19 травня 2022 року Чернігів Справа № 620/84/22
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
провизнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Чернігівській області), в якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області щодо збільшення судді Деснянського ра йонного суду міста Чернігова у відставці ОСОБА_1 щомісячного до вічного грошового утримання на 12 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та здійснення відповідного перерахунку згідно його заяви від 25.10.2021;
визнати, що суддя Деснянського районного суду міста Чернігова у відста вці ОСОБА_1 у відповідності до статті 142 частини 3 Закону України «Про су доустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02.06.2016 має право на виплату щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 62 % суддівської винаго роди судді, який працює на відповідній посаді;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області здійснити судді Деснянського районного суду міста Чернігова у відставці ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошово го утримання у розмірі 62% суддівської винагороди судді, який працює на відпо відній посаді, із застосуванням складових суддівської винагороди, що зазначені у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 14.07.2020 року № 03/36-910, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 25.10.2021.
В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що позивачу до стажу роботи на посаді судді, що дає право на обчислення розміру довічного грошового утримання судді у відставці, крім стажу 22 роки 06 місяців 14 днів (з 20.01.1995 по 04.08.2017) безпосереднього перебування на посадах судді Військового суду Черкаського гарнізону, Військо вого суду Чернігівського гарнізону, Деснянського районного суду міста Чернігова також необхідно зарахувати половину строку навчання за денною формою нав чання на юридичному факультеті Львівського державного університету імені І.Я. Франка - 2 роки 6 місяців 7 днів та 11 місяців 11 днів перебування на посаді прокурора кримінально-судового відділу Прокуратури Кіровоградської області. Відтак, вважає, що стаж роботи позивача на посаді судді в загальному розмірі складає 26 повних років, що дає йому право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 25.10.2021 у розмірі 62 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (50 відсотків за 20 років + (2 % х 6 років).
У поданому до суду відзиві відповідач проти позовних вимог заперечив та просив у їх задоволенні відмовити, зазначивши, що за матеріалами пенсійної справи період роботи позивача на посаді судді становить повних 10 років 1 місяць 9 днів, що є недостатнім для відсоткового збільшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Також зазначає, що до стажу роботи судді, періоди навчання у Львівському державному університеті, роботи членом колегії адвокатів, робота на прокурорських посадах та військова служба на посадах офіцерського складу - судді військового суду гарнізону не відповідають переліку посад, зазначених в статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», робота на яких зараховується до стажу роботи судді. Таким чином, вважає, що Головним управлінням правомірно здійснено перерахунок довічного грошового утримання позивача, виходячи із розрахунку 50 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.01.2022 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Відповідно до копії Трудової книжки від 08.08.1975 (а.с. 11-15) позивач:
25.08.1979 зарахований студентом юридичного факультету денного навчання до Львівського державного університету;
17.08.1984 - відрахований з числа студентів у зв'язку із закінченням навчання;
07.02.1994 - призначений прокурором кримінально-судового відділу прокуратури Кіровоградської області;
18.01.1995 - звільнений у зв'язку з обранням суддею військового суду Черкаського гарнізону;
20.01.1995 - проходив військову службу в Збройних Силах України на посадах офіцерського складу - судді військового суду гарнізону;
23.07.2007 - звільнений з військової служби в запас;
26.06.2007 - приступив до роботи на посаді судді Деснянського районного суду міста Чернігова за переведенням з військового місцевого суду Чернігівського гарнізону;
04.08.2017- звільнений з посади у зв'язку з поданням заяви про відставку.
01.08.2017 Вищою радою правосуддя прийнято рішення № 2314/0/15-17 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Деснянського районного суду міста Чернігова у відставку». Також у вказаному рішенні, з-поміж іншого, зазначено, що позивач обіймав посаду: з січня 1995 року по червень 2001 року - судді військового суду Черкаського гарнізону; з червня 2001 року по червень 2007 року - судді військового суду Чернігівського гарнізону (а.с. 16).
