ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"23" травня 2022 р. справа № 300/1264/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Главача І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до їх вчинення,
ОСОБА_2 14.03.2022 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення від 10.09.20221 щодо відмови у призначенні пенсії державного службовця, зобов'язання зарахувати до стажу державної служби період служби в Івано-Франківській митниці з 01.07.1992 по 09.07.2010 та перевести ОСОБА_3 на пенсію згідно статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 з 13.09.2019.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 25.08.2021 ОСОБА_3 подала заяву та документи, необхідні для переведення не пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», до Відділу обслуговування громадян №13 у м. Тисмениця Івано-Франківської області. Однак, 16.09.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом повідомило про рішення щодо відмови у переведенні на пенсію державного службовця, оскільки робота в Івано-Франківській митниці не може бути віднесена до державної служби, оскільки стаття 37 Закону України №3723-ХІІ 2про державну службу» не поширюється на працівників митної служби. Позивач вважає відмову протиправною та просить суд позов задовольнити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.03.2022 та ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.04.2022 даний позов залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а позивачу надано строк для усунення недоліків.
Позивач у вказаний строк недоліки позовної заяви усунула, в тому числі шляхом подання заяви про поновлення строку від 13.04.2022.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.04.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) та поновлено строк звернення з даним адміністративним позовом до суду.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 03.05.2022 на виконання вимог ухвали суд ід 18.04.2022 направив на адресу суду пояснення (а.с.38-39).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву від 02.05.2022 №0900-0903-7/13980, який надійшов на адресу суду 04.05.2022, відповідно до якого проти позову заперечив. У відзиві зазначив, що станом на 01.05.2016 ОСОБА_2 не займала посаду державного службовця, відповідно немає підстав для переведення з пенсії за віком на пенсію згідно Закону України «Про державну службу». Додатково зазначив про порушення позивачем строку звернення до адміністративного суду. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі (а.с.41-44).
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.
25.08.2021 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до відповідача із заявою про переведння з пенсії за віком, призначеної згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця у відповідності до Закону України «Про державну службу».
Листом №0900-0216-8/33133 від 10.09.2021 ОСОБА_2 повідмолено про відмову в переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування» на пенсію державного службовця у відповідності до Закону України «Про державну службу».
16.10.2021 позивач оскаржила вищенаведену відмову до Пенсійного фонду України.
Департамент пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України листом від 11.11.2021 №32698-34350/М-03/8-2800/21, повідомлено що періоди роботи службових/посадових осіб в митних органах/митній службі/органах доходів і зборів на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Враховуючи відсутність необхідного стажу на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, за заявою від 25.08.2021 прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії відповідно до закону України «Про державну службу», про що ОСОБА_2 проінформовано листом Головног управління Пенсійного фонду України від 10.09.2021 №0900-0216-8/33133 (а.с.5-6).
Наведене і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
01 травня 2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (надалі, також - Закон №889-VIII), підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» якого, визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно з частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (надалі, також - Закон № 3723-XII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у державних службовців, які на день набрання чинності Законом №889-VIII займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та осіб, які на день набрання чинності Законом 889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» закріплено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
Тобто, до 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01 травня 2016 року відповідно до статті 90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Пунктом 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, розділом XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Таким чином, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція щодо застосування вищезазначених норм матеріального права викладена у постановах Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 569/350/17, від 03 липня 2018 року у справі № 586/965/16-а та від 10 липня 2018 року у справі № 591/6970/16-а.
Рішенням від 03.09.2021 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 10.09.2021 №0900-0216-8/33133, позивачу відмовлено відмовлено у переведенні на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу».
