справа№ 380/3696/22
19 травня 2022 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (Позивачка) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (Відповідач-2) в якому просить:
- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (відділ № 3) № 134450012189 від 29 листопада 2021 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно з її заявою від 24 листопада 2021 року на підставі статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, визначеній пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року), а саме у зв'язку з досягненням пенсійного віку 45 років при наявності загального стажу більше 15 років в тому числі пільгового стажу за списком № 1 більше 7 років 6 місяців.
Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що 24 листопада 2021 року звернулася до відповідача-2 із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 відповідно пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII із застосуванням показника вікового цензу у 45 років. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 29 листопада 2021 року № 134450012189 позивачці відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) у зв'язку з недосягненням позивачкою пенсійного віку та невідповідністю пільгової довідки чинному законодавству.
Зазначене рішення відповідача-1 позивачка вважає протиправним та таким, що його належить скасувати, оскільки з 23 січня 2020 року в Україні існують два закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, які входять до списку № 1, а саме пункт «а» стаття 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом 213-VIII та пункт 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV у редакції Закону № 2148-VIIІ. У випадку з позивачкою норми вказаних законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за Законом № 1788-ХІІ та 50 років за Законом № 1058-ІV. Тому, на переконання позивачки, відповідач-1 повинен був застосувати підхід, який був би найбільш сприятливий для неї, а саме статтю 13 Закону № 1788-ХІІ та призначити пенсію за віком на пільгових умовах.
Щодо тверджень відповідача-1 про невідповідність пільгової довідки чинному законодавству позивачка зазначає, що надана нею довідка повністю відповідає додатку 5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637). Крім того, пільгова довідка є необов'язковою та надається тоді, коли відсутня трудова книжка або відповідні записи в ній.
Позивачка підсумовує, що оскаржуваним рішенням відповідач-1 протиправно відмовив їй у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати.
У зв'язку з вищенаведеним адміністративний позов просить задоволити в повному обсязі.
Позиція відповідача-2 викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач-2 вказує, що відповідно до абзацу 1 пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і працівників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць після досягнення ними 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Згадана стаття Закону № 1058-ІV є чинною, неконституційною не визнавалась, а відтак підлягає застосуванню під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах особам, які працювали на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці. Закон № 1058-ІV з моменту набрання чинності Законом № 2148-VIIІ, тобто, з 11 жовтня 2017 року є пріоритетним у правовідносинах щодо призначення пенсій за віком на пільгових умовах за списком № 1. Оскільки позивачці виповнилось 45 років 08 вересня 2021 року, то умови призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 визначаються відповідно до Закону № 1058-ІV, а не на підставі пункту «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ, позаяк до 11 жовтня 2017 року позивачка не досягла зазначеного віку та не набула спеціального пільгового стажу.
Відповідач-2 зазначає, за результатами розгляду заяви позивачки про призначення пенсії та доданих до неї документів до страхового стажу останньої зараховано всі періоди роботи, а до пільгового стажу не зараховано період роботи з 20 січня 2006 року по 23 листопада 2021 року, вказаний у пільговій довідці № 548 від 20 січня 2006 року, виданій Комунальним некомерційним підприємством «Львівський обласний клінічний діагностичний центр», оскільки така довідка не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме відсутнє посилання на постанову Кабінету Міністрів України (розділ, підрозділ, пункт, найменування (або номери) списків, якими передбачено ці роботи, посади) та відсутня інформація про перебування позивачки у відпустках. Тому питання призначення позиваці пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону 1058-ІV може розглядатись після досягнення нею віку 50 років та за наявності необхідного страхового стажу та стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці не менше 7 років 6 місяців.
Відповідач-2 підсумовує, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 у віці 45 років є правомірними та такими, що ґрунтуються на нормах Конституції України, законів України, натомість позов є безпідставним, необґрунтованим і задоволенню не підлягає.
У зв'язку з наведеним у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 18 лютого 2022 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін; роз'яснено відповідачам їх право на подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу, протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Вказану ухвалу суд надіслав на електронну адресу відповідача-1.
Проте станом на момент прийняття судом рішення у цій справі відповідач-1 відзиву на позовну заяву не подав.
Частиною шостою статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ураховуючи наведене, а також беручи до уваги те, що встановлений ухвалою судді від 18 лютого 2022 року про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі п'ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача минув, суд відповідно до вимог частини шостої статті 162 КАС України вирішує цю справу на підставі наявних у її матеріалах доказів.
Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:
Згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 24 липня 1998 року ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у спірний у цій справі період з 20 січня 2006 року по 23 листопада 2021 року працювала на посаді рентгенлаборанта відділення променевої діагностики Львівського обласного клінічного діагностичного центру (перейменований у Комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Львівський обласний клінічний діагностичний центр»).
24 листопада 2021 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 29 листопада 2021 року № 134450012189, прийнятим за принципом екстериторіальності, вирішено відмовити в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з недосягненням пенсійного віку і невідповідністю пільгової довідки чинному законодавству.
У рішенні зазначено, зокрема, таке:
«[… ] Пенсійний вік згідно абзацу першому частини першої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 50 років.
Вік заявника 45 років.
Необхідний страховий стаж становить 18 років 6 місяців.
Страховий стаж особи становить 25 років 7 місяців 22 дні.
Необхідний пільговий стаж становить 7 років 6 місяців.
Пільговий стаж особи відсутній [… ]».
«[… ] До пільгового стажу не зараховано період роботи по пільговій довідці від 23.11.2001 № 548 з 20.01.2006 по 23.11.2021, оскільки довідка не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме відсутнє посилання на постанову Кабінету Міністрів України, відсутня інформація про знаходження у відпустках [… ]».
Уважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 29 листопада 2021 року № 134450012189 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 протиправним та таким, що його належить скасувати, позивачка звернулася з цим позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 29 листопада 2021 року № 134450012189 про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1, оскільки позивачка вважає, що має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 у зв'язку з досягненням віку 45 років відповідно до рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 та наявністю у неї необхідного страхового та пільгового стажу роботи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Закріплений у частині 1 статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
03 жовтня 2017 року Верховна Рада України прийняла Закон № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», що доповнив Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) розділом XIV-1, який містить пункт 1 частини другої статті 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах».
За приписами статті 12 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 36-2003-п виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць у тому числі жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Таким чином, рішенням № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення рішення (пункт 2 резолютивної частини рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим, на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року з одного боку, та Законом № 1058-ІV з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах.
Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий у 50 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року, а не Закону № 1058-ІV.
З наявної у матеріалах справи копії паспорта ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 суд встановив, що позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На час звернення позивачки до пенсійного органу за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 (24 листопада 2021 року) позивачці виповнилося 45 років.
Тому відмова відповідача-1 в призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 45 років, з посиланням недосягнення нею 50-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.
Адже, відмовляючи з цієї підстави оскаржуваним рішенням у призначенні позивачці пенсії за віком відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» у редакції, яка діяла до прийняття Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», відповідач не врахував правила розв'язання колізій між діючими актами права однакової юридичної сили з одного й того ж предмету правового регулювання, у зв'язку з чим безпідставно не віддав перевагу у застосуванні найбільш сприятливого для позивачки закону.
Ураховуючи вищенаведене, суд констатує, що відповідач-1 безпідставно відмовив позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 у зв'язку з недосягненням нею на час звернення віку 50 років.
Ще однією з підстав для відмови у призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 стало те, що до пільгового стажу позивачці не зараховано період її роботи з 20 січня 2006 року по 23 листопада 2021 року на посаді рентгенлаборанта відділення променевої діагностики Львівського обласного клінічного діагностичного центру (перейменований у Комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Львівський обласний клінічний діагностичний центр»), оскільки пільгова довідка № 548 від 23 листопада 2021 року, видана цим же підприємством, не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме «відсутнє посилання на постанову Кабінету Міністрів України, відсутня інформація про знаходження у відпустках».
Оцінюючи вказану підставу для відмови у призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 20 цього ж Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Пунктом 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383) передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
З наявної у матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 24 липня 1998 року суд встановив, що позивачка у спірний період роботи, а саме з 20 січня 2006 року по 23 листопада 2021 року працювала на посаді рентгенлаборанта відділення променевої діагностики Львівського обласного клінічного діагностичного центру (перейменований у Комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Львівський обласний клінічний діагностичний центр»).
Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 23 листопада 2021 року № 548, виданої Комунальним некомерційним підприємством Львівської обласної ради «Львівський обласний клінічний діагностичний центр», позивачка працювала повний робочий день в Комунальному некомерційному підприємстві «Львівський обласний клінічний діагностичний центр» і за період з 20 січня 2006 року по 23 листопада 2021 року (15 років 10 місяців 04 дні) виконувала роботи в шкідливих умовах праці в рентгенкабінеті (іонізуюче випромінювання, проявлення рентгенівської плівки), шкідливі хімічні речовини (озон, свинець, фенол) за професією, посадою рентгенлаборант, що передбачена списком № 1, розділ ХІХ, підрозділ променева діагностика, код КП 3229, підстава - атестація робочих місць.
