19 травня 2022 року м. Ужгород№ 260/7673/21
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ващиліна Р.О.
при секретарі судового засідання Неміш Т.В.
за участю:
позивача - представник Беляков А.І.,
відповідача - представник Гаринець О.І.,
3-я особа - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Ужгородської міської ради до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови, -
Ужгородська міська рада звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 29.11.2021 ВП №67431095 про накладення штрафу за невиконання без поважних причин боржником рішення суду на Ужгородську міську раду у розмірі 5100,00 грн.
Позовні вимоги аргументовані тим, що у зв'язку з невиконанням у встановлений строк рішення Закарпатського окружного адміністративного суду №260/192/21 державним виконавцем в межах виконавчого провадження №67431095 було накладено на Ужгородську міську раду, як боржника, штраф. Вказане рішення державного виконавця вважає протиправним, оскільки згідно з положеннями ст. 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» прийняття на службу в органи місцевого самоврядування, зокрема, на посади заступників міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради здійснюється шляхом затвердження відповідною радою. Питання поновлення ОСОБА_1 на роботі було включено до порядку денного 2 пленарного засідання ХІІІ сесії VІІІ скликання Ужгородської міської ради 18 листопада 2021 року. Однак таке не відбулося за відсутності кворуму, тому таке питання було розглянуто на черговій сесії ради 29 листопада 2021 року, на якій прийнято рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника міського голови, про що державного виконавця було повідомлено листом. Вважає, що Ужгородська міська рада вжила всіх можливих заходів для виконання рішення суду у справі №260/192/21, а тому підстав для винесення постанови про накладення штрафу у державного виконавця не було.
11 лютого 2022 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву №9-65122909/21 від 10.02.2022, в якому проти задоволення позову заперечив. Пояснив, що у зв'язку з надходженням до державної виконавчої служби виконавчого листа, виданого в адміністративній справі №260/192/21, державним виконавцем відкрито виконавче провадження з примусового виконання такого та надано боржнику строк для його добровільного виконання. Однак рішення суду у встановлений строк боржником не виконано, про причини невиконання не повідомлено. З огляду на зазначене постанову про накладення на боржника штрафу вважає правомірною. При цьому відхиляє доводи позивача щодо необхідності винесення на розгляд сесії ради питання поновлення ОСОБА_1 на роботі з огляду на правову позицію Верховного Суду у постанові від 13.07.2021 у справі №664/2551/18.
В судовому засіданні 18 травня 2022 року ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено ОСОБА_1 .
Присутній у судовому засіданні 18 травня 2022 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
В судому засідання 18 травня 2022 року представник відповідача проти позову заперечив, аргументуючи обставинами, наведеними у поданому до суду відзиві.
3-я особа в засіданні суду 18 травня 2022 року проти задоволення позову заперечив. Зазначив, що рішення суду про поновлення на роботі вважається виконаним з момент фактичного допуску працівника до роботи. При цьому вважає безпідставним твердження позивача про необхідність затвердження рішення про його поновлення сесією міської ради, оскільки таке спростовується прецедентною практикою Верховного Суду.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та 3-ї особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.06.2021 у справі №260/192/21 позов ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) до Ужгородської міської ради задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано Розпорядження Ужгородського міського голови за №148-р від 28 вересня 2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 » з посади першого заступника міського голови у зв'язку із скороченням чисельності і штату працівників. Поновлено ОСОБА_1 на займаній до звільнення посаді першого заступника міського голови Ужгородської міської ради з 29 вересня 2020 року.
На виконання вказаного рішення 05 листопада 2021 року Закарпатським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист щодо поновлення ОСОБА_1 на займані до звільнення посаді, який 08 листопада 2021 року був пред'явлений до примусового виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (далі - Відділ примусового виконання рішень).
Так, постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень від 09 листопада 2021 року №67431095 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №260/192/21, виданого Закарпатським окружним адміністративним судом 05.11.2021. При цьому боржника - Ужгородську міську раду повідомлено про необхідність виконання рішення суду протягом 3 робочих днів.
