10 травня 2022 р. м. Чернівці Справа № 600/752/22-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Григораша В.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Кучерявої А.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Смутняка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області про визнання наказу протиправним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та моральної шкоди, -
03.02.2022 до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області (відповідач) з такими позовними вимогами:
визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 05.01.2022 №5-к "Про звільнення ОСОБА_1 ";
зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області поновити ОСОБА_1 з 07.01.2022 на посаді рівнозначній, яку він займав до звільнення, а саме посаді державного кадастрового реєстратора відділу №3 управління, надання адміністративній послуг Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області;
стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 суми заробітної плати за час вимушеного прогулу з 07.01.2022 по день поновлення на роботі;
стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 24000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, яка була завдана шляхом перевищення службових повноважень при порушенні процедури звільнення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 02.08.2021 він займав посаду державного кадастрового реєстратора відділу №5 управління у Чернівецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області.
06.01.2022 позивача звільнено із займаної посади у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" на підставі наказу №5-к від 05.01.2022. Вказаний наказ позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з таких підстав.
22.11.2021 ОСОБА_1 було вручено попередження про вивільнення, яким також запропоновано працевлаштування на посаді головного спеціаліста відділу №3 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, проте дані посади, на думку позивача не є рівнозначними, тому він відмовився від неї та просив здійснити переведення на аналогічну посаду.
Позивач зазначив, що станом на день його попередження про вивільнення в ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області була вакантна посада державного кадастрового реєстратора відділу №3 управління надання адміністративних послуг, яку йому не запропонували. В той же час цю посаду запропонували ОСОБА_2 , яка перебувала на посаді начальника відділу №5 так як її посада підлягала скороченню.
Також позивач вважає, що оскільки поновити його на посаді із якої його звільнили і якої (формально) вже немає, неможливо, належним способом захисту порушеного права може бути поновлення на посаді аналогічній тій, із якої ОСОБА_1 звільнили, і яка існує на дату поновлення.
Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що у зв'язку із скороченням посади державної служби, внаслідок зміни структури та штатного розпису Головного Управління Держгеокадастру у Чернівецькій області позивача 22.11.2021 попереджено про скорочення посади державного кадастрового реєстратора відділу №5 управління у Чернівецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області та запропоновано працевлаштування на посаді головного спеціаліста відділу №3 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області. 22.11.2021 позивач отримав попередження про вивільнення та засвідчив в ньому свою згоду про переведення на запропоновану посаду
13.12.2021 позивач подав заяву начальнику Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області з відмовою від запропонованої йому посади головного спеціаліста відділу №3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, мотивуючи це тим, що дана посада не є рівнозначною займаній посаді та з пропозицією переведення його на посаду кадастрового реєстратора.
Листом від 17.12.2021 за №2242/1/3-21-0.6 Головним управлінням запропоновано позивачу перелік інших вакантних посад, серед яких посада Державного кадастрового реєстратора відділу №2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області з проханням повідомити у письмовій формі про своє рішення до 22.12.2021.
21.12.2021 позивач подав ще одну заяву начальнику Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області з відмовою від запропонованої йому посади головного спеціаліста відділу №3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, мотивуючи це тим, що дана посада не є рівнозначною займаній посаді та з пропозицією переведення його на посаду кадастрового реєстратора відділу №3.
Листом від 23.12.2021 за №2325/3-21-0.6 Головним управлінням запропоновано позивачу перелік інших вакантних посад на які він може бути переведений відповідно до кваліфікації, серед яких наявні 2 посади Державного кадастрового реєстратора відділу №2 (одна з яких тимчасова, на період перебування основного працівника у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку) Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області з проханням повідомити у письмовій формі про своє рішення до 9.00 год. 28.12.2021.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області №5 від 05.01.2022 позивача звільнено із займаної посади з 06.01.2022 за п. 87 Закону України "Про державну службу". Трудову книжку видано на руки 06.01.2022.
Вважає, що звільнення позивача з займаної посади відбулось з дотримання норм чинного законодавства України, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.02.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 03.03.2022.
Судове засідання призначене на 03.03.2022 відкладено на 26.04.2022.
В судовому засіданні призначеному на 26.04.2022 оголошено перерву до 10.05.2022.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні.
Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 виданий 11.03.1998 Заставнівським РВ УМВС України в Чернівецькій області (а.с. 5).
