23 травня 2022 рокум. Ужгород№ 260/1126/22
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Коваленка Олександра Миколайовича до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, -
15 березня 2022 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в особі представника - адвоката Коваленка Олександра Миколайовича (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Загорська, 19/3) до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Ракоці, 13, код ЄДРПОУ 40108913), якою з урахуванням повернення позовної заяви в частині позовних вимог, просить суд: "1. Визнати незаконним бездіяльність Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (ЄДРПОУ 40108913), щодо невиплати до встановлених законодавством, доплати до зарплати відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID 2019)" від 30.03.2020 р. № 540-ІХ, та зобов'язати відповідача виплатити вказані доплати на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2021 року по 20.09.2021 року; 2. Визнати незаконним бездіяльність Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (ЄДРПОУ 40108913), щодо невиплати в подвійному розмірі роботи добовому наряді у святковий і неробочий день та зобов'язати відповідача виплатити вказану заборгованість на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), за період 2014 по 2021 року; 3. Визнати незаконним бездіяльність Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (ЄДРПОУ 40108913), щодо невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 та 2021 рік та зобов'язати відповідача здійснити виплату такої допомоги; 4. Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Закарпатській області (ЄДРПОУ 40108913) здійснити нарахування та виплату грошової компенсації, за невикористану частину відпусток ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) у відповідності до статі 83 КЗпП України, як основних так і додаткових за період з 2014 по 20.09.2021 року; 5. Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Закарпатській області (ЄДРПОУ 40108913) здійснити нарахування та виплату середнього заробітку на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 20.09.2021 по день фактичного розрахунку за затримку розрахунку при звільненні; 6. Стягнути з Головного управління Національної поліції Закарпатської області (ЄДРПОУ 40108913) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу, у розмірі 25000,00 грн (двадцять п'ять тисяч грн 00 коп.).".
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 березня 2022 року даний позов було залишено без руху.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 березня 2022 року позов ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Коваленка Олександра Миколайовича до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії та визнання протиправним та скасування наказу в частині позовних вимог щодо визнання протиправним наказу начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області № 200 о/с, в частині відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився та здійснення виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно - повернуто позивачеві у відповідності до статті 169 частини 4 пункту 2 КАС України.
23 березня 2022 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було прийнято вищевказаний позов до розгляду та відкрито провадження Розгляд справи постановлено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та (або) викликом учасників справи.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він проходив службу в Національній поліції України, проте, у 2021 році додаткова плата за службу в особливих умовах йому не виплачувалась. Разом з цим, позивач вказує, що, за час роботи йому не оплачувалася в подвійному розмірі робота у вихідні та святкові дні, що передбачена статтею 107 КЗпП України. Разом з тим, позивач вказує, що станом на день звернення до суду йому не виплачена за 2020 та 2021 рік матеріальна допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Крім того, позивач вказує, що станом на день прийняття наказу про звільнення зі служби в поліції відповідач не провів з ним розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки в період з 2014 по 20 вересня 2021 року. У зв'язку із вищенаведеним, непроведення відповідачем із позивачем своєчасного розрахунку при звільненні зі служби відповідно до вимог КЗпП України є підставою для виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, в зв'язку з тим, що доплата поліцейським на період дії карантину виплачується при цільовому надходженні коштів. Таке надходження у 2021 році було один раз - у липні 2021 року. Розмір фінансування був достатній для виплати доплати працівникам поліції ГУНП в Закарпатській області за січень-лютий 2021 року. Крім того, відповідач зазначив, що вимога позивача щодо оплати праці у святкові та неробочі дні у подвійному розмірі відповідно до статті 107 КЗпП України є безпідставною, оскільки згідно спеціального законодавства, а саме Порядку та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджено наказом МВС України від 06.04.2016 року № 260 (далі - Порядок 260) для поліцейських за виконання службових