Справа № 420/6102/22
20 травня 2022 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Самойлюк А.П., розглянувши матеріали позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої державі, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої державі, в якому позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) завдану шкоду у розмірі 61457,81 грн. по фінансово-економічній службі, яка встановлена наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 07.11.2016 року №2266.
Ухвалою суду від 27.04.2022 року позовна заява залишена без руху та запропоновано позивачу в установлений законом строк усунути недоліки поданого позову, а саме надати: доказів на підтвердження сплати судового збору у сумі 211,00 грн.; заяви про поновлення строку звернення до суду із наведеними обґрунтованими обставинами, відмінними від тих, що наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду, що надана позивачем та уточненої позовної заяви з наведенням обставин обґрунтування позовних вимог та наданням доказів на їх підтвердження.
На виконання вимог ухвали суду позивачем 16.05.2022 року надано заяву про поновлення пропущеного процесуального строку та клопотання про відстрочення сплати судового збору.
В обґрунтування заяви про поновлення пропущеного процесуального строку позивач вказує на неналежне виконання начальником юридичної служби своїх функціональних обов'язків.
Між тим, вказані підстави досліджувались судом в ухвалі від 27.04.2022 року та визнані судом неповажними підставами для поновлення строку звернення до суду з даним позовом.
При цьому, позивачем не наведено інших поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом, які є об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення такої заяви.
При цьому, суд звертає увагу, що на виконання вимог ухвали суду від 27.04.2022 року позивачем надано також клопотання про відстрочення сплати судового збору, в обґрунтування якого зазначено про відсутність достатнього фінансування.
Питання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регулюється Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до ст. 8 Закону України Про судовий збір, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Єдиною підставою для звільнення, розстрочки, відстрочки від сплати судового збору є незадовільний майновий стан сторони, тобто фізичної або юридичної особи.
Відстрочення стороні сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду.
Так, сплата судового збору є обов'язком позивача, а тому зловживання правом на відстрочення його сплати є неприпустимим.
Факт подачі позову державною установою, що фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України не є безумовною підставою для відстрочення сплати судового збору.
Питання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регулюється Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до ст. 8 Закону України Про судовий збір, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Єдиною підставою для звільнення, розстрочки, відстрочки від сплати судового збору є незадовільний майновий стан сторони, тобто фізичної або юридичної особи.
Відстрочення стороні сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду.
Так, сплата судового збору є обов'язком позивача, а тому зловживання правом на відстрочення його сплати є неприпустимим.
Згідно із положеннями ст. 8 КАС України усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у них коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення чи відстрочення сплати судового збору.
Суд враховує постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 №2, якою затверджено аналіз практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір", у якій висловлено позицію про те, що обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для її звільнення від сплати судового збору, не є вказані аргументи і підставою для відстрочення його сплати. Зазначену позицію також підтримано в ухвалі Верховного Суду від 22.10.2018 у справі №808/3396/17 (адміністративне провадження №К/9901/61960/18).
Крім того, суд звертає увагу, що вказане клопотання не підтверджено жодним доказом, а як наслідок є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Суд також звертає увагу, що позивачем у встановлений строк не виконано всі вимоги ухвали від 27.04.2022 року, а саме не надано уточненої позовної заяви з наведенням обставин обґрунтування позовних вимог та наданням доказів на їх підтвердження.
При цьому, жодної заяви щодо продовження строку, встановленого ухвалою суду від 27.04.2022 року на усунення недоліків позовної заяви, повідомлення причин не можливості вчасного виконання ухвали суду від позивача також не надходило.
Згідно п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги невиконання позивачем вимог, встановлених ст.ст. 160-161 КАС України, суддя дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Керуючись ст.ст.169, 241, 248, 294-295 КАС України, суддя, -
У задоволені заяви позивача про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
У задоволені клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої державі - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст. 293-295 КАС України.
Суддя Самойлюк Г.П.