Україна
Донецький окружний адміністративний суд
20 травня 2022 року Справа№200/13936/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -
20 жовтня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати неправомірними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 22.11.2016 по 04.09.2021;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 21.11.2016 по 04.09.2019, вважаючи базовий місяць січень 2008 року.
Позов, обґрунтований тим, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді головного старшини командування.
Зазначачає, що у період його служби нарахування грошового забезпечення здійснювалось не в повному обсязі, а саме у період з жовтня 2016 року по 01 березня 2018 року не в повному розмірі нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення.
Крім того вказує, що індексація грошового забезпечення, станом на день звільнення 04.09.2019 року виплачена відповідачем також не була.
Також позивач вказує на те, що базовим місяцем проведення індексації за період до 01 березня 2018 року є січень 2008 року, а з 01 березня 2018 року березень 2018 року.
Позивач вказані дії відповідача вважає такими, що порушують його права та чинне законодавство України, тому він вимушений звернутися з цим позовом до суду.
У поданому до суду відзиві на адміністративний позов, відповідач заперечив проти задоволення позовних у повному обсязі, зазначивши, що індексація грошових доходів з березня 2018 року виплачується в повному обсязі відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Вищезазначений Порядок не передбачає механізм виплати сум індексації у поточному році за минулі періоди. Для виплати індексації в січні 2016 року лютому 2018 року фінансового ресурсу в Міністерстві Оборони України не було. Фінансування на виплату індексації не здійснювалось. Пунктом 14 Порядку визначено, що роз'яснення про застосування порядку проведення індексації грошових доходів населення надає Міністерство соціальної політики України. Відповідно до роз'яснення Мінсоцполітики механізм нарахування та виплати індексації за попередні роки Порядком не передбачений.
Відповідач зауважує, що відсутні підстави для визнання дій військової часини НОМЕР_1 по невиплаті індексації грошового забезпечення протиправними, оскільки Військова частина НОМЕР_1 , відповідно до Інструкції № 260 виконувала роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 року № 248/3/9/1/2, в якому було зазначено про ненарахування індексації грошового забезпечення.
На підставі викладено, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Встановивши, що вказаний позов поданий без додержання вимог передбачених ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Донецький окружний адміністративний суд своєю ухвалою від 25 жовтня 2021 року залишив його без руху, надавши позивачеві строк для усунення його недоліків.
Ухвалою суду від 11 листопада 2021 року позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, зобов'язання вчинити певні дії прийнята судом до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою від 24 грудня 2021 року суд вирішив перейти зі спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання, строк проведення якого продовжив на 30 днів, на 18 січня 2022 року о 12 год. 15 хв.
Ухвалою від 18 січня 2022 року суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 01 лютого 2022 року на 12 год. 15 хвил.
01 лютого 2022 року ані позивач, ані представник відповідача у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце проведення судово розгляду повідомлялись судом належним чином.
Заяв або клопотань позивач та представник відповідача до суду не надіслали, про причини не явки у судове засідання суд не повідомили.
Враховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, відповідно до яких якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд приходить до висновку про можливість розглянути справу у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-ІХ, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, строк дії воєнного стану в Україні продовжено ще на 30 діб, тобто до 25.04.2022.
21.04.2022 на засіданні Верховної Ради України ухвалено Закон про затвердження Указу Президента України від 18.04.2022 № 259 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».
Цим Указом передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 на 30 діб.
Указом Президента України від 18.05.2022, затвердженим Верховною Радою України (законопроекти №7389 та №7390), продовжено строк дії воєнного стану із 25 травня 2022 на 90 діб (тобто до 23 серпня 2022).
З 17.05.2022 року Донецький окружний адміністративний суд відновив свою роботу у дистанційному режимі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянина України в формі ID-картки, документ № НОМЕР_2 (а.с. 8-зв. бік а.с. 8).
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 08 травня 2015 року, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій (а. с. 7).
21 листопада 2016 року Міністерство оборони України в особі ТВО командира військової частини - польова пошта НОМЕР_4 підполковника ОСОБА_2 з одного боку та ОСОБА_1 з іншого боку уклали контракт про проходження військової служби строком до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію (а.с. 9-зв. бік а.с. 9).
Витягом з наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 21 листопада 2016 року № 287 21 листопада 2016 року старшого солдата ОСОБА_1 прийнято на військову службу за контрактом до Військової частини НОМЕР_1 та зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення (а.с. 10).
Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04 вересня 2019 року № 212 старшого солдата ОСОБА_1 з 04 вересня 20189 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02 вересня 2019 року № 159-РС (а.с. 11).
12 червня 2021 року позивач надіслав засобами поштового зв'язку рекомендованим відправленням на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 заяву, що датована 11 червня 2021 року, відповідно до якої, поряд з іншим, просив виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з листопада 2016 року по вересень 2019 року (включно), відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням базового місяця січень 2008 року (а.с. 12-15).