Згідно записів трудової книжки ОСОБА_2 працювала :
- 01.09.1977 - 17.05.1982 - навчалась в Івано-Франківському інституті нафти і газу;
- 14.09.1982 - 21.06.1983 - працювала на посаді топограф Нафтогазодобувального управління “Долинанафтогаз”;
- 05.07.1983 - 08.10.1984 - працювала на посаді інженера Івано-Франківської ПМК-118;
- 10.10.1984 - 30.06.1992 - працювала інженером управління у справах будівництва і архітектури (згідно довідки № М/222 від 11.08.2021, виданої Департаментом містобудування і архітектури Івано-Франківської міськради, з 01.01.1989 ОСОБА_2 переведена на посаду інженера госпрозрахункового бюро, відповідно період 10.10.1984-31.12.1988 зараховується до стажу державної служби);
- 01.07.1992 - 21.04.1997 - працювала старшим інженером, головним інспектором Івано-Франківської митниці (07.06.1995 - прийняла присягу державного службовця);
- 22.04.1997 - 09.07.2010 - працювала головним інспектором, начальником сектору, начальником відділу Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (03.07.2000 - присвоєно персональне звання радника митної служби 2 рангу, 19.04.2004 присвоєно спеціальне звання інспектора митної служби 1 рангу, 25.06.2005 - присвоєно спеціальне звання радника митної служби 3 рангу, 29.09.2006 - присвоєно спеціальне звання радника митної служби 2 рангу, з 09.08.2007 - присвоєно спеціальне звання радника митної служби 1 рангу).
Враховуючи дані трудової книжки та додаткових документів, загальний страховий стаж роботи ОСОБА_2 (над день звернення із заявою від 25.08.2021) становить 32 роки 6 місяців, стаж державної служби складає 12 років 2 місяці 24 дні, в тому числі: 10.10.1984 - 31.12.1988 - 04 роки 02 місяці 22 дні; 01.07.1992 -02.07.2000 - 08 років 00 місяців 02 дні (визнається та не заперечується сторонами).
Пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII регламентовано, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, стаж державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.
Стаж державної служби до набрання чинності Законом №889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 (надалі, також - Порядок №283), та додатку до нього (були чинними до 01 травня 2016 року).
Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення стажу державної служби» від 03 травня 1994 року №283, якою затверджено Порядок обчислення стажу державної служби, регламентовано, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.
Пунктом 1 Порядку №283 встановлено, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Згідно з пунктом 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком; на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.
Пунктом 4 Порядку №283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Частиною сімнадцятою статті 37 Закону №3723-ХІІ регламентовано, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Крім того, спеціальним законом, що визначає статус посадових осіб митних органів в Україні, є Митний кодекс України від 13 березня 2012 року №4495-VI (надалі, також - Митний кодекс).
Відповідно до частини 1 статті 569 Митного кодексу працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.
Згідно з частини 1 статті 588 Митного кодексу, пенсійне забезпечення посадових осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 працювала в митних органах з 01.07.1992. Стаж державної служби складає 12 років 2 місяці 24 дні.
Отже, з 22.04.1997 по 09.07.2010 ОСОБА_2 обіймала посаду головного інспектора ,начальника сектору, начальника відділу Івано-Франківської митниці Державної митної служби України. З 03.07.2000 позивачу присвоєно спеціальне звання - радник митної служби 2 рангу, з 19.04.2004 присвоєно спеціальне звання інспектора митної служби 1 рангу, з 25.06.2005 - присвоєно спеціальне звання радника митної служби 3 рангу, з 29.09.2006 - присвоєно спеціальне звання радника митної служби 2 рангу, з 09.08.2007 - присвоєно спеціальне звання радника митної служби 1 рангу, а 07.06.1995 - прийняла присягу державного службовця.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що на час звернення до відповідача з заявою про переведення на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», позивач мав достатній стаж державної служби (понад 20 років), окрім того, станом на 01.05.2016 він мав стаж роботи на посадах державної служби більше 10 років, та займав посаду державної служби.
Таким чином, на момент звернення до відповідача із заявою про переведення на пенсію державного службовця позивачем дотримано всіх необхідних вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII для призначення пенсії у відповідності до вимог статті 37 Закону № 3723-ХІІ, а саме він досяг необхідного віку стаж державної служби більше 20 років.