Згідно з відомостями про роботу з Трудової книжки НОМЕР_3 від 16.07.2001 позивач працював на таких посадах:
- з 13.10.2015 по 31.05.2016 - головний спеціаліст сектору державного земельного кадастру Відділу Держгеокадастру у Заставнівському районі Чернівецької області;
- з 13.01.2017 по 01.08.2021 - головний спеціаліст Відділу у Заставнівському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області;
- з 02.08.2021 по 06.01.2022 - державний кадастровий реєстратор відділу №5 управління у Чернівецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області;
Присягу державного службовця позивач прийняв 16.07.2001 (а.с. 6-10).
Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №277-ок від 29.10.2021 затверджено структури Головних управлінь Держгеокадастру в областях та м. Києві.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області №290-к від 01.11.2021 "Про введення дію структури та штатного розпису" введено в дію 01.11.2021 структуру та штатний розпис Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області (а.с. 40-41).
22.11.2021 позивачу вручено Попередження про вивільнення, яким попереджено про те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" посаду державного кадастрового реєстратора відділу №5 управління у Чернівецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області буде скорочено.
У зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису Головного управління запропоновано працевлаштування на посаді головного спеціаліста відділу №3 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області. Повідомлено, що Відповідно до частини третьої статті 87 Закону України "Про державну службу" (із змінами) у разі відмови від переведення на запропоновану посаду позивач буде звільнений із займаної посади. Строк дії попередження становить не менше як 30 календарних днів з моменту ознайомлення із цим попередженням (а.с. 64).
З переведенням на запропоновано посаду позивач не погодився, про що проставив підпис на Попередженні про вивільнення (а.с. 64).
13.12.2021 позивач звернувся до начальника Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області із заявою в якій повідомив, що не згідний з пропозицією працевлаштування на посаді головного спеціаліста відділу №3 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, оскільки бажає займати рівнозначну посаду - кадастрового реєстратора. Враховуючи наведене просив перевести його на посаду кадастрового реєстратора (а.с. 68).
У відповідь на заяву від 13.12.2021, Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області листом від 17.12.2021 №2242/1/3-21-0.6 "Щодо розгляду звернення заяви" повідомило позивача, що посада державного кадастрового реєстратора (яку позивач займає) та посада головного спеціаліста (яку позивачу запропоновано) належить до категорії В1, тобто є рівнозначними. Також позивачу запропоновано переведення на інші посади, згідно з переліком (12 посад головного спеціаліста та 1 посада державного кадастрового реєстратора). Повідомлено, що посада державного кадастрового реєстратора, на якій позивач наполягає, тимчасово вакантна (на період перебування у відпустці по догляду за дитиною) у відділі №2 управління надання адміністративних послуг. Відповідач просив позивача про своє рішення щодо надання згоди на переведення або відмови повідомити у письмовій формі до 22.12.2021 (а.с. 69-70).
Також, 21.12.2021 позивач звернувся до начальника Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області із заявою в якій повідомив, що йому незаконно відмовлено в переведенні на посаду державного кадастрового реєстратора відділу №3 управління надання адміністративних послуг, а тому він не надає згоди на переведення на посаду головного спеціаліста ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області. Позивач запропонував перевести його на посаду державного реєстратора відділу №3 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області з 22.12.2021 (а.с. 73).
У відповідь на заяву від 21.12.2021, Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області листом від 23.12.2021 №2325/3-21-0.6 повторно надало позивачу перелік вакантних посад, рівнозначних займаній позивачем посаді державного кадастрового реєстратора відділу №5 управління у Чернівецькому районі та на які позивач може бути переведений у зв'язку із зміною структури та штатного розпису (12 посад головного спеціаліста, 1 посада державного кадастрового реєстратора, 1 посада державного кадастрового реєстратора (на період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку основного працівника)). Відповідач просив позивача про своє рішення щодо надання згоди на одну із запропонованих посад або відмову повідомити у письмовій формі до 09:00год. 28.12.2021 та надіславши його копію на електронну адресу Головного управління (а.с. 74).
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 05.01.2022 №5-к "Про звільнення ОСОБА_1 " звільнено 06.01.2022 ОСОБА_1 з посади державного кадастрового реєстратора відділу №5 управління у Чернівецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" (а.с. 11).