Дослідженням довідки, що видана Військовою частиною НОМЕР_1 встановлено, що позивачу індексація грошового забезпечення за період з листопада 2016 року по листопад 2018 року не нараховувалась та не виплачувалась. За період з грудня 2018 року по версень 2019 року (включно) індексація грошового забезпечення є нарахованою та виплаченою (а.с. 42).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Абзацом 2 ч. 4 ст. 9 Закону № 2011 встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2011 до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.
Як встановлено судом, та що підтверджено відповідачем у відзиві на позовну заяву, позивачу за період з 21.11.2016 по 30.11.2018 року індексація грошового забезпечення не нараховувалася та не виплачувалась.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до ст. 9 Закону № 1282 індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно з ст. 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 (далі - Порядок № 1078, в редакції, станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.
Згідно з п.п. 2 п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
З аналізу наведених вище нормативно-правових актів, вбачається що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і, відповідно, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Посилання відповідача на роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 р. № 248/3/9/1/2 суд вважає безпідставними, оскільки вказаний документ не є нормативно-правовим актом та має виключно рекомендаційний характер.
Індексація безпосередньо не пов'язана з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів усіх рівнів. Виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 р. по справі № 825/874/17.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у період з 21.11.2016 року по 30.11.2018 року відповідачем неправомірно не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення позивачеві, а відтак належним та достатнім способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення у період з 21.11.2016 року по 30.11.2018 року.
Щодо зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період, зокрема з 21.11.2016 по 30.11.2018 року, вважаючи базовий місяць січень 2008 року то суд зазначає, що така вимога задоволенню не підлягає, оскільки є такою, що заявлена суду наперед з тих підстав, що станом на час розгляду справи відповідачем право позивача на індексацію його грошового забезпечення за період з 21.11.2016 по 30.11.2018 року не визнається та відповідно нарахування не здійснювалось, а отже спір в цій частині на теперешній час відсутній.
Щодо позовних вимог в частині визнання неправомірними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2018 по 04.09.2019 то суд звертає увагу, що згідно довідки, що надана відповідачем за період, зокрема з 01.12.2018 року по 04.09.2019 року (включно) позивачу індексація грошового забезпечення нарахована і виплачена у загальній сумі 1 192,12 грн. Базовий місяць - березень 2018 року(а.с. 42).
Проте, суд звертає увагу на те, що доказів виплати позивачу індексації за період з 01.12.2018 по 04.09.2019 матеріали справи не містять.
Отже суд вважає за необхідне задовольнити позовіні вимоги в цій частині позову шляхом визнання саме протиправною бездіяльності щодо не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2018 по 04.09.2019 та зобов'язання відповідача виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2018 по 04.09.2019.
Щодо зобов'язання відповідача здійснити позивачу нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2018 по 04.09.2019, вважаючи базовий місяць січень 2008 року, то позовні вимоги в цій частині позову задоволенню не підлягають з наступних підстав.
30.08.2017 року, Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (далі - Постанова №704).
Пунктом 4 Постанови №704 установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, Постановою №704 визначено інший порядок встановлення та розміри посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців.
Зазначена постанова набрала чинності з 01.03.2018 року.
Відповідно до абзацу 1 пункту 5 Порядку №1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Таким чином, враховуючи підвищення посадових окладів військовослужбовців з березня 2018 року у зв'язку із прийняттям Постанови №704, якою змінено (підвищено) розміри окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців, саме березень 2018 року, у контексті застосування у спірних правовідносинах норм абзацу 1 пункту 5 Порядку №1078, є місяцем підвищення доходів позивача (базовим місяцем).
Отже на думку суду відповідачем, за період з 01 грудня 2018 року по 04.09.2019 року, при нарахуванні індексації позивача, вірно застосовано базовий місяць березень 2018 року.
Суд також вказує, що доказів на обґрунтування невірного розрахунку індексації за період з 01.12.2018 року по 04.09.2019 року позивачем до суду не надано і такі дії не є предметом спору у даній справі, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині позову задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору, суд не вирішує питання про стягнення судових витрат.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 72-77, 94, 139, 192-193, 242-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження ним військової служби з 21.11.2016 по 30.11.2018.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження ним військової служби з 01.12.2018 по 04.09.2019.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_5 ) за період проходження ним військової служби з 21.11.2016 року по 30.11.2018 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) здійснити виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_5 ) за період проходження ним військової служби з 01.12.2018 року по 04.09.2019 року.
В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Рішення складене у повному обсязі та підписане 20 травня 2022 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повідомити сторін, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази, висновки експертів, можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну пошту суду або через особистий кабінет в системі «Електронний суд».
Направлення даного рішення суду здійснювати шляхом електронного листування на електронні адреси учасників справи.
Інформацію щодо роботи суду можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://adm.dn.court.gov.ua.
Суддя А.Б. Христофоров