Підставою для видачі довідки зазначено: Наказ про прийняття від 01 грудня 1998 року № 52-к; Наказ про переведення від 03 січня 2006 року № 01-к; Наказ про надання додаткових відпусток за роботу в шкідливих умовах праці тривалістю 11 днів за 2006-2021 роки, карти умов праці з 2011 року по 2020 рік.
В додаткових відомостях до цієї довідки зазначено, що установа працювала в постійному режимі, надавались відпустки без збереження заробітної плати. Робоче місце рентгенлаборанта атестовано: Наказ від 14 жовтня 2011 року № 102; Наказ від 04 серпня 2015 року № 63; Наказ від 11 листопада 2020 року № 114.
За змістом пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
У спірний період роботи позивачки з 20 січня 2006 року по 23 листопада 2021 року чинними були такі списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах:
- Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36, розділом ХІХ «Охорона здоров'я» якого були передбачені рентгенолаборанти, у тому числі у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок) і флюорографічних кабінетах;
- Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461, розділом ХІХ «Охорона здоров'я» якого були передбачені: «Рентгенолаборанти, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок)» (виключено на підставі Постанови КМ № 479 від 04.07.2017) та «Молодші спеціалісти з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів), а також молодші спеціалісти з медичною освітою, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок)».
Таким чином, записи у трудовій книжці позивачки, довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 23 листопада 2021 року № 548, видана Комунальним некомерційним підприємством Львівської обласної ради «Львівський обласний клінічний діагностичний центр», підтверджують пільговий характер роботи ОСОБА_1 на посаді «рентгенлаборант» у спірний період з 20 січня 2006 року по 23 листопада 2021 року за списком № 1.
Твердження відповідачів про те, що період роботи позивачки з 20 січня 2006 року по 23 листопада 2021 року неможливо зарахувати до її пільгового стажу у зв'язку з тим, що довідка від 23 листопада 2021 року № 548 «не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме відсутнє посилання на постанову Кабінету Міністрів України, відсутня інформація про знаходження у відпустках» суд оцінює критично з огляду на таке.
За змістом абзацу другого пункту 20 Порядку № 637 уточнююча довідка підприємства, установи, організації або їх правонаступників повинна містити відомості про: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Форма такої довідки визначена Додатком № 5 до Порядку № 637.
Суд перевірив надану позивачкою довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 23 листопада 2021 року № 548 та встановив, що вона містить усі необхідні відомості, визначені абзацом другим пункту 20 Порядку № 637, та Додатком № 5 до цього Порядку, в тому числі й щодо зазначення розділу, підрозділу, пункту, номера списку, куди включається спірний період роботи, а також відомості про перебування позивачки у відпустках.
Так, у довідці зазначено про те, що займана позивачкою посада рентгенлаборант передбачена списком № 1, розділом ХІХ, підрозділом променева діагностика, код КП 3229. У рядках довідки «Підстава для видачі» та «Додаткові відомості» зазначено про надання позивачці додаткових відпусток за роботу в шкідливих умовах праці тривалістю 11 днів за 2006-2021 роки, а також відпусток без збереження заробітної плати.
Разом з тим суд відзначає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав працівник у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком. Оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, вказане не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2019 року у справі № 593/283/17 від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а.
Окрім того, суд зазначає, що згідно з підпунктом 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), при прийманні документів працівник сервісного центру повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
Отже, реалізовуючи обов'язок держави щодо забезпечення реалізації права особи на соціальний захист, територіальний пенсійний орган в межах наданих йому повноважень та відповідно до пенсійного законодавства повинен сприяти такій особі у реалізації права на призначення їй пенсії, зокрема, шляхом перевірки правильності оформлення документів, відповідності викладених у них відомостей, змісту і належності оформлення, а у випадку їх невідповідності, роз'яснювати такій особі її права, а також надавати строк для усунення вказаних недоліків.
Однак у межах спірних правовідносин пенсійний орган дій, визначених підпунктом 4 пункту 4.2 Порядку № 22-1, не вчинив, а лише констатував в оскаржуваному рішенні про те, що уточнююча довідка не відповідає вимогам чинного законодавства.
