09 травня 2022 року справа № 580/9550/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А.В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, -
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 8500 грн. №303394 від 02.11.2021.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що на виконання договору перевезення №CF-00155 від 07.06.2021 транспортним засобом марки DAF TE 47 XS, державний номер НОМЕР_1 з напівпричепом Kogel SN24 державний номер НОМЕР_2 здійснювала перевезення пшениці насипом за маршрутом с. Турія, Новомиргородський район, Кіровоградська область - м. Чорноморськ, Одеська область. Під час здійснення посадовими особами відповідача габаритно-вагового контролю було складено акт №316217 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 14.09.2021, яким встановлено порушення п. 22.5 Правил дорожнього руху, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачені ч. 1 абз. 14 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. 02.11.2021 відповідачем за вказане порушення винесено постанову №303394 про застосування адміністративно-господарського штрафу за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.
Вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №303394 від 02.11.2021 протиправною позивач зазначає, що відповідачем при проведенні габаритно-вагового контролю не враховано характер вантажу та відсутність методики його зважування. Позивачем перевозився сипучий вантаж, який є рухомим під час руху автомобіля, його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху. Також ні в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0057910, ні в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №316217 від 14.09.2021, ні в постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу №303394 не вказані технічні прилади, якими виявлені та зафіксовані порушення. На підтвердження утримання зважувального обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю у робочому стані відповідачем не додано доказів відповідності вимірювального обладнання вимогам законодавства станом на 14.09.2021. У матеріалах, на підставі яких винесено оскаржувану постанову, відсутні направлення та графік проведення перевірки. Повідомлення про розгляд справи було надіслано позивачу як фізичній особі, а не як фізичній особі-підприємцю. Із зазначеного повідомлення неможливо встановити, розгляд якої саме справи має відбутись та за яке саме порушення законодавства про автомобільний транспорт. Копії матеріалів перевірки були отримані позивачем 02.11.2021 вже після розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідач проти позову заперечив. 13.01.2022 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що на момент проведення перевірки водій не надав державним інспекторам належний дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий уповноваженими органами у разі перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень; водій ОСОБА_2 з актом проведення перевірки був ознайомлений, від підпису та пояснень відмовився, про що зафіксовано в акті проведення перевірки. Параметри транспортного засобу позивача перевищували нормативи більш як на 2% (а саме на 9%), тому він був віднесений до великовагового.
Щодо методики проведення габаритно-вагового контролю то її відсутність не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та від обов'язку по внесенню плати за таке перевищення.
Щодо того, що вантаж є сипучим, то власник та водій транспортного засобу зобов'язані забезпечити правильне розміщення вантажу, належну швидкість руху та з метою забезпечення безпеки перевезень виключити можливість його переміщення під час здійснення перевезень.
Щодо повірки транспортного засобу вимірювальною технікою, то надано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірюваної техніки від 26.05.2021, чинне до 26.05.2022, згідно якого ваги автомобільні електронні AR-WIM заводський номер 0011094, відповідають вимогам ДСТУ OIML R 134-1:2010 «Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь. Загальні технічні вимоги та методи випробування». Документи на ваги завжди знаходяться у пункті здійснення габаритно-вагового контролю та надаються на вимогу водія для ознайомлення. Зважування проводилось на габаритно-ваговому комплексі, який утримується в робочому стані та відповідає законодавству у сфері стандартизації, метрології та сертифікації.
Рейдова перевірка проводилась на підставі направлення на перевірку №026509 від 07.09.2021 та щотижневого графіка проведення рейдових перевірок. В акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №316217 від 14.09.2021, в графі направлення на перевірку зазначено про вказану обставину.
Листом №85737/726.4/24-21 від 12.10.2021 позивачу за місцем проживання, що відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, було надіслано повідомлення про розгляд справи на 02.11.2021. Разом з повідомленням про розгляд справи позивачу було надіслано до відома копію акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №316217 від 14.09.2021. Рекомендований лист було надіслано 13.10.2021, та вручено позивачу 15.10.2021. Повідомлення про розгляд справи формується в довільній формі, оскільки його форма та зміст законодавчо не визначена і позивач не була позбавлена уточнити у відповідача питання, які її цікавлять з приводу перевірки.
