17 травня 2022 року
справа №380/25798/21
провадження № П/380/26051/21
Львівський окружний адміністративний суд
у складі головуючої судді Сподарик Н.І.,
за участю секретаря судового засідання Суліковської У.І.,
представника позивача Фрей А.В.,
представника відповідача Харій М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/25798/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрологістика» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Агрологістика» (80256, Львівська область, Радехівський район, с. Оглядів, вул. Каштанова, 6; код ЄДРПОУ 37976972) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (03135, м. Київ, проспект Перемоги, 14; код ЄДРПОУ 39816845) з вимогою:
- визнати протиправною та скасувати постанову Західного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки від 20.09.2021 №216419 про застосування адміністративного-господарського штрафу.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 22.07.2021 посадовими особами Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля VOLVO модель FH реєстраційний номер НОМЕР_1 , з спеціалізованим напівпричепом цистерна-Е, марки АТСОМЕХ, модельF-38C, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить позивачу - ТОВ "Агрологістика". Місце розташування пункту габаритно-вагового контролю: а/д О 172563 Шишаки-Сагадак-Поділ 37км+300. За результатом вагового контролю зважування було встановлено перевищення нормативних вагових параметрів на строєну вісь 23,98 тонн при нормативно допустимих 22 тонн, (при цьому навантаження на першу вісь при нормативно допустимих 11 тонн, було 6,68 тонн та 8,89 тонн), а повна маса при нормативно допустимій вазі 40 тонн становила фактично 39,55 тонн.
Відповідно до товарно-транспортної накладної від 22.07.2021 № 8009 автомобільний перевізник ТОВ "Агрологістика" здійснювало перевезення каменю цукру білого в кількості 24,00 тонн з с. Яреськи, вул. Новаторів, Шишацький район, Полтавська область (пункт навантаження) до смт. Велика Димерка, Київська область, вантажовідправник - ТзОВ «Цукорагропром», вантажоодержувач - Іноземне підприємство «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед». Зазначене перевезення здійснювалось автомобільним перевізником ТОВ "Агрологістика", вантажним автомобілем VOLVO модель FH реєстраційний номер НОМЕР_1 , (згідно із Свідоцтвом про реєстрацію - маса без навантаження становить 7576 кг) та спеціалізованим напівпричепом цистерна-Е, марки АТСОМЕХ, модель F-38C, реєстраційний номер НОМЕР_2 , призначеним для перевезення сипучих речовин, рідин, тощо (згідно із Свідоцтвом про реєстрацію - маса без навантаження становить 7900 кг). Загальна фактична маса вантажу разом з транспортними засобами (автомобіль та причіп) становила 39,55 тонн при нормативно допустимій вазі 40 тонн. Отже, на момент завантаження, перевезення та здійснення зважування (ГВК) відповідачем транспортних засобів їх загальна маса не перевищувала допустимої ваги.
Крім цього, при розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та прийнятті оскарженої постанови від 20.09.2021 № 216419 про застосування адміністративно-господарського штрафу, відповідачем не було враховано, що ТОВ "Агрологістика" (автомобільний перевізник) перевозив - цукор білий, який за своїми фізичними властивостями є сипучим та подільним вантажем. Зазначений вантаж насипом розміщувався в спеціалізованому напівпричепі та під час перевезення постійно переміщується по всім осям такого транспортного засобу, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху. Саме тому зважування проведене 22.07.2021 Слобожанським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі, зсув центру ваги при нахилі навісного обладнання при заїзді на платформу ваг коли починається рівномірний рух сипучого вантажу, що в свою чергу не дає можливості за відсутності відповідної методики зважування з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень.
