Справа № 420/46/22
20 травня 2022 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А.,
розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), який діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , до Подільської міської ради Подільського району Одеської області (просп. Шевченка, 2, м. Подільськ, Одеська область, 66300, код ЄДРПОУ 33909986) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), який діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , до Подільської міської ради Подільського району Одеської області (просп. Шевченка, 2, м. Подільськ, Одеська область, 66300, код ЄДРПОУ 33909986) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, в якій позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність Подiльської міської ради Подільського району Одеської області щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 14.06.2021 р., в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо подiлу земельної ділянки: категорія земель - землi сiльськогосподарського призначення (16.00 Землi запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)), комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 5122984200:01:003:0927 (загальна площа 9,7028 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатну власність для ведення особистого селянського господарства, на території Подільської міської об'єднаної територiальної громади Подільського району Одеської області;
зобов'язати Подільську міську раду Подільського району Одеської області на найближчому пленарному засіданні сесії розглянути клопотання ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , від 14.06.2021 р. та надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки: категорiя земель - землi сiльськогосподарського призначення (16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорiї земель, якi не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)), комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 5122984200:01:003:0927 (загальна площа 9,7028 га) та виділена на викопіюваннi (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Подільської міської об'єднаної територіальної громади Подільського району Одеської області.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач, в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , подав до відповідача клопотання від 18.06.2021 року про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо подiлу земельної ділянки: категорія земель - землi сiльськогосподарського призначення (16.00 Землi запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)), комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 5122984200:01:003:0927 (загальна площа 9,7028 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатну власність для ведення особистого селянського господарства, на території Подільської міської об'єднаної територiальної громади Подільського району Одеської області.
Зазначене клопотання відповідач отримав 25.06.2021 року.
Листом від 28.10.2021 року відповідач повідомив позивача, що проект рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства на сесіях не був підтриманий депутатами Подільської міської ради Подільського району Одеської області».
Позивач зазначає, що клопотання отримане 25.06.2021 року на найближчій сесії міської ради не розглядалось, у зв'язку з тим, що в липні 2021 p. сесія з земельних питань не проводилась, чим було порушено встановлений законом режим (періодичність) проведення сесій рад.
Крiм того, в подальшому, відповідач систематично продовжував ухилятись від розгляду клопотання позивача на усiх наступних сесіях міської ради, які відбувалися 27.08.2021 року, 30.09.2021 року, 17.11.2021 року та 15.12.2021 року.
З наведених підстав позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 10.01.2022 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
До суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначивши, що позивач, який діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , не є власником, заставодержателем чи користувачем зазначених вище земельних ділянок, тобто не є суб'єктом звернення щодо поділу та об єднання земельної ділянки відності до вищенаведених приписів законодавства, відтак у Подільської міської ради не виникає будь-якого обов'язку приймати рішення щодо такого поділу та об'єднання земельної ділянки.
Клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (орієнтовною) площею 2,00 га. у власність для ведення особистого селянського господарства було винесено на розгляд чергової сесії. Зазначений проект рішення на засідання сесії Подільської міської ради Подільського району Одеської області I скликання від 17.11.2021 року депутатами Подільської міської ради не був підтриманий.
В розгляді зазначеного питання позивачу відмовлено не було. В листі направленому позивачу зазначено, що питання повторно буде розглянуто на черговій сесії Подільської міської ради Подільського району Одеської області та даний лист не є відмовою в наданнi земельної ділянки.
До суду надійшла відповідь на відзив, в якій додатково зазначено, що представник відповідача, протягом всього тексту відзиву, стверджує, що позивач звернувся до нього з клопотання про розроблення проекту землеустрою. Вказане твердження є неправдивим, оскільки клопотання, з яким звертався позивач, стосується надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.
Статтею 26 ЗУ «Про землеустрій» встановлено перелік замовників документації землеустрою. Відповідно до абз. 1 ст. 26 ЗУ «Про землеустрій», замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи. Дана норма надає можливість позивачу виступати замовником документації землеустрою щодо поділу земельної ділянки.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , звернувся до відповідача з клопотанням від 14.06.2021 року про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо подiлу земельної ділянки: категорія земель - землi сiльськогосподарського призначення (16.00 Землi запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)), комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 5122984200:01:003:0927 (загальна площа 9,7028 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатну власність для ведення особистого селянського господарства, на території Подільської міської об'єднаної територiальної громади Подільського району Одеської області.
