18 травня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/9812/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 (позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (також - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач (через свого представника - адвоката Коваленка М.Ю.) звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 17.11.2021 за №084650008780 про відмову в призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди її роботи в колгоспі "Промінь" з 26.12.1979 по 02.04.1980, з 03.04.1983 по 07.01.1989, з 08.01.1992 по 17.03.2000 включно, та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком з 24.09.2021.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив те, що відповідач протиправно, за наявності записів про роботу у трудовій книжці колгоспника, не зарахував до трудового стажу позивачки спірні періоди її роботи у колгоспі.
У поданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки на час звернення позивача за призначенням пенсії її страховий стаж становив 17 років 4 місяці 2 дні. Разом із тим, згідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію за віком мають особи після досягнення 60 років за умови наявності страхового стажу у 2021 році не менше 28 років (а.с.59-60).
Представник позивача подав відповідь на відзив, в якій не погодився з позицією відповідача (а.с.71-72).
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (а.с.64).
У поданому до суду відзиві на позовну заяву представник третьої особи також просив суд відмовити позивачці у задоволенні позову, оскільки її страховий стаж є недостатнім для призначення пенсії за віком у 2021 році (а.с.76-77).
Дослідивши наявні в справі документи, суд зазначає наступне.
Позивачка 15.11.2021 звернулась до Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З 01 квітня 2021 року органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальсті при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 "Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", зареєстрованої в Мін'юсті 16.03.2021 за № 339/35961.
Отже, розгляд заяви позивачки здійснено відповідачем та 17.11.2021 прийнято Рішення про відмову у призначенні пенсії за віком №084650008780, оскільки її страховий стаж становить 17 років 4 місяці 2 дні. Зокрема, за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано наступні періоди: з 26.12.1979 по 31.12.1985 період роботи в колгоспі, оскільки відсутня інформація про встановлений та відпрацьований мінімум трудової діяльності у громадському господарстві; довідки №49 та №50 від 04.10.2021 неможливо взяти до уваги, оскільки зазначене в ній прізвище російською мовою " ОСОБА_2 " не відповідає паспортним даним " ОСОБА_3 " (російською мовою) (а.с.25-58).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Вказане право деталізоване у Законах України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (також - Закон №1058-IV).
Так, норми Закону №1788-XII відповідно до Конституції України гарантують всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Так, згідно до положення статті 1 Закону № 1788-XII, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Абзацом тридцять шостим статті 1 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (абзац перший частини першої статті 24 Закону №1058-IV).
Відповідно до абзацу першого частини 2 статті 24 Закону №1058-IVстраховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з абзацом першим частини 3 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац дев'ятий частини 3 статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини 4 статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 1 січня 2004 року), зокрема, в Законі №1788-XII, йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).
Таким чином, зміст поняття "загальний трудовий стаж" є ширшим, ніж поняття "страховий стаж", оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому соціальному страхуванню.
За правилами статті 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Згідно з абзацом першим частини 1 статті 40 Закону №1058- IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону, та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
В силу пунктів 1, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (пункт 1). У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (пункт 20).
Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), передбачено перелік документів, що додаються до заяви для призначення пенсії за віком.
Відповідно до з п.п.3 п.4.2 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у п. 4.7 Порядку №22-1.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Суд зазначає, що вищенаведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення страхового стажу. Водночас, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є саме підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, і право особи на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки.
Як встановлено, за результатами розгляду документів, доданих позивачкою до заяви, до страхового стажу не зараховані наступні періоди:
1) з 26.12.1979 по 31.12.1985 - період роботи позивачки в колгоспі, оскільки відсутня інформація про встановлений та відпрацьований мінімум трудової діяльності у громадському господарстві;
2) період роботи, зазначені у довідках від 04.10.2021 №№49, 50, оскільки зазначене у таких довідках прізвище російською мовою " ОСОБА_2 " не відповідає паспортним даним " ОСОБА_3 ";
Разом із тим, як встановлено, на 18-21 сторінці Трудової книжки колгоспника Серії НОМЕР_1 , виданої 26.12.1979 на ім'я позивачки ОСОБА_1 , містяться записи про встановлений та відпрацьований мінімум трудової діяльності по кожному року за весь період її роботи в колгоспі "Путь к коммунизму" (пізніше КСП "Промінь"), починаючи з 1979 та закінчуючи 2003 (а.с.12-14).