Ухвалою суду від 31.12.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 01.03.2022 вирішено перейти із спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін до розгляду адміністративної справи № 380/25798/21 за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В засіданні суду, яке відбулось 17.05.2022, представником відповідача подано відзив на позовну заяву, зареєстрований під вх. №34932 від 18.05.2022. Позовні вимоги заперечив, просив суд у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що 22.07.2021 контролюючими особами Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, на автомобільній дорозі О1725363 Шишаки-Сагайдак-Поділ 37 км + 300м проводилась рейдова перевірка у пункті габаритно-вагового контролю транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів. Посадовими особами був зупинений транспортний засіб марки VOLVO, номерний знак НОМЕР_3 . За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки встановлено, що загальна маса транспортного засобу становила 39550,00 кг при нормативно допустимій - 40000,00 кг; навантаження на строєну вісь становило 23980,00 кг при нормативно допустимому 22000,00 кг. Про вказані дані результатів габаритно-вагового контролю свідчить талон про зважування від 22.07.2021 №2050, довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю №60063 від 22.07.2021. Щодо аргументів позивача про необхідність врахування особливостей сипучого вантажу вказав, що будь-який вантаж може зміщуватись протягом руху; що рідкий, що сипучий, що будь-який інший вантаж підлягає зважуванню на однакових підставах, оскільки відсутня законодавчо встановлена диференціація щодо зважування того чи іншого типу вантажу. Щодо відсутності на момент проведення габаритно-вагового контролю належного позивачу транспортного засобу затвердженої методики Мінекономрозвитку, якою мають керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю, зазначив, що за змістом ст.ст.4 і 29 Закону України «Про дорожній рух», ст.33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким і керувався відповідач. Також зазначив, що відповідачем направлено інформування «Про розгляд матеріалів справи про порушення законодавства», яким повідомлено про час та місце розгляду.
Представник позивача в засідання суду позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечив, просив суд у задоволенні позову відмовити.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Контролюючими особами Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 06.05.2021 проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом щодо транспортного засобу VOLVO модель FH реєстраційний номер НОМЕР_1 , з спеціалізованим напівпричепом цистерна-Е, марки АТСОМЕХ, модельF-38C, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить позивачу - ТОВ "Агрологістика". Місце розташування пункту габаритно-вагового контролю: а/д О 172563 Шишаки-Сагадак-Поділ 37км+300.
За результатами перевірки складено акт перевірки від 22.07.2021 № 0067007 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідку від 22.07.2021 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, оформлено розрахунок від 22.07.2021 № 0067007 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.
Перевіркою виявлено порушення автомобілем VOLVO реєстраційний номер : а/д О 172563 Шишаки-Сагадак-Поділ 37км+300 згідно з ТТН від 22.07.2021 № 8009 надання послуг з перевезення вантажу від ТзОВ «Цукорагропром» до ІП «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед», згідно з чеком зважування (талон від 22.07.2021 № 28) навантаження на строєну вісь становить 23,98 тонн (перевищення складає 9,00 %). Порушення, відповідальність за які передбачена абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.
Західним міжрегіональним управлінням прийнято постанову від 20.09.2021 № 216419, якою застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу в розмірі 8500 грн, який передбачено абзацом 14 частини першої статті 60 цього Закону України "Про автомобільний транспорт".
Не погоджуючись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу та вважаючи її протиправною, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Вирішуючи спір, суд керується таким.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №2344-III).
Відповідно до ч.12 ст.6 цього Закону, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Згідно з ч.2 ст.29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-ХІІ в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №3353-ХІІ), з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
За приписами ст.33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 №2862-IV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №2862-IV), рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).
Відповідно до п.14 Порядку №1567, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Згідно з п.3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі - Правила №30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - Правила дорожнього руху), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
В силу вимог п.4 Правил № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Як передбачено ст.48 Закону №2344-ІІІ, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Відповідно до підп.4 п.2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (далі - Порядок №879), габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Згідно з п.п.3, 4, 6 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.
Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м.Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.
Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
За приписами п.п.15-18, 20 Порядку №879, контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють відповідні підрозділи МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.
Габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль.
У разі виявлення під час здійснення попереднього габаритно-вагового контролю на стаціонарних або автоматичних зважувальних пунктах факту перевищення установлених габаритно-вагових параметрів здійснюється точний габаритно-ваговий контроль.
За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.
За результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Статтею 49 Закону №2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Відповідно до абз.14 ч.1 ст.60 Закону №2344-III, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З аналізу наведених норм слідує, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.
