справа № 380/4883/22
19 травня 2022 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (Позивачка) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (Відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (Вдповідач-2) в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 133950008460 від 27 січня 2022 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах у порядку пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII із застосуванням показника вікового цензу у 50 років з 23 грудня 2021 року (дня, що настає за днем досягнення віку, встановленого для отримання пенсії за віком на пільгових умовах).
Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що 21 січня 2022 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII із застосуванням показника вікового цензу у 50 років. До заяви позивачка долучила усі необхідні для призначення пенсії документи. Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 27 січня 2021 року № 133950008460 (далі - також оскаржуване рішення) їй відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з тієї підстави, що вона не досягла віку, необхідного для призначення пенсії, а саме 55 років.
Зазначене рішення відповідача-2 позивачка вважає протиправним та таким, що його належить скасувати, оскільки на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року у справі № 1-р/2020 з одного боку та Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах за Списком № 2. Перший із цих законів визначав такий вік для позивачки у 50 років, тоді як другий - у 55 років. Позивачка, покликаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20, вказує, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Тому у цьому випадку застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року, а не Закону № 1058-ІV відповідно до яких право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 мають жінки, які досягли віку 50 років та мають стаж роботи не менше 20 років, з яких не менше 10 на роботах, що дають право на пільгове забезпечення.
Позивачка зазначає, що на час звернення до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії досягла віку 50 років, мала страховий стаж 30 років 07 місяців 25 днів у тому числі на роботах за Списком № 2 - 17 років 05 місяців 02 дні до 01 квітня 2015 року, а тому має право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII. Позивачка вважає, що оскаржуваним рішенням відповідач-2 протиправно відмовив їй у призначенні пенсії, а тому таке рішення належить визнати протиправними та скасувати.
При цьому, на думку позивачки, ефективним способом захисту її порушеного права буде зобов'язання відповідача-1 призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, оскільки щодо неї у спірному випадку виконуються всі умови, необхідні для призначення такої пенсії. Щодо дати, з якої належить зобов'язати відповідача-1 призначити їй пенсію позивачка вказує, що вона досягла віку 50 років 22 грудня 2021 року, із заявою про призначення пенсії звернулася до пенсійного органу 21 січня 2022 року, тобто в межах тримісячного строку. Тому відповідно до вимог пункту «а» частини першої статті 83 Закону № 1788-ХІІ вона має право на призначення пенсії на пільгових умовах з 23 грудня 2021 року - дня наступного за днем досягнення пенсійного віку.
У зв'язку з вищенаведеним адміністративний позов просить задоволити в повному обсязі.
Позиція відповідача-1 викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач-1 вказує, що станом на дату звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах позивачка досягла віку 50 років. Страховий стаж позивачки становив 30 років 07 місяців 25 днів, з яких 17 років 05 місяців 02 дні пільговий стаж роботи за Списком № 2. Відповідно до вимог пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається жінкам після досягнення віку 55 років. Тому відповідач-1 уважає, що питання призначення позивачці пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV може розглядатися після досягнення нею віку 55 років за наявності необхідного страхового стажу та стажу на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці. Однак станом на дату звернення позивачки за призначенням пенсії право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у неї відсутнє.
На думку відповідача-1, покликання позивачки на рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року у справі № 1-р/2020 є безпідставними, оскільки зазначене рішення на спірні правовідносини не впливає, позаяк норми пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV на час розгляду заяви про призначення пенсії були чинними (не визнані неконституційними та не скасовані).
У зв'язку з наведеним у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 03 березня 2022 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін; роз'яснено відповідачам їх право на подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу, протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Вказану ухвалу суд надіслав на електронну адресу відповідача-2.
Проте станом на момент прийняття судом рішення у цій справі відповідач-2 відзиву на позовну заяву не подав.
Частиною шостою статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ураховуючи наведене, а також беручи до уваги те, що встановлений ухвалою судді від 03 березня 2022 року про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі п'ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача минув, суд відповідно до вимог частини шостої статті 162 КАС України вирішує цю справу на підставі наявних у її матеріалах доказів.
Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася 21 січня 2022 року до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 (а.с.10).
До заяви позивачка долучила документи, необхідні для призначення пенсії, перелік яких наведений Розписці-повідомленні (а.с.11). Згідно цієї ж Розписки-повідомлення заяву про призначення пенсії та додані до неї документи прийнято 21 січня 2022 року та зареєстровано за № 371.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 27 січня 2021 року № 133950008460, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. В рішенні зазначено, зокрема, про те, що: «Згідно наданих до заяви документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудова книжка, довідки про підтвердження стажу, диплом), страховий стаж складає 30 років 7 місяців 25 днів, стажу за списком № 2 - 17 років 05 місяців 02 днів. До страхового стажу зараховано всі періоди роботи згідно наданих документів. Прийняте рішення: відмовити гр. ОСОБА_2 в призначенні пенсії за віком відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114, у зв'язку з тим, що заявниця не досягла віку, необхідного для призначення пенсії - 55 років».
