18 травня 2022 року м. Дніпросправа № 280/6314/21
(суддя Максименко Л.Я., м. Запоріжжя)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Панченко О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року у справі №280/6314/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 22 липня 2021 року звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, згідно з яким просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з незарахування до стажу роботи ОСОБА_1 як судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання на денному відділенні Харківського юридичного інституту з 01.09.1983 по 01.07.1987 тривалістю 01 рік 11 місяців 00 днів та невстановлення з 11 травня 2017 року розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з стажу роботи як судді 31 рік 20 днів згідно з розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , наданому керівником апарату Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області; нездійснення з 19 лютого 2020 року перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 виходячи із 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати з 11 травня 2017 року до стажу роботи ОСОБА_1 (як судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання на денному відділенні Харківського юридичного інституту з 01.09.1983 по 01.07.1987 тривалістю 01 рік 11 місяців 00 днів;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області встановити ОСОБА_1 з 11 травня 2017 року розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з стажу роботи як судді 31 рік 20 днів згідно з розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , наданому керівником апарату Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 19 лютого 2020 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , виходячи із 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Позов обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно не зараховано позивачу до стажу роботи що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половини строку навчання на денному відділенні Харківського юридичного інституту. Зазначає про безпідставне зменшення позивачу відсоткового розміру грошового утримання судді у відставці з 90% на 68%.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року позов задоволено частково.
Суд, визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо неврахування при перерахунку з 19.02.2020 до стажу роботи ОСОБА_1 як судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання на денному відділенні Харківського юридичного інституту з 01.09.1983 по 01.07.1987 тривалістю 01 рік 11 місяців 00 днів.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 як судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання на денному відділенні Харківського юридичного інституту з 01.09.1983 по 01.07.1987 тривалістю 01 рік 11 місяців 00 днів.
Визнав протиправними з 19.02.2020 дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо визначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 68 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , виходячи із 72 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовив.
Рішення суду мотивовано тим, що дії відповідача щодо неврахування при перерахунку з 19.02.2020 року до стажу роботи ОСОБА_1 як судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання на денному відділенні Харківського юридичного інституту з 01.09.1983 по 01.07.1987 є протиправними. Також, суд першої інстанції зробив висновок, що через таке неврахування відповідачем допущено протиправність дій при визначенні відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що розрахунок стажу роботи позивача що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці як відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання визначено відповідачем у відповідності до вимог законодавства.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що позивач є суддею у відставці Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує довічне грошове утримання судді у відставці.
17.03.2020 року ТУ ДСА України в Запорізькій області видана довідка №08-02/976 на ім'я позивача, про суддівську винагороду, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 18.02.2020 року (а.с.38).
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.11.2020 у справі №280/6104/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі Довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 17.03.2020 за №08-02/976 з урахуванням фактично виплачених сум.
На виконання рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснено з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 17.03.2020 за №08-02/976, однак при перерахунку зменшено відсоток з 90 % до 68% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, про що повідомлено позивача листом від 05.03.2021 року. Також, позивача повідомлено про те, що її загальний трудовий стаж складає 36 років 7 місяців 27 днів, в тому числі на посаді судді 29 років 1 місяць 20 днів. В стаж включено всі періоди роботи по 11.05.2017 року (а.с. 39,8-10).
Правомірність дій відповідача щодо не зарахування до стажу роботи позивача що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половини строку навчання та зменшення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання з 90% до 68% є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України, матеріальне та соціально-побутове забезпечення, у тому числі й суддівська винагорода, є елементами статусу судді. Забезпечення суддів у відставці визначено Законом України "Про судоустрій і статус суддів", яким запроваджено особливий порядок обчислення розміру щомісячного довічного утримання суддів.
На момент призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402).
Відповідно до пункту 25 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
У інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Таким чином, спірні правовідносини врегульовані Законом України від 7 липня 2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №2453).
За правилами частини першої статті 120 Закону №2453-VI, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно із вимогами статті 135 Закону №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.
Водночас, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону №2453-VI, (у редакції, чинній до 28 березня 2015 року), судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон №2862-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Крім того, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», (чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді більше 10 років (стаття 1 втратила чинність на підставі Указу резидента від 20.03.2008) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Враховуючи положення цих правових нормативних актів, колегія суддів дійшла висновку, що до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку належить враховувати, крім роботи на посаді судді і половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі.
Оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становить не менше 10 років, до стажу роботи, який дає судді право на відставку, враховується також половина строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права викладена у рішенні Верховного Суду від 20 лютого 2018 року (справа № П/9901/382/18).
Крім того, суд вважає, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 06 березня 2018 року у справі № 308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі № 243/4448/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 428/4671/17, від 01 жовтня 2018 року у справі № 541/503/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 140/263/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 686/10100/15-а. Щодо вимог позивача в частині зобов'язання відповідача здійснити з 19 лютого 2020 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачу, виходячи із 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відсоток розміру довічного грошового утримання позивача від суддівської винагороди працюючого судді визначений на підставі частини 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI (з урахуванням пункту 4 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016).
Підпунктом 1 пункту 4 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016 визначено, що: частина третя статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, тобто у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання».
Отже, маючи 31 рік суддівського стажу, позивач згідно з частиною 3 статті 141 Закону від 07.07.2010 № 2453-VI мав прала на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Проте, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII визначені інші вихідні дані для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а саме:
- щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді (ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII);
- базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (з підвищуючими коефіцієнтами для суддів апеляційної та касаційної інстанції) (ч.3, 4 ст.135 Закону № 1402-VIII).
Враховуючи положення ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII та суддівський стаж позивача (повних 31 рік роботи на посаді судді), з 19.02.2020 щомісячне довічне грошове утримання позивача має розраховуватися, виходячи з 72 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року у справі №280/6314/21 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 18 травня 2022 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов
суддя О.М. Панченко