Справа № 560/19713/21
іменем України
20 травня 2022 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Хмельницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.07.2019, зобов'язання виплатити індексацію грошового забезпечення за вказаний період. Також просить стягнути на його користь середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 12 липня по 04 жовтня 2021. Позивач покликається на те, що під час проходження служби йому не виплачувалась індексація грошового забезпечення протягом вказаного періоду. На звернення про виплату індексації він отримав відповідь, мотивовану відсутністю кошторисних призначень. Також зазначає, що при звільненні 12.07.2021 йому була нарахована грошова компенсація за неотримане речове майно, однак виплату коштів відповідач провів лише 04.10.2021. Зважаючи на це, позивач вважає, що має право на середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 12 липня по 04 жовтня 2021.
Провадження у справі відкрите за правилами спрощеного позовного провадження.
У відзиві відповідач посилається на те, що індексація за період з січня 2016 по травень 2017 проводилась у межах фінансових ресурсів бюджету. Стосовно періоду проходження позивачем служби з 20 травня 2017 по 01 липня 2019 відповідач зазначив, що позивач проходив військову службу в оперативному командуванні " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ( м. Рівне) та не отримував грошове забезпечення в Хмельницькому ОТЦК та СП.
Ухвалою від 20.05.2022 суд поновив позивачу строк звернення до суду в частині вимоги щодо стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Славутському об'єднаному міському територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки у періоди з 18.03.2014 по 19.05.2017, з 08.07.2019 по 09.07.2021 ( довідка Військової частини НОМЕР_1 від 23.04.2022 № 287). Наказом Командувача військ ОК "Захід" №225 від 09.07.2021 позивач був звільнений з військової служби у запас. ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу Славутського об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки з 12 липня 2021.
Позивач у серпні 2021 звернувся до Хмельницького ОТЦК та СП з заявою щодо виплати йому індексації грошового забезпечення, на що відповідач листом від 18.08.2021 повідомив, що для виплати індексації в січні 2016 - травні 2017 фінансового ресурсу у Міністерства оборони України не було, відтак фінансування не здійснювалось. Зазначає, що підстави для виплати індексації виникли лише у грудні 2018, відтак виплата індексації здійснювалась з липня 2019 по день звільнення позивача зі служби.
У подальшому позивач звернувся до Хмельницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо виплати йому індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 по липень 2019.
Як вбачається з наданої Військовою частиною НОМЕР_1 довідки № 287 від 23.04.2022 про проходження служби, ОСОБА_1 з 20.05.2017 по 08.07.2019 проходив службу у м. Рівне на посаді офіцера відділу протиповітряної оборони управління (ОК "Захід") Зазначене також підтверджується відповідачем у відзиві, де також зазначається, що у цей період позивач не отримував грошове забезпечення у Хмельницькому ОТЦК та СП, та довідкою від 14.01.2022 щодо нарахування індексації.
Відповідно до довідки Хмельницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 14.01.2022 позивачу у період з січня 2016 по травень 2017 індексація грошового забезпечення не нараховувалась.
Відповідно до ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст.1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" №1282-XII) Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, серед яких оплата праці (грошове забезпечення) (ч.ч.1,5 ст. 2 Закону № 1282-ХІІ). Підприємства, установи та організації, що фінансуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Абзацом 3 частини 1 статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-III визначено, що Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Проведення індексації здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік. З огляду на це, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
У той же час, суду не надано належних доказів того, що у розпорядженні відповідача не було коштів для виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі Кечко проти України (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина України щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача на цю виплату.
Отже, оскільки з 01.01.2016 по 19.05.2017 виплата індексації ОСОБА_1 за місцем служби не здійснювалась, ці кошти слід зобов'язати виплатити.
Що стосується періоду виплати індексації з 20.05.2017 по 01.07.2019, як вже було встановлено раніше, позивач у цей період проходив службу на посаді офіцера відділу протиповітряної оборони управління Оперативного командування "Захід" у м. Рівне, відтак виплата індексації грошового забезпечення у цей період повинна була проводитись цим суб'єктом. Таким чином, позивач не позбавлений права звернутись задля виплати коштів до військового органу, у якому він проходив службу у вказаний період.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Що стосується вимоги щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд враховує таке.
На даний час питання, пов'язані з виплатою грошового забезпечення або відповідних компенсацій військовослужбовцям у разі затримки проведення з ними повного розрахунку за час служби, чітко не врегульовані.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовані спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
За загальним правилом норми спеціального законодавства є пріоритетними перед нормами загальними. Тобто, норми Кодексу законів про працю України підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовані певні спірні правовідносини. Закріплені у статтях 116,117 Кодексу законів про працю України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними відповідно до законодавства всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівниками. Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює порядок проходження військової служби, чітко не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату всіх належних сум звільненим військовим, з метою забезпечення принципу рівності прав та недискримінації у трудових відносинах Верховний Суд прийшов до висновку про можливість застосування норм статей 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними, відтак поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби та пов'язані з обов'язком провести виплату усіх належних працівнику коштів при звільненні з роботи (зі служби).
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16 стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності, який застосовується у розмірі середнього заробітку, спрямований на захист прав звільнених працівників на отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлена статтею 117 КЗпП України, згідно з якою в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Отже, Верховний Суд прийшов до висновку про можливість застосування норм статей 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби. Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 31.10.2019 у справі №2340/4192/18, від 30.04.2020 у справі №140/2006/19 та від 20.05.2020 у справі № 816/1640/17.
Як встановлено судом, позивач був звільнений 12.07.2021, тоді як остаточний розрахунок проведений 04.10.2021, отже тривалість затримки розрахунку склала 84 календарних днів.
Процедура нарахування середнього заробітку працівника визначається за правилами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100). Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Враховуючи вищезазначене, позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Судом встановлено, що спір щодо конкретного розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає виплаті, між сторонами відсутній. Разом з тим, враховуючи вимоги вищезгаданих положень законодавства, проведення вказаної виплати повинне здійснюватись з урахуванням розміру середньоденного грошового забезпечення за останні два місяці служби, які передували дню звільнення.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов - задоволити частково.
Визнати протиправною відмову Хмельницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 19.05.2017 та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Зобов'язати Хмельницький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 19.05.2017 включно та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 липня по 03 жовтня 2021 включно.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 20 травня 2022 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер -
Відповідач:Хмельницький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (вул. Героїв Майдану, 64,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 08202826)
Головуючий суддя І.С. Козачок