20 травня 2022 р. № 400/273/22
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу,
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
про:визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
10 січня 2022 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про:
визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 01.03.2018;
зобов'язання відповідача провести нарахування та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018.
Позов обґрунтовано позивачем тим, що відповідач протиправно не виплачував йому індексацію грошового забезпечення у період його служби з 01.01.2016 по 01.03.2018.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
17.02.2022 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву від 07.02.2022 № 318, в якому він просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відзив аргументовано тим, що у відповідача відсутні відповідні асигнування на виплату військовослужбовцям індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 згідно з вказівок Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2.
Позивач правом на подачу відповіді на відзив не скористався.
Розглянувши позовну заяву, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
Позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 21.07.2015 по 07.08.2020 (а.с. 12-14).
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.08.2020 № 164 (а.с. 11) позивача звільнено у запас з 07.08.2020. У вказаному наказі нічого не зазначено про виплату позивачу індексації грошового забезпечення при його звільнені.
У період з 01.01.2016 по 28.02.2018 позивач не отримував індексації грошового забезпечення, що підтверджує відповідач у відзиві на позовну заяву від 07.02.2022 № 318.
Виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_1 припинена з 01.01.2016 на підставі пункту 7 роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2. Згідно із зазначеним пунктом у зв'язку із внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 «Про затвердження порядку проведення індексації грошових доходів населення» (із змінами), індексацію грошового забезпечення не нараховувати до окремого роз'яснення.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (стаття 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Частинами 1 та 2 статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» регламентовано, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078). Порядок № 1078 поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Пунктом 11 Порядку № 1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 7 пункту 4 Порядку № 1078).
Відповідно до пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги (абзац 11 пункту 2.2 мотивувальної частини рішення).
Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19.
Що стосується суттєвого підвищення грошового забезпечення військовослужбовців з 01.01.2016 суд встановив наступне.
Порядок виплати грошового забезпечення у спірний період з 01.01.2016 по 01.03.2018 регулювався постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова Кабінету Міністрів України № 1294).
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1294 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту.
Згідно з пунктом 1.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяких іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за № 638/15329 (далі - Інструкція № 260), ця Інструкція визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Пунктом 1.2 Інструкції № 260 встановлено, що до грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відтак, грошове забезпечення складається з виплат, які мають постійних характер, так і тих, які не мають постійного характеру.
На момент виникнення спірних правовідносин, визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалось відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1294, абзацом другим пункту 3 якої затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Згідно з пунктом 13 постанови Кабінету Міністрів України № 1294 вона набрала чинності з 01.01.2008. Ця постанова була чинною до дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а саме: до 01.03.2018.
Тобто посадовий оклад, як складова грошового забезпечення позивача, мав постійний характер.
Поряд з цим, відповідно до абзаців першого і другого пункту 31.1 розділу ХХХІ Інструкції № 260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право преміювати осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за їх особистий внесок у загальні результати служби.
Командир військової частини має право позбавляти військовослужбовців премії повністю або частково.
Абзацом шостим пункту 31.2 розділу ХХХІ встановлено, що протягом року залежно від стану використання фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, розмір премії може бути переглянутий.
Отже, на відмінну від посадового окладу, премія не мала постійного характеру.
Це, зокрема, підтверджується наказом Міністерства оборони України від 27.01.2016 № 44 «Про особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в 2016 році», що набрав чинності з 01.01.2016. Так, пунктом 2 цього наказу передбачено, що підготовка та видання наказів у військових частинах (до бригад включно) про преміювання здійснюється щомісячно.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній у період, який охоплює спірні правовідносини) у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Таким чином, в період дії постанови Кабінету Міністрів України № 1294 з 01.01.2008 по 28.02.2018 включно, тобто у період який повністю охоплює спірні правовідносини, розмір посадових окладів військовослужбовців був незмінним, а зміна розміру премії не впливала на установлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.
Тому значне збільшення премії військовослужбовцям з 01.01.2016 не призвело до зміни базового місяця для проведення індексації.
Суд не погодився із твердженням відповідача про те, що відсутність фінансових ресурсів для виплати індексації є підставою для її не виплати.
По-перше, індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів. Відсутність фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору в цій справі.
По-друге, не проведення виплати індексації грошового забезпечення на підставі роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2, у якому міститься вказівка про не нарахування і не виплату з 01.01.2016 грошової індексації військовослужбовцям, є протиправним. Це роз'яснення не є ні нормативним, ні нормативно-правовим актом, а отже не породжує прав і обов'язків у суб'єктів правовідносин, на яких він спрямований. Воно носить лише роз'яснювальний характер. При нарахуванні зазначеної виплати відповідач зобов'язаний був застосовувати акти законодавства, а не роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України.
По-третє, відповідно до частин першої і другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не надав суду жодних доказів, що підтверджували б відсутність у нього фінансових ресурсів щодо проведення виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовців у період з 01.01.2016 по 28.02.2018, а отже не довів наявність зазначеного юридичного факту.
Відтак, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню
Судові витрати у справі відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 01.03.2018.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду (адреса: проспект Гагаріна, 19-21, м. Одеса, 65039).
Суддя В.Г.Ярощук
Рішення складено в повному обсязі 20 травня 2022 року