Україна
Донецький окружний адміністративний суд
20 травня 2022 року Справа№200/10514/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кравченко Т.О.,
розглянув в порядку загального позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС України до ОСОБА_1 про стягнення з платника податків податкового боргу,
встановив:
18 серпня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС України (далі - позивач, ГУ ДПС у м. Києві) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), надісланий на адресу суду 12 серпня 2021 року, в якому позивач просив:
- стягнути з ОСОБА_1 кошти платника податків на суму податкового боргу у розмірі 309 019,74 грн.
Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.
25 серпня 2021 року суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Позивач усунув недоліки позовної заяви у спосіб, визначений судом.
21 вересня 2021 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні); встановив строк для подання заяв по суті справи.
Про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі сторони повідомлені в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС).
02 грудня 2021 року суд постановив ухвалу про розгляд справи в порядку загального позовного провадження; продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів з дня закінчення строку, визначеного ч. 4 ст. 173 КАС; призначив підготовче засідання на 20 грудня 2021 року; витребував у позивача додаткові докази.
20 грудня 2021 року в підготовчому засіданні суд постановив ухвалу, яка занесена в журнал судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11 лютого 2022 року.
Про дату, час і місце проведення судового засідання учасники справи повідомлені з дотриманням вимог КАС.
Учасники справи/їх представники у судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що участь у судовому засіданні є правом учасника справи, передбаченим п. 2 ч. 3 ст. 44 КАС України, а також відсутність встановлених ст. ст. 205, 223 КАС підстав для відкладення розгляду справи, справа розглянута за відсутності учасників справи в письмовому провадженні за наявними у ній матеріалами.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідач відповідно до вимог ст. 67 Конституції України та ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.
Позивач доводив, що на час звернення до суду у ОСОБА_1 існує податковий борг з орендної плати з фізичних осіб (код класифікації доходів бюджету 18010900) в сумі 309 019,74 грн, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення (форми «Ф») від 25 червня 2020 року № 237604-3313-2615.
Стверджував, що вживав заходи до стягнення заборгованості шляхом надіслання платнику податкової вимоги від 07 грудня 2016 року № 24723-17.
Однак вжиті податковим органом заходи не призвели до погашення податкового боргу, а тому позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач стверджував, що не має об'єкта оренди, за який податковий орган нарахував орендну плату.
Відповідач вказував на те, що договорів оренди нерухомого майна не укладав, докази існування такої угоди позивачем не надані.
Зауважував, що податкове повідомлення-рішення прийнято в 2020 році, а податкова вимога сформована в 2016 році. При цьому суми податкового зобов'язання різняться, а жодного обґрунтування з цього приводу позивачем не наведено.
Крім того, відповідач покликався на норми пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14, п. 54.2 ст. 54, п. 42.2 ст. 42 ПК України і стверджував, що податкове зобов'язання не є узгодженим, оскільки податкове повідомлення-рішення було надіслане не за податковою адресою платника, а податкову вимогу він не отримував.
Відповідач наголошував, що оскільки податкове повідомлення-рішення і податкова вимога не були направлені платнику з дотриманням вимог ПК України, податкове зобов'язання не є узгодженим, податковий борг не виник, а звернення до суду про його стягнення є безпідставним.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.
На виконання вимог ст. 90 КАС суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив таке.
Позивач - Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011).
Відповідач - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), про що свідчать відомості з Інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків Державної фіскальної служби України про реєстраційні (адресні) дані фізичних осіб.
На підставі відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань суд встановив, що ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) зареєстрований як фізична особа підприємець 09 серпня 2005 року.
Основний вид діяльності відповідача - код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Як платник податків ОСОБА_1 перебуває на обліку з 11 серпня 2005 року в Головному управлінні ДПС у Донецькій області (Маріупольське управління, Північна ДПІ (Ворошиловський р-н м. Донецьк).
ГУ ДПС у м. Києві звернулося до суду з цим позовом, стверджуючи, що у ОСОБА_1 існує податковий борг з орендної плати фізичних осіб (код класифікації доходів бюджету 18010900) в сумі 309 019,74 грн, який виник 04 грудня 2020 року на підставі податкового повідомлення-рішення (форми «Ф») від 25 червня 2020 року № 237604-3313-2615 через нарахування податку на майно громадян (нерухоме майно, транспортний податок, плата за землю).
Наявність заборгованості, стягнення якої є предметом спору, відображена в даних облікової картки платника податків за платежем - орендна плата з фізичних осіб (код класифікації доходів бюджету: 18010900).
При цьому суд встановив, що 25 червня 2020 року Головне управління ДПС у м. Києві прийняло податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 237604-3313-2615.
Згідно з цим податковим повідомленням-рішенням ОСОБА_1 (податкова адреса: АДРЕСА_3 ) на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України та відповідно до п. 286.5 ст. 286 цього Кодексу була визначена сума податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб (18010900) за 2020 рік в сумі 309 019,74 грн.
В якості доказу направлення платнику податкового повідомлення-рішення від 25 червня 2020 року № 237604-3313-2615 позивач надав копію конверта, в якому здійснено поштове відправлення ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 , а також копію довідки підприємства поштового зв'язку про повернення поштового відправлення «за закінченням встановленого строку зберігання».
Позивач стверджує, що вживав заходи до погашення податкового органу шляхом направлення ОСОБА_1 податкової вимоги форми «Ф» від 07 грудня 2016 року № 24723-17.
Зі змісту корінця вбачається, що податкова вимога форми «Ф» від 07 грудня 2016 року № 24723-17 була виставлена ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.
Згідно з цією вимогою станом на 06 грудня 2016 року загальна сума податкового боргу, що обліковувався за ОСОБА_1 , становила 121 440,02 грн, в тому числі за основним платежем - 121 440,02 грн (код класифікації доходів бюджету 18010700).
Як доказ направлення цієї податкової вимоги платнику позивач надав суду копію конверта, в якому здійснювалося поштове відправлення ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , а також копію довідки підприємства поштового зв'язку про повернення поштового відправлення «за закінченням встановленого строку зберігання».
При цьому суд зауважує, що податкова вимога сформована 07 грудня 2016 року, а в якості доказу направлення цієї вимоги платнику позивач надав копію довідки підприємства поштового зв'язку, що датована 2015 роком.
Витребувані судом докази, а саме: докази наявності у ОСОБА_1 об'єктів оподаткування (орендна плата з фізичних осіб); докази направлення (вручення) ОСОБА_1 вимоги про сплату боргу форми «Ф» від 07 грудня 2016 року № 24723-17 з врахуванням того, що станом на грудень 2016 року доставка поштової кореспонденції до м. Донецька, тобто на тимчасово окуповану територію, не здійснювалася; докази направлення (вручення) ОСОБА_1 податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 25 червня 2020 року № 237604-3313-2615, а також докази на підтвердження того, що адреса: АДРЕСА_4 , є адресою місця проживання/перебування ОСОБА_1 чи його податковою адресою, позивач не надав, про причини, що унеможливили їх подання, суд не повідомив.
Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Висновки суду по суті позовних вимог.
Відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 36.1 ст. 36, п. 38.1 ст. 38 ПК України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи; податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи; виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
За визначенням, наведеним у пп. пп. 14.1.39, 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом; грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
П. 59.1 ст. 59 ПК України визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
В свою чергу п. 58.2 ст. 58 ПК України передбачено, що форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
У разі зменшення (збільшення) контролюючим органом суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платнику податків надсилаються (вручаються) окремі податкові повідомлення-рішення.
Згідно з п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу.
Ст. 42 ПК України регламентує листування платників податків та контролюючих органів.
Відповідно до п. 42.1 ст. 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
П. 42.2 ст. 42 ПК України визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
При цьому відповідно до п. 42.3 ст. 42 ПК України якщо платник податків у порядку та у строки, визначені ст. 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.
Згідно з п. 42.5 ст. 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно з п. п. 95.1, 95.3 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Суд встановив, що 07 грудня 2016 року податковий орган сформував податкову вимогу форми «Ф» № 24723-17.
Позивач стверджує, що направив цю вимогу ОСОБА_1 за його податковою адресою.
Як доказ направлення цієї вимоги платнику ГУ ДПС у м. Києві надало суду копію конверта, в якому здійснювалося поштове відправлення ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , а також копію довідки підприємства поштового зв'язку про повернення поштового відправлення «за закінченням встановленого строку зберігання».
Суд зауважує, що в силу приписів п. 95.2 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків проводяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Як наслідок, стягнення податкового боргу може відбуватися лише після направлення (вручення) платнику податкової вимоги з дотриманням порядку, визначеного ПК України, зокрема ст. 42 цього Кодексу.
