10 травня 2022 року м. Дніпросправа № 280/6644/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Суховарова А.В.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу в м. Дніпрі за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року (суддя суду 1 інстанції Лазаренко М.С.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з січня 2016 року по лютий 2018 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати позивачу індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року, з подальшим здійсненням відповідного перерахунку індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року по момент звільнення з військової служби та виплатити утворену заборгованість.
В обґрунтування адміністративного позову посилався на те, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.04.2021 позивач звільнений з військової служби у запас, однак станом на день прийняття наказу про звільнення позивача, відповідачем не проведено розрахунків щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення. Така бездіяльність відповідача є протиправною, оскільки індексація грошового забезпечення гарантована Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII, Порядком Порядку проведення індексації грошових доходів населення та обов'язкова для нарахування всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, у зв'язку з зростанням рівня споживчих цін, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2016 року по лютий 2018 року (включно).
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року (включно).
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовну заяву залишити без розгляду, з підстав порушення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин справи, які суд вважає встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що чинним законодавством не передбачений механізм нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди, що в свою чергу унеможливлює виконання рішення суду. Також посилається на роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2, в яких зазначено, що у зв'язку із внесенням змін до постанови Кабінету міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» нарахування та виплата індексації військовослужбовцям не здійснюється до окремого роз'яснення. Крім того відповідач посилається на пропуск позивачем місячного строку звернення до адміністративного суду згідно п. 5 ст. 122 КАС України. З приводу цього, посилається на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 27.09.2021 у справі № 280/6980/21.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.04.2021 №84 старшого лейтенанта ОСОБА_1 звільнено у запас та виключено зі списків особового складу військової частини.
Станом на день прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу Військової частині НОМЕР_1 , з ним не проведено розрахунків щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.
25.06.2021 позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про здійснення нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення за період з початку військової служби по 29.04.2021, обраховану на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення.
Листом від 07.07.2021 №4117 Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що дані про період служби ОСОБА_1 відсутні, оскільки у зв'язку із закінченням граничних строків зберігання військова частина передає документи в Галузевий державний архів Міністерства оборони України. Також у листі зазначено, що в межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міністерства оборони України не було.
Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним відносинам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з ч. 3 ст. 9 зазначеного Закону грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Отже, нормами чинного законодавства прямо передбачено проведення індексації саме грошового забезпечення.
Статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII) визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Пунктом 2 зазначеного Порядку визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Отже, позивач як військовослужбовець, має право на індексацію грошового забезпечення і таке право відповідачем не оспорюється.
Обґрунтовуючи свої вимоги, відповідач посилається не на відсутність фінансування, а на процес спрямований на порядок виплати сум індексації грошових доходів, тобто відповідно до пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Таким чином, виплата сум індексації грошового забезпечення має здійснюватись у межах коштів установ та організацій, передбачених на ці цілі.
Колегія суддів не приймає до уваги такі доводи та погоджується з позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується Військова частина НОМЕР_1 , відсутні кошти на індексацію грошового забезпечення.
Разом з тим, Європейський суд з прав людини у рішенні від 8 листопада 2005 року у справі Кечко проти України (заява № 63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 825/874/17.
Крім того, відповідач зазначає що, на теперішній час не існує механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди.
У роз'ясненнях Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2 зазначено, що у зв'язку із внесенням змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення нарахування та виплата індексації військовослужбовцям» не здійснюється до окремого роз'яснення.
Разом з тим, відповідач звертає увагу на те, що оскільки механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди не існує, а в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції не зазначено яким чином необхідно виконувати вказане рішення, провести позивачу індексацію грошового забезпечення не вбачається можливим.
З цього приводу апеляційний суд зазначає наступне.
Роз'яснення Міністерства соціальної політики України не є нормативно-правовим актом, а тому не можуть встановлювати порядок нарахування чи припинення виплат індексації грошового забезпечення.
Право на таку індексацію закріплено чинним законодавством України. У зв'язку з цим держава та відповідні державні органи повинні забезпечити реалізацію такого права на проведення індексації грошового забезпечення.
У випадку відсутності механізму проведення нарахування та виплати індексації грошових доходів військовослужбовців за попередні періоди, Держава через відповідні державні органи повинна забезпечити запровадження такого механізму для забезпечення реалізації прав громадян, передбачених чинним законодавством.
