18 травня 2022 р.Справа №160/7068/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Турової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