Рішення від 20.05.2022 по справі 520/27061/21

Харківський окружний адміністративний суд

61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Харків

20 травня 2022 року № 520/27061/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради (просп. Науки, буд. 17-А, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 03196593), Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (вул. Чернишевська, буд. 51, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 03195694) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради (далі по тексту - відповідач-1, УСЗНА Шевченківського району), Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі по тексту - відповідач-2, Обласний центр), в якому просить суд:

- визнати протиправними бездіяльність Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради щодо не призначення та не нарахування разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком;

- зобов'язати Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради призначити та нарахувати разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше сплаченої суми;

- визнати протиправною бездіяльність Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо не нарахувати та не виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

- зобов'язати Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплатити мені разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше сплаченої суми.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачами, на думку позивача, не нараховано та недоплачено частину разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у повному обсязі.

Ухвалою суду від 21.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачам, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача-2, у встановлений судом строк, правом надати відзив не скористався.

Відповідач-1 направив до суду відзив на позову в якому просив відмовити у задоволені позову з тих підстав, що не має повноважень здійснювати нарахування та виплату разової грошової допомоги до 5 травня, які в свою чергу покладено на Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, та не є розпорядником бюджетних коштів на ці виплати. Також, посилався на відсутність бюджетних призначень.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Змістом посвідчення серії НОМЕР_2 підтверджена обставина наявності у позивача правового статусу учасника бойових дій.

У відзиві на позов Управлінням не заперечується факт перебування позивача на обліку в Управлінні соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради як отримувача разової грошової допомоги як учасника бойових дій до 5 травня.

За результатами вчинення Управлінням та Центром владних управлінських функцій на підставі законодавства, позивачем було отримано грошову допомоги до 5 травня 2021 року у розмірі - 1491,00 грн., що підтверджується копією довідки АТ КБ «Приватбанк» від 29.10.2021 року (а.с. 9) та не заперечується сторонами по справі.

Стверджуючи про порушення власного суб'єктивного права за рахунок отримання виплати не у повному обсязі, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист.

Відносини з приводу соціального захисту учасників як особливої окремої категорії громадян унормовані, насамперед, приписами ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Нормами Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998р. №367-XIV ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було доповнено частиною четвертою такого змісту: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком".

У подальшому п. 20 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 р. №107-VI згадану вище норму закону було викладено у редакції, згідно з якою розмір Спірної виплати підлягав визначенню КМУ в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

Після прийняття Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008р. №10-рп/2008 юридично була відновлена дія ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції до внесення змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 р. №107-VI.

Однак, унаслідок законотворчої діяльності Верховної Ради України було створено іншу норму права, присвячену регламентуванню тих же самих відносин - п. 26 розділу VI Бюджетного кодексу України.

Так, відповідно до п. 26 розділу VI Бюджетного кодексу України було визначено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Ця норма закону діяла з 01.01.2015р.

На реалізацію приписів цієї норми закону Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 08.04.2021р. №325 Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», де, зокрема, передбачено, що бюджетні кошти розподіляються Мінсоцполітики в межах бюджетних призначень і спрямовуються регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між місцевими органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що перераховують кошти за місцем отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання через відділення організації, що здійснює виплату і доставку пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання, або на поточні рахунки уповноваженого банку (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у розмірах: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1491 гривня.

27.02.2020р. рішенням Конституційного Суду України №3-р/2020 було визнано неконституційним окреме положення п.26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, з 27.02.2020р. ані приписи п.26 розділу VI Бюджетного кодексу України у частині дії ст. 12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, ані приписи ст.12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту у редакції п.20 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 р. №107-VI об'єктивно не можуть запроваджувати взагалі будь-яких правил призначення та виплати допомоги до 5 травня для учасників бойових дій.

Тому, з 27.02.2020р. заявник набув суб'єктивне право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998р. №367-ХІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для учасників бойових дій як п'ять мінімальних пенсій за віком.

