20 травня 2022 року
м. Київ
справа № 826/3141/18
касаційні провадження № К/9901/67574/18 № К/9901/629/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Головного управління ДФС у м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 серпня 2018 року (головуючий суддя - Клименчук Н.М.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Мєзєнцев Є.І.; судді - Чаку Є.В., Шелест С.Б.)
у справі № 826/3141/18
за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація»
до Головного управління ДФС у м. Києві,
Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві,
Офісу великих платників податків ДФС
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
У лютому 2018 року Приватне акціонерне товариство «Українська автомобільна корпорація» (далі - ПрАТ «Українська автомобільна корпорація»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві; відповідач-1), Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві; відповідач-2), Офісу великих платників податків ДФС (далі - Офіс ВПП ДФС; відповідач-3), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо неперенесення сум надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток Філії «ЗІП-Авто» в розмірі 720539,54 грн, Філії «Юніверсал Моторз Груп» у розмірі 668,46 грн, Філії «Київський Головний Центр» у розмірі 604,00 грн, Філії «Автоцентр на Теремках» у розмірі 271,00 грн, Філії «Автоцентр на Столичному» в розмірі 1938,00 грн, Філії «АвтоЗАЗ-Сервіс» у розмірі 10003213,06 грн на інтегровану картку позивача з податку на прибуток приватних підприємств; зобов'язати відповідачів вчинити дії щодо закриття інтегрованих карток платника податку на прибуток та перенесення (відображення) суми надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток Філії «ЗІП-Авто» в розмірі 720539,54 грн, Філії «Юніверсал Моторз Груп» у розмірі 668,46 грн, Філії «Київський Головний Центр» у розмірі 604,00 грн, Філії «Автоцентр на Теремках» у розмірі 271,00 грн, Філії «Автоцентр на Столичному» в розмірі 1938,00 грн, Філії «АвтоЗАЗ-Сервіс» у розмірі 10003213,06 грн на інтегровану картку позивача - платника податку на прибуток приватних підприємств.
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 08 серпня 2018 року позов задовольнив повністю.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 03 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ГУ ДФС у м. Києві звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 серпня 2018 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог відповідач-1 посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що механізм перерахування коштів із структурного підрозділу головному підприємству не передбачено технічно в електронних системах баз даних. Також, звертає увагу на пропуск позивачем 1095-денного строку, встановленого статтею 43 Податкового кодекс України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України).
Верховний Суд ухвалою від 17 грудня 2018 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у м. Києві.
08 січня 2019 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Офіс ВПП ДФС також звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове - про повну відмову в задоволенні позовних вимог.
Мотивуючи свої вимоги, відповідач-3 посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому вказує про те, що ПК України не передбачає перенесення надміру сплачених грошових зобов'язань з інтегрованих карток з податку на прибуток філій (відокремлених підрозділів), які втратили статус платників вказаного податку, до карток головних підприємств. Аналогічно Офіс ВПП ДФС звертає увагу на пропуск платником строку звернення до суду.
Верховний Суд ухвалою від 07 лютого 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу ВПП ДФС.
06 березня 2019 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
22 серпня 2019 року від ПрАТ «Українська автомобільна корпорація» надійшли письмові пояснення, в яких позивач зазначає, що в липні 2019 року відповідачі вчинили необхідні дії щодо перенесення сум надмірно сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток філій платника в розмірі 10727234,06 грн на інтегровану картку ПрАТ «Українська автомобільна корпорація» з податку на прибуток приватних підприємств, що підтверджується розшифровкою картки платника податків з електронного кабінету, яку додано.
25 січня 2022 року ГУ ДФС у м. Києві заявлено клопотання про заміну відповідача-1 у справі - ГУ ДФС у м. Києві та відповідача-2 у справі - ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві як відокремлений підрозділ ДПС України у зв'язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій з'ясовано, що позивачем з метою повернення надмірно сплачених коштів, що обліковувалися за його філіями, направлялися на адресу відповідачів протягом 2014 - 2018 років відповідні заяви в порядку статті 43 ПК України, а саме - від 24 жовтня 2014 року № 1245/09, від 13 листопада 2015 року № 1250/09, від 28 травня 2015 року № 599/09, від 14 липня 2015 року № 784/09, від 14 липня 2015 року № 786/09, від 14 липня 2015 року № 790/09, від 14 липня 2015 року № 785, від 14 липня 2015 року № 787, від 14 липня 2015 року № 773, від 14 липня 2015 року № 772/09, від 14 липня 2015 року № 791, від 19 листопада 2015 року № 1262/09, від 26 листопада 2015 року № 1287/09, від 16 грудня 2015 року № 1356/09, від 01 липня 2016 року № 596/09, від 01 липня 2016 року № 595/09, від 10 листопада 2016 року № 1003/09, від 10 листопада 2016 року № 1002/09, від 10 листопада 2016 року № 1004/09, від 10 листопада 2016 року № 1005, від 10 листопада 2016 року № 997/09, від 10 листопада 2016 року № 996, від 10 листопада 2016 року № 999/09, від 10 листопада 2016 року № 998, від 10 листопада 2016 року № 995, від 30 листопада 2016 року № 1089/09, від 27 грудня 2016 року № 1193/09, від 19 січня 2017 року № 62/09, від 19 січня 2017 року № 63/09, від 12 квітня 2017 року № 373, від 12 квітня 2017 року № 374/09, від 17 травня 2017 року № 454/09, від 17 травня 2017 року № 455/09, від 02 серпня 2017 року № 499/09, від 02 червня 2017 року № 500/09, від 21 червня 2017 року № 555/09, від 19 грудня 2017 року № 1066/09, від 15 січня 2018 року № 13/09, однак надміру сплачені суми грошових зобов'язань у повному обсязі не повернуто.
Існування розглядуваних сум надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток за філіями ПрАТ «Українська автомобільна корпорація» відповідачами не заперечувалося, натомість вказувалося, що питання про зарахування на інтегровану картку платника сум надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток щодо філій потребує технічного вирішення.
Відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статі 14 ПК України надміру сплаченими грошовими зобов'язаннями є суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Згідно з частинами першою, третьою статті 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.
Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Відповідно до пункту 152.4 статті 152 ПК України (в редакції, чинній до 01 січня 2015 року) платник податку, який має у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, а також за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього розділу та зменшений на суму податку, сплаченого за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.
Сума податку на прибуток відокремлених підрозділів за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів такого платника податку в загальній сумі витрат цього платника податку.
Вибір порядку сплати податку на прибуток, визначеного цим пунктом, здійснюється платником податку самостійно до 1 липня року, що передує звітному, про що повідомляються контролюючі органи за місцезнаходженням такого платника податку та його філій (відокремлених підрозділів).
Зміна порядку сплати податку протягом звітного року не дозволяється. При цьому відокремлені підрозділи подають контролюючому органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку, форма якого встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, виходячи з положень цього пункту. Рішення про сплату консолідованого податку поширюється також на відокремлені підрозділи, створені таким платником податку протягом будь-якого часу після такого повідомлення.
Відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету за місцезнаходженням відокремлених підрозділів несе платник податку, у складі якого знаходяться такі відокремлені підрозділи.
Отже, фактичним власником всіх активів філій, у тому числі надміру сплачених ними коштів з податку на прибуток, у разі якщо філії сплачували податок до 01 січня 2015 року як окремі платники, було головне підприємство (юридична особа).
Алгоритм ведення інтегрованої картки платника (далі - ІКП), визначено Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 422).
Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу II Порядку № 422 з метою перегляду інформації про платника, включаючи всі його філії та підрозділи, незалежно від того, в якому органі ДФС вони перебувають на обліку, органу ДФС, в якому платник перебуває на обліку за основним місцем, надається право доступу до ІКП таких філій та підрозділів та забезпечується можливість перегляду узагальненої інформації щодо стану розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами в цілому з урахуванням відповідних показників за такими підрозділами.
Відповідно до пункту 3 глави 1 розділу II Порядку № 422 за результатами проведення відповідних заходів у зв'язку з ліквідацією або реорганізацією платника податків орган ДФС за основним місцем обліку формує відомості про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати податків і зборів та відомості про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати єдиного внеску.
Підрозділ, який здійснює облік платежів та інших надходжень, за основним та неосновним місцем обліку закриває ІКП не пізніше наступного робочого дня після формування відомостей в частині тих податків і зборів, щодо яких відсутня заборгованість на відповідній території, та відомостей з відміткою про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску.
Дата зняття з обліку відповідає даті закриття останньої ІКП або даті отримання повідомлення державного реєстратора про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи у разі, якщо на момент отримання такого повідомлення були закриті всі ІКП.
За наявності грошових зобов'язань або податкового боргу орган ДФС не здійснює подальші процедури щодо зняття платника податків з обліку до їх погашення або визнання такого боргу безнадійним та його списання у порядку, визначеному статтею 101 глави 9 розділу ІІ ПК України.
При цьому в інформаційній системі органів ДФС ІКП закриваються із встановленням дати закриття за умов: погашення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафних санкцій та пені та/або списання сум податкового боргу, штрафних санкцій та пені; повернення платнику помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та/або списання до бюджету за заявою платника; повернення платнику помилково та/або надміру сплачених коштів єдиного внеску та/або списання до фондів соціального страхування за заявою платника; відсутності розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань або податкового боргу, не погашених на дату закриття ІКП.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про наявність права у платника на неперенесення сум надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток, що обліковувалися за його філіями, а також визначеного алгоритму дій контролюючого органу у випадку втрати філією статусу платника податку на прибуток.
Проте, відповідачі безпідставно відмовили позивачу в перенесенні сум надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток Філії «ЗІП-Авто» в розмірі 720539,54 грн, Філії «Юніверсал Моторз Груп» у розмірі 668,46 грн, Філії «Київський Головний Центр» у розмірі 604,00 грн, Філії «Автоцентр на Теремках» у розмірі 271,00 грн, Філії «Автоцентр на Столичному» в розмірі 1938,00 грн, Філії «АвтоЗАЗ-Сервіс» у розмірі 10003213,06 грн на ІКП ПрАТ «Українська автомобільна корпорація» з податку на прибуток приватних підприємств, а тому суди першої та апеляційної інстанцій цілком об'єктивно визнали протиправною бездіяльність контролюючих органів щодо цього.
Що стосується доводів відповідачів про пропуск позивачем 1095-денного строку, встановленого статтею 43 ПК України, то слід зазначити, що предметом розгляду цього адміністративного спору є не повернення позивачу з Державного бюджету України надмірно та/або помилково сплачених коштів, а перерахування таких сум з ІКП філій на ІКП основного підприємства, а відтак строки, встановлені статтею 43 ПК України, в розглядуваній ситуації не застосовуються.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг відповідача-1 та відповідача-3 без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Замінити відповідача-1 у справі - Головне управління ДФС у м. Києві та відповідача-2 у справі - Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві їхнім правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві як відокремленим підрозділом ДПС України.
Касаційні скарги Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС України та Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 серпня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. Я. Олендер
Р. Ф. Ханова