18 травня 2022 року справа № 580/1081/22
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови,
встановив:
Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - Головне управління, позивач) подало позов до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - управління юстиції, відповідач), в якому просить скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу у розмірі 5100 грн від 24.01.2022 у виконавчому провадженні № 67951565.
В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії, після здійснення зазначеного перерахунку позивач отримує пенсію у збільшеному розмірі. Виплата стягувачу нарахованої суми пенсії, на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду Головним управлінням здійснюватиметься в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат та у порядку черговості, у разі наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України, про що Головне управління повідомило державного виконавця.
Позивач наголосив, що на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлено факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. Поважними в розумінні Закону України “Про виконавче провадження” можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником, та які не залежали від його власного волевиявлення.
Позивач стверджує, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не має фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем строку та в подальшому - до отримання фінансування з Державного бюджету, виконати судове рішення. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 22.02.2022.
Відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Усними ухвалами Черкаського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року, занесеними до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, вирішено розглянути справу у порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів у відповідності до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Суд встановив, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22.10.2021 у справі № 580/6765/21 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести перерахунок та виплату пенсії (із урахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 на підставі довідки станом на 05.03.2019 Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 10.08.2021 № ФР45100 з урахуванням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, починаючи з 07.03.2021.
За вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили 29.11.2021, видано виконавчий лист, який був звернутий до виконання через органи ДВС - відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та постановою від 20.12.2021 відкрито виконавче провадження № 67951565.
Державному виконавцеві відділу ДВС позивач направив листа від 21.01.2022 № 2300-0902-5/4596 про виконання рішення суду, відповідно до якого Головне управління повідомило, що Головним управлінням проведено перерахунок пенсії. Відповідно до зазначеного перерахунку нараховано суму боргу 23445,22 грн.
Щодо виплати вказаної суми боргу позивач зазначив, що виплата буде здійснюватися в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних витрат та у порядку черговості, у разі наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.
Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 24.01.2022 у виконавчому провадженні № 67951565 за невиконання рішення суду та вимог державного виконавця накладено на Головне управління штраф у розмірі 5100,00 грн на підставі статей 63, 75 Закону України “Про виконавче провадження”.
Позивач вважає постанову державного виконавця такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з чим звернувся до суду з відповідним позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VІІІ).
Згідно статті 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.
Частинами 1, 6 статті 26 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону № 1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Частиною 1 статті 75 Закону № 1404-VІІІ у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
З аналізу вказаних норм можливо дійти висновку про те, що Законом № 1404-VІІІ встановлено відповідальність боржника за невиконання судового рішення, а не за своєчасне його виконання. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником рішення суду.
Як свідчать матеріали справи, відділом примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) розглянута заява про примусове виконання виконавчого листа № 580/6765/21, виданого 01.12.2021, та відкрито виконавче провадження № 67951565.
Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 24.01.2022 у виконавчому провадженні № 67951565 за невиконання рішення суду та вимог державного виконавця на Головне управління накладено штраф у розмірі 5100 грн на підставі статей 63, 75 Закону України “Про виконавче провадження”.
Разом з тим, суд зазначає, що рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.10.2021 у справі № 580/6765/21 в частині перерахунку пенсії виконане Головним управлінням. Про виконання рішення Головне управління повідомило державного виконавця листом від 21.01.2022 № 2300-0902-5/4596.
Щодо виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.10.2021 у справі № 580/6765/21 в частині виплати боргу, суд зазначає таке.
Аналіз статей 63, 75 Закону № 1404-VІІІ свідчить, що визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин.
Поважними в розумінні наведених норм Закону №1404-VІІІ можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Відповідно до підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Тобто, виплати грошової допомоги здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.
Згідно із Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого указом Президента України від 06.04.2011 № 384/2011, Пенсійний фонд України готує пропозиції щодо формування та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, бере у межах своїх повноважень участь у розробленні прогнозних показників економічного і соціального розвитку України та проекту Державного бюджету України, планує свої доходи та видатки, здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України, складає звіт про його виконання та подає їх в установленому порядку Міністру праці та соціальної політики для внесення на розгляд Кабінету Міністрів України.
На підставі аналізу зазначених норм суд дійшов висновку про те, що невиконання судового рішення Головним управлінням в частині виплати перерахованої пенсії за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного суду від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що спірна постанова про накладення на Головне управління штрафу, як рішення суб'єкта владних повноважень, не відповідає вимогам та принципам, передбаченим у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийнята необґрунтовано та без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 2 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки Головне управління є суб'єктом владних повноважень та враховуючи, що у справі позивач не поніс жодних судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, тому у даному випадку підстави для відшкодування судових витрат позивачеві відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 271, 272, 287, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн від 24.01.2022 у виконавчому провадженні № 67951565.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення цього Кодексу.
Учасники справи:
1) позивач - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538);
2) відповідач - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01001, м. Київ, пров. Музейний, 2-Д, код ЄДРПОУ 43315602).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 18.05.2022.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК