Справа № 158/473/22
Провадження № 2/0158/256/22
20 травня 2022 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суду Волинської області у складі:
головуючого судді Поліщук С.В.,
при секретарі Квач Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Таранко Дмитро Вікторович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з цивільним позовом до АТ КБ «Приват Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А.А., приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Таранко Д.В. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування заявлених позовних вимог вказує, що 23.11.2017р. приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А.А. вчинив виконавчий напис, з приводу стягнення з нього заборгованості за кредитним договором № VOH0NN00000041 від 13.06.2008р. укладеним між ним та КБ «Приват Банк» в розмірі 172853 грн. 22 коп.
На підставі вищевказаного виконавчого напису, 07.03.2018р. приватним виконавцем виконавчого округу Волинської області Таранко Д.В. відкрито виконавче провадження №55954996.
Позивач зазначає, що виконавчий напис є безпідставним, оскільки приватний нотаріус вчинив нотаріальну дію з порушенням вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат», а саме: не переконався у безспірності грошової вимоги, а також тих обставин, що виконавчий напис який був здійснений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвий А.А. повинен був здійснюватися на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору. Просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 23.11.2017р., вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А., зареєстрований в реєстрі за №12396 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № VOH0NN00000041 від 13.06.2008р. укладеним між ним та КБ «Приват Банк» в розмірі 172853 грн. 22 коп. Стягнути з відповідача на його користь судові витрати по справі.
Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 28.02.2022р. відкрито загальне позовне провадження у даній цивільній справі та призначено підготовче засідання. Відповідачу визначено строк для подання відзиву на позовну заяву, а іншим учасникам роз'яснено право на надання письмових пояснень.
Крім того ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 23.02.2022 року задоволено заяву позивача по справі ОСОБА_1 про забезпечення позову у даній цивільній справі; зупинено стягнення у виконавчому провадженні №55954996, відкритому на підставі виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. 23.11.2017р. за реєстровим №12396 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № VOH0NN00000041 від 13.06.2008р. укладеним між ним та КБ «Приват Банк» в розмірі 172853 грн. 22 коп.
Позивач по справі ОСОБА_1 в підготовче засідання не з'явився, подав до суду заяву про проведення підготовчого засідання у його відсутності, не заперечує щодо закриття підготовчого провадження у даній цивільній справі та призначення справи до судового розгляду по суті.
Представник відповідача АТ КБ «Приват Банк» в підготовче засідання не з'явився. 07.04.2022р. подав до суду відзив на позовну заяву, у якому вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Просить проводити розгляд справи у відсутності їх представника.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А.А., приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Таранко Д.В., будучи належним чином повідомлені про час дату та місце розгляду справи, в підготовче засідання не з'явились, про причини неявки суду не повідомили.
Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 22.04.2022р. закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання позивач по справі ОСОБА_1 не з'явився, згідно поданої заяви, просить позов задовольнити в повному об'ємі, розгляд справи проводити у його відсутності.
Відповідач по справі та треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, будучи належним чином повідомлені про час дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, про причини неявки суду не повідомили.
Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв'язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.
Дослідивши письмові докази, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом ст. 12 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданими учасниками справи.
Відповідно до вимог ст. 19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин.
З матеріалів справи вбачається, що предметом спору, що виник між сторонами, є виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А, вчинений 23.11.2017р. і зареєстрований в реєстрі за №12396 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № VOH0NN00000041 від 13.06.2008р. укладеним між ним та КБ «Приват Банк» в розмірі 172853 грн. 22 коп. (а.с. 16 на звороті).
На підставі вищевказаного виконавчого напису, 07.03.2018р. приватним виконавцем виконавчого округу Волинської області Таранком Д.В. відкрито виконавче провадження №55954996 (а.с. 11).
За загальним правилом ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).
Згідно з частиною першою ст. 39 Закону України «Про нотаріат», порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням зазначеного та приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог боржника.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.
Суд також зазначає, що поданий відзив на позовну заяву представником АТ КБ «ПриватБанк» не може буди взятий судом до уваги при розгляді даної цивільної справи, оскільки даний відзив не відповідає вимогам ч. 2, 4, п. 2 ч. 5, ст. 178 ЦПК України, а саме, надісланий на електронну адресу суду відзив на позовну заяву, не підписаний представником банку жодним з передбачених чинним законодавством способів, а також не містить відомостей надіслання (надання) відзиву іншим учасникам справи.
Крім того, із матеріалів даної цивільної справи не вбачається, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус отримував від відповідача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед банком зазначений у виконавчому написі, є безспірним.
Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за кредитним договором на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Отже, нотаріус при вчиненні такого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми ст. 88 Закону України «Про нотаріат».
З наявних у справі доказів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у постанові про відкриття виконавчого провадження, судом не встановлено факту отримання позивачем повідомлення (вимоги) про наявність такої заборгованості, що було підставою для вчинення нотаріусом виконавчого напису. Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.
Також варто зазначити, що серед документів, наданих відповідачем нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору, за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а наданий нотаріусу кредитний договір № VOH0NN00000041 від 13.06.2008р. укладеним між позивачем по справі ОСОБА_1 та КБ «Приват Банк», який не посвідчений нотаріально, не міг бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Аналогічні висновки містяться у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц, від 15 квітня 2020 року у справі №158/2157/17, які відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Таким чином, суд обмежений у можливостях перевірки доказів, окрім тих, що подані сторонами по справі, інакше це буде порушенням принципу диспозитивної цивільного судочинства.
При вирішенні даного спору суд виходить з позиції достатності доказів, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, як це передбачено ст.80 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що при вчиненні спірного виконавчого напису нотаріусом не було дотримано передбачених законом підстав для його вчинення, а саме щодо безспірності заборгованості, а відтак оспорюваний виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню.
Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки судом позов задоволено в повному об'ємі, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1488 грн. 60 коп., який був сплачений позивачем при подані позовної заяви та заяви про забезпечення позову до суду.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 15, 16, 18, 19, 80, 81, 89, 141, 223, 247, 263, 265 ЦПК України, на підставі ст. ст. 525, 526, 530, 629, 1054 ЦК України, ст. ст. 39, 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», суд,-
Позов задовольнити в повному об'ємі.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем за реєстраційним номером 12396 від 23 листопада 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» заборгованості за кредитним договором № VOH0NN00000041 від 13.06.2008р. в розмірі 172853 (сто сімдесят дві тисячі вісімсот п'ятдесят три) грн. 22 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» на користь ОСОБА_1 1488 (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім) грн. 60 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Ківерцівський районний суд Волинської області до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:
- позивач - ОСОБА_1 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
- відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приват Банк», юридична адреса м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570;
- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, юридична адреса м. Чернігів, Проспект Миру, буд. 55, індекс 14000;
- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Таранко Дмитро Вікторович, юридична адреса м. Луцьк, вул. Рівненська, 54 Волинської області.
Суддя Ківерцівського районного суду Поліщук С.В.