При цьому, суд наголошує, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов КМУ, не можуть змінювати приписів закону України, і не позбавляють позивача цього суб'єктивного права.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Вирішуючи спір, суд зауважує, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

Суд констатує, що у ході розгляду справи відповідачами як владними суб'єктами не подано доказів правомірності призначення, нарахування та виплати спірної допомоги в належному розмірі.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 29.09.2020 р. у зразковій справі №440/2722/20 органами, уповноваженими здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня, є Управління соціального захисту населення за місцем проживання позивача та Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

Суд вважає, що механізм адміністративної взаємодії між цими владними суб'єктами поза розумним сумнівом не повинен мати істотного (вагомого) юридичного впливу для стану захисту прав та інтересів заявника - приватної особи, штучно створюючи безпідставні перешкоди.

Відтак, саме Центр повинен остаточно усунути (виправити) ті недоліки (дефекти) у реалізації владної управлінської функції, котрі у згаданій сфері були допущені районним органом соціального захисту населення.

В свою чергу, відповідачами не спростована обставина знаходження заявника на обліку саме в Управлінні соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради, а також обставина призначення разової грошової допомоги саме цим Управлінням, а також отримання позивачем зазначеної допомоги у вказаному розмірі.

Так, відповідно до наказу Головного управління праці та соціального захисту населення ХОДА від 14.02.2011р. №16/1 та, як Управлінням самостійно зазначено у відзиві на позовну заяву, листа Департаменту соціального захисту населення ХОДА від 12.04.2021р. №01-28/06/02/3527 Управління здійснює призначення державних допомог з нарахуванням та виплатою через Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

Згідно зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Тлумачення змісту ст.13 Конвенції наведено у низці рішень Європейського суду з прав людини, зокрема: у рішенні від 29.06.2006р. по справі "Пантелеєнко проти України" зазначено, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом; у рішенні від 31.07.2003р. по справі "Дорани проти Ірландії" указано, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" наголошено, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними; у рішенні від 17.07.2008р. по справі "Каіч та інші проти Хорватії" визначено, що обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту, адже протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, для реального та найшвидшого відновлення суб'єктивного права громадянина на одержання соціальної виплати у належному розмірі адміністративний орган повинен вчинити власне волевиявлення з приводу призначення виплати (допомоги тощо) та негайно після настання цієї події ініціювати процедуру отримання додаткових асигнувань для виконання прийнятого рішення в частині проведення платежів.

Водночас суд зазначає, що відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право вільно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення).

Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Оскільки у даному конкретному випадку відповідачами-владними суб'єктами не було призначено, нараховано та виплачено позивачу грошову допомогу у належному розмірі, суд приходить до висновків про необхідність визнання протиправною бездіяльності відповідачів з приводу виплати допомоги до 5 травня у 2021 році у неналежному розмірі, а саме не п'яти мінімальних пенсій за віком, як учаснику бойових дій.

З огляду на викладене, суд приходить до висновків про необхідність обтяжити відповідача-Управління обов'язком вчинити владне волевиявлення з приводу призначення РГД у належному розмірі і розпочати процедуру виплати у спосіб передачі до Центру необхідних для цього документів, якого необхідно зобов'язати після отримання зазначених документів здійснити нарахування та виплату позивачу зазначеної допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням виплаченої суми.

При розв'язанні спору суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 9 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради (просп. Науки, буд. 17-А, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 03196593), Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (вул. Чернишевська, буд. 51, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 03195694) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Шевченківського району Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 03196593, 61166, м. Харків, пр. Науки, буд. 17-А) та Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (код ЄДРПОУ 03195694, 61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 51) з приводу призначення, нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) допомоги до 5 травня у 2021 році у неналежному розмірі, а саме не п'яти мінімальних пенсій за віком, як учаснику бойових дій.

Зобов'язати Управління соціального захисту населення Шевченківського району Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 03196593, 61166, м. Харків, пр. Науки, буд. 17-А) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік як учаснику бойових дій, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Зобов'язати Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (код ЄДРПОУ 03195694, 61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 51) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 20 травня 2022 року.

Суддя Бадюков Ю.В.

Попередній документ
104399464
Наступний документ
104399466
Інформація про рішення:
№ рішення: 104399465
№ справи: 520/27061/21
Дата рішення: 20.05.2022
Дата публікації: 23.05.2022
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Харківський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; осіб, звільнених з публічної служби (крім звільнених з військової служби)
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено склад суду (16.12.2021)
Дата надходження: 16.12.2021
Предмет позову: про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії