19 травня 2022 року м.Чернігів Справа № 620/2615/22
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо неврахування ОСОБА_1 страхового стажу для призначення пенсії періоду роботи, з 17.08.1995 по 26.11.1998, на посаді товарознавця Товариства з обмеженою відповідальністю «Динамо-спорт», та періоду, з 01.07.2003 по 31.07.2003 та з 01.01.2010 по 31.12.2010, здійснення підприємницької діяльності, як фізична особа-підприємець;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи, з 17.08.1995 по 26.11.1998, на посаді товарознавця Товариства з обмеженою відповідальністю «Динамо-спорт», та періоду, з 01.07.2003 по 31.07.2003 та з 01.01.2010 по 31.12.2010, здійснення підприємницької діяльності, як фізична особа-підприємець, та здійснити нарахування та виплату пенсії, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 21.04.2021;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у сумі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для звернення до суду. Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 16.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
ГУ ПФУ в Чернігівській області правом на подання відзиву не скористалося.
Суд акцентує увагу, що відповідачем не надано відзиву щодо заявлених позовних вимог із підтверджуючими документами, які спростовують доводи позивача.
Згідно з частиною 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Як видно із матеріалів справи, ухвалою від 16.02.2022 відкрито провадження у справі та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов або заяви про визнання позову.
Вказана ухвала та адміністративний позов з додатками отримано уповноваженим представником відповідача 18.02.2022, що підтверджується розпискою, наявною в матеріалах справи.
Однак станом на день ухвалення судом рішення у справі такого відзиву не надійшло, що кваліфікується судом, як визнання позову.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (частина 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачу призначена пенсія за віком з 21.04.2021.
Листом від 02.12.2021 №2500-0205-8/62311 ГУ Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомило позивача, що йому призначено пенсію з порушенням, а саме враховано стаж роботи з 17.08.1995 по 26.11.1998, проте в трудовій книжці відсутня назва організації, яка приймала на роботу та запропонувало надати підтверджуючі документи.
За даними трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої 01.08.1980 позивач у період, з 17.08.19095 по 26.11.1998 працював у Товаристві з обмеженою діяльністю «Динамо - спорт» на посаді товарознавця.
Також в період, з 01.07.2003 по 31.07.2003 та з 01.01.2010 по 31.12.2010 здійснював підприємницьку діяльність, як фізична особа - підприємець.
Періоди роботи позивача у Товаристві з обмеженою діяльністю «Динамо - спорт» на посаді товарознавця з 17.08.19095 по 26.11.1998 та періоди, з 01.07.2003 по 31.07.2003 та з 01.01.2010 по 31.12.2010, коли позивач здійснював підприємницьку діяльність, як фізична особа - підприємець відповідач не зарахував до страхового стажу позивача, що підтверджується розрахунком страхового стажу при індивідуальному перерахунку (а.с.24).
Позивач вважає, що відповідачем протиправно не зараховано спірний період роботи в страховий стаж, тому звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.
Так у відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до статті 1 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Спеціальний Закон, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам є Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 1 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
У відповідності до частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною 3 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За статтею 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Таким чином до 01.01.2004 стаж підтверджується документально, в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Таким чином основним документом, який підтверджує наявний стаж роботи є трудова книжка, а інші документи приймаються до уваги виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Суд зауважує, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).
Згідно з пунктом 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди (підпункт 2.2 Інструкції).
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (підпункт 2.3 Інструкції).
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (підпункт 2.4. Інструкції).
Як встановлено судом, для призначення пенсії за віком позивачем надано відповідачу трудову книжку серії НОМЕР_1 , виданої 01.08.1980, в якій вказано, що позивач у період, з 17.08.1995 по 26.11.1998 працював у Товаристві з обмеженою діяльністю «Динамо - спорт» на посаді товарознавця (наказ про прийняття на роботу №9 від 17.08.1995, наказ про звільнення №27 від 26.11.1998) (а.с.18).
Записи трудової книжки виконані чітко, зрозуміло, містять інформацію про періоди роботи та займану посаду, реквізити наказів, на підставі яких вони внесені, підпис уповноваженої особи та печатку підприємства на записі про звільнення позивача з посади.
Крім того необхідно зазначити, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 під час розгляду справи в аналогічних правовідносинах № 754/14898/15-а, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).
Окрім того суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).