обов'язків у вихідні, святкові та неробочі дні встановлено відповідний час для відпочинку. Щодо виплати позивачу матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 та 2021 рік відповідач вказав, що матеріальна допомога на оздоровлення за 2020 рік була надана позивачу у вересні 2020 року в розмірі 4800 грн, у 2021 році відповідні рапорти від ОСОБА_1 не надходили. Зазначив, що відповідно до вимог Закону України "Про Національну поліцію" грошова компенсація за невикористану відпустку виплачується у випадку її невикористання у році звільнення і лише за основну відпустку. Грошова компенсація за невикористану як основну так і додаткову відпустки за попередні роки не передбачена, а встановлено правило надання чергової відпустки поліцейському до кінця календарного року. Щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідач вказав, що суми заборгованості та порядок виплати позивачем безпідставно визначається згідно КЗпП України, оскільки проходження служби в поліції та виплата грошового забезпечення позивачу ОСОБА_2 здійснювалась у порядку визначеному спеціальним законодавством.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у том у числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебував на службі в органах поліції з 07 листопада 2015 року, що підтверджується наказом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 07 листопада 2015 року № 25 о/с (а.с. 79),
Судом встановлено, наказом начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області № 200 о/с від 16 вересня 2021 року, старшого лейтенанта поліції Товт Олександра Михайловича, інспектора з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності № 1 відділу поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області звільнено зі служби в поліції відповідно до вимог статті 77 частини 1 пункту 7 закону України "Про Національну поліцію" з 20 вересня 2021 року (а.с. 18).
09 березня 2022 року позивач звертався до відповідача із претензією, в якій просив, зокрема здійснити виплату доплати до зарплати відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID 2019)" від 30.03.2020 р. № 540-ІХ та виплати позивачу матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 та 2021 рік (а.с.а.с. 19-25).
Однак, позивач вказує, що станом на день звернення до суду йому не виплачено додаткову доплату до зарплати визначену Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)" в період з 01 січня 2021 року по 20 вересня 2021 року, грошову компенсацію в подвійному розмірі за роботу у вихідні та святкові дні, матеріальну допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 та 2021 рік та грошової компенсації, за невикористану частину відпусток.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 94 частин 1 та 2 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" № 988 від 11 листопада 2015 року (далі - Постанова № 988), грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до статті 28 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", у складі Державного бюджету України створено фонд боротьби з гострою респіраторною хворобою СОVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-СоV-2, та її наслідками на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України зазначеної хвороби, та протягом 30 днів з дня відміни цього карантину. Кошти зазначеного фонду спрямовуються на: додаткові доплати до заробітної плати медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації гострої респіраторної хвороби СОVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2. а також доплати до заробітної плати окремим категоріям працівників, які забезпечують життєдіяльність населення, на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби СОVID-19. спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, визначений у рішенні Кабінету Міністрів України про встановлення карантину, до завершення здійснення зазначених заходів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року за № 375 (далі по тексту - Постанова № 375) врегульовані деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни.
Пунктом 1 Постанови №375 установлено, що на період дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2", та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративним, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.
Встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).
Пунктом 5 Постанови №375 передбачено, що доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 червня 2020 року за № 485 "Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я" затверджено Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я (далі по тексту - Порядок № 485).
У пункті 1 Порядку № 485 вказано, що цей Порядок визначає механізм використання коштів державного бюджету за програмами, зокрема: здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками (далі - бюджетні кошти).
Згідно із пунктом 2 Порядку № 485 головним розпорядником бюджетних коштів є МВС. Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, Національна гвардія, Адміністрація Держприкордонслужби, ДСНС та Національна поліція (далі - органи системи МВС).
