20 травня 2022 року
м. Київ
справа № 813/4498/17
касаційне провадження № К/9901/69293/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Запотічний І.І.; судді - Кузьмич С.М., Сапіга В.П.)
у справі № 813/4498/17
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Львівській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити дії,
У грудні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ; позивач; платник) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області; відповідач; контролюючий орган), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 серпня 2017 року № 548283-13, а також зобов'язати відповідача провести перерахунок суми податку та направити нове податкове повідомлення-рішення щодо сплати податку на нерухомість з об'єкта нерухомості - квартири, за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 299,1 кв. м., що належить їй на праві приватної власності.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 01 лютого 2018 року позов задовольнив частково. Зобов'язав відповідача провести перерахунок суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об'єкта нерухомості - квартири, за адресою: АДРЕСА_2 , за 2016 рік ОСОБА_1 . В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 19 листопада 2018 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про відмову в задоволенні позову.
Вирішуючи спір, суд зазначив, що при прийнятті оскаржуваного акта індивідуальної дії відповідачем використано відомості Державного реєстру речових прав станом на 01 січня 2017 року, відповідно до яких загальна площа належної позивачу на праві власності квартири становить саме 309,3 кв. м., а не 299,1 кв. м. Відтак, оскільки податок на нерухоме майно нараховано за 2016 рік, а зміни щодо площі квартири внесено до реєстру в жовтні 2017 року, то відсутні підстави для проведення перерахунку суми податку на нерухомість саме за 2016 рік.
ОСОБА_1 звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому звертає увагу на те, що судом апеляційної інстанції безпідставно проігноровано підпункт 266.7.3 пункту 266.7 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), яким чітко визначено, що у разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку, контролюючий орган проводить перерахунок суми податку.
Верховний Суд ухвалою від 08 січня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1
04 лютого 2019 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 серпня 2017 року № 548283-13, згідно з яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік у сумі 27131,08 грн.
При прийнятті цього акта індивідуальної дії контролюючим органом використано відомості Державного реєстру речових прав станом на 01 січня 2017 року, відповідно до яких позивачу на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 309,3 кв. м.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).
Підпунктом 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Водночас підпунктом 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК України передбачено, що платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо: об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
У справі, яка розглядається, судом першої інстанції, зокрема встановлено, що сума податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначена платнику контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні від 14 серпня 2017 року № 548283-13 на підставі відомостей із Державного реєстру речових прав, в якому містився запис про те, що загальна площа об'єкта житлової нерухомості (квартири, за адресою: АДРЕСА_2 ) становиться 309,3 кв. м.
Позивачем натомість підтверджено на підставі оригіналів відповідних документів, що площа спірного об'єкта нерухомості становить 299,1 кв. м. Розмір загальної площі квартири фактично не змінився, оскільки йдеться про один і той самий об'єкт житлової нерухомості, а розбіжності в документах виникли у зв'язку з невірним обміром площі нерухомого майна. В довідці Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 15 вересня 2017 року № 2/12274 з посиланням на інвентаризаційні матеріали ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» зазначено, що самовільного перепланування чи будівництва квартири АДРЕСА_2 не проводилося.
З огляду на наведене 20 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ДФС у Львівській області із заявою в порядку підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК України про перерахунок податку на нерухомість та надіслання нового податкового повідомлення-рішення.
Проте, відповідач безпідставно листом від 25 жовтня 2017 року № 643/ш-541/13-01-13-10-22 відмов позивачу у проведенні відповідного перерахунку та не встановив дійсний податковий обов'язок платника в межах спірних правовідносин, а тому суд першої інстанції цілком об'єктивно зобов'язав контролюючий орган здійснити такий перерахунок.
За наведених обставин Верховний Суд дійшов висновку, що Восьмий апеляційний адміністративний суд скасував постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року, яка відповідає закону.
Згідно зі статтею 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду першої інстанції особами, які беруть участь у справі, не оскаржується, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам суду в рамках даного касаційного провадження.
Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року скасувати.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року залишити в силі.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1280,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. Я. Олендер
Р. Ф. Ханова