Відповідно до Розрахунку середнього заробітку №9-24-0.7-638/2-22 від 28.04.2022 наданого Головним управління Держгеокадастру у Чернівецькій області середньоденна заробітна плата позивача становила 489,46 грн (а.с. 92-93).
В матеріалах справи також міститься акт Управління Держпраці у Чернівецькій області від 02.02.2022 №ЧВ-133/22/179/АВ, складений за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду щодо додержання Головним управління Держгеокадастру у Чернівецькій області вимог законодавства у сфері праці за зверненням ОСОБА_1 від 28.12.2021. За результатами проведеного заходу державного нагляду не виявлено порушень вимог законодавства при скороченні чисельності чи штату працівників (а.с. 81-84).
Вважаючи протиправним наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 05.01.2022 №5-к позивач звернувся до суду з даним позовом.
До вказаних спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 38 Конституції України, громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначаються Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (Закон №889-VIII).
Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 3 Закону №889-VIII, державною службою є публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Державний службовець є громадянином України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби. Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом №889-VIII (тут і надалі в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" №117-IX від 19.09.2019 (далі - Закон №117-IX), чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та в частині, що не врегульовано спеціальним законодавством, КЗпП України.
Згідно з ч. 3 ст. 87 Закону №889-VIII (в редакції до набрання чинності Законом України від 19.09.2019 №117-IX), процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначалась законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускалось лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.
Законом України від 19.09.2019 №117-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" були внесені зміни та доповнення до Закону №889-VIII, зокрема, відповідно до положень ч. ч. 1-3 ст. 87 Закону №889-VIII (у редакції на момент прийняття оскаржуваного наказу) державна служба припиняється: 1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону); 2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону); 3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону); 4) за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону); 5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону); 6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв'язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону); 7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; 8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади"; 9) з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (стаття 88-1 цього Закону)
Судовим розглядом встановлено, що у зв'язку з введення наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області №290-к від 01.11.2021 в дію з 01.11.2021 структури та штатного розпису Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, 22.11.2021 позивачу вручено Попередження про вивільнення, яким попереджено про те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" посаду державного кадастрового реєстратора відділу №5 управління у Чернівецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області буде скорочено.
Водночас , як встановлено судовим розглядом, позивачу внаслідок зміни структури та штатного розпису Головного управління неодноразово було запропоновано працевлаштування на посаді головного спеціаліста відділу №3 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області.
В свою чергу, позивачу було повідомлено, що посада державного кадастрового реєстратора (яку позивач займає) та посада головного спеціаліста (яку позивачу запропоновано) належить до категорії В1, тобто є рівнозначними. Також позивачу запропоновано переведення на інші посади, згідно з переліком (12 посад головного спеціаліста та 1 посада державного кадастрового реєстратора). Повідомлено, що посада державного кадастрового реєстратора, на якій позивач наполягає, тимчасово вакантна (на період перебування у відпустці по догляду за дитиною) у відділі №2 управління надання адміністративних послуг.
У зв'язку з відмовою позивача від запропонованих посад, наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 05.01.2022 №5-к "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача з 06.01.2022 звільнено з посади державного кадастрового реєстратора відділу №5 управління у Чернівецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу".
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону №889-VIII, підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" від 14.01.2020 №440-IX, ч. 3 ст. 87 доповнено новим абзацом першим такого змісту: "3. Суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення".
При цьому, вжите у частині 3 статті 87 Закону України "Про державну службу" слово "може", означає, що на суб'єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов'язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб'єкта призначення.
За змістом роз'яснення Національного агентства України з питань державної служби №86р/з від 20.02.2020 при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб'єкта призначення або керівника державної служби, а не обов'язком.
Таким чином, процедура звільнення державних службовців у зв'язку з припиненням державної служби за ініціативою суб'єкта призначення наразі врегульована положеннями Закону України "Про державну службу".
Отже, аналізуючи положення Закону №889-VIII, яким визначалася підстава припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення на момент прийняття оспорюваного наказу, на думку суду, суб'єкт призначення не зобов'язаний був пропонувати позивачу іншу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої - іншу роботу (посаду державної служби) у цьому державному органі.
При цьому, суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин в цій частині КЗпП України, оскільки це питання було врегульовано законодавцем, який вніс зміни до профільного Закону, шляхом виключення з попередньої редакції речення, яке означало наявність обов'язку суб'єкта призначення виконати такий обов'язок.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону №889-VIII рівнозначна посада - це посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служб урахуванням рівнів державних органів.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №15 від 18.01.2017 (із змінами і доповненнями) посада державного кадастрового реєстратора відділу №5 управління у Чернівецькому районі, яку займав позивач, належала до категорії В підкатегорії В1.
Посада головного спеціаліста відділу №3 управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області, яку було запропоновано позивачу у зв'язку із скороченням посади внаслідок зміни структури та штатного розпису, також належить до категорії В підкатегорії В1.
Як встановлено судом вище, 22.11.2021 позивачу вручено Попередження про вивільнення, яким попереджено про те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" посаду державного кадастрового реєстратора відділу №5 управління у Чернівецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області буде скорочено.
У зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису Головного управління позивачу було запропоновано працевлаштування на посаді головного спеціаліста відділу №3 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Чернівіцькій області.
Крім того, Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області листом від 23.12.2021 №2325/3-21-0.6 повторно пропонувало позивачу посаду головного спеціаліста відділу №3 управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області, проте, станом на день винесення оскаржуваного наказу, позивач не погодився на вказану пропозицію.
Також суд вважає безпідставними твердженням позивача про те, що нерівнозначність запропонованої йому посади випливає з її нижчих кваліфікаційних вимог для її зайняття. Так, законодавець, відносячи посади, яку позивач займав та яку йому було запропоновано до одної категорії державної служби В1, не ставить можливість зайняття таких посад в залежність до кваліфікації працівника.
Крім того, в акті позапланового заходу державного нагляду від 02.02.2022 №ЧВ-133/22//179/АВ Управління Держпраці у Чернівецькій області прийшло до висновку, що скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису Головного Управління Держгеокадастру у Чернівецькій області ОСОБА_1 проведено у відповідності до вимог Закону України "Про державну службу".
Суд також зазначає, що відповідач не вправі вибірково підходити до процедури вивільнення працівників, пропонуючи новоутворені вакансії одним службовцям та утримуючись від такого пропонування іншим. Вибірковий підхід суперечитиме одному із принципів здійснення державної служби, про який йдеться у п. 7 ч. 1 ст. 4 Закону від 10 грудня 2015 року №889-VIII, в силу якого: "державна служба здійснюється з дотриманням принципу забезпечення рівного доступу до державної служби - заборона всіх форм та проявів дискримінації, відсутність необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження".
Відтак, суд приходить до висновку, відповідачем в повному обсязі дотримано встановленої законодавством процедури при вирішенні питання про звільнення позивача, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу від 05.01.2022 №5-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", зобов'язання поновити ОСОБА_1 на посаді рівнозначній, яку він займав до звільнення та стягнення суми заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 24000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, яка була завдана перевищення службових повноважень при порушенні процедури звільнення, суд зазначає наступне.
Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 № 4 визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Статтею 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно зі ст. 1173 цього Кодексу, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Як зазначено у п.п. 4, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 №4, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями (бездіяльністю) її заподіяно та якими доказами вона підтверджується. Факт заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 №5 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
Вирішуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди необхідно надавати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, чи існує причинний зв'язок, чи обґрунтовано грошовий вираз заявленої шкоди та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині. Ці обставини входять до предмету доказування у справі.
Основним фактором завдання моральної шкоди позивач вважає протиправність дій та рішення відповідача, як суб'єкта владних повноважень, при його звільненні.
Зважаючи на висновки суду у даній справі про відсутність у діях відповідача протиправних дій та рішень, які могли б завдати позивачу моральної шкоди, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 24000,00 грн.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що приймаючи оскаржуване рішення суб'єкт владних повноважень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Натомість доводи позивача, з огляду на вищевикладене, є безпідставними та не свідчать про обґрунтованість позову, а тому задоволенню не підлягають.
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
У відповідності до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. За відсутності вказаних витрат, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області про визнання наказу протиправним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та моральної шкоди, - відмовити.
Згідно статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );
Відповідач - Головне управління Держгеокадастру в Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 39909396, вул. Героїв Майдану, 194-А, м. Чернівці, Чернівецька область, 58013).
Суддя В.О. Григораш
Повний текст рішення складено 16.05.2022 (15.05.2022 - вихідний день).