20 травня 2022 року
Київ
справа №120/6439/21-а
адміністративне провадження №К/990/10913/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів - Данилевич Н.А., Кашпур О.В.,
перевіривши касаційну скаргу адвоката Чернілевської Руслани Віталіївни, яка діє в інтересах позивача - ОСОБА_1
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної прокуратури про відшкодування матеріальної шкоди у вигляді неотриманої частини заробітної плати,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Вінницької обласної прокуратури про відшкодування матеріальної шкоди у вигляді неотриманої частини заробітної плати.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, представник позивача звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2022 року касаційну скаргу повернуто скаржнику на підставі пункту 1 частини 5 статті 332 КАС України.
29 квітня 2022 року касаційна скарга адвоката Чернілевської Руслани Віталіївни, яка діє в інтересах позивача - ОСОБА_1 , повторно надіслана до Верховного Суду разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.
В обгрунтування, скаржником зазначено, що 24 березня 2022 року представником позивача було направлено касаційну скаргу до Верховного Суду, що підтверджується квитанцією від 24.03.2022 року, тобто в межах передбачених КАС України строків на касаційне оскарження.
Проте, 28 квітня 2022 року Верховним Судом було постановлено ухвалу про повернення касаційної скарги, оскільки адвокат додала до касаційної скарги ордер, на якому були відсутні підпис та дата видачі ордера. Вказану ухвалу позивач отримав 29 квітня 2022 року, та цього ж дня подав касаційну скаргу.
Відповідно до частини другої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу (ч. 3 ст. 329 КАС України).
З огляду на викладене, наявні підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки скаржником подана первісна касаційна скарга протягом 30 днів з дня ухвалення оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, а також повторно подана касаційна скарга негайно після повернення Верховним Судом, що свідчить про цілеспрямованість дій позивача щодо касаційного оскарження.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі є пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого. За твердженням скаржника, необхідно відступити від висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, викладеного у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 825/575/16, від 19 березня 2020 року у справі № 806/3314/17, від 09 вересня 2020 року у справі №807/1171/16, які застосовані судом апеляційної інстанції, з огляду на прийняття Конституційним Судом України рішення від 26 березня 2020 року № 6-р/2020.
Скаржником зазначено, що є помилковими висновки суду апеляційної інстанції, що Закон України від 28.12.2014 № 80-VIII "Про Державний бюджет України на 2015 рік" та Закон України від 28.12.2014 № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», прийняті пізніше Закону України 14.10.2014 № 1697-VІІ "Про прокуратуру", а тому у 2015 році норми і положення Закону України "Про прокуратуру" щодо заробітної плати прокурора застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, а не статтею 81 цього Закону. А тому, відповідач не наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у іншому розмірі, ніж це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».
Підставою касаційного оскарження є пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо комплексного застосування статті 81 Закону України "Про прокуратуру" разом із Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року N 6-р/2020 щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України при визначенні середнього розміру заробітної плати.
Також скаржник посилається на підпункти а), в) та г) пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу, та зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, має значний суспільний інтерес, а також, суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, та існує різноманітність практики, на яку посилається скаржник, вказана справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Інші вказані у касаційній скарзі виняткові обставини не є належно обгрунтованими.
Перевіривши касаційну скаргу, суд дійшов висновку про можливість відкриття касаційного провадження.
Проаналізувавши вказані скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень, суд дійшов висновку про необхідність відкриття касаційного провадження на підставі пунктів 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України, а також на підставі підпункту а) пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу.
Керуючись статтями 328-330, 334, 335, 338 КАС України, -
Поновити адвокату Чернілевській Руслані Віталіївні, яка діє в інтересах позивача - ОСОБА_1 , строк на касаційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року.
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Чернілевської Руслани Віталіївни, яка діє в інтересах позивача - ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року у справі №120/6439/21-а.
Витребувати з Вінницького окружного адміністративного суду справу №120/6439/21-а.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді Н. А. Данилевич
О. В. Кашпур