Як вбачається із довідки ГУ ПФУ в Чернігівській області та із позиції пенсійного органу, викладеної у відзиві, для виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідачем зарахованого до його стажу період роботи на посаді судді Деснянського районного суду міста Чернігова з 26.06.2007-04.08.2017, а саме 10 років 1 місяць 9 днів (а.с. 38)
На виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.11.2020 у справі № 620/4664/20 (а.с. 17-21) пенсійний орган починаючи з 19.02.2020 здійснив ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням фактично виплачених сум, згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області від 14.07.2020 № 03/36-910 (а.с. 22).
Листом від 17.02.2021 ГУ ПФУ в Чернігівській області, з-поміж іншого, повідомило позивача про те, що розмір його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 складає 52024,50 грн (104049,00 х 50 %).
У відповідь на заяву позивача від 25.10.2021 (а.с. 24) про збільшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на 12 відсотків, відповідач листом від 24.11.2021 повідомив, що судове рішення виконано Головним управлінням в межах покладених зобов'язань з дотриманням вимог чинного законодавства: з 19.02.2020 позивачу проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір якого обчислено з урахуванням норм статті 142 Закону № 1402 в розмірі 50% суддівської винагороди (а.с. 27-28).
Не погодившись із вказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 126 Конституції України незалежність і недоторканість судді гарантуються Конституцією і законами України.
В пункті 7 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005 суд зазначив, що конституційний статус судді передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя, дає підстави ставити до суддів високі вимоги і зберігати довіру до їх компетентності та неупередженості. Аналіз норм Конституції України свідчить, що надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), що відповідає його високому статусу, є гарантією забезпечення незалежності.
У відповідності до пункту 8 частини п'ятої статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VІІІ, незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.
В силу вимог частини сьомої статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VІІІ при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.
Згідно частини третьої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VІІІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Судом встановлено, що на момент призначення позивача на посаду судді діяв Закон України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-ХІІ. У період його перебування на посаді судді зазначені правовідносини регулювались Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI. Звільнений у відставку позивач був після набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VІІІ.
Абзацом четвертим пункту 34 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Аналогічний порядок визначення стажу роботи на посаді судді передбачений пунктом 11 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010, згідно якого судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
При цьому будь-яких обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.
Вказані норми кореспондують зі статтею 22 Конституції України, відповідно до якої при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно абзацу другого частини четвертої статті 43 Закону України «Про статус суддів» № 2862-XII від 15.12.1992 до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно із вимогами статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;
2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.
На час набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI (30.10.2010) діяла постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів». Згідно з пунктом 3-1 вказаної постанови Кабінету Міністрів України до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Крім того, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
З огляду на викладене вище, до стажу роботи позивача, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинні зараховуватися, в тому числі: половина строку навчання на юридичному факультеті Львівського державного університету з 25.08.1979 по 17.08.1984; період роботи на посаді прокурора кримінально-судового відділу прокуратури Кіровоградської області з 07.02.1994 по 18.01.1995; період проходження військової служби в Збройних Силах України на посадах офіцерського складу - судді військового суду гарнізону (з січня 1995 року по червень 2001 року - на посаді судді військового суду Черкаського гарнізону; з червня 2001 року по червень 2007 року - на посаді судді військового суду Чернігівського гарнізону) з 20.01.1995 по 25.06.2007.
Аналогічні правові висновки виклав Верховний Суд у своїх постановах від 17.05.2021 у справі № 243/8281/17 та у справі № 592/3354/17, від 29.11.2021 у справі № 520/11662/17, від 23.12.2021 у справі № 686/16953/17 та у справі № 686/16953/17, які в силу вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуються судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин при розгляді даної справи.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.11.2020 у справі № 620/4664/20 позивачу з 19.02.2020 було здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області від 14.07.2020 № 03/36-910, з урахуванням фактично виплачених сум, у розмірі 50 % від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, зарахувавши, при цьому, позивачу до стажу роботи, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці його період роботи лише на посаді судді Деснянського районного суду міста Чернігова, що складає 10 років 1 місяць 9 днів.
