Іменем України
19 травня 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/503/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом перевіривши матеріали позовної заяви адвоката Какулії Отарі Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області про визнання дії неправомірними та зобов'язання виплатити недоотриману пенсію,
19.01.2022 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Какулії Отарі Євгеновича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області у виплаті ОСОБА_1 недоотриманої пенсії її померлого чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка викладена у листі від 09.09.2021 № 1200-0405-8/35599;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області виплатити ОСОБА_1 , суму пенсії, яка залишалась недоотриманою її померлим чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Луганськ, Луганської області помер громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За життя ОСОБА_2 отримував пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Після смерті ОСОБА_2 залишилась сума пенсії, яка була недоотримана ним з моменту припинення її сплати у зв'язку з тимчасовою окупацією частини території України у липні 2014 року по момент його смерті у лютому 2021 року.
Позивачка є дружиною померлого ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_1 від 14.03.1963, виданого Будинком одруження м. Ворошиловград, Луганської області.
02.08.2021 у встановлений ч. 3 ст. 61 Закону №2262-ХІІ строк, представник позивача на підставі нотаріально посвідченої довіреності звернувся до відповідача з заявою про виплату суми недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_3 .
Для виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника, реквізити рахунку в АТ «Ощадбанк». Члени сім'ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті. До поданої 02.08.2021 заяви додані документи: засвідчені нотаріально копії паспорту громадянина України та РНОКПП ОСОБА_1 ; засвідчена нотаріально копія довідки ВПО ОСОБА_1 №36204 від 13.12.2017; засвідчена нотаріально копія свідоцтва про одруження серія НОМЕР_1 від 16.09.1970; оригінал та копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2 серія НОМЕР_2 ; копія паспорту громадянина України ОСОБА_2 ; оригінал довідки про реквізити рахунку в АТ «Ощадбанк» ОСОБА_1 ; оригінал та копія довіреності ОСОБА_1 від 30.06.2021; оригінали та копії паспорту громадянина України, РНОКПП та довідки ВПО Какулія О.Є .
Листом від 09.09.2021 № 1200-0405-8/35599 позивачу фактично відмовлено у виплаті недоотриманої пенсії за померлого чоловіка ОСОБА_2 , через той факт, що відповідно до листа УПСЗН Старобільської РДА Луганської області встановлено, що довідка ВПО, видана на ім'я ОСОБА_1 , скасована 12.11.2018. Факт сумісного проживання позивача разом з її чоловіком на момент його смерті відповідачем не заперечувався.
З посиланням на норми Конституції України, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та практику Європейського суду з прав людини, представник позивача вважає відмову протиправною.
Ухвалою суду від 24.01.2022 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 07.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області позовних вимог не визнало, про що 22.02.2022 надало відзив на позовну заяву.
Обґрунтовуючи заперечення проти позву, відповідач зазначає, що згідно електронної бази даних пенсіонерів силових структур Луганськоі? області ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсіи?ного фонду Украі?ни в Луганськіи? області; як отримувач пенсіі? за вислугу років відповідно до Закону Украі?ни «Про пенсіи?не забезпечення осіб, звільнених з віи?ськовоі? служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262. Знятии? з обліку у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовии? запис №324 від 11.06.2021).
02.08.2021 представник за довіреністю Какуліі? О.Є. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Головного управління з заявою про виплату ОСОБА_1 Недоотриманоі ? пенсії за померлого чоловіка ОСОБА_2 та надали пакет документів, а саме: довіреність ОСОБА_1 від 30.06.2021, копіі?: свідоцтва про смерть ОСОБА_2 (серія НОМЕР_2 ), паспорта громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( НОМЕР_3 , ідентифікаціи?ного коду громадянки, свідоцтва про одруження ОСОБА_1 , довідку внутрішньо переміщеноі? особи ОСОБА_1 від 13.12.2017 № 36204, довідку про відкритии? рахунок на ім'я ОСОБА_1 , копіі? паспорта, ідентифікаціи?ного коду та довідку внутрішньо переміщеноі? особи, оформлені на її адвоката.
На запит щодо діи?сності довідки внутрішньо переміщеноі? особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Управління соціального захисту населення Старобільськоі? раи?онноі? державноі? адміністраціі? Луганськоі? області повідомило про скасування 12.11.2018 діі? довідки від 12.12.2017 № 36204. У зв'язку з чим Головним управлінням відмовлено в призначенні виплати недоодержаноі? пенсіі?.
Відповідно до статті 61 Закону № 2262-XII суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. При звернені кількох членів сім'і? належна і?м сума пенсіі? ділиться між ними порівну.
Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надіи?шло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
За довідкою від 13.12.2017 № 36204 про взяття на обліку внутрішньо переміщеноі? особи позивачка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . В пенсіи?ніи? справі померлого чоловіка ОСОБА_2 міститься довідка про взяття на обліку внутрішньо переміщеноі? особи від 15.12.2015 №223970, за якою він мешкав за адресою АДРЕСА_2 , що також підтверджено и?ого заявою від 24.12.2015.
Отже документально не підтверджено сумісне місце мешкання позивачки та і?і? померлого чоловіка.
Таким чином недоотриманоі? пенсіі? Головне управління керувалось вимогами законодавчих актів. Вважає, що це рішення винесе правомірно і скасуванню не підлягає.
На підставі наданоі? інформаціі? інтегрованою інформаціи?но-телекомунікаціи?ною системою щодо контролю осіб, які перетинають державнии? кордон (списки Міністерства фінансів), про відсутність на підконтрольніи? територіі? понад 60 днів, виплату пенсіі? ОСОБА_2 призупинено з 01.05.2018. ОСОБА_2 не виявив за життя інтересу та волі на те, щоб відновити нарахування щомісячноі? грошовоі? суми пенсіи?них виплат, а отже вказані суми и?ому за життя не нараховувались, тому надати довідку про розмір недоодержаноі? пенсіі? не має можливості.
Головним управлінням розглянута заява ОСОБА_1 від 02.08.2021 за якою і?і? представнику надано пояснення від 09.09.2021 № 1200-0405-8/35599.
На підставі вищевикладеного відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов такого.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 13.012.2017 № 36204 адреса перебування позивача: АДРЕСА_1 .
Відповідно до свідоцтва про одруження (повторне) серії НОМЕР_5 від 16.09.1970 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вступили у шлюб 14.03.1963 (актовий запис 508) та присвоєно чоловіку і дружині прізвище ОСОБА_1 .
Згідно зі свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 11.06.2021 ОСОБА_2 помер в м. Луганськ.
За життя ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні ПФУ в Луганській області, як отримувач пенсії за вислугу років згідно Закону України від 09.04.92 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що визнається сторонами та підтверджується матеріалами пенсійної справи.
З матеріалів справи вбачається, що 02.08.2021 позивач через свого представника звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області із заявою та пакетом документів про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку із смертю пенсіонера.
Листом від 09.09.2021 № 1200-0405-8/35599 позивачу відмовлено у виплаті недоотриманої пенсії за померлого чоловіка ОСОБА_2 , через той факт, що відповідно до листа УПСЗН Старобільської РДА Луганської області встановлено, що довідка ВПО, видана на ім'я ОСОБА_1 , скасована 12.11.2018.
Відповідно до розрахунків на доплату пенсії за пенсійною справою ОСОБА_2 за період з грудня 2014 року по лютий 2016 року не виплачено доплату до пенсії у сумі 36173,55 грн та за період з січня по квітень 2018 року не виплачено доплату до пенсії у сумі 5115,72 грн.
З матеріалів справи встановлено, що померлому ОСОБА_2 не виплачено пенсію та доплату до пенсії за період з грудня 2014 року по лютий 2016 року та з січня по квітень 2018 року та пенсію за період з травня 2018 року по 09.02.2021.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Нормами статей 1, 3 та 8 Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю України, яка є соціальною та правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права.
Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 1-1 Закону № 2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2262-XII особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника (частина третя статті 1 Закону № 2262-XII).
Статтею 61 Закону № 2262-XII визначено, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
За приписами частини 3 цієї статті зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Абзацом третім пункту 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб ", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402 (далі - Порядок № 3-1), передбачено, що заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім'ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.
Згідно з абзацом першим пункту 2.26 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), для виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника.
Члени сім'ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті (абзац третій пункту 2.26 розділу II Порядку № 22-1).
Абзацом першим частини другої, частиною четвертою статті 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Члени сім'ї - особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (абзац шістнадцятий частини першої статті 1 Закону України від 14.10.2014 № 1700-VII "Про запобігання корупції").
Відповідно до частини другої статті 64 Житлового Кодексу Української РСР (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Отже, згідно наведених приписів чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суми недоодержаної пенсії виплачуються членам сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, або члена сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
З огляду на вищевикладене та досліджені письмові докази, судом встановлено, що позивач є членом сім'ї померлого пенсіонера, який проживав разом з пенсіонером ОСОБА_2 на день його смерті.
Посилання відповідача на довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб із зазначенням різних адрес проживання позивача та її чоловіка не спростовують встановлених судом обставин, що позивач є членом сім'ї померлого, яка проживала разом з чоловіком на день його смерті за адресою реєстрації, смерть якого настала при перебуванні за адресою реєстрації на непідконтрольній території.
