справа № 380/16735/21
про закриття провадження у справі
18 травня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючий-суддя Кедик М.В.,
секретар судового засідання Моляща Т.В.,
за участю:
представник позивача Мукан Б.С.,
представник відповідача Іванейко О.В.,
третя особа ОСОБА_1
розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Львівське комунальне підприємство «Сигнівка» про визнання протиправним та скасування розпорядження,-
ОСОБА_2 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, у якому згідно з заявою про зміну предмета позову просить суд визнати протиправним та скасувати розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 10.09.2019 № 1300 «Про затвердження акту списання багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 з балансу Львівської міської ради».
Ухвалою судді від 06.10.2021 вказану позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 17.11.2021 суддя відкрила провадження у справі та призначила справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою, постановленою в підготовчому засіданні 02.02.2022 суд залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 .
Представник відповідача подав клопотання про закриття справдження у справі. Клопотання обґрунтовує тим, що враховуючи положення статті 1 ЦПК та статті 2 КАС, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права. Зазначає, що відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 3 у порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття із такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого Фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання у належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків (стаття 25 Закону України від 4 вересня 2008 року № 500-VІ "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків") тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі як відповідача суб'єкта владних повноважень. Підставою позовних вимог ОСОБА_3 є не порушення законодавства під час прийняття розпорядження Залізничною районною адміністрацією Львівської міської ради № 1300 від 10.09.2019, а є реалізація основоположних цивільних прав щодо володіння, користування та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Отже, спір за позовом ОСОБА_3 до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради є цивільно-правовим і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У підготовчому засіданні суд поставив на обговорення питання про закриття провадження у справі, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства
Представник позивача у підготовчому засіданні заперечив щодо закриття провадження у справі.
Представник відповідача в підготовчому засіданні підтримав закриття провадження у справі.
Третя особа у підготовчому засіданні заперечив щодо закриття провадження у справі.
При постановленні ухвали суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Статтею 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Водночас помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило майнового, приватного права чи інтересу.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Враховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
Предметом оскарження у дані справі є розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 10.09.2019 № 1300 «Про затвердження акту списання багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 з балансу Львівської міської ради».
Відповідно до вказаного розпорядження:
1. Затверджено акт списання багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 з балансу ЛКП «Сигнівка».
2. ЛКП «Сигнівка»:
2.1 Зняти з балансового обліку багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 ;
2.2 Довести розпорядження про списання будинків шляхом розміщення відповідного оголошення до відома співвласників квартир та нежитлових приміщень на офіційному веб-сайті Львівської міської ради та інформаційному стенді у під'їзді будинку;
2.3 Відділу житлового господарства районної адміністрації копію акту про списання будинку надіслати у департамент житлового господарства та інфраструктури, а також в управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради;
2.4 Залишити Львівське комунальне підприємство “Сигнівка”, предметом діяльності якого є надання послуг з управління будинками та їх обслуговування, виконавцем житлово-комунальних послуг у житловому будинку АДРЕСА_1 до прийняття рішення про форму управління багатоквартирним будинком або створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 30.09.2016 № 876 затверджений Порядок списання з балансу міської ради багатоквартирних будинків, у яких розташовані приміщення приватної та інших форм власності.
Згідно з вказаним Порядком списання проводиться з балансу місцевих рад балансоутримувачем в особі районних адміністрацій. Відповідно до підпункту 9.2 пункту 9 вказаного рішення до складу комісії обов'язково включається представник управління комунальної власності департаменту економічного розвитку. На виконання цього рішення Залізнична районна адміністрація видала розпорядження №1300 від 10.09.2019 про списання будинку АДРЕСА_1 з балансу Львівської міської ради.
Поряд з цим, ОСОБА_2 є власницею квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом на право власності на квартиру АДРЕСА_3 .
Позивач не погоджується з розпорядженням відповідача від 10.09.2019 № 1300, оскільки вважає, що фактично відбувається свавільне втручання органом місцевого самоврядування у мирне володіння майном, що порушує відповідне право людини.
Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
З вказаною нормою кореспондується норма ч. 5 ст. 60 цього ж Закону, відповідно до якої органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Згідно з п. 31 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.
Із аналізу наведених вище положень слідує, що орган місцевого самоврядування, приймаючи рішення стосовно нерухомого майна, діє не як суб'єкт владних повноважень, а як власник майна, котрим він, відповідно до Закону, має повноваження розпоряджатися.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 № 301 затверджено Порядок списання з балансу багатоквартирних будинків, який визначає механізм списання багатоквартирних будинків, у яких розташовані квартири та нежитлові приміщення приватної та інших форм власності, з балансу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (зокрема із спеціальним статусом), органів місцевого самоврядування, державних та комунальних підприємств, установ, організацій, а також господарських товариств, інших господарських організацій та підприємств, створених внаслідок приватизації або корпоратизації державних або комунальних підприємств, зокрема щодо багатоквартирних будинків, які не увійшли до статутного капіталу таких господарських товариств та перебувають у них на балансі (обліку) як об'єкти державної або комунальної власності.
Пунктами 3 вказаного Порядку передбачено, що списання багатоквартирних будинків, у яких розташовані квартири та нежитлові приміщення приватної та інших форм власності, з балансу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (зокрема із спеціальним статусом), органів місцевого самоврядування, державних та комунальних підприємств, установ, організацій, а також господарських товариств, інших господарських організацій та підприємств, створених внаслідок приватизації або корпоратизації державних або комунальних підприємств щодо багатоквартирних будинків, які не увійшли до статутного капіталу таких господарських товариств та перебувають у них на балансі (обліку) як об'єкти державної або комунальної власності (далі - балансоутримувач), здійснюється на підставі прийнятого ними рішення про списання багатоквартирного будинку.
Спір у цій справі виник між ОСОБА_2 , як фізичною особою, власницею квартири по АДРЕСА_1 та органом місцевого самоврядування, як розпорядником комунального майна.
Звернувшись з цим позовом до суду, ОСОБА_2 зазначає про неналежне утримання житлового будинку, у якому знаходиться її квартира, спричинення шкоди її майну у зв'язку з демонтажем цегляної перегородки, яка розділяла прибудинкову територію, а також неправомірне затвердження акту списання багатоквартирного житлового будинку з балансу Львівської міської ради, тому спірні правовідносини за своїм змістом є приватно-правовими та не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права ОСОБА_2 .
Отже, правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне.
Така правова позиція узгоджується з висновками викладеними у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 401/2611/16-а (2-а/401/4/17) та від 28.08.2021 у справі № 826/14805/17.
Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов'язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом.
Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978 вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до пункт 1 частини першої статті 238 КАС України адміністративний суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З урахуванням того, що даний спір належить вирішувати в порядку цивільного судочинства, провадження в адміністративній справі слід закрити.
Керуючись ст. ст. 238, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Провадження у адміністративній справі № 380/16735/21 за позовом ОСОБА_2 до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Львівське комунальне підприємство «Сигнівка» про визнання протиправним та скасування розпорядження - закрити.
Роз'яснити позивачу, що вирішення такого спору здійснюється за правилами цивільного судочинства.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статями 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
У підготовчому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину ухвали.
Повний текст ухвали виготовлений 20.05.2022.
Суддя Кедик М.В.