.Р. Куценко