Вказана постанова державного виконавця була отримана боржником 10 листопада 2021 року, що вбачається з листа Ужгородської міської ради (арк. спр. 51), однак рішення суду у встановлений у постанові державного виконавця від 09.11.2021 строк виконано не було. Натомість листом б/н б/д, отриманим державним виконавцем 29.11.2021, Ужгородською міською радою було повідомлено про те, що питання поновлення ОСОБА_1 на роботі було винесено на розгляд XIII сесії VIII скликання міської ради, призначеної на 18 листопада 2021 року. Проте у вказаний день пленарне засідання не відбулося у зв'язку з відсутністю кворуму. При цьому повідомлено, що таке питання буде розглянуто на черговій сесії Ужгородської міської ради, яке відбудеться 29.11.2021.
З огляду на зазначене у зв'язку з невиконанням рішення суду у встановлений строк 29 листопада 2021 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень №67431095 на Ужгородську міську раду було накладено штраф в порядку ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» у розмірі 5100,00 грн.
Вважаючи вказане рішення державного виконавця протиправним, з метою захисту своїх прав Ужгородська міська рада звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті позовних вимог, суд виходить з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон).
Так, ст. 1 даного Закону встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Ст. 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Норми статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 1402-VIII 02.06.2016 також регламентують обов'язковість судових рішень. Так, зокрема, ч. 2 ст. 13 зазначеного законодавчого акта визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Отже, обов'язковість рішень суду являється однією з основних засад судочинства.
Згідно ч. 4 ст. 18 Закону вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Судом встановлено, що при відкритті виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі державним виконавцем повідомлено боржника про необхідність виконання вказаного рішення протягом 3 робочих днів.
Ч. 4 ст. 19 Закону передбачає обов'язок сторін виконавчого провадження невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Таким чином, у строк до 12 листопада 2021 року Ужгородська міська рада повинна була повідомити державного виконавця про виконання рішення суду. Незважаючи на це, жодних відомостей щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі або наявності обставин, що ускладнюють виконання вказаного рішення суду, позивач у встановлений строк державному виконавцю не повідомив.
Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
При цьому нормами ч. 2 ст. 63 Закону передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Вказане кореспондується також з положеннями ст. 75 Закону, що передбачає відповідальність за невиконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.
Так, зокрема, вказаною законодавчою нормою встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Таким чином, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють порядок здійснення виконавчого провадження, суд дійшов висновку, що держава гарантує поновлення порушеного права робітника на працю шляхом виконання рішення суду в примусовому порядку. Обов'язки щодо забезпечення виконання рішення суду покладено на органи державної виконавчої служби, вимоги якої є обов'язковими для виконання сторонами виконавчого провадження.
В свою чергу застосування до боржника штрафу є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. При цьому, визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.
Судом встановлено, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі №260/192/21 у встановлений державним виконавцем строк виконано не було.
В обґрунтування протиправності постанови державного виконавця про накладення штрафу позивач посилається на те, що рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі не було виконано у встановлений державним виконавцем строк з огляду на необхідність затвердження такого Ужгородською міською радою. При цьому пояснив, що таке рішення було прийнято на першому черговому пленарному засіданні - 29 листопада 2021 року.
Однак суд не вважає такі обставини належним доказом протиправності постанови державного виконавця та відсутності підстав для накладення на Ужгородську міську раду штрафу за невиконання рішення у встановлений строк.
Так, на думку суду, ст. 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-III, на яку посилається позивач, регулює загальний порядок прийняття на службу в органи місцевого самоврядування та не стосується порядку виконання судового рішення про поновлення незаконно звільненого працівника. В свою чергу для виконання судового рішення жодних інших рішень будь-яких органів не потрібно.
Суд також бере до уваги те, що Ужгородською міською радою у встановлений для виконання рішення строк не було повідомлено державного виконавця про наявність поважних причин неможливості виконання такого. Більше того, позивачем взагалі не було проінформовано державного виконавця про вчинення будь-яких дій, спрямованих на поновлення ОСОБА_1 на роботі за рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду №260/192/21.
Ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, дослідивши вищенаведені обставини справи крізь призму законодавчих актів, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що оскаржена постанова державного виконавця є правомірною та скасуванню не підлягає.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні позову Ужгородської міської ради (місцезнаходження: пл. Поштова, буд. 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 33868924) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (місцезнаходження: пл. Шандора Петефі, буд. 14, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 43316386), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяР.О. Ващилін