Справа № 420/2163/22
19 травня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Свиди Л.І.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у встановлені статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни, зобов'язання відповідача встановити позивачу статус інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України.
Позов та відповідь на відзив обґрунтовані позивачем тим, що він є інвалідом IІ групи інвалідність якого пов'язана з виконанням службового обов'язку. Позивач працював на службі в МВС з 29 серпня 2003 року до 4 жовтня 2021 року, під час служби 29.09.2011 року ним було отримано тяжкі поранення. 29.09.2011 року позивач перебуваючи у званні старшина міліції, будучи на службі в батальйоні міліції особливого призначення «Беркут» ГУМВС України в Одеській області у складі оперативної групи здійснював затримання озброєних злочинців, в ході якого отримав вогнепальне поранення у передпліччя, 3ЧМТ, струс мозку. Отримання зазначених травм в сукупності призвели до погіршення стану позивача, та як наслідок отримання ним ІІ групи причини якої пов'язані з виконанням службових обов'язків. 22 листопада 2021 року позивач звернувся до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради в особі його територіального управління в Суворовському районі м. Одеси із заявою про надання статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення. 15 грудня 2021 року позивачу надійшла відповідь від відповідача №04-Л-31874-п, якою було відмовлено у встановлені статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення, мотивуючи відмову тим, що позивачем не надано належних документів які підтверджували б, що він має право на встановлення статусу інваліда війни та видачу відповідного посвідчення. Позивач не погоджується з даною позицією відповідача, вважає її необґрунтованою, незаконною та такою, що порушує право позивача на соціальний захист, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
З відзиву Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на позовну заяву вбачається, що відповідач позов не визнає, зазначає, що згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальної експертної комісії від 11.10.2021 року серія 12 AAB № 512568 гр. ОСОБА_1 визнано особою з інвалідністю травма якої пов'язана з виконанням службових обов'язків. Враховуючи викладене, права на встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення гр. ОСОБА_1 , на думку відповідача, не має. Одночасно відповідач повідомив, що особи з інвалідністю I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних з виконанням службових обов'язків по охороні громадського порядку, боротьбі із злочинністю та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій підпадають під дію пункту 2 статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» та мають право на отримання посвідчення ветерана органів внутрішніх справ або ветерана Нацполіції та відповідні пільги.
Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення проти позову, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що позовна заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.
ОСОБА_1 в період часу з 29.08.2003 року по 04.10.2021 року проходив службу в органах внутрішніх справ України.
Під час виконання службових обов'язків 29.09.2011 року, старшина міліції ОСОБА_1 , перебуваючи на службі в батальйоні міліції особливого призначення «Беркут» ГУМВС України в Одеській області у складі оперативної групи здійснював затримання озброєних злочинців, в ході якого отримав вогнепальне поранення у передпліччя, ЗЧМТ, струс мозку.
Головою ліквідаційною комісією ГУ МВС України в Одеській області затверджено акт №7 (форма Н-1) про нещасний випадок (у тому числі поранення) старшини міліції ОСОБА_1 , згідно якого зроблено висновок про те, що нещасний випадок стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.
Позивачу встановлено діагноз та причинний зв'язок захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва), що пов'язані з виконанням службових обов'язків, що підтверджується свідоцтвом про хворобу №418/2 від 23.09.2021, виданим медичною (військово-лікарською) комісією Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області».
11.10.2021 року позивачу встановлено II групу інвалідності у зв'язку з травмами, що пов'язані з виконанням службових обов'язків та видано довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №512568.
22.11.2021 року представник позивача звернувся до відповідача із заявою в якій просив надати ОСОБА_1 статус інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни.
Листом Управління соціального захисту населення в Суворовському районі Департаменту праці та соціальної політики ОМР від 15.12.2021 року №04-Л-61874-п позивачу повідомлено про відмову у задоволенні його заяви, у зв'язку із тим, що за довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 11.10.2021 року серія 12 ААВ №512568 позивача визнано особою з інвалідністю травма якої пов'язана з виконанням службових обов'язків. Враховуючи викладене, права на встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення позивач не має.
Вважаючи відмову відповідача щодо встановлення статусу особи інваліда війни та видання посвідчення інваліда війни відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», протиправною, позивач звернувся до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 19, ст. 117 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон №3551-XII).
За приписами статті 4 Закону №3551, ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Згідно частини 1 статті 7 Закону № 3551-XII, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.
Пунктом 2 частини 2 статті 7 Закону №3551 передбачено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.
Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни визначаються «Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 р. № 302 (надалі Положення № 302).
Пунктом 2 Положення № 302 (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на підставі якого надаються відповідні пільги і компенсації.
Згідно із пунктом 3 Положення № 302 інвалідам війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення інваліда війни» та нагрудний знак «Ветеран війни - інвалід».
Пунктом 7 Положення № 302 визначено, що «Посвідчення інваліда війни», «Посвідчення учасника війни» і відповідні нагрудні знаки, «Посвідчення члена сім'ї загиблого» видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.
Відповідно до пункту 10 Положення № 302 «Посвідчення інваліда війни» видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 7 Закону №3551 умовами для визначення права на встановлення статусу особа з інвалідності внаслідок війни на підставі вказаного пункту є: 1) особа, яка претендує на встановлення такого статусу, є особою з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань; 2) такій особі встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу 11.10.2021 року встановлено II групу інвалідності, причина інвалідності: пов'язана з виконанням службових обов'язків, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 512568.
Разом з цим, суд зазначає, що у позивача право на встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відсутнє, оскільки останній отримав травму, пов'язану з виконанням службових обов'язків, а не під час виконання військового обов'язку.
Суд зазначає, що встановлення медичною комісією групи інвалідності з формулюванням «травма пов'язана з виконанням службових обов'язків», не є безперечною підставою для надання позивачу статусу інваліда війни, оскільки такий статус може бути визначений тільки відповідно до вимог Закону № 3551.
Верховний Суд України в постановах від 20.01.2015 року у справі № 21-528а14 та від 06.11.2013 року у справі № 21-377а13 дійшов висновку, що не може вважатися інвалідом війни особа, інвалідність якої не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби в контексті статті 7 Закону №3551-XII (під час воєнних дій), а одержана внаслідок виконання службових обов'язків.
При цьому, віднесення особи до інваліда війни відповідно до ст. 7 Закону № 3551-XIІ безпосередньо пов'язано з визначенням самого поняття «ветеран війни», якими є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
Таким чином, визначальною ознакою категорії осіб, які відносяться до інвалідів війни, є те, що такі особи безпосередньо брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
Оскільки травма, яку отримав позивач та внаслідок якої йому встановлено інвалідність, не пов'язана із участю позивача у захисті Батьківщини чи в бойових діях, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для встановлення позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не обґрунтовані, не відповідають вимогам законодавства та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (вул. Косовська, 2-Д, м.Одеса, 65074, код ЄДРПОУ 36290160) про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у встановлені статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни, зобов'язання відповідача встановити позивачу статус інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Л.І. Свида
.