справа№380/14010/21
18 травня 2022 року м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Коморного О.І., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Львівській області.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Львівській обл. (м. Червоноград) від 19.07.2021 №17697/13-01-24-08/ НОМЕР_1 щодо застосування штрафу в розмірі 3070,46 грн та пені у сумі 10 787,23 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що факт сплати сум ЄСВ на інший рахунок ГУ ДПС не може бути підставою для застосування до штрафних санкцій та нарахування пені, оскільки відповідні кошти були сплачені позивачем у повному обсязі своєчасно і зараховані до Державного бюджету. При цьому, штрафні санкції та пеня, передбачені ч. 10 та п.2 ч. 11 ст.25 Закону №2464-VI, застосовуються до платника лише у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) ЄСВ, а не у випадку помилково сплачених суми ЄСВ на невідповідний рахунок. Відтак вважає, що допущена позивачем помилка не свідчить про несплату необхідної суми ЄСВ у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки страхові кошти в подальшому у будь-якому разі підлягали перерахуванню на відповідні рахунки. Таким чином вважає, що нарахований контролюючим органом штраф та пеня є необґрунтованими. Вказує, що відповідно до Форми ОК-5 Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування в позивача відсутні відомості щодо зарахування ЄСВ за період з 01.07.2013 по 31.07.2017. Також зазначає, що згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, ФОП та громадських формувань - позивач припинила підприємницьку діяльність 28.07.2017. Вважає, що зазначені штрафні санкції застосовуються у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) ЄСВ, а не у випадку помилково сплачених сум ЄСВ на невідповідний рахунок. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до Державного бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак стверджує, що дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть слугувати підставою для застосування штрафів.
Відповідач проти позову заперечив повністю з підстав викладених у відзиві, суть яких полягає в тому, що Головним управлінням ДПС у Львівській області на підставі ч.10 та п.2 ч.11 cт. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон про ЄСВ) було винесено рішення №17697/13-01-24-08/2412810741 від 19.07.2021 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 3070,46 грн. та пені у розмірі 13167,72грн. (20%) за період з 11.02.2014року до 26.01.2021 року на загальну суму штрафних санкцій -10787,23грн (0,1% суми недоїмки). Зазначає, що відповідно до частини одинадцятої статті 9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом (частина одинадцята). Відповідач вказує, що пільг щодо сплати єдиного внеску Законом про ЄСВ не передбачено. Також Закон не містить виключень щодо фінансової, дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової або кримінальної відповідальності платників єдиного внеску за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Зазначає, що стаття 30 цього Закону визначає загальний порядок завершення переказу. Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. З урахуванням вищевказаного, Головне управління ДПС у Львівській області вважає вимоги викладені в позовній заяві безпідставними, необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню.
Ухвалою суду від 02.09.2021 позов залишено без руху.
Ухвалою суду від 17 вересня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 19 квітня 2022 року призначено справу до розгляду в судовому засіданні.
Представники сторін в судове засідання не прибули, хоча були повідомлені належним чином. На підставі ч. 9 ст. 205, ч. 4 ст. 229 КАС України справа розглядається в письмовому провадженні.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та
встановив:
ОСОБА_1 взята на облік фізичної особи - підприємця з 13 березня 2006, РНОКПП: НОМЕР_1 , та внесено запис про припинення підприємницької діяльності, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно відповіді №12122/6/13-01-24-08 від 26.04.2021 Головне Управління ДПС у Львівській області повідомило позивача, що ЄСВ сплачено в повному обсязі по червень 2017 року включно, та станом на 22.04.2021 недоїмка становить 216,19 грн.
На підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі Закон №2464-VI) Головним управлінням ДПС у Львівській області (м. Червоноград) прийнято рішення від 19.07.2021 №17697/13-01-24-08/2412810741 застосовано штраф в сумі 3070,46 грн та пені у сумі 10 787,23 грн за період з 11.02.2014 по 26.01.2021.
Позивач, не погодившись із даним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, звернувся до суду з даним адміністративним позовом, в якому просить визнати таке протиправним та скасувати.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно абзацу першого пункту 1 частини першої статті 7 вказаного Закону, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до статті 8 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до цього Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Абзацом першим частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
За приписами пункту 1 частини десятої статті 9 Закону №2464-VI, днем сплати єдиного внеску у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів вважається - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.
Згідно з частинами другою-третьою та десятою статті 25 Закону №2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
За приписами пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (далі - Інструкція №449).
Згідно з пунктом 1 Розділу VII вказаної Інструкції, за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Розділу VII Інструкції №449, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
При цьому, складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.
За приписами абзаців 1, 2 пункту 5 Розділу VII Інструкції №449, на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу.
Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
Згідно з обліковими даними інформаційної системи органу доходів і зборів на підставі поданої позивачем звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, сума недоїмки станом на 31.07.2021 становить 216,19 грн, та згідно розрахунку штрафної санкції за період з 11.02.2014 по 26.01.2021 заборгованість позивача становить 3070,46 грн та пені у розмірі 13167,72 грн (20%), на загальну суму штрафних санкцій -10787,23грн (0,1% суми недоїмки).
Судом з облікової картки встановлено нарахування позивачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами і підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування №1402503878 від 06.02.2014 суми 2388,06 грн., термін сплати 10.02.2014 року.
Докази сплати вказаної суми до 10.02.2014 року в тому числі на інший рахунок, у матеріалах справи відсутні.
Оскільки єдиний внесок у встановлений строк позивачем не сплачено відповідачем обліковувалася недоїмка внаслідок чого у подальшому з урахуванням подальших платежів позивача нараховано пеню та застосовано штрафні санкції, що відображено у обліковій картці.
Покликання позивача на сплачений в повному обсязі єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно долучених до матеріалів справи платіжних документів, не знайшло свого підтвердження.
Встановлені судом вищенаведені фактичні обставини справи свідчать про те, що позивачем порушено вимоги законодавства, а відтак винесене Головним управлінням ДПС у Львівській області рішення від 19.07.2021 №17697/13-01-24-08/2412810741 щодо застосування штрафу та нарахування пені, суд вважає правомірним.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає, що рішення відповідача прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено. За таких обставин суд вважає, що вимоги є необґрунтованими, а тому у позові слід відмовити повністю.
Судові витрати згідно ст. 139 КАС України позивачеві відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 18.05.2022.
Суддя Коморний О.І.