З вказаних підстав просив у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 14.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.
З'ясувавши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, дослідивши подані письмові докази, суд встановив наступне.
Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 22.08.2017 вантажний автомобіль марки DAF TE47XS державний номер НОМЕР_1 зареєстрований за ОСОБА_1 (позивач у справі).
Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 31.08.2017 спеціалізований напівпричіп марки KOGEL SN24 державний номер НОМЕР_2 зареєстрований за позивачем.
Відповідно до договору перевезення вантажів №22/07/2020 від 22.07.2020 та товарно-транспортної накладної №570751 від 14.09.2021 позивач здійснювала перевезення пшениці врожаю 2021 року транспортним засобом марки DAF TE 47 XS, державний номер НОМЕР_1 з напівпричепом Kogel SN24 державний номер НОМЕР_2 , водій ОСОБА_2 , за маршрутом с. Турія, Новомиргородський район, Кіровоградська область - м. Чорноморськ, Одеська область.
На підставі направлення на перевірку №026509 від 07.09.2021 та щотижневого графіка проведення рейдових перевірок державним інспектором Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Одеська область) Горбан С.І. була проведена рейдова перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами здійснення габаритно-вагового контролю були складені: довідка про здійснення габаритно-вагового контролю №0073860 від 14.09.2021, згідно якої було встановлено навантаження на осі транспортного засобу: 1) 7,280 т; 2) 11,990 т; 3) 7,370 т; 4) 7,820 т; повна маса транспортного засобу - 41,910 т., та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0058910 від 14.09.2021, згідно якого нормативно допустиме значення - 11 т, фактичне навантаження на одиночну вісь - 11,99 т.
На підставі довідки №0073860 від 14.09.2021 був складений акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №316217 від 14.09.2021, згідно якого о 20 год. 34 хв. 14.09.2021 на автодорозі М-05 Київ-Одеса 752 км + 811 м фізична особа-підприємець за допомогою водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом марки DAF, д.н. НОМЕР_1 , здійснював перевезення вантажу (пшениця) з перевищенням встановлених законодавством вагових норм від 5% до 10% включно без відповідного дозволу на рух автомобільними дорогами України, виданого уповноваженими компетентними органами, а саме: перевищення встановлених п. 22.5 Правил дорожнього руху вагових норм становить 9% навантаження на одиничну вісь 11,99 т при нормативно допустимому 11 т, чим порушено вимоги ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 22.5 Правил дорожнього руху.
Відповідач засобами поштового зв'язку направив на адресу ОСОБА_1 письмове повідомлення про розгляд справи, призначений на 02.11.2021 з 09 год. 00 хв. до 11 год. 30 хв. за адресою: м. Черкаси, вул. Хрещатик, 223, каб. 401.
З тексту вказаного повідомлення вбачається, що на розгляді справи був присутній ОСОБА_3 , що засвідчено його особистим підписом.
02.11.2021 відповідачем в особі начальника Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Олега Лучина було винесено постанову №303394 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 8500 грн. за допущене порушення, абзацом 14 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Не погоджуючись із застосуванням штрафу, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Згідно ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.
Відповідно до Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, який, зокрема, реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з п. 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).
Згідно з п. 1 Порядок №567 визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.
Відповідно до частини першої статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Згідно з частиною шостою вказаної статті у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Відповідно до абзацу 14 частини першої статті 60 Закону № 2344-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин - 14.09.2021) за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу застосовується штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже підставою для застосування штрафу є відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, або документу про плату за проїзд, якщо перевищення вагових параметрів над нормативно визначеними становить менше 5 відсотків.
Згідно зі статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08 вересня 2005 року № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини другої статті 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-XII з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно з пунктом 4 Правил №30 рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - Постанова №1306) за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок № 879).
Відповідно до пункту 23 Порядку №879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.
Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух (п. 24 Порядку №879).
Отже за змістом вказаних приписів дозвіл на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, видається лише щодо неподільного вантажу. Рух автомобілів, які здійснюють перевезення подільного вантажу з перевищенням вагових параметрів забороняється, тобто дозвіл на перевезення подільних великовагових вантажів не надається. Перевезення може бути дозволено лише у разі приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб, та сплати плати за проїзд, визначеної відповідно до Порядку №879.