Пунктом 4 абзацами 1 та 2 Порядку № 485 визначено, що кошти, отримані органами системи МВС відповідно до пункту 3 цього Порядку, використовуються виключно для: доплати до грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії та Адміністрації Держприкордонслужби, особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
На виконання пункту 4 Постанови № 375 Міністерством внутрішніх справ видано наказ від 03 червня 2020 року №431 "Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину", яким визначено керівникам, зокрема, Національної поліції України забезпечити встановлення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, додаткової доплати у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах (пункт 1); виплату додаткової доплати здійснювати поліцейським, які перебувають відповідно на штатних посадах в органах (підрозділах) Національної поліції України (пункт 2); нарахування додаткової доплати здійснювати у відсотковому співвідношенні до заробітної плати (грошового забезпечення) з розрахунку всіх складових, у тому числі премії, за винятком виплат, що носять одноразовий та компенсаційний характер (пункт 3); персональний перелік осіб, яким установлюється додаткова доплата, визначається керівником відповідного органу, закладу, зазначених у пункті 1 цього наказу (пункт 4).
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що підставою для отримання доплати за Постановою № 375 є сукупність таких умов: 1) особа є поліцейським; 2) забезпечує життєдіяльність населення, зокрема шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, вказана доплата здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов'язків забезпечують життєдіяльність населення, у зв'язку з чим мають з населенням безпосередній контакт.
Завдання щодо формування списків на встановлення доплати підлеглим поліцейським, у зв'язку із виконанням службових обов'язків у період дії карантину мали безпосередній контакт з населенням покладено на керівників структурних підрозділів апарату ГУНП, начальників відділів, відділень поліції стройових та інших підрозділів, підпорядкованих ГУНП.
Остаточне рішення щодо визначення персонального переліку поліцейських, які забезпечували правопорядок і безпеку громадян та внаслідок виконання своїх обов'язків мали безпосередній контакт з населенням, та встановлення додаткової доплати останнім в граничному розмір до 50 відсотків грошового забезпечення пропорційно до відпрацьованого часу в особливих умовах, приймає начальник ГУНП, в тому числі, але не виключно в межах видатків державного бюджету, передбачених за відповідними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.
Пунктом 4 частиною 2 вищезазначеної постанови передбачено, що персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.
Як вбачається із листа Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Закарпатській області № 165/106/5-2022 від 10 травня 2022 року ОСОБА_3 була виплачена доплата поліцейським на період дії карантину за січень-лютий 2021 року в розмірі 5958,78 грн. Доплата була здійснена 30 липня 2021 року за рахунок цільового фінансування по КПКВ 1007020, яке надійшло до ГУ Національної поліції в Закарпатській області в липні поточного року. Видатки на оплату праці доводяться ГУ Національної поліції в Закарпатській області цільовим призначенням за окремим кодом програмної класифікації видатків Державного бюджету та проводяться строго в рамках кошторисних призначень та в доведеному розмірі. В липні 2021 року до ГУ Національної поліції в Закарпатській області надійшло фінансування в розмірах, достатніх для виплати доплати лише за січень -лютий 2021 року (а.с.а.с. 81, 82).
Таким чином, судом встановлено, що позивачу за січень-лютий 2021 року додаткова доплата на період дії карантину була нарахована тільки у липні 2021 року.
В свою чергу, відповідачем не надано, а судом не здобуто доказів нарахування зазначеної оплати позивачу починаючи з березня 2021 року по 20 вересня 2021 року.
З огляду на вищенаведене, суд вважає протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Закарпатській області яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 пропорційно відпрацьованому часу в особливих умовах з березня 2021 року по 20 вересня 2021 року, а відтак позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене, суд доходить висновку що позовна вимога підлягає задоволенню шляхом зобов'язання Головного управління Національної поліції в Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату до грошового забезпечення за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №375 від 29.04.2020 з березня 2021 року по 20 вересня 2021 року, пропорційно відпрацьованому часу в особливих умовах, з урахуванням виплачених сум.
Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача з боку відповідача є належним та достатнім в даному випадку.
При цьому, суд звертає увагу відповідача, що Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі №21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі №21- 44а10).
Така ж правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004, від 01.12.2004 №20-рп/2004, від 09.07.2007 №6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.
Щодо невиплати грошової компенсації за роботу у вихідні та святкові дні.
