Справа №759/26327/21 Суддя 1 інстанції - Коваль О.А.
Провадження № 33/824/856/2022 Доповідач-суддя Матвієнко Ю.О.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
11 травня 2022 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Матвієнко Ю.О., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 26 листопада 2021 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,до адміністративної відповідальності за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Святошинського районного суду м. Києва від 26 листопада 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.
Постановою суду встановлено, що 14.11.2021 року о 16-40 год. водій ОСОБА_1 на автодорозі М-06 керував автомобілем Пежо, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків на нагрудний відеореєстратор АА 00080, чим порушив п. 2.5. Правил дорожнього руху.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 26 листопада 2021 року та закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Обгрунтовуючи скаргу, ОСОБА_1 заперечив факт вчинення ним адміністративного правопорушення та зазначив, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення обставин справи, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому постанова суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконною та необґрунтованою.
У апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що з письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 14.11.2021 року, які додані до протоколу, не вбачається, від огляду на яке сп'яніння (алкогольне чи наркотичне) відмовився ОСОБА_1 у їх присутності.
Також з матеріалів справи не вбачається, чи був ОСОБА_1 відсторонений від керування транспортним засобом.
Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення співробітником поліції не зазначено, від огляду на яке сп'яніння (алкогольне чи наркотичне) відмовився ОСОБА_1 .
Обгрунтовуючи скаргу, ОСОБА_1 посилався також на те, що працівниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення в порушення вимог Закону України «Про національну поліцію» та норм КУпАП не було роз'яснено особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, її права, в чому саме полягає адміністративне правопорушення та за що саме настає адміністративна відповідальність.
З вищенаведених підстав ОСОБА_1 просив скасувати постанову Святошинського районного суду м. Києва від 26 листопада 2021 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та закрити провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник адвокат Білан В.І. апеляційну скаргу підтримали та просили про її задоволення з викладених у ній підстав.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника адвоката Білана В.І., перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з'ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду.
Так, зібраними у справі доказами є: протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №339787 від 14.11.2021 року (а.с.1); направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.2); пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.3); рапорт інспектора взводу 2 роти 2 БПП в с. Чайки УПП у Київській області ДПП ст. лейтенанта міліції В.Овсієнка від 14.11.2021 року (а.с.4); диск з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського (а.с.6).
Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність особи настає за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так само за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також за відмову осіб, які керують транспортними засобами від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто, диспозицією ч. 1 статті 130 КУпАП охоплюються одразу три склади адміністративного правопорушення: по-перше, керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє, відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Кожен склад складає окреме правопорушення. При цьому об'єктивна сторона останнього полягає саме у відмові від проходження зазначеного огляду.
У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14, абз. 2 п. 27 роз'яснено, що якщо водій ухиляється від огляду, це є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно долученого до матеріалів справи відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що інспектор поліції о 17:25:12 при свідках зазначає, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння та пропонує йому у зв'язку із цим пройти огляд у лікаря-нарколога в медичному закладі, від чого ОСОБА_1 відмовився. При цьому ОСОБА_1 при свідках були роз'яснені його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.
Таким чином, як вбачається з матеріалів адміністративної справи, винуватість особи, що притягується до адміністративної відповідальності, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, повністю доведена, у розумінні ст. 251 КУпАП належними та допустимими доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №339787 від 14.11.2021 року, складеним та підписаним уповноваженою на це особою; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які засвідчили своїми підписами факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння на місці та в найближчому закладі охорони здоров'я; рапортом інспектора взводу 2 роти 2 БПП в с. Чайки УПП у Київській області ДПП ст. лейтенанта міліції В.Овсієнка від 14.11.2021 року із зазначенням обставин зупинки водія ОСОБА_1 , виявлення у нього при спілкуванні ознак наркотичного сп'яніння та його відмови від проходження огляду у лікаря нарколога у медичному закладі; диском з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, при перегляді якого підтверджується факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Протокол підписаний особою, яка його склала, свідками та безпосередньо ОСОБА_1 , якому були роз'яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Будь-яких зауважень або заперечень на цей протокол та дії працівників поліції ОСОБА_1 в протоколі не вказав.
Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки наркотичного сп'яніння - звужені зіниці очей, що не реагують на світло; неприродна блідість; поведінка, що не відповідає обстановці, виявлені працівниками поліції 14.11.2021 року у ОСОБА_1 в розумінні п.п. 2, 3 п. 4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 року, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння як на місці зупинки, так і в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (з послідуючими змінами і доповненнями) водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 , який реалізував своє право володіти і керувати автомобілем, тим самим погодився нести відповідальність та виконувати обов'язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , який 14 листопада 2021 року о 16 год. 40 хв. на автодорозі М-06 керував транспортним засобом Пежо, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку на вимогу працівника поліції відмовився.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 допустив порушення п.2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що з письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 14.11.2021 року, які додані до протоколу, не вбачається, від огляду на яке сп'яніння (алкогольне чи наркотичне) він відмовився у їх присутності, є необґрунтованими та не являються підставою для скасування законного судового рішення, оскільки з відеозапису з нагрудної камери поліцейського апеляційним судом встановлено, що поліцейський при свідках зазначив, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом саме з ознаками наркотичного сп'яніння, у зв'язку із чим поліцейський і запропонував йому проїхати до лікаря нарколога у медичний заклад.
Необгрунтованими є і доводи скарги про незазначення у протоколі, який саме огляд та у якому порядку має пройти апелянт, оскільки у протоколі зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння, тому йому було запропоновано з метою визначення того, чи перебуває він у стані наркотичного сп'яніння, пройти огляд у лікаря-нарколога у медичному закладі, від чого той відмовився. При цьому, слід зазначити, що встановлення у особи стану наркотичного сп'яніння на місці із застосуванням спеціальних технічних засобів є неможливим, оскільки встановлення наявності чи відсутності стану наркотичного сп'яніння можливе лише шляхом здачі особою відповідних аналізів у медичному закладі.
Також необгрунтованими є і доводи скарги про відсутність у ОСОБА_1 за його поведінкою ознак наркотичного сп'яніння та безпідставність виникнення сумнівів у поліцейського з цього приводу, оскільки наявність чи відсутність у поліцейського підстав для пред'явлення вимоги про огляд, що входить у межі його повноважень, не може братися до уваги при вирішенні питання щодо наявності чи відсутності складу певного правопорушення.
Відхиляє апеляційний суд і доводи скарги про те, що ОСОБА_1 не був відсторонений від керування транспортним засобом, оскільки дана обставина не спростовує наявності у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи скарги про те, що ОСОБА_1 не було роз'яснено його права та в чому саме полягає адміністративне правопорушення, апеляційним судом відхиляються, оскільки ці доводи спростовуються змістом протоколу, у якому зазначено про роз'яснення прав, та відеозаписом, на якому зафіксовано факт роз'яснення поліцейським ОСОБА_1 прав, передбачених ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.
Оцінюючи сукупність наявних у справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження апелянта про відсутність в його діях ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, ним не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. Об'єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів та викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає.
При розгляді справи судом першої інстанції порушень ст.ст.279, 280 КУпАП допущено не було, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що судом першої інстанції було в повному обсязі досліджено надані матеріали та прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
Обраний суддею вид адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, відповідає обставинам справи та вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були б підставами для її скасування та закриття провадження у справі, як про те ставилось питання в апеляційній скарзі, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Враховуючи наведене, вважаю, що постанова судді Святошинського районного суду м. Києва від 26 листопада 2021 року є законною та обґрунтованою, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 - залишенню без задоволення.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 26 листопада 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, із накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафув розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Ю.О.Матвієнко