Позивачем під час розгляду справи надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем. Доводи відповідача не спростовують доводів позивача, не ґрунтуються на нормах законодавства і тому судом до уваги не беруться.
Твердження відповідача про неможливість виплати недоотриманої пенсії її чоловіком у зв'язку з тим, що виплату пенсії призупинено з 01.05.2018 на підставі наданоі? інформаціі? інтегрованою інформаціи?но - телекомунікаціи?ною системою щодо контролю осіб, які перетинають державний кордон (списки Міністерства фінансів), суд оцінює критично та зазначає.
Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" № 405/2014 від 14.04.2014, який набрав чинності 14.04.2014, введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".
Відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1085-р від 07.11.2014 (зі змінами та доповненнями), м. Луганськ є тимчасово окупованою територією, не підконтрольною українській владі.
Частиною першою статті 4 Закону № 1058-IV визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Статтею 47 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 49 Закону № 1058-IV врегульовано питання щодо припинення та поновлення виплати пенсії.
Так, у частині першій цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Частиною другою цієї статі визначено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Відповідно до статті 55 Закону № 2262-XII нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Аналогічна за змістом норма викладена в Законі № 1058-IV стаття 46.
Суд зазначає, що нормами чинного законодавства визначено вичерпний перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України або за рішенням суду. Цим переліком передбачена можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Водночас, законодавством не передбачено такої підстави про яку вказує відповідач.
Суд також вважає за необхідне зауважити, що такий підхід відповідача не враховує принципи верховенства права, законності та добросовісності у діяльності держави.
Відповідно, суд дійшов висновку, що суми пенсії, невиплачені позивачу саме з вини відповідача, а тому з урахуванням приписів статті 55 Закону № 2262-XII мають бути виплачені за минулий час без обмеження будь-яким строком.
З наведеного, судом встановлено, що чоловік позивача недотримував пенсійні виплати не з власної вини. Доказів припинення виплати пенсії у зв'язку з протиправними діями померлого пенсіонера відповідачем не надано.
Відповідно до частин першої та другої статті 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території. Україна зобов'язується підтримувати і забезпечувати економічні, фінансові, політичні, соціальні, інформаційні, культурні та інші зв'язки з громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території.
З огляду на встановлене та положення чинного законодавства, суд приходить до висновку, що вся сума пенсії та доплати до неї, що належали померлому чоловіку позивача, і які відповідно залишилася недоотриманими у зв'язку із його смертю повинна бути виплачена позивачу, як члену сім'ї померлого.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача та зважаючи на встановлені у справі фактичні обставини, наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо невиплати ОСОБА_1 недоотриманої пенсії померлого чоловіка ОСОБА_2 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області виплатити ОСОБА_1 недоотримані померлим чоловіком ОСОБА_2 суми пенсії за період з грудня 2014 року по лютий 2016 року у розмірі 36173,55 грн, за період з січня по квітень 2018 року у сумі 5115,72 грн та за період з 01.05.2018 по 09.02.2021.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано у рішенні від 07.07.1989 у справі "Сорінг проти Сполученого Королівства". Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) "спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини". У рішенні від 17.10.1986 у справі "Ріс проти Сполученого Королівства" Суд зазначив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, "належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини".
У рішенні від 26.06.2016 по справі "Суханов та Ільченко проти України" (CASE OF SUKHANOV AND ILCHENKO v. UKRAINE) заяви № 68385/10 та 71378/10 в § 53 Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див. серед багатьох інших джерел рішення у справі Former King of Greece and Othersv. Greece) заява № 25701/94, п. п. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).
Враховуючи загальні принципи міжнародного права, викладені у наведених вище рішеннях Європейського суду з прав людини, суд вважає, що у спірних правовідносинах позивач не може бути позбавленим права на одержання належних йому сум.
Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності своїх дій, а тому позовні вимоги належать до часткового задоволення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з матеріалами справи позивач при зверненні до суду з позовом сплатив 992,40 грн судового збору.
Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд дійшов висновку, що судові витрати в сумі 992,40 грн понесені позивачем, належать до відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов адвоката Какулії Отарі Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України Луганської області (місцезнаходження: вул. Шевченка, 9, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, ідентифікаційний код 21782461) про визнання дії неправомірними та зобов'язання виплатити недоотриману пенсію задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо невиплати ОСОБА_1 недоотриманої пенсії померлого чоловіка ОСОБА_2 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області виплатити ОСОБА_1 недоотримані померлим чоловіком ОСОБА_2 суми пенсії за період з грудня 2014 року по лютий 2016 року у розмірі 36173,55 грн, за період з січня по квітень 2018 року у сумі 5115,72 грн та за період з 01.05.2018 по 09.02.2021.
В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Т.В. Смішлива