Однак, з огляду на встановлені судом обставини, суд констатує, що стаж роботи позивача, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить більше 20 років, а не як зазначає відповідач - 10 років.
З приводу позовної вимоги зобов'язати пенсійний орган зобов'язати здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошово го утримання у розмірі 62% суддівської винагороди судді, який працює на відпо відній посаді, суд зазначає таке.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Суд не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) відповідача поза межами перевірки за критеріями відповідності прийняття ним рішень (вчинення дій), передбаченими частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, підміняти його і перебирати на себе повноваження, надані Законом. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог прав осіб, що звертаються до суб'єктів владних повноважень, без порушень принципу розподілу влади.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина друга статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (частина четверта статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог шляхом: визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо зарахування позивачу до стажу роботи судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: половину строку навчання на юридичному факультеті Львівського державного університету з 25.08.1979 по 17.08.1984; період роботи на посаді прокурора кримінально-судового відділу прокуратури Кіровоградської області з 07.02.1994 по 18.01.1995; період проходження військової служби в Збройних Силах України на посадах офіцерського складу - судді військового суду гарнізону (з січня 1995 року по червень 2001 року - на посаді судді військового суду Черкаського гарнізону; з червня 2001 року по червень 2007 року - на посаді судді військового суду Чернігівського гарнізону) з 20.01.1995 по 25.06.2007; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати позивачу до стажу роботи судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: половину строку навчання на юридичному факультеті Львівського державного університету з 25.08.1979 по 17.08.1984; період роботи на посаді прокурора кримінально-судового відділу прокуратури Кіровоградської області з 07.02.1994 по 18.01.1995; період проходження військової служби в Збройних Силах України на посадах офіцерського складу - судді військового суду гарнізону (з січня 1995 року по червень 2001 року - на посаді судді військового суду Черкаського гарнізону; з червня 2001 року по червень 2007 року - на посаді судді військового суду Чернігівського гарнізону) з 20.01.1995 по 25.06.2007 та повторно розглянути питання щодо відсоткового розміру від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, при здійсненні позивачу з 19.02.2020 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області від 14.07.2020 № 03/36-910, з урахуванням висновків суду, зазначених у даному рішенні.
Квитанцією від 22.02.2021 (а.с. 7) підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 908,00 грн.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 139, 241-243, 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: половину строку навчання на юридичному факультеті Львівського державного університету з 25.08.1979 по 17.08.1984; період роботи на посаді прокурора кримінально-судового відділу прокуратури Кіровоградської області з 07.02.1994 по 18.01.1995; період проходження військової служби в Збройних Силах України на посадах офіцерського складу - судді військового суду гарнізону (з січня 1995 року по червень 2001 року - на посаді судді військового суду Черкаського гарнізону; з червня 2001 року по червень 2007 року - на посаді судді військового суду Чернігівського гарнізону) з 20.01.1995 по 25.06.2007.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: половину строку навчання на юридичному факультеті Львівського державного університету з 25.08.1979 по 17.08.1984; період роботи на посаді прокурора кримінально-судового відділу прокуратури Кіровоградської області з 07.02.1994 по 18.01.1995; період проходження військової служби в Збройних Силах України на посадах офіцерського складу - судді військового суду гарнізону (з січня 1995 року по червень 2001 року - на посаді судді військового суду Черкаського гарнізону; з червня 2001 року по червень 2007 року - на посаді судді військового суду Чернігівського гарнізону) з 20.01.1995 по 25.06.2007 та повторно розглянути питання щодо відсоткового розміру від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, при здійсненні ОСОБА_1 з 19.02.2020 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області від 14.07.2020 № 03/36-910, з урахуванням висновків суду, зазначених у даному рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 800,00 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940.
Дата складення повного рішення суду - 19.05.2022.
Суддя Ю. О. Скалозуб