Підсумовуючи вищевказане, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення відповідача-1 про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1, у зв'язку з недосягненням нею віку 50 років та не зарахуванням до пільгового стажу періоду її роботи з 20 січня 2006 року по 23 листопада 2021 року на посаді рентгенлаборанта у Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівський обласний клінічний діагностичний центр» є протиправним, а тому з цих підстав його належить скасувати.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд констатує, що спірне рішення відповідача № 134450012189 від 29 листопада 2021 року, яким позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1, не відповідає критеріям, які визначені у пунктах першому, третьому, п'ятому, шостому частини другої статті 2 КАС України.
Тому позовна вимога позивачки про визнання протиправним та скасування цього рішення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
У процесі розгляду справи суд встановив, що відповідач безпідставно не зарахував позивачці до пільгового стажу період її роботи з 20 січня 2006 року по 23 листопада 2021 року на посаді рентгенлаборанта у Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівський обласний клінічний діагностичний центр».
З цієї підстави, зокрема, суд визнав протиправним та скасував рішення відповідача-1 № 134450012189 від 29 листопада 2021 року, яким позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1.
Утім, вимоги про зобов'язання відповідача-1 зарахувати вказаний вище період роботи до пільгового стажу позивачка не заявляє.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Для ефективного захисту порушених прав позивачки суд відповідно до вимог частини 2 статті 2 КАС України вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та зобов'язати відповідача-1 зарахувати позивачці період її роботи з 20 січня 2006 року по 23 листопада 2021 року на посаді рентгенлаборанта у Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівський обласний клінічний діагностичний центр» до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Щодо позовної вимоги позивачки про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно з її заявою від 24 листопада 2021 року на підставі статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, визначеній пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року), а саме у зв'язку з досягненням пенсійного віку 45 років при наявності загального стажу більше 15 років в тому числі пільгового стажу за списком № 1 більше 7 років 6 місяців суд зазначає таке.
У межах розгляду цієї справи суд встановив, що станом на час звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії (24 листопада 2021 року) позивачка досягла віку 45 років (при необхідних 45 років).
Також зі змісту оскаржуваного рішення відповідача-1 слідує, що страховий стаж позивачки складає 25 років 7 місяців 22 дні (при необхідних не менше 15 років).
Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 24 липня 1998 року та уточнюючої довідки № 548 від 23 листопада 2021 року пільговий стаж роботи позивачки становить 15 років 10 місяців 04 дні (при необхідних не менше 07 років 06 місяців до 01 квітня 2015 року).
Таким чином, у спірному випадку щодо позивачки у повній мірі виконуються умови, необхідні для призначення пенсії з віком на пільгових умовах за списком № 1 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ.
Тому з метою ефективного захисту порушеного права позивачки суд доходить висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача призначити пенсію позивачці.
Щодо дня, з якого позивачці належить призначити пенсію, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Як слідує з матеріалів справи позивачка досягла пенсійного віку 08 вересня 2021 року, а за пенсією звернулася 24 листопада 2021 року, тобто у межах тримісячного строку.
Тому з урахуванням вимог пункту першого частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 належить призначити позивачці з 08 вересня 2021 року, тобто з дня наступного за днем досягнення пенсійного віку.
У той же час підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити позивачці пенсію відсутні, оскільки рішення про відмову у призначенні пенсії вказаний пенсійний орган не приймав та жодної правової оцінки цим обставинам не надавав.
Рішення про відмову у призначенні позивачці пенсії приймало Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, а відтак саме його належить зобов'язати вчинити відповідні дії, необхідні для відновлення порушеного права позивачки.
Тому з огляду на це позовну вимогу у цій частині належить задовольнити частково.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до правил статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні з цим позовом до суду позивачка сплатила судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Оскільки позов містив декілька вимог немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає, виходячи з кількості, а не розміру задоволених/незадоволених позовних вимог.
Таким чином, поверненню позивачці за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 992,40 грн.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3, м. Харків, 61022), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 29 листопада 2021 року № 134450012189 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 період її роботи з 20 січня 2006 року по 23 листопада 2021 року на посаді рентгенлаборанта у Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівський обласний клінічний діагностичний центр» до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 з 08 вересня 2021 року (дня наступного за днем досягнення пенсійного віку) пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ, із застосуванням показника вікового цензу в 45 років.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 992,40 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 19 травня 2022 року.
Суддя Клименко О.М.