Судом встановлено, що о 20 год. 34 хв. 14.09.2021 на автодорозі М-05 Київ-Одеса 752 км + 811 м позивач здійснював перевезення вантажу (пшениця) з перевищенням вагових норм на 9% навантаження на одиничну вісь, а саме: 11,99 т при нормативно допустимому 11 т, що є порушенням пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (частини шостої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Проте як зазначено вище відповідальність у вигляді штрафу передбачена лише у разі відсутності дозволу на перевезення неподільного вантажу у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно.
Враховуючи, що позивач здійснював перевезення подільного вантажу (пшениці), дозвіл на перевезення якого не видається, підстави для застосування штрафу, передбаченого абз. 14 ч. 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» відсутні.
При цьому суд зазначає, що Законом України № 1534-IX від 03.06.2021 до абз. 14 ч. ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» були внесені зміни, якими передбачено, що за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу застосовується штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
Закон України № 1534-IX від 03.06.2021 набрав чинності з 01.10.2021, отже з вказаної дати штраф застосовується також і щодо перевезення подільного вантажу.
Оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №303394 прийнята 02.11.2021, тобто після набрання чинності Законом України № 1534-IX від 03.06.2021.
Проте згідно статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Отже відповідальність у вигляді штрафу за перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм діє починаючи з 01.10.2021 і не може бути застосована до позивача.
З огляду на зазначене постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №303394 від 02.11.2021 є протиправною і підлягає скасуванню, а позовні вимоги є обгрунтованими і підлягають задоволенню.
Доводи учасників справи значення для вирішення справи не мають, тому суд не надає їм правової оцінки.
Відповідно до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, судові витрати позивача зі сплати судового збору у сумі 908 грн. підлягають стягненню на її користь з відповідача.
Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у сумі 4000 грн. суд зазначає наступне.
Згідно частини 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства України передбачені витрати на правничу допомогу адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу.
Згідно частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Позивач на підтвердження понесення витрат на правничу допомога надала: копію договору про надання правничої (правової) допомоги №08/11-21-1 від 08.11.2021; копію акта приймання-передачі послуг (виконаних робіт) та понесених витрат від 12.11.2021 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 08.11.2021; детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом від 12.11.2021.
Згідно акта приймання-передачі послуг (виконаних робіт) та понесених витрат від 12.11.2021 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 08.11.2021 та детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом від 12.11.2021 адвокатом Слободянюком А.І. були надані позивачу наступну правничу допомогу:
- зустріч з клієнтом, ознайомлення з документами, які надав Клієнт (1 год. на суму 1000 грн.);
- вивчення судової практики щодо оскарження постанов Укртрансбезпеки, підготовка позовної заяви та додатків до неї (копіювання) (3 год. на суму 3000 грн.).
Відповідно до частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України зустріч з клієнтом, ознайомлення з документами, які надав Клієнт не відноситься до витрат на правничу допомогу, тому стягнення витрат в цій частині задоволенню не підлягає.
Суд зазначає, що вивчення судової практики щодо оскарження постанов Укртрансбезпеки не є окремим видом правничої допомоги в розумінні статей 19, 20 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, а є складовою з підготовки та оформлення позовної заяви.
Витрати на правничу допомогу в частині вивчення судової практики щодо оскарження постанов Укртрансбезпеки, підготовка позовної заяви та додатків до неї (копіювання) підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.
Частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Справа, що розглядається, відноситься до справ незначної складності, розглядається у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи, на підтвердження обставин щодо предмету доказування позивачем було надано незначну кількість письмових доказів.
Отже, заявляючи вимогу про стягнення 4000 грн. витрат на правничу допомогу, позивачем порушено принцип співмірності та розумності розміру таких витрат.
З урахуванням викладеного та підтверджених доказами понесених витрат, суд дійшов висновку, що 1500 грн., є справедливим, розумним, пропорційним та обґрунтованим розміром відшкодування витрат на правничу допомогу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 90, 139, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати постанову Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу №303394 від 2 листопада 2021 року.
Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (проспект Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень та надання правничої допомоги у сумі 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.
Головуючий Алла РУДЕНКО