Щодо неможливості взяття до уваги періоди роботи позивачки, які зазначені в довідках №№49, 50 від 04.10.2021 через помилку у її прізвищі на російській мові, то слід зазначити, що за вказані у довідках періоди, в трудовій книжці позивачки містяться відповідні записи, що відповідачем не заперечується.
Враховуючи, що статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, при цьому у відповідності до п.20 Порядку №637 підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами здійснюється лише у випадку відсутності трудової книжки або відсутності в ній записів, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно не врахував спірний період роботи позивачки, відомості про який містять записи трудової книжки до її страхового стажу.
Отже, враховуючи вищевказане, суд вважає помилковими доводи відповідача щодо необхідності у даних спірних відносинах вирішити питання щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення у відповідності до статті 315 ЦПК України.
Щодо посилання пенсійного органу на відсутності записів трудової книжки на сторінці 18-21 щодо виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві (документ, його дати та номеру), то слід зазначити, що відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже, з логічного аналізу наведених норм вбачається, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для осіб, які допустили ці порушення, а не для працівників, а отже, такі порушення не можуть впливати на їх особисті права.
Аналогічний висновок викладено і Верховним Судом у його постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17 (провадження № К/9901/1298/17).
Крім того, самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Представник третьої особи також зазначив, що в Терпіннівський трудовий архів не надходили книги обліку розрахунків по оплаті праці за 1979-1982, 1987-1988, 2003.
Водночас, Верховний Суд у постанові від 12.12.2019 по справі № 229/3431/16-а дійшов висновку про безпідставність доводів пенсійного органу про неможливість підтвердження трудового стажу через відсутність на зберіганні в державному архіві запитуваних документів та вказав про неможливість надання повного об'єму необхідних для реалізації прав позивача документів та повноти записів у наявних підтверджуючих страховий стаж документах з огляду на те, що обов'язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.
Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 у справі №307/541/17 також зазначив, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов'язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних, та сама по собі не здача облікових книг в архівний відділ не є беззаперечним доказом відсутності у позивача страхового стажу у зазначений період.
Тобто, відсутність відповідних документів на зберіганні в архівних установах не може анулювати записи трудової книжки та позбавити позивача права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.
Відтак, суд дійшов висновку, що позивачка для призначення пенсії за віком надала до пенсійного органу належним чином завірену копію трудової книжки колгоспника, в якій містяться необхідні записи стосовно періодів її працевлаштування, встановлений та відпрацьований мінімум трудової діяльності, в тому числі й за той період, який вказано в довідках від 04.10.2021 №№49, 50.
Також, слід вказати, що у випадку якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було недостатньо, то пенсійних орган мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати певні документи, необхідні для перевірки, в даному випадку, спірного трудового стажу або провести перевірку (зустрічну перевірку) для з'ясування спірних обставини тощо.
Підсумовуючи вищевказане та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатила судовий збір у сумі 908,00 грн. (а.с.6), який підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 260-236, 295 КАС України, суд,-
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 17.11.2021 №084650008780.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) періоди роботи в колгоспі "Промінь" з 26.12.1979 по 02.04.1980, з 03.04.1983 по 07.01.1989, з 08.01.1992 по 17.03.2000 включно.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) від 15 листопада 2021 року про призначення пенсії за віком з 24 вересня 2021 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ - 20632802).
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. ст. 255, 295 КАС України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня отримання його копії.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Л.І. Хилько