Також суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства та не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція підтримана і Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо неврахування ОСОБА_1 страхового стажу для призначення пенсії періоду роботи, з 17.08.1995 по 26.11.1998, на посаді товарознавця Товариства з обмеженою відповідальністю «Динамо-спорт», та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи, з 17.08.1995 по 26.11.1998, на посаді товарознавця Товариства з обмеженою відповідальністю «Динамо-спорт» підлягає задоволенню за обґрунтованістю.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів здійснення позивачем підприємницької діяльності, як фізична особа-підприємець з 01.07.2003 по 31.07.2003 та з 01.01.2010 по 31.12.2010 суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 4 Порядку №637, час роботи осіб, що займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності і на виключно їх праці, за період до 1 травня 1993 року зараховується в трудовий стаж за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків. Періоди провадження підприємницької діяльності зі застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі зі застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Тобто вказаними змінами законодавець передбачив зарахування як до трудового так і до страхового стажу фізичних осіб - підприємців періоди провадження ними господарської діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, незалежно від сум сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Аналізуючи вищенаведені норми права суд зазначає, що періоди провадження підприємницької діяльності з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності лише у разі перебування особи на спрощеній системі оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Отже належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж, можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №643/20104/15-а.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосування норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження здійснення підприємницької діяльності позивачем надано до суду: індивідуальні відомості про застраховану особу, за формою ОК-5, з якого випливає, що за липень 2003 року позивачем сплачені страхові внески в сумі 80 грн, як і за січень -червень 2003 року та серпень - грудень 2003 року. При цьому відповідачем періоди підприємницької діяльності позивача з січня - по червень 2003 року та з серпня по грудень 2003 року зараховані до страхового стажу, а за липень 2003 року не зарахований.
Отже суд вважає, що відповідач протиправно не зарахував період здійснення позивачем підприємницької діяльності, як фізична особа-підприємець з 01.07.2003 по 31.07.2003 до страхового стажу.
На підтвердження здійснення позивачем підприємницької діяльності, як фізична особа-підприємець з 01.01.2010 по 31.12.2010 позивачем надані звіти суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку за перший- четвертий квартали 2010 року, довідку ГУ ДПС у Чернігівській області від 11.08.2021 №12316/6/25-01-71-02-06, що він у спірний період перебував на спрощеній системі оподаткування; податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь податку, і сум утриманого з них податку за
перший- четвертий квартали 2010 року (а.с.34-37).
Вказані документи містять інформацію про сплату страхових внесків, а також щодо здійснення позивачем підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Відповідачем зазначені обставини не спростовані.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача для призначення пенсії періоду підприємницької діяльності позивача з 01.01.2010 по 31.12.2010.
Оскільки пенсія призначена з 21.04.2021 то і позовна вимога щодо здійснення нарахування та виплати пенсії, з урахуванням спірного періоду страхового стажу, починаючи з 21.04.2021, з урахуванням виплачених сум також підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача у цій частині та задоволення їх повністю.
Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, то суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 992,40 грн.
Також на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем було надано суду договір про надання правової допомоги від 09.02.2022, в якому пунктом 3.3. передбачена вартість послуг за цим договором складає 2000,00 грн, ордер на надання правничої правової допомоги, квитанцію від 09.02.2022 №0.0.2450122803.1, в якій зазначено, що позивачем сплачено 2000,00 грн адвокату за надану правову допомогу.
Отже адвокатом документально доведено факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00 грн.
Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, то суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00 грн.
Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо неврахування ОСОБА_1 страхового стажу для призначення пенсії періоду роботи, з 17.08.1995 по 26.11.1998, на посаді товарознавця Товариства з обмеженою відповідальністю «Динамо-спорт», та періоду, з 01.07.2003 по 31.07.2003 та з 01.01.2010 по 31.12.2010, здійснення підприємницької діяльності, як фізичної особи-підприємця.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи, з 17.08.1995 по 26.11.1998, на посаді товарознавця Товариства з обмеженою відповідальністю «Динамо-спорт», та періоди, з 01.07.2003 по 31.07.2003 та з 01.01.2010 по 31.12.2010, здійснення підприємницької діяльності, як фізичної особи-підприємця, та здійснити нарахування та виплату пенсії, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 21.04.2021.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у сумі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп. та судовий збір у сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського окружного адміністративного суду або до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ - 21390940).
Суддя В.В. Падій