До клопотання позивачем було додано копії паспорта та ідентифікаційного коду, а також графічні матеріали на бажану земельну ділянку з позначенням її місця розташування.
Листом Подільської міської ради Подільського району Одеської області від 03.08.2021 року було повідомлено позивача, що його клопотання взято до роботи, але не може бути розглянуто в терміни передбачені чинним законодавством, у зв'язку з тим, що в липні 2021 р. сесія з земельних питань не проводилась.
На запит позивача, листом Подільської міської ради Подільського району Одеської області від 03.09.2021 року було повідомлено позивача, що його клопотання розглянуто та включено в проект рішення Подiльської міської ради Подільського району Одеської області «Про надання дозволу, згоди на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства», але рішення міською радою з зазначеного питання не прийнято».
На запит позивача, листом від 28.10.2021 року відповідач повідомив позивача, що проект рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства на сесіях не був підтриманий депутатами Подільської міської ради Подільського району Одеської області».
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно з ч.1 ст.81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 ЗК України.
Відповідно до ч.1-2 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ч.3 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Частиною 4 ст.116 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.
Як передбачено ч.6 та 7 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, передбачені ст.122 ЗК України.
Згідно з ч. 1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до п.34, ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, регулювання земельних відносин.
Частинами 1, 5 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.
Відповідно до ч. 11 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що відповідно до статті 118 ЗК України відповідач під час розгляду заяви позивача повинен був перевірити цю заяву на відповідність її вимогам статей 116, 118, 121 ЗК України і у місячний строк прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або про відмову у наданні такого дозволу з наведенням відповідних мотивів.
При цьому, вирішення заяви повинно було відбуватись в порядку, визначеному Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», тобто на пленарному засіданні селищної ради із прийняттям відповідного рішення, оскільки саме такий спосіб прийняття рішення з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру передбачений законодавством.
Суд встановив, що відповідач за результатами розгляду заяви позивача надав йому відповідь у вигляді листа.
Із змісту вказаного листа суд встановив, що заява позивача про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не розглянута відповідачем належним чином, рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою чи про відмову у наданні такого не прийнято.
Таким чином суд вважає, що відповідачем порушено процедуру розгляду і прийняття рішень щодо відведення земельних ділянок у власність, оскільки за результатом розгляду заяви, відсутнє рішення, а лист відповідача відповідно до норм ЗК України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не є належним документом за результатами розгляду заяви позивача.
Отже, відповідачем не подано належних доказів правомірності своїх дій при розгляді заяви позивача. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами в цій частині позовних вимог.
З огляду на вказане, суд вважає, що позовні вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності Подiльської міської ради Подільського району Одеської області щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 14.06.2021 р., в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо подiлу земельної ділянки: категорія земель - землi сiльськогосподарського призначення (16.00 Землi запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)), комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 5122984200:01:003:0927 (загальна площа 9,7028 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатну власність для ведення особистого селянського господарства, на території Подільської міської об'єднаної територiальної громади Подільського району Одеської області є обгрунтованими.
Водночас суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
У зв'язку з тим, що заява позивача відповідачем не розглянута належним чином, суд вважає, що в даному випадку вимога позивача про зобов'язання Подільську міську раду Подільського району Одеської області на найближчому пленарному засіданні сесії розглянути клопотання ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , від 14.06.2021 р. та надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки: категорiя земель - землi сiльськогосподарського призначення (16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорiї земель, якi не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)), комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 5122984200:01:003:0927 (загальна площа 9,7028 га) та виділена на викопіюваннi (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Подільської міської об'єднаної територіальної громади Подільського району Одеської області, належить до часткового задоволення, шляхом зобов'язання Подільську міську раду Подільського району Одеської області на найближчому пленарному засіданні сесії розглянути клопотання ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , від 14.06.2021 р. про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки: категорiя земель - землi сiльськогосподарського призначення (16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорiї земель, якi не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)), комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 5122984200:01:003:0927 (загальна площа 9,7028 га) та виділена на викопіюваннi (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Подільської міської об'єднаної територіальної громади Подільського району Одеської області.
Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача з боку відповідача є належним та достатнім.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах “Проніна проти України” (пункт 23) і “Серявін та інші проти України” (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бендерський проти України” від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити частково.
Вирішуючи питання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Тобто положеннями вказаної норм закріплено право саме суду встановлювати контроль за виконанням судового рішення і вирішувати у яких випадках належить подавати відповідний звіт. Більше того, такі вимоги не є способом захисту порушеного права та не належать до позовних вимог, які може містити позовна заява у силу ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач в позовній заяві не навів жодного обґрунтування про необхідність встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, а проаналізувавши обставини справи, суд не вбачає достатніх підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у вказаній адміністративній справі.
Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 908 грн.
У зв'язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь Позивача судових витрат зі сплати судового збору пропорційно задоволених позовних вимог в розмірі 908 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000 грн.
Суд встановив, що позивач 31.05.2021 р. уклав з адвокатом Ковальчук О.М. договір про надання правової допомоги №31/33.
Відповідно до п. 2 цього договору клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання представляти інтереси клієнта на території України з метою набуття прав на землю та захисту, пов'язаних з цим прав та законних інтересів.
На підтвердження наданих послуг надано опис юридичних послуг адвокатом Ковальчуком О.М. від 28.12.2021 року та акт прийому-передачі юридичних послуг адвокатом Ковальчуком О.М. позивачу від 17.02.2022 року.
На підтвердження факту оплати надано прибуткові касові ордери №31/33-1 від 28.12.2022 року на загальну суму 23500 грн. та №31/33-2 від 17.02.2022 року на загальну суму 6500 грн.
Дослідивши вищезазначені докази, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість розміру витрат на професійну правничу допомогу, сплачених позивачем адвокату Ковальчуку О.М.
Відповідно до ч.6 ст.134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст. 134 КАС України).
Відповідач надав клопотання про відмову у відшкодуванні витрат на правничу допомогу.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу суд, відповідно до положень ч.5, ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”, ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки Верховного суду щодо застосування норм права.
Так, у відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.
При цьому відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд враховує складність розгляду саме цієї справи, заявлені позовні вимоги та їх співвідношення із заявленим розміром судових витрат, наявність сталої судової практики з розгляду такої категорії спорів, в тому числі, наявність відповідних рішень Верховного суду.
При визначенні суми відшкодування вказаного виду судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі “Двойних проти України” (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі “Гімайдуліна і інших проти України” (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі “East/West Alliance Limited” проти України”, від 26 лютого 2015 року у справі “Баришевський проти України” (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
З урахуванням категорії та складності справи, наявності численного обсягу сталої судової практики з подібних правовідносин, суд вважає справедливим заявлений розмір професійної правничої допомоги, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 2000 грн.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), який діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , до Подільської міської ради Подільського району Одеської області (просп. Шевченка, 2, м. Подільськ, Одеська область, 66300, код ЄДРПОУ 33909986) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Подiльської міської ради Подільського району Одеської області щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 14.06.2021 р., в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо подiлу земельної ділянки: категорія земель - землi сiльськогосподарського призначення (16.00 Землi запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)), комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 5122984200:01:003:0927 (загальна площа 9,7028 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатну власність для ведення особистого селянського господарства, на території Подільської міської об'єднаної територiальної громади Подільського району Одеської області.
Зобов'язати Подільську міську раду Подільського району Одеської області на найближчому пленарному засіданні сесії повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , від 14.06.2021 р. про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки: категорiя земель - землi сiльськогосподарського призначення (16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорiї земель, якi не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)), комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 5122984200:01:003:0927 (загальна площа 9,7028 га) та виділена на викопіюваннi (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Подільської міської об'єднаної територіальної громади Подільського району Одеської області.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Подільської міської ради Подільського району Одеської області (просп. Шевченка, 2, м. Подільськ, Одеська область, 66300, код ЄДРПОУ 33909986) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )витрати зі сплати судового збору у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук