19 травня 2022 року Справа № 480/14150/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Прилипчука О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/14150/21 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, Державної судової адміністрації України, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, Державної судової адміністрації України, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області, в якій просить:
1. Визнати протиправними дії Державної судової адміністрації України та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області щодо нарахування та виплати судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 липня 2021 року до 31 грудня 2021 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з січня 2021 року у розмірі 2 102 грн.
2. Зобов'язати Державну судову адміністрацію України та Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області здійснити нарахування та виплату суддівської винагороди судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області ОСОБА_1 за період з 01 липня 2021 року до 31 грудня 2021 року, у відповідності до вимог статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого з 1 січня 2021 року складає 2 270 грн. з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що працює суддею Конотопського міськрайонного суду Сумської області з 29 березня 2004 року. Наказом голови Конотопського міськрайонного суду Сумської області “Про встановлення щомісячної доплати ОСОБА_1 ” від 01.04.2015 № 4-6 позивачу встановлено щомісячну доплату за науковий ступінь кандидата юридичних наук в розмірі 15 % посадового окладу судді. Згідно наказу голови Конотопського міськрайонного суду Сумської області “Про встановлення щомісячної доплати за вислугу років ОСОБА_1 ” від 24.04.2018 № 4-6 позивачу встановлено щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 50% посадового окладу.
Відповідно до частини першої статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року № 1402-VIIІ (далі Закон № 1402-VIIІ ) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (ч, 2 ст. 135 Закону № 1402-VIІI).
За приписами п. 1 ч. 3 ст. 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відповідно до ч. 5 ст. 135 Закону № 1402-VІІІ суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду (ч. 7 ст. 135 Закону № 1402-VIII).
Згідно із ч. 9 ст. 135 Закону № 1402-VIII обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
Отже, Законом № 1402-VIII визначено базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду, який становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” з 1 січня 2021 року встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2270 гривень.
Разом з тим, у вищевказаній статті також запроваджено нову величину у розмірі 2 102 гривні під назвою “прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня”, з січня 2021 року ТУ ДСА України в Сумській області здійснює нарахування та виплату позивачу суддівської винагороди, виходячи із прожиткового мінімуму в розмірі 2 102 гривні, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2 270 гривень, що позивач вважає порушенням її права на отримання суддівської винагороди згідно чинного законодавства, у зв'язку з чим звернулась до суду.
Ухвалою суду від 24.12.2021 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач (ТУ ДСА України в Сумській області) у відзиві на позовну заяву зазначив, що органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Пунктом 2 розділу XII Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ “Про судоустрій і статус суддів” визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453 - VI (далі - Закон № 2453 - VI), крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
При цьому, пунктом 23 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VІІІ встановлено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI.
Так, згідно з ч. 3 ст. 133 вказаного Закону № 2453-VІ (у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII) посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
Проте, рішенням Конституційного суду України від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі № 1-7/2018 (4062/15) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини третьої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VІ у редакції Закону України 'Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ. Це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: "Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат".
Разом з тим, пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного суду України зазначено, що положення частин третьої, десятої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VІ, які визнані неконституційними даним рішенням Конституційного суду України, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
З наведеного слідує, що нарахування суддівської винагороди відповідно до вказаного рішення повинно здійснюватися з 04 грудня 2018 року.
В той же час, пункт 3 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1/4-VIII (далі - Закон № 1774-VІІІ) встановлює, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Дана норма є чинною, неконституційною не визнавалась, а отже підлягає застосуванню ТУ ДСА України в Сумській області.
Враховуючи зазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 20-26).
Відповідач (Державна судова адміністрація України), отримавши копію ухвали про відкриття провадження у справі 02.02.2022 (а.с. 44), у встановлений судом строк відзиву на позов не надав.
Третя особа (Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області) надала пояснення щодо позовних вимог та зазначила, що Головне управління Казначейства є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в установах Казначейства та банках та не несе відповідальності за дії органів державної влади.
Відповідно до частини першої статті 151 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.
Разом з тим, до повноважень Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області не належить здійснення нарахування та виплати суддівської винагороди, тобто Головне управління як орган державної влади не має жодного зобов'язання перед позивачем.
Головне управління жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдавало, то відповідно до вимог Конституції України, ЦК України та інших актів законодавства Казначейство не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу діями інших суб'єктів (а.с. 41).
Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює суддею Конотопського міськрайонного суду Сумської області з 29 березня 2004 року (а. с. 7).
Також, судом встановлено, що з 01 липня 2021 року по 31 грудня 2021 року ТУ ДСА України в Сумській області здійснював нарахування та виплату позивачу суддівської винагороди, виходячи із прожиткового мінімуму в розмірі 2102 гривні.
Позивачка, звернулася до суду з цим позовом вважаючи, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області нараховувало та виплачувало їй за вказаний період винагороду в розмірі меншому ніж це визначено спеціальним законом, чим порушило її право на отримання суддівської винагороди у належному розмірі.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
У преамбулі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (частина друга статті 4).
Частиною 1 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 2 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відповідно до частини 5 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Частиною 9 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
Отже розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, насамперед залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо, наведено у Законі України «Про прожитковий мінімум» (далі Закон № 966-XIV).
Відповідно до статті 1 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:
дітей віком до 6 років;
дітей віком від 6 до 18 років;
працездатних осіб;
осіб, які втратили працездатність.
У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.
Статтею 4 Закону № 966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Суд зазначає, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».
Разом з тим, судді Законом № 966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Натомість, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», разом із встановленням на 01 січня 2021 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн.
Відповідачем у спірному періоді для розрахунку базового розміру посадового окладу позивача застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону № 1402-VIII.
При цьому, суд зауважує, що зміни до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, а також в Закон № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, а тому, законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.
Крім того, суд звертає увагу на те, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону № 1402-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік».
Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 року № 5-рп(II)/2020 визначено, що до судів різних видів юрисдикції ставиться вимога застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) - «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) - «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Водночас, Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII.
Суд зауважує, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.
Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто, у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону». Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.
Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону, тобто Закону № 1402-VIII, а положення Закону № 966-XIV вважати загальними нормами.
На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Отже, Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, ТУ ДСА в Сумській області неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу, застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.
Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року (2270,00 грн.), на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.) у спірному періоді, на підставі статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», відповідно, є неправомірною.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.11.2021 року у справі № 400/2031/21 та від 30.11.2021 року у справі № 360/503/21.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що розмір суддівської винагороди встановлено статтею 135 Закону № 1402-VIII, а тому, позивач має право на перерахунок та виплату недоотриманих сум винагороди, яка повинна обчислюватися з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2021 року складає 2270,00 грн.
За сукупності викладених обставин суд вважає за необхідне зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області здійснити нарахування та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01 липня 2021 року по 31 грудня 2021 року, у відповідності до вимог статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого з 1 січня 2021 року складає 2 270 грн. з урахуванням раніше виплачених сум.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій Державної судової адміністрації України щодо нарахування та виплати судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 липня 2021 року по 31 грудня 2021 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з січня 2021 року у розмірі 2 102 грн. та зобов'язання Державну судову адміністрацію України здійснити нарахування та виплату суддівської винагороди судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області ОСОБА_1 за період з 01 липня 2021 року по 31 грудня 2021 року, у відповідності до вимог статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого з 1 січня 2021 року складає 2 270 грн. з урахуванням раніше виплачених сум.
Так, судом встановлено, що спірні правовідносини щодо виплати суддівської винагороди у належному розмірі виникли між ОСОБА_1 і ТУ ДСА в Сумській області, на яке законом покладено обов'язок нараховувати та виплачувати позивачці суддівську винагороду як судді місцевого загального суду.
Таким чином, між позивачкою і ДСА України не виникло жодних правовідносин, а тому ДСА України не допустило порушення прав позивачки у спірних правовідносинах, оскільки не нараховувало та не виплачувало суддівську винагороду позивачці у спірний період.
Отже, позовні вимоги у наведеній частині позову не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, Державної судової адміністрації України, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області щодо нарахування та виплати судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 липня 2021 року по 31 грудня 2021 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з січня 2021 року у розмірі 2 102 грн.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області (40002, м. Суми, вул. Перемоги, 2, код ЄДРПОУ 26270240) здійснити нарахування та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01 липня 2021 року по 31 грудня 2021 року, у відповідності до вимог статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого з 1 січня 2021 року складає 2 270 грн. з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні інших позовних вимог-відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.А. Прилипчук