Справа №: 700/233/22
Провадження № 3/700/153/22
20 травня 2022 року Суддя Лисянського районного суду Черкаської області Бесараб Н.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , не працюючого, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, у скоєнні правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 334404 від 29.03.2022 року ОСОБА_1 29.03.2022 року об 11 год. 30 хв. по АДРЕСА_3 перебував у будинку, чим порушив вимог термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА №194330 від 24.03.2022 року. Своїми діями ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.
За вказаних обставин та відповідно до ст. 268 КУпАП, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі наявних у справі матеріалів.
Дослідивши та вивчивши матеріали адміністративної справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 334404 від 29.03.2022 року та додані до нього матеріали і докази, у відповідності до положень ст.252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У силу ч.1ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст. 173-2 КУпАП, вчинення насильства в сім'ї це умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до п. 16 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 року, терміновий заборонний припис стосовно кривдника - спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров'я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства.
Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» терміновий заборонний припис стосовно кривдника відноситься до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.
Терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення (ч. 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Відповідно до ч. 2 ст. 25 вказаного Закону терміновий заборонний припис може містити такі заходи: 1) зобов'язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; 2) заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; 3) заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Згідно ч.3,ч.4,ч.5 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству під час вирішення питання про винесення термінового заборонного припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Терміновий заборонний припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України за результатами оцінки ризиків. Терміновий заборонний припис виноситься строком до 10 діб.
Пунктом 1 Розділу ІІ Порядку винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника, затвердженого Наказом МВС України № 654 від 01.08.2018 року визначено, що терміновий заборонний припис стосовно кривдника виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.
Так, із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 334404 від 29.03.2022 року вбачається, що ОСОБА_1 29.03.2022 року об 11 год. 30 хв. по АДРЕСА_3 перебував у будинку, чим порушив вимоги термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА №194330 від 24.03.2022 року. Своїми діями ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Під час огляду в судовому засіданні матеріалів справи, копії вище вказаного припису було встановлено, що 24 березня 2022 року ОСОБА_1 було винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА № 194330 у зв'язку зі скоєнням ним умисних дій психологічного та фізичного характеру, а саме: виражався нецензурною лайкою та застосував фізичну силу стосовно постраждалої особи ОСОБА_2 , яка є його співмешканкою. Заходи термінового заборонного припису стосовно кривдника: зобов'язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи. Терміновий заборонний припис стосовно кривдника винесений строком 10 діб з 03.00 год. 25.03.2022 року по 03.00 год. 06.03.2022 року.
ОСОБА_1 , як особі якій винесено терміновий заборонний припис, роз'яснено положення ст. 173-2 КУпАП про притягнення до відповідальності за невиконання термінового заборонного припису стосовно кривдника, зобов'язання повідомити про місце свого тимчасового перебування уповноважений підрозділ Національної поліції України за місцем учинення домашнього насильства, а також про право оскарження термінового заборонного припису стосовно кривдника до суду, про що свідчить підпис останнього у терміновому заборонному приписі стосовно кривдника.
Терміновий заборонний припис серії АА № 194330 від 23.03.2022 р. оскаржено не було.
Згідно з письмових пояснень від 29.03.2022 року, ОСОБА_1 вважав, що терміновий заборонний припис діє щодо заборони спілкування із співмешканкою ОСОБА_2 , тому 29.03.2022 року прийшов до будинку останньої, щоб забрати особисті речі. В цей час приїхали працівники поліції та вказали, що він не має права перебувати в даному домоволодінні до 06.04.2022 року.
Із копії термінового заборонного припису серії АА № 194330 від 23.03.2022 р вбачається, що до ОСОБА_1 застосовано один із перерахованих (зобов'язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; заборони на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою) у приписі заходів, а саме: зобов'язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи, тоді як в оригіналі даного припису, який міститься у іншій адміністративний справі відносно ОСОБА_1 за вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, окрім вказаного вище заходу, позначений захід щодо заборони на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи. Таким чином у судді не має можливості з'ясувати, які саме вимоги заборонного припису були порушені ОСОБА_1 та яким чином оригінал припису не відповідає його копії.
Зважаючи на викладене, у судді виникають сумніви у достовірності та законності складених матеріалів та правомірності дій уповноважених осіб. А тому вказаний вище припис є неналежним доказом у справі.
Також, у протоколі не вказані свідки, у матеріалах справи відсутні їх пояснення.
Будь-яких інших доказів, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому діяння, інспектором поліції не надано.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Таким чином, суд приходить до висновку, що під час судового розгляду не встановлено наявності належних та допустимих доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому, Європейський Суд з прав людини, у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» вказав, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: від обов'язків не лише для кримінального суду, який вирішує питання обґрунтованості обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Постанова судді згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Європейський суду з прав людини у рішенні від 20.09.2016 року у справі «Karelin v.Russia» заява №926/08 зазначив, що за умови наявності певної неточності чи суперечностей у фабулі адміністративного правопорушення, суд не вправі брати на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи.
Зважаючи на те, що вина ОСОБА_1 щодо вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП не доведена, і відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б у своїй сукупності поза розумним сумнівом підтверджували б наявність подій, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, тому справа підлягає закриттю.
Згідно вимог ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 247, 248, 249, 251, 285 Кодексу України “Про адміністративні правопорушення”, суддя -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова протягом десяти днів з дня винесення може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Суддя - Н. В. Бесараб