Крім того, зазначений Порядок № 1078 затверджений на виконання положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» і не встановлює додаткових вимог у виді окремого роз'яснення для нарахування і виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям, тобто при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців повинні застосовуватись загальні приписи Порядку № 1078.
За приписами статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, вчинення дій чи бездіяльності, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, оскільки спір у цій справі виник у зв'язку з відмовою відповідача нарахувати і виплатити індексації грошового забезпечення за вказаний позивачем період, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення у період з січня 2016 року по лютий 2018 року (включно).
Разом із цим, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог в частині зобов'язання перерахувати позивачу індексацію грошового забезпечення за період з березня 2018 року по момент звільнення з військової служби, оскільки жодних належних пояснень та обґрунтувань, на підставі чого має здійснюватися перерахунок індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року по момент звільнення з військової служби, позивачем не надано.
Щодо посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, колегія суддів вважає зазначити наступне.
Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частина 2 статті 122 КАС України є загальною нормою, яка визначає строк звернення до суду і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 5 статті 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Частина 5 статті 122 КАС України є спеціальною нормою у розв'язанні спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби порівняно з нормою, яка міститься в частині другій статті 122 КАС України та встановлює шестимісячний строк звернення до суду.
Водночас частина 5 статті 122 КАС України є загальною нормою у розв'язанні спорів стосовно зазначених правовідносин у разі, якщо іншими законами встановлено інший строк звернення до суду в спорах щодо таких правовідносин.
У зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).
Об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру (частина перша статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», пункт 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078).
Суми індексації заробітної плати (грошового забезпечення) включаються до фонду оплати праці, а саме до складу додаткової заробітної плати (п.п. 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5). Тому не проведення індексації доходів працівників класифікується як порушення законодавства про працю.
Статтею 233 КЗпП України визначено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів. Так, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (ч.1 ст.233).
Разом із цим частиною другою цієї статті встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Отже, право на заробітну плату не обмежується будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливає з указаної норми.
Частина 5 статті 122 КАС України, якою встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, є загальною нормою, оскільки вона прямо не передбачає строк звернення до суду у справах щодо стягнення заробітної плати (грошового забезпечення тощо).
Частина друга статті 233 КЗпП України конкретизує предмет (заробітна плата) судового захисту та встановлює, що в цьому разі звернення до суду не обмежується будь-яким строком, і з цієї норми такий висновок прямо випливає.
За загальними правилами визначення пріоритетності змісту норми висновки, що прямо випливають з норми, мають пріоритет над висновками, що непрямо випливають з норми.
Оскільки норми частини другої статті 233 КЗпП України є спеціальними, прямо встановлюють предмет (заробітна плата) судового захисту, то вони мають пріоритет над нормами частини 5 статті 122 КАС України, які є загальними і з них не можна прямо зробити висновок стосовно строків звернення до суду для захисту права на заробітну плату (грошове забезпечення тощо).
Таким чином, під час розв'язання публічно-правових спорів про стягнення на користь осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, заробітної плати (суддівської винагороди, грошового забезпечення, тощо) у разі порушення законодавства про оплату праці потрібно застосовувати положення частини другої статті 233 КЗпП України, тобто строки звернення до суду у цій категорії спорів не застосовуються.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати (додатковою заробітною платою) і у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком, як це передбачено частиною другою статті 233 КЗпП України.
До того ж на військовослужбовців поширюється дія КЗпП України, в тому числі вказаної статті, у тих випадках, коли спеціальним законодавством не врегульовані особливості щодо строку звернення до суду з позовом про стягнення належного військовослужбовцю суми грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справі №160/8332/20 (постанова від 29 вересня 2021 року).
Посилання відповідача на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 27.09.2021 у справі № 280/6980/21 як на судову практику в частині пропуску місячного строку звернення до адміністративного суду згідно п. 5 ст. 122 КАС України колегія суддів відхиляє з огляду на безпідставність та спростуванням вищенаведеним.
За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно та об'єктивно досліджено обставини справи і надано оцінку всім доводам сторін, рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування рішення суду.
Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя Н.А. Бишевська
суддя А.В. Суховаров