При цьому, суд враховує, що обов'язок отримати дозвіл на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, а також внести плату за проїзд такого великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування, покладається на перевізника.
У справі, що розглядається, підставою для накладення на позивача штрафу відповідно до оскаржуваної постанови від 20.09.2021 №216419 слугувало перевищення встановлених законодавством України габаритно-вагових норм від 5% до 10% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, а саме транспортним засобом марки VOLVO модель FH реєстраційний номер НОМЕР_1 , з спеціалізованим напівпричепом цистерна-Е, марки АТСОМЕХ, модельF-38C, реєстраційний номер НОМЕР_2 , про що складено акт про перевищення транспортними засобами нормативних вагових параметрів від 22.07.2021 №0067007, відповідно до якого встановлено, що навантаження на строєні осі склало 25,98 т при нормативно допустимому - 22 т.
Відповідно до акту №250279 від 22.07.2021 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, посадовими особами Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Полтавської області, під час перевірки виявлено порушення, а саме: надання послуг з вантажних перевезень згідно ТТН №8009 від 22.07.2021 з перевищенням вагових обмежень, а саме навантаження на строєну вісь складає 23,98 т при допустимій 22,00 т.
Наведене свідчить перевищення вагових параметрів на строєну вісь на 9,00%.
Відповідно до цих результатів вагові параметри вказаного транспортного засобу перевищують нормативно допустимі вагові обмеження більш ніж на 9%, що дає підстави вважати цей транспортний засіб великоваговим, для руху якого, за правилами ч.4 ст.48 Закону №2344-ІІІ, повинен бути відповідний дозвіл.
Така позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 року у справі №803/1540/16.
Як підтверджено матеріалами справи, відповідач мав достатні підстави для накладення штрафу відповідно до ст.60 Закону №2344-ІІІ.
Щодо тверджень позивача про те, що предметом перевезення був сипучий вантаж (цукор), який є рухомим під час руху транспортного засобу, а тому його маса є несталою в різних точка автомобіля, то суд вважає їх безпідставними, оскільки автомобіль на вагу заїжджає повільно - зі швидкістю не більше 5-6 км на годину, а така швидкість руху не може призвести до значного зміщення вантажу.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду №803/1540/16 від 24.07.2019 року.
Суд зазначає, що діюче законодавство України чітко визначає підстави для відповідальності автомобільного перевізника, як то порушення законодавства про автомобільний транспорт. Отже, відсутність у водія при перевезенні вантажів передбачених законодавством документів становить склад господарського правопорушення, за яке до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф.
Обставини можливого зміщення вантажу, що перевозився позивачем є об'єктивною стороною вчиненого позивачем правопорушення, втім ці обставини не спростовують та не можуть спростовувати самого факту його вчинення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 01.07.2020 у справі №803/50/17 (адміністративне провадження №К/9901/22356/18).
Відповідно до абз.2 п.4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30, допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд (враховуючи сипучість вантажу).
Отже, законодавцем чітко передбачено критичну похибку в розмірі 2% на строєну вісь, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в т.ч. й сипучого, який під час транспортування здатний зсуватися. Суд враховує, що у даній справі перевищення навантаження на вісь становить більше 2%.
Крім того, Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.2014 року №363, саме на водія та перевізника покладено ряд обов'язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу.
Пунктами 8.14-8.15 гл.8 зазначених Правил передбачено, що завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.
Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.
У свою чергу, п.12.5 гл.12 Правил дорожнього руху передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов'язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху, а тому доводи позивача щодо сипучого вантажу є необґрунтованими.
Щодо доводів позивача про відсутність методики виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі та вказане є підставою для виникнення об'єктивних сумнівів у достовірності результатів зважування, слід вказати на таке.
Суд зазначає, що, оскільки за змістом ст.ст.4 і 29 Закону України №3353-ХІІ, ст.33 Закону №2862-IV визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким керувався відповідач, суд вважає, що відповідачем правомірно проведений габаритно-ваговий контроль транспортного засобу.
