11 травня 2022 рокуСправа №: 695/2871/21
Номер провадження 3/695/674/22
11 травня 2022 рокум. Золотоноша
Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Степченко М.Ю., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності, яка надійшла з Управління патрульної поліції у Черкаській області Департаменту патрульної поліції відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.6 ст.130 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП №110562 від 18.09.2021 року, ОСОБА_1 , 18.09.2021 р. о 10 год. 55 хв., на р. Дніпро, адмінмежі с. Коробівка, керував маломірним судном «Capitan» з навісним двигуном Tohatsu 18 з увімкненим двигуном у стані алкогольного сп'яніння. Тест на алкогольне сп'яніння проводився в законному порядку на прилад «Драгер». Результат тесту - 0,64%.
Органом національної поліції дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.6 ст.130 КУпАП.
У судове засідання 11.05.2022 р. ОСОБА_1 не з'явився з невідомих суду причин, хоча про розгляд справи повідомлявся належним чином.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23 рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ст.7 КУпАП).
За положенням ст.245 КУпАП завданнями провадження у зазначених справах є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За вимогами ч.2 ст.251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього кодексу.
У відповідності до ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також враховуючи практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України»(рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії»(рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії»(заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), суддя виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, так і у справах про адміністративні правопорушення, суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у протоколі про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Диспозиція ч.6 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування річковими, морськими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само передача керування судном особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова осіб, які керують річковими, морськими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, особами, які не мають права керування річковими, морськими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами.
У протоколі про адміністративне правопорушення формулювання правопорушення, інкримінованого ОСОБА_1 полягає в керуванні маломірним судном в стані алкогольного сп'яніння. Судом встановлено, що формулювання пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення не відповідає диспозиції статті 130 ч.6 КУпАП, за якою працівниками поліції кваліфіковані його дії (керування маломірним судном в стані алкогольного сп'яніння особою, яка не має права керування).
У зв'язку з виявленою невідповідністю кваліфікації дій, 02.02.2022 р. справу було направлено для належного оформлення до Управління патрульної поліції у Черкаській області Департаменту патрульної поліції, яка була повторно направлена до суду без усунення недоліків.
Суд звертає увагу на той факт, що рапорт інспектора взводу №1 Роти з обслуговування водних об'єктів Управління ПП ДППП від 03.12.2021 р. (а.с.11) , в якому інспектор просить кваліфікувати дії ОСОБА_1 за ч.5 ст.130 КУпАП, адже він не мав можливості фізично перевірити інформацію про наявність у порушника посвідчення судноводія та даний факт не міг підтвердити й сам порушник, не може замінювати формулювання правопорушення, викладене у протоколі про адміністративне правопорушення.
Матеріали справи не містять доказів, які свідчили б, що ОСОБА_1 має чи немає прав керування маломірними суднами. Крім того суд звертає увагу, що інспектором у рапорті не зазначено чи вживав інспектор будь-яких дій щодо встановлення факту наявності або відсутності у ОСОБА_1 посвідчення судноводія, що впливає на кваліфікацію інкримінованого йому правопорушення.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд, відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно положення ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведення вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено «поза розумним сумнівом».
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Сукупність наведених обставин свідчить про те, що в матеріалах справи відсутні достатні, належні та допустимі докази, які беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.130 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, якщо відсутня подія і склад адміністративного правопорушення.
У зв'язку з вище викладеним, справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.130, 247, 284 КУпАП, суддя, -
Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.130 КУпАП провадженням закрити в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд протягом 10 днів.
Суддя М.Ю. Степченко