Враховуючи те, що позивач з 01.07.1992 по 09.07.2010 безперервно працювала в митних органах, прийняла присягу державного службовця, обіймала відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері митної політики), їй присвоювались відповідні ранги державних службовців та спеціальні звання, а також те, що одержувала заробітну плату за виконувану роботу за рахунок державного бюджету, і з отримуваної нею заробітної плати проводились відрахування підвищених розмірів відповідних (страхових, соціальних) внесків до спеціальних фондів державного бюджету, - то всі періоди роботи (служби) позивача, підлягають зарахуванню до стажу державної служби.
Що ж до посилань відповідача на те, що займані позивачем посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XІI та актами Кабінету Міністрів України, оскільки йому як посадовій особі контролюючих органів присвоювались спеціальні звання, а не ранги державної служби, колегія суддів зазначає таке.
Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати визначено Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 №839 (надалі, також - Порядок №839) (постанова втратила чинність у частині, що стосується присвоєння спеціальних звань посадовим особам митних органів згідно з Постановою КМУ № 501 від 17.06.2020).
Згідно пункту 9 Порядку №839 посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.
Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.
За приписами пункту 4 Порядку №839 до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.
Постановою Кабінету Міністрів України № 306 від 20 квітня 2016 року "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" (надалі, також - Постанова №306» затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.
Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в даному випадку митного органу, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.
Відтак, спеціальні звання посадових осіб контролюючих органів - прирівнюються до рангів державного службовця, визначених Постановою №306.
Додатками 6, 13 Постанови №306 передбачено, що спеціальне звання "Радник митної служби IІ рангу" прирівнюється до 5 рангу державного службовця, "Інспектор митної служби I рангу" прирівнюється до 7 рангу державного службовця, "Радник митної служби III рангу" прирівнюється до 6 рангу державного службовця, "Радник митної служби II рангу" прирівнюється до 5 рангу державного службовця, "Радник митної служби I рангу" прирівнюється до 4 рангу державного службовця.
Отже, посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII.
Дана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 22 жовтня 2013 року у справі 21-340а13, в якій колегія суддів дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Таким чином, доводи відповідача, що посадові особи контролюючих органів, яким присвоюються спеціальні звання, не належать до категорій посад державної служби є безпідставними.
Отже, законодавством, яке діяло в період роботи (служби) позивача, та яке діє на теперішній час, визначено, що посадові особи контролюючих органів (органів доходів і зборів) є державними службовцями, а тому періоди роботи (служби) в митних органах зараховуються до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду в постанові від 10 липня 2018 року по справі № 591/6970/16-а.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладені обставини та надані докази суд зазначає про наявні підстави для визнання рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03.09.2021 у відповідності до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 10.09.2021 №0900-0216-8/33133 протиправним та його скасування та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_2 до стажу державної служби період роботи в органах митної служби з 01.07.1992 року по 09.07.2010.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції за прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”, призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (пункт 4.1 Порядку № 22-1).
Тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.
За таких обставин, для повного захисту прав позивача та враховуючи протиправність відмови у зарахуванні до стажу державної служби періоду роботи в митних органах та призначенні пенсії згідно Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року, суд дійшов до висновку про наявність підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву позивача про переведення пенсії від 25.08.2021.
Щодо строку звернення до адміністративного суду, дане питання вирішено судом в ухвалі суду від 18.04.2022.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, то в силу вимог частини 1 статті 132, частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь позивача підлягає стягненню сплачений нею судовий збір у розмірі 992,40 грн, що підтверджується квитанцією №6563-9417-8782-9792 від 04.03.2022.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03.09.2021 про відмову у переведенні на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 10.09.2021 №0900-0216-8/33133.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20551088) повторно розглянути заяву ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) від 25.08.2021 про переведення на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» із зарахуванням до стажу державної служби період роботи в Івано-Франківській митниці з 01.07.1992 по 09.07.2010, з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20551088) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 );
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20551088).
Суддя Главач І.А.