19 травня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/13854/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/13854/21 за позовом ОСОБА_1 до Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
27.10.2021 адвокат Браташ Юрій Павлович, здійснюючи представництво інтересів позивача ОСОБА_1 , через систему "Електронний суд" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області (надалі - відповідач, Глобинська міська рада), в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача, щодо належного розгляду заяви ОСОБА_1 від 19.07.2021 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом від 11.08.2000 та сертифікату серії ПЛ №0295331 земельну частку (пай) із земель агрофірма "Степове" розміром 4,52 умовних га з цільовим призначенням земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зобов'язавши відповідача надати такий дозвіл на розроблення документації із землеустрою.
В якості підстави для звернення до суду представник вказує на неправомірну, як на його думку, поведінку відповідача, що перешкоджає в реалізації права позивача на отримання у власність земельної ділянки.
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачеві усунути недоліки шляхом доплати решти судового збору.
У визначений судом строк позивач усунув недоліки визначені судом, у зв'язку з чим ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав. У наданому суду відзиві просить у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність (а.с. 22-23). Свою позицію мотивує посиланням на те, що питання щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відведення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну частку пай було винесено на розгляд 14 сесії 8 скликання Глобинської міської ради та прийнято рішення №3929 від 13.08.2021 про відмову у наданні дозволу на розробку технічної документації з огляду на ненадання позивачем до заяви графічних матеріалів, на яких відображено бажане місце розташування земельної ділянки. Тому у спірних відносинах відсутня протиправна бездіяльність щодо не розгляду по суті заяви позивача.
Правом на подачу відповіді на відзив позивач не скористався.
Ухвалою суду від 30.12.2021 відмовлено у прийнятті до розгляду заяви представника позивача Браташа Ю.П. про зміну предмета позову у справі №440/13854/21 та повернуто її заявнику.
Розгляд справи, відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
09.08.2021 ОСОБА_1 звернулася до Глобинської міської ради із заявою від 19.07.2021 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну частку (пай) площею 4,52 умовних кадастрових гектарів, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до договору дарування на земельну частку (пай) серія АВМ №736488 посвідченого сертифікатом на право на земельну частку (пай) серія ПЛ №0295331, місце розташування: на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області (а.с. 26-29).
13.08.2021 на 14 сесії 8 скликання Глобинська міська рада прийняла рішення №3929 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну частку (пай) площею 4,52 га ум.кад.га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до договору дарування на земельну частку (пай) серія АВМ №736488 посвідченого сертифікатом на право на земельну частку (пай) серія ПЛ №0295331, місце розташування: на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області", яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні такого дозволу (а.с. 24).
Стверджуючи про те, що заява від 19.07.2021 відповідачем по суті не розглянута, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку доводам сторін у співставленні із встановленими обставинами справи, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Підстави набуття права на землю шляхом передачі земельних ділянок у власність встановлюються нормами Земельного кодексу України.
За змістом частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до частини четвертої цієї статті, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
За змістом пункту "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Відповідно до частини першої статті 25 Земельного кодексу України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).
Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною сьомою статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У цій справі позивач оспорює протиправну, як на його думку, бездіяльність органу місцевого самоврядування щодо не розгляду по суті заяви про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою.
У зв'язку з цим суд зауважує, що протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень проявляється у зовнішній формі поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих і обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №342/158/17 та враховується судом на підставі частини п'ятої статті 242 КАС України.
Із встановлених судом обставин цієї справи слідує, що позивач звернулася до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою 19.07.2021 (зареєстровано за вх. від 09.08.2021 №05-05/20245, а рішення про відмову у його наданні відповідачем прийнято 13.08.2021.
З огляду на викладене суд зазначає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу захисту такого права визначеним законодавством способам його захисту встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для ухвалення рішення про відмову в позові.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18.10.2019 у справі №813/38/16, від 27.02.2020 у справі №440/569/19.
За таких обставин суд не знаходить підстав для виходу за межі позовних вимог, адже надання правової оцінки рішення відповідача від 13.08.2021 №3929 не входить до предмета доказування у цій справі.
Вимога про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою наразі є передчасною з огляду на чинність рішення 14 сесії 8 скликання Глобинської міської ради від 13.08.2021 №3929.
З урахуванням того, що заяву ОСОБА_1 від 19.07.2021 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою відповідач розглянув по суті і за результатами його розгляду прийняв рішення від 13.08.2021 №3929, яким відмовив у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою, підстави для задоволення позовних вимог в обраний позивачем спосіб відсутні.
Враховуючи встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими урегульовані спірні відносини, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити у повному обсязі.
За відсутності підстав для задоволення позову, відсутні й підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.Б. Супрун