Статтею 94 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. За поліцейськими, які тимчасово проходять службу за межами України, зберігається виплата грошового забезпечення в національній валюті та виплачується винагорода в іноземній валюті за нормами і в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України. Поліцейські, відряджені до інших органів державної влади, установ, організацій та прикомандировані відповідно до цього Закону, отримують грошове забезпечення, враховуючи посадовий оклад за посадою, яку вони займають в органі, установі чи організації, до якої вони відряджені, а також інші види грошового забезпечення, визначені цим Законом. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Відповідно до пункту 3 розділу 1 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС від 06 квітня 2016 року № 260 (далі - Порядок № 260) грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.
До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За приписами пункту 20 Розділу І Порядку № 260 за виконання службових обов'язків понад установлений службовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні грошове забезпечення поліцейським додатково не виплачується.
Поліцейським, які виконували службові обов'язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім поліцейських, які працюють у змінному режимі, відповідний час для відпочинку (у порядку компенсації) надається протягом двох наступних місяців.
Вищезазначений Порядок № 260 набрав чинності 27 травня 2016 року. До того діяв Наказ МВС України "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" від 31 грудня 2007 № 499 (далі - Наказ № 499).
Порядок компенсації за службу в понаднормовий час, у дні щотижневого відпочинку та святкові дні було врегульовано підпунктом 3.7 Наказу № 499, яким передбачалося наступне.
3.7.1. При залученні осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ до несення служби понад установлений законодавством робочий час виплата грошового забезпечення проводиться з розрахунку посадового окладу й окладу за спеціальним званням.
3.7.2. Годинна ставка обчислюється шляхом поділу місячного посадового окладу та окладу за спеціальним званням на кількість годин робочого часу в поточному місяці. При цьому понаднормові роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів поспіль і 120 годин на рік.
3.7.3. Служба осіб рядового і начальницького складу у дні щотижневого відпочинку та святкові дні може компенсуватися за їхньою згодою шляхом надання їм іншого дня відпочинку або в грошовій формі. Компенсація понаднормових робіт шляхом надання відгулів не допускається.
3.7.4. Підставою для залучення працівників органів внутрішніх справ до понаднормової служби чи в дні щотижневого відпочинку та святкові дні є: а) письмові накази керівників органів внутрішніх справ; б) графіки нарядів чергувань, затверджені керівниками органів внутрішніх справ.
У своєму відзиві відповідач вказав, що надати інформацію про несення служби та копії графіків несення служби позивачем та кількість чергувань неможливо, оскільки відповідно до пункту 11.5 підпункту 1170 наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 року № 578/5 графіки чергувань зберігаються на протязі 1 (одного) року у зв'язку із чим графіки несення служби слідчо-оперативними групами за 2021 рік було знищено.
Пунктом 3.7 підпунктом 3.7.3 Наказу № 499 було передбачено, що служба осіб рядового і начальницького складу у дні щотижневого відпочинку та святкові дні може компенсуватися за їхньою згодою шляхом надання їм іншого дня відпочинку або в грошовій формі. Тобто, компенсації понаднормової роботи мала передувати відповідна домовленість позивача та його роботодавця.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що компенсація за надурочний час не підлягає виплаті у грошовому еквіваленті, оскільки на законодавчому рівні встановлено її компенсацію шляхом надання відповідного часу для відпочинку протягом двох наступних місяців.
Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 8205122/17.
При цьому, суд зазначає, що до правовідносин, які стосуються проходження служби у поліції слід застосовувати спеціальне законодавство, водночас, якщо спірні правовідносини не врегульовані спеціальним законодавством, підлягають застосуванню норми трудового законодавства.
Відтак, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Щодо матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально побутових питань.
Згідно із статтею 94 частинами 1-2 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі - Постанова № 988) грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно із пунктом 4 Постанови № 988, надати право керівникам органів, закладів та установ Національної поліції в межах затверджених для них асигнувань на грошове забезпечення, зокрема надавати поліцейським один раз на рік матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, розмір якої не повинен перевищувати їх місячного грошового забезпечення.
