печерський районний суд міста києва
Справа № 757/39823/21-ц
17 січня 2022 року
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Хайнацького Є.С.,
при секретарі судового засідання - Самолюк Ю.Ю.,
за участю:
представника позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Позняки-Автосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Позняки-Автосервіс» (далі - позивач, ТОВ «Позняки-Автосервіс») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 35 280 грн. заборгованості за надані послуги з обслуговування і участі у витратах з утримання підземної автостоянки і прилеглої території; 6 223 грн. 71 коп. інфляційних втрат; 1 561 грн. 66 коп. - три проценти річних; 2 119 грн. 71 коп. пені, а також 2 270 грн. судового збору.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що ОСОБА_1 є власником паркомісця 1н та 2н за адресою: АДРЕСА_1 .
04.08.2000 року між ТОВ «Позняки-Автосервіс» та ОСОБА_1 укладено договір НОМЕР_4-ЛУ-А про надання послуг з обслуговування і участі у витратах з утримання підземної автостоянки і прилеглої території, за умовами якого власник машиномісця зобов'язався сплачувати послуги виконавця з експлуатації автостоянки та приймати участь у витратах з її утримання, а виконавець зобов'язався забезпечувати експлуатацію та обслуговування стоянки та прилеглої території, зберігання транспортного засобу власника на стоянці.
10.10.2020 року вказаний договір було припинено та 01.11.2020 року укладено новий договір № 01-11-20-1Н-2Н/ЛУ30Б про надання послуг, згідно з п. 2.2.4 якого відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати виконавцю - позивачу свою частку у витратах з утримання та експлуатації стоянки на умовах вказаного договору, а позивач - забезпечити умови експлуатації стоянки, охорону, цілодобовий пропускний та внутрішній режим, здійснювати комплекс робіт з утримання стоянки та прилеглої території в належному технічному та санітарному стані, а також інші послуги.
Згідно з додатковою угодою до договору, яка була надіслана позивачу як оферта та яку відповідач прийняв у силу ст.ст. 641-643 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), щомісячна плата за утримання автостоянки становить 490 грн. за обслуговування машиномісця.
З 01.07.2018 року відповідач не сплачує витрати за обслуговування машиномісця, не приймає участі у витратах з утримання підземної автостоянки та прилеглої території, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 35 280 грн.
Посилаючись на вказані обставини, на підставі Правил зберігання автотранспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року № 115, ст.ст. 322, 526, 530, 629, 641-643, 625, 901, 977 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача на свою користь вищевказану суму боргу з урахуванням інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.08.2021 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у цивільній справі за позовом ТОВ «Позняки-Автосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 13.10.2021 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.10.2021 року розгляд справи відкладено на 17.01.2022 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.01.2022 року заяву ТОВ «Позняки-Автосервіс» про збільшення розміру позовних вимог у цивільній справі за позовом ТОВ «Позняки-Автосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без розгляду.
Відповідачу направлено копію позовної заяви з додатками, ухвалу суду та судову повістку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на зазначену в позовній заяві адресу, проте конверт повернувся на адресу суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».
На виконання вимог ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд витребовував інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача, однак з отриманої на запит суду відповіді компетентного державного органу не вбачається за можливе встановити місце перебування відповідача.
Позивач у судове засідання не з'явився, про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином; представник позивача подав до суду заяву, у якій просив розгляд справи здійснювати без участі позивача, позов підтримав в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, повідомлявся судом про розгляд справи шляхом надсилання рекомендованої кореспонденції, до суду повернувся поштовий конверт з рекомендованим повідомленням без вручення відповідачу з відміткою «адресат відсутній за вуказаною адресою».
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відзив на позов та клопотання про відкладення розгляду справи відповідач не подавав.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що 04.08.2000 року між ТОВ «Позняки-Автосервіс» (виконавець) та ОСОБА_2 , яка діяла від імені ОСОБА_1 (власник), укладено договір НОМЕР_4-ЛУ-А про надання послуг з експлуатації та участі у витратах з утримання підземної автостоянки і прилеглої території, за умовами якого власник передав, а виконавець прийняв в експлуатацію місця НОМЕР_3, НОМЕР_4, розташовані на підземній автостоянці за адресою: АДРЕСА_1 , належні власнику на праві приватної власності. Згідно з п. 6.2 цього договору строк його дії - 1 рік.
15.10.2019 року позивач направив відповідачу договір та пропозицію, у якій вказав, що з 01.08.2017 року вартість обслуговування становитиме 490 грн. за обслуговування одного машиномісця, та запропонував відповідачу підписати додаткову угоду до договору «про надання послуг» з утримання та обслуговування автостоянки та машиномісця № АДРЕСА_1 .
За положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 901 цього Кодексу встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 202 цього Кодексу, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У ч. 3 ст. 203 ЦК України закріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 цього Кодексу).
Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що цивільно-правовий договір можна вважати укладеним за наявності таких умов: 1) сторони повинні досягти згоди з усіх істотних умов договору; 2) сторони мають досягти такої згоди у передбаченій законом формі.
При цьому, моментом вчинення правочину слід вважати момент, коли сторони досягли згоди з усіх істотних умов, тобто на момент підписання договору його сторонами.
З матеріалів, доданих позивачем до позовної заяви, вбачається, що 15.10.2019 року позивач направив відповідачу договір та пропозицію підписати додаткову угоду до договору «про надання послуг» з утримання та обслуговування автостоянки та машиномісця № АДРЕСА_1 . У цій пропозиції зазначено, що з 01.08.2017 року вартість обслуговування становитиме 490 грн. за обслуговування одного машиномісця.
Однак, матеріали справи не містять додаткової угоди до договору «про надання послуг» з утримання та обслуговування автостоянки та машиномісця НОМЕР_3 , НОМЕР_2 на АДРЕСА_1 .
Водночас, позивачем додано копію договору про надання послуг від 01.11.2020 року № 01-11-20-1Н-2Н/ЛУ30Б, предметом якого є надання виконавцем послуг з утримання будівлі і споруд, у тому числі машиномісць НОМЕР_3 та НОМЕР_4 на першому поверсі підземної стоянки за адресою: АДРЕСА_1 . Сторонами цього договору вказано ОСОБА_1 (власник) та ТОВ «Позняки-Автосервіс» (виконавець).
Проте вказаний договір не підписано ОСОБА_1 .
У позові позивач зазначив, що згідно з додатковою угодою до договору, яка була надіслана позивачу як оферта та яку відповідач прийняв у силу ст.ст. 641-643 ЦК України, щомісячна плата за утримання автостоянки становить 490 грн. за обслуговування машиномісця. Оскільки відповідач, отримавши пропозицію та додаткову угоду, не надав жодних заперечень щодо цього, це свідчить про те, що відповідач прийняв умови договору.
З наведеного вбачається, що позивач вважає, що на його звернення до відповідача з офертою про укладення договору відповідач у силу принципу «мовчазної згоди» акцептував оферту позивача.
Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Згідно ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Порядок прийняття пропозиції врегульовано у ст. 642 ЦК України, згідно з якою відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
З огляду на вказані норми, у разі відсутності повної та безумовної відповіді другої сторони про прийняття пропозиції, акцептування оферти другою стороною відбувається шляхом вчинення у межах строку для відповіді дії відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, а не просто за принципом «мовчазної згоди».
З матеріалів справи вбачається, що позивач не одержав від відповідача повної та безумовної відповіді про прийняття його пропозиції укласти договір.
Разом з тим, позивачем не надано належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів, що відповідач вчинив дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує його бажання укласти договір.
За таких обставин, відсутні підстави вважати, що відповідач відповідно до ст. 642 ЦК України прийняв пропозицію позивача укласти договір про надання послуг з утримання та обслуговування автостоянки та машиномісця № АДРЕСА_1 , а відтак, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості за вказаним договором, яка, згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості розрахована виходячи із щомісячної плати за утримання автостоянки у розмірі 490 грн. за обслуговування машиномісця, визначеної у вказаному договорі про надання послуг від 01.11.2020 року.
Крім зазначеного, суд звертає увагу, що позивач також надав договір, укладений між ТОВ «Позняки-Автосервіс» та ОСОБА_2 , яка діяла від імені ОСОБА_1 , від 04.08.2000 року № 2-ЛУ-А про надання послуг з експлуатації та участі у витратах з утримання підземної автостоянки і прилеглої території, строк дії якого встановлено 1 рік. У позовній заяві позивач указав, що 10.10.2020 року зазначений договір було припинено. Однак, позивачем не надано доказів, що свідчать про розірвання цього договору сторонами з урахуванням вимог ч. 1 ст. 651 ЦК України, за якою зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч.ч. 1, 3 ст. 77 ЦПК України).
За положеннями ст. 80 цього Кодексу, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог, оскільки позивачем не представлено, а судом не отримано жодних переконливих доказів на їх підтвердження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 202, 203, 627, 638, 640-642, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Позняки-Автосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, (а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду), а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 17.01.2022 року.
Суддя Є.С. Хайнацький