Позивачка, уважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 27 січня 2021 року № 133950008460 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, звернулася з цим позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка наявності підстав для зобов'язання відповідача-2 призначити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII із застосуванням показника вікового цензу у 50 років з 23 грудня 2021 року (дня, що настає за днем досягнення віку, встановленого для отримання пенсії за віком на пільгових умовах).
Суд зазначає, що ця справа є типовою та відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду, ухваленому за результатами розгляду зразкової справи № 360/3611/20, адміністративне провадження № Пз/9901/32/20 від 21 квітня 2021 року, зміненому у мотивувальній частині постановою Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2021 року.
Відповідно до частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Закріплений у частині 1 статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
03 жовтня 2017 року Верховна Рада України прийняла Закон № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, рішенням № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення рішення (пункт 2 резолютивної частини рішення).
Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим, на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах.
Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року, а не Закону № 1058-ІV.
З наявної у матеріалах справи копії паспорта серії НОМЕР_1 суд встановив, що позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На час звернення позивачки до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 (21 січня 2022 року) позивачці виповнилося 50 років.
Тому відмова відповідача у призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 50 років, з посиланням недосягнення нею 55-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.
Адже відмовляючи позивачці оскаржуваним рішенням у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» у редакції, яка діяла до прийняття Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», відповідач-2 не врахував правила розв'язання колізій між діючими актами права однакової юридичної сили з одного й того ж предмету правового регулювання, у зв'язку з чим безпідставно не віддав перевагу у застосуванні найбільш сприятливого для позивачки закону.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оскаржуване рішення відповідача-2, яким позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, не відповідає критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, які визначені у пунктах першому, третьому, п'ятому, шостому частини другої статті 2 КАС України, тому його необхідно визнати протиправним та скасувати, а першу позовну вимогу задоволити повністю.
Щодо другої позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII із застосуванням показника вікового цензу у 50 років з 23 грудня 2021 року суд зазначає таке.
У межах розгляду цієї справи суд встановив, що станом на час звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії (21 січня 2022 року) позивачка досягла віку 50 років (при необхідних 50 років).
Також зі змісту оскаржуваного рішення відповідача-2 слідує, що страховий стаж позивачки складає 30 років 7 місяців 25 днів (при необхідних 20 років), а пільговий стаж роботи за Списком № 2 становить 17 років 05 місяців 02 днів (при необхідних 10 років до 01 квітня 2015 року). У цьому ж рішенні відповідач-2 зазначив, що до страхового стажу позивачці зараховано всі періоди роботи згідно наданих документів.
Таким чином, у спірному випадку щодо позивачки у повній мірі виконуються умови, необхідні для призначення пенсії з віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ.
Тому з метою ефективного захисту порушеного права позивачки суд доходить висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача призначити пенсію позивачці.
Щодо дня, з якого позивачці належить призначити пенсію, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Як слідує з матеріалів справи позивачка досягла пенсійного віку 22 грудня 2021 року, а за пенсією звернулася 21 січня 2022 року, тобто у межах тримісячного строку.
Тому з урахуванням вимог пункту першого частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 належить призначити позивачці з 23 грудня 2021 року, тобто з дня наступного за днем досягнення пенсійного віку.
У той же час підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити позивачці пенсію відсутні, оскільки рішення про відмову у призначенні пенсії вказаний пенсійний орган не приймав та жодної правової оцінки цим обставинам не надавав.
Рішення про відмову у призначенні позивачці пенсії приймало Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, а відтак саме його належить зобов'язати вчинити відповідні дії, необхідні для відновлення порушеного права позивачки.
Тому з огляду на це позовну вимогу у цій частині належить задовольнити частково.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до правил статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні з цим позовом до суду позивачка сплатила судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Оскільки позов містив декілька вимог немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості, а не розміру задоволених/незадоволених позовних вимог.
Таким чином, поверненню позивачці за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 992,40 грн.
Докази понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (вул. Кравчука, 22В, м. Луцьк, Волинська область, 43026) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задоволити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 27 січня 2021 року № 133950008460 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 з 23 грудня 2021 року (дня наступного за днем досягнення пенсійного віку) пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ, із застосуванням показника вікового цензу в 50 років.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (вул. Кравчука, 22В, м. Луцьк, Волинська область, 43026, код ЄДРПОУ 13358826) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 992,40 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 19 травня 2022 року.
Суддя Клименко О.М.