Згідно із пунктом 5 Розділу І Порядок № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 13 Розділу І Порядку №260 визначено, що поліцейським у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, один раз на рік може надаватись матеріальна допомога для оздоровлення, розмір якої повинен бути не менше їх посадового окладу та не більше місячного грошового забезпечення, та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, розмір якої не повинен перевищувати їх місячного грошового забезпечення.
Для визначення максимального розміру матеріальної допомоги для оздоровлення або матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань застосовується місячний розмір грошового забезпечення, нарахованого поліцейському за місяць, що передує місяцю, у якому приймається рішення про таку виплату, з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер) та премії.
Виплата поліцейським матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється на підставі їх рапортів у розмірі, визначеному керівником органу поліції.
Отже, з системного аналізу наведених норм права виходить, що матеріальна допомога для оздоровлення та/або матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань надається поліцейському за двох умов: 1) подання поліцейським рапорту на отримання відповідної допомоги; 2) наявність відповідних бюджетних асигнувань на зазначені цілі.
Суд зазначає, що зазначеними вище нормами чинного законодавства, не визначено імперативного обов'язку для керівника органу поліції надавати в обов'язковому порядку щороку матеріальну допомогу як для оздоровлення, так і для вирішення соціально-побутових питань, які в свою чергу є додатковими видами грошового забезпечення, не є постійними та обов'язковими і надаються в межах затверджених асигнувань.
Як вбачається із листа Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Закарпатській області № 165/106/5-2022 від 10 травня 2022 року ОСОБА_3 була виплачена матеріальна допомога для оздоровлення за 2020 рік а розмірі 4800 грн. З рапортом про надання та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань за 2021 рік останній не звертався (а.с.а.с. 81, 82).
На момент подання претензії скарги (09 березня 2022 року) ОСОБА_1 не був поліцейським, службу в ГУНП в Закарпатській області не проходив, тому фактично станом на 09 березня 2022 року він не мав права на таку матеріальну допомогу (а.с.а.с. 19-25).
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач під час вирішення питання про надання позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань діяв обґрунтовано та в межах наданих повноважень.
Щодо невиплати компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки.
Статтею 92 Закону України №580-VIII встановлено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Статтею 93 частинами 1-4 Закону України № 580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються.
Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.
За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів.
Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
Відповідно до статті 93 частин 7-11 Закону України № 580-VIII чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року.
Поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку.
Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.
За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Статтею 94 частинами 1 та 2 Закону України №580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Згідно із пунктом 8 абзацами 1 та 8 розділу ІІІ Порядку № 260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.
Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Враховуючи таке правове регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України та особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону України № 580-VIII, а саме: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII, відповідно до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів, відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється, та у разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції, за бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року. Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону України № 580-VIII і Порядку № 260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону України "Про відпустки".
Відповідно до статті 24 частини 1 Закону України "Про відпустки" і статті 83 частини 1КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Аналогічні правові висновки щодо регулювання аналогічних спірних правовідносин викладені у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №160/10875/19 та від 31.03.2021 у справі № 320/3843/20.
Так, відповідно до листа Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 10 травня 2022 року № 419/106/2-2022, ОСОБА_1 (а.с. 83):
з 2014 рік щорічну основну оплачувану відпустку використав;
за 2015 рік щорічну основну оплачувану відпустку використав;
за 2016 рік щорічну основну оплачувану відпустку використав;
за 2017 рік невикористана частина щорічної основної оплачуваної відпустки становить 20 календарних днів;
за 2018 рік щорічну основну та додаткову оплачувані відпустки за стаж служби в поліції використав;
за 2019 рік не використана щорічну основну оплачувану відпустку у кількості 7 днів та додаткову оплачувані відпустки за стаж служби в поліції - 3 календарних днів;
за 2020 рік щорічну основну та додаткову оплачувані відпустки за стаж служби в поліції використав;
за 2022 рік не використана щорічну основну оплачувану відпустку у кількості 3 дні, однак ОСОБА_1 отримав компенсацію.