Разом з цим суд зазначає, що Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669- VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
07 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України видав розпорядження № 1085-р, яким затвердив Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Місто Донецьк включено до цього переліку і до теперішнього часу залишається окупованою територією.
З 27 листопада 2014 року державне підприємство поштового зв'язку «Укрпошта» зупинило приймання і доставку поштових відправлень на територіях Донецької та Луганської областей, які не контролюються українською владою.
На офіційному вебпорталі національного оператора поштового зв'язку - акціонерного товариства «Укрпошта» наведено перелік населених пунктів, куди не здійснюється пересилання пошти. У вказаному переліку також міститься м. Донецьк.
Верховний Суд в постанові від 08 серпня 2018 року у справі № 812/41/17 навів такий висновок: «Юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов'язує реалізацію права контролюючого органу на примусове стягнення податкового боргу, у тому числі шляхом звернення до суду, є дотримання таких умов: надіслання платнику податкової вимоги рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи вручення її особисто платнику або його законному чи уповноваженому представникові; сплив строку у 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги».
Беручи до уваги той факт, що з 27 листопада 2014 року державне підприємство поштового зв'язку «Укрпошта» не здійснювало поштові відправлення до м. Донецьк, яке залишається окупованим, суд дійшов висновку, що позивач не довів належними доказами факт направлення (вручення) ОСОБА_1 податкової вимоги від 07 грудня 2016 року в порядку, визначеному ст. 42 ПК України.
До того ж суд зауважує, що податкова вимога сформована в 2016 році, а в якості доказу направлення цієї вимоги платнику податків та її повернення «за закінченням встановленого строку зберігання» податковий орган надає копію довідки підприємства поштового зв'язку, датовану 2015 роком.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 25 червня 2020 року форми «Ф» № 237604-3313-2615 суд зазначає таке.
Згідно з цим податковим повідомленням-рішенням ОСОБА_1 (податкова адреса: АДРЕСА_3 ) на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 286.5 ст. 286 цього Кодексу визначена сума податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2020 рік в сумі 309 019,74 грн.
При цьому відповідач стверджує, що не має об'єктів оподаткування за платежем «орендна плата з фізичних осіб». В свою чергу позивач не довів належними та допустимими доказами наявність у ОСОБА_1 таких об'єктів (зокрема, суду не надані договір оренди чи інша угода, витяг (інформація) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно тощо).
Як доказ направлення податкового повідомлення-рішення від 25 червня 2020 року № 237604-3313-2615 позивач надав копію конверта про здійснення поштового відправлення ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 , а також копію довідки підприємства поштового зв'язку про повернення поштового відправлення «за закінченням встановленого строку зберігання».
З огляду на те, що податкова адреса та адреса місця проживання відповідача: АДРЕСА_3 , що підтверджено як даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, так і даними податкового органу, направлення податкового повідомлення-рішення за адресою: АДРЕСА_4 , не може бути розцінено судом як дотримання податковим органом порядку, визначеного п. 58.3 ст. 58 ПК України та ст. 42 цього Кодексу.
Як наслідок, надані позивачем докази на підтвердження надіслання (вручення) платнику податкового повідомлення-рішення суд не приймає як належні.
За відсутності доказів направлення на адресу платника податку податкової вимоги рекомендованим листом з повідомленням про вручення відсутні підстави для стягнення з відповідача спірної суми податкових зобов'язань, оскільки в розумінні ПК України таке рішення контролюючого органу не вважається належним чином надісланим (врученим), що призвело до неможливості встановлення строку, передбаченого п. 95.2 ст. 95 ПК України, із закінченням якого законодавець пов'язує виникнення у контролюючого органу права на стягнення податкового боргу.
Зважаючи на встановлені фактичні обставини, суд дійшов висновку, що заперечення відповідача, які полягають у тому, що податкове зобов'язання не є згодженим, податковий борг не виник, а тому підстави для його стягнення в судовому порядку відсутні, є обґрунтованими.
Враховуючи викладене, у задоволення позовних вимог ГУ ДПС у м. Києві слід відмовити повністю.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 139 КАС судові витрати розподілу не підлягають.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
1. У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС України (код ЄДРПОУ ВП: 44116011, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення з платника податків податного боргу - відмовити повністю.
2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
4. Повне судове рішення складено 20 травня 2022 року.
Суддя Т.О. Кравченко