18 травня 2022 року м. Житомир справа № 240/36706/21
категорія 111030300
Житомирський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні клопотання представника позивача про передачу справи до іншого суду у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інокс Сервіс" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Інокс Сервіс" із позовом у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 липня 2021 року №00071550702 відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код платежу 14010100 на 28 267 256,00.
Ухвалою від 22 листопада 2021 року Житомирський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження в адміністративній справі.
Чергове судове засідання у справі призначено на 11:00 21 лютого 2022 року.
21 лютого 2022 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Інокс Сервіс" до відділу документального забезпечення суду подано клопотання про передачу справи №240/36706/21 до Господарського суду Запорізької області для розгляду спору по суті в межах справи №908/22/22 про банкрутство ТОВ "Інокс Сервіс".
Заявлене клопотання, представник позивача, просив розглянути за його відсутності.
Представником відповідача подано заперечення на клопотання про передачу справи до іншого суду, яке аргументоване тим, що відповідно до абзацу третього частини восьмої статті 45 КУзПБ до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються у межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом. З прийняттям КУзПБ законодавець відніс до юрисдикції господарського суду у справі про банкрутство як розгляд спорів боржника з конкурсними кредиторами, так і розгляд його спорів з поточними кредиторами (частина друга статті 7, абзац третій частини восьмої статті 45 КУзПБ), на відміну від попереднього регулювання Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та процесуальними кодексами, а тому відповідач просив відмовити у задоволенні клопотання про передачу справи до Господарського суду та закрити провадження у справі.
Враховуючи положення ч.3 ст.194, ч.9 ст.205 та ч.4 ст.229 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду заявлених клопотань у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розглянувши матеріали справи та вирішуючи питання про передачу справи до іншого суду, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до ухвали Господарського суду Запорізької області від 01.02.2022 у справі №908/22/22 відкрито провадження про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Інокс Сервіс".
Відповідно до частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі по тексту - КУзПБ) господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Відповідно до частини третьої статті 7 КУзПБ матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Частиною третьою статті 7 КУзПБ визначено процесуальні наслідки щодо необхідності надіслання до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство та який розглядає спір по суті, матеріалів справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство.
Отже, статтею 7 КУзПБ, як процесуальним законом, змінено юрисдикцію розгляду ряду спорів фізичних осіб - боржників щодо їх майна, які раніше розглядалися у цивільних судах, а також віднесено до господарської юрисдикції ряд інших спорів юридичних осіб, які стосуються майна боржника (юридичної чи фізичної особи), зокрема й тих, які виникають з кредиторами - контролюючими органами щодо сплати податків та зборів.
Спір за позовом боржника про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є майновим за своєю правовою природою, оскільки за наслідком його розгляду в податкового органу може виникнути право на стягнення з боржника певної грошової суми (майнове право), яка в розумінні статті 190 ЦК України є майном боржника.
Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20 травня 2020 року у справі № 1340/3510/18 (пункти 77, 81), Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 05 липня 2019 року у справі № 826/17147/18 (пункти 17, 18).
Отже, вимога особи, щодо якої порушено справу про банкрутство, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення як майновий спір боржника, підлягає розгляду в межах провадження у справі про банкрутство з визначенням юрисдикційності розгляду такого спору господарському суду.
До аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.09.2021 у справі № 905/2030/19 (905/1159/20).
Водночас, у даному випадку підстави для задоволення вимоги відповідача про закриття провадження у цій справі відсутні, оскільки згідно з частиною третьою статті 7 КУзПБ визначено процесуальні наслідки щодо необхідності надіслання до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство та який розглядає спір по суті, матеріалів справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито.
Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
При цьому, суд зазначає, що КАС України не встановив порядку передачі адміністративних справ господарському суду у зв'язку з набранням чинності 21.04.2019 року Кодексу України з процедур банкрутства.
Між тим, висновок суду про необхідність передачі справи на розгляд господарському суду ґрунтується на наступному.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви № 29458/04 та № 29465/04) від 20 липня 2006 року зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін встановлений законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом (див. рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria), заява № 7360/76). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> Фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом, національний суд, який не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, що не мала регулювання законом.
Отже, висловлювання судом, встановленим законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Конституційний Суд України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 03.10. 1997 року № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Кодекс України з процедур банкрутства набрав чинності пізніше Кодексу адміністративного судочинства та по новому визначив підсудність справ, в яких стороною є боржник у справі про банкрутство.
Системний аналіз положень Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Кодексу України з процедур банкрутства мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Норми Кодексу України з процедур банкрутств передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у даному провадженні за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Крім того, суд звертає увагу, що посилання представника відповідача на ухвалу від 15 лютого 2022 року по справі №200/10276/21 є безпідставним, так як суд розглядав клопотання про передачу справи вже після закриття провадження у адміністративній справі.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, що розглядається, та про необхідність передачі матеріалів справи №240/36706/21 на розгляд до господарського суду Запорізької області для розгляду спору по суті в межах справи про банкрутство №908/22/22 на виконання вимог ч.3ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 29, 238, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інокс Сервіс" про передачу справи до Господарського суду Запорізької області для її розгляду в межах справи №908/22/22 про банкрутство - задовольнити.
Матеріали справи №240/36706/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інокс Сервіс" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - передати до Господарського суду Запорізької області, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Інокс Сервіс" (Україна, 69002, Запорізька обл., місто Запоріжжя, пр.Соборний, будинок 77, код ЄДРПОУ 41122148) 908/22/22.
У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Житомирській області про закриття провадження у справі відмовити за безпідставністю.
Ухвала суду може бути оскаржена у порядку та строки встановлені ст.ст.295-297 КАС України.
Суддя Г.В. Чернова