Матеріалами справи підтверджено та учасниками справи визнано, що на момент звільнення зі служби в поліції позивач не використав щорічну основну відпустку тривалістю 27 календарних днів та щорічну додаткову оплачувану відпустку тривалістю 3 календарних днів та компенсацію за вказані невикористані календарні дні відпусток при звільненні з поліції не отримав.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання грошової компенсації за 30 невикористаних календарних дня щорічних відпусток (тривалістю 27 календарних днів основної щорічної відпустки та 3 календарних днів додаткової відпустки).
З огляду на вищевикладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про відсутність правових підстав для виплати спірної грошової компенсації за невикористані дні щорічних відпусток за попередні роки.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача виплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.
Як передбачено статтею 117 частиною 1 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Статтею 117 частиною 2 Кодексу законів про працю України передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
З аналізу зазначених законодавчих норм вбачається, що умовами застосування статті 117 частини 1 Кодексу законів про працю України є: невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки; вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум; відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
З матеріалів справи вбачається, що позивача звільнено зі служби в поліції 16 вересня 2021 року, тоді як фактичний розрахунок (у даному випадку, виплата грошової компенсації за невикористані календарні дні відпустки та додаткової доплати за службу в особливих умовах, передбаченою на період дії карантину) не проведено, оскільки відповідач вважав, що позивач не мав права на таку виплату.
Однак, позивач, вважаючи його права порушеними, звернувся до суду з цим позовом, зокрема про нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані календарні відпустки та додаткової доплати за службу в особливих умовах, передбаченою на період дії карантину.
Таким чином, у даному випадку наявний спір не про розмір належних звільненому працівникові сум, а про наявність правових підстав для нарахування та виплату, зокрема грошової компенсації за невикористані календарні дні відпустки та додаткової доплати за службу в особливих умовах, передбаченою на період дії карантину.
При цьому розрахунок суми компенсації повинен бути проведений відповідачем, оскільки нарахування та виплата компенсації невикористаної відпустки є дискреційними повноваженнями відповідача, визначення розміру недоотриманих за вказаний строк виплат є виключною компетенцію відповідача і суд не повинен та не уповноважений втручатися у дискреційні повноваження щодо виконання відповідачем обов'язку з визначення суми недоотриманих виплат.
Суд зазначає, що за змістом статті 117 частини 1 Кодексу законів про працю України обов'язок роботодавця перед звільненим працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України.
При цьому, стаття 117 частина 2 Кодексу законів про працю України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем і звільненим працівником про належні до виплати суми та у разі вирішення такого спору на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування.
Окрім того, Конституційний Суд України в рішенні №4-рп/2012 від 22.02.2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що згідно зі статтею 47 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Поряд з цим, Конституційний Суд України дійшов висновку, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.
Таким чином, оскільки компенсація грошового забезпечення за невикористані дні відпустки та додаткової доплати за службу в особливих умовах, передбаченою на період дії карантину, відповідачем позивачу ще не нарахована та не виплачена, отже відсутня дата остаточного розрахунку, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є передчасними та задоволенню не підлягають.
За сукупністю наведених обставин, суд доходить висновку про задоволення позову в частково.
Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Застосоване судом законодавство - використане у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин.
Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Ракоці, 13, код ЄДРПОУ 40108913) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Закарпатській області яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 пропорційно відпрацьованому часу в особливих умовах з березня 2021 року по 20 вересня 2021 року.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату до грошового забезпечення за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №375 від 29.04.2020 з березня 2021 року по 20 вересня 2021 року, пропорційно відпрацьованому часу в особливих умовах, з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, що полягає у невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 20 днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2017 рік, 7 днів щорічної основної оплачуваної відпустки та 3 дні додаткової оплачуваної відпустки за 2019 рік.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Закарпатській області виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 20 днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2017 рік, 7 днів щорічної основної оплачуваної відпустки та 3 дні додаткової оплачуваної відпустки за 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення.
У задоволенні позову у частині інших позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяС.Є. Гаврилко