Наведене узгоджується з нормативним регулюванням, а саме скасування постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №671 пункту 19 Порядку №879, в якій було вказано про те, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.
Отже, законодавець виключив норму про необхідність застосування будь-якої затвердженої методики визначення у спірних правовідносинах.
Разом з цим, суд зазначає, що відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю саме сипучого вантажу не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та від обов'язку по внесенню палати за таке перевищення.
Згідно абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вказана позиція суду узгоджується з практикою Верховного Суду, яка викладена у постановах від 02.08.2018 у справі №820/1420/17, від 03.07.2019 у справі №819/1381/16, від 24.07.2019 у справі №803/1540/16, від 01.07.2020 у справі №803/50/17, від 22.12.2021 у справі №420/3371/21.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підставі вищевикладених обстави, оскільки за наслідками рейдової перевірки виявлено перевищення позивачем встановлених вагових параметрів транспортного засобу від 5% до 10%, зокрема, на 9,00%, тому суд дійшов висновку, що постанова відповідача від 20.09.2021 №216419 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 8500 грн. є правомірною та скасуванню не підлягає.
Стосовно посилань позивача про порушення його права на участь у розгляді справи про порушення у зв'язку із неповідомленням його про такий, суд враховує наступне.
Згідно з п.п.25-27 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Відповідно до п.9 ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Як видно з матеріалів справи, відповідачем до відзиву додано докази повідомлення позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема - лист про розгляд матеріалів справи скеровувався позивачу на електронну адресу - office@agrologistic.com.ua.
Разом з тим, суд зауважує, що для надання оцінки доводам позивача щодо неналежного його повідомлення про проведення відповідачем розгляду справи важливим є встановлення, чи не ухилявся від одержання повідомлення або ж не вчиняв інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні. Також важливим є з'ясування, чи були надані позивачем документи відповідачу/суду після розгляду справи про застосування адміністративно-господарського штрафу, які б могли вплинути на результат такого розгляду у випадку, якщо б позивач надав їх посадовим особам управління Укртрансбезпеки до моменту прийняття оскаржуваного рішення.
Однак, зважаючи на наведені позивачем аргументи в обґрунтування своєї позиції щодо недопущення порушень, зазначених в оскаржуваній постанові, суд приходить до висновку, що такі не спростовують факту допущення ним порушень законодавства про автомобільний транспорт, що полягають у перевищенні встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. Оскільки позивачем не наведено та не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів, які б спростовували зазначене в оскаржуваній постанові порушення, відтак проведення розгляду справи про накладення штрафу відповідачем без участі позивача не вплинуло на правильність його рішення.
Аналогічний підхід щодо участі особи у процесі прийняття оскаржуваного рішення викладено Верховним Судом у постанові від 22.07.2021 року №824/306/19-а.
Окрім того, Верховний Суд у своїх рішеннях (зокрема, у постанові від 16.12.2021 року у справі №640/7518/19) неодноразово зазначав, що порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Так от, навіть будучи присутнім під час розгляду відповідачем справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, навантаження на строєні осі не стало б меншим за те, яке зафіксоване посадовими особами Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки в акті №250279 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 22.07.2021.
Суд враховує, що звертаючись до суду з даним позовом, позивачем, зокрема, оспорювалась методика вимірювання навантаження та дотримання відповідачем процедури повідомлення позивача про розгляд справи, однак не був спростований факт здійснення перевезення транспортним засобом позивача вантажу з перевищенням вагових обмежень без спеціального дозволу.
Суд приходить до переконання, що позивачем здійснено перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень без спеціального дозволу, а відтак постанова від 20.09.2021 №216419 про застосування адміністративно-господарського штрафу є обґрунтованою, а підстави для її скасування - відсутні.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Конституції України).
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приймаючи до уваги вище наведене, враховуючи той факт, що відповідач довів обґрунтованість висновків, зроблених під час перевірки, та правомірність прийнятого рішення, тому у позові слід відмовити.
Розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 72, 77, 94, 241 - 246, 262, 295 КАС України , суд -
У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Агрологістика» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 20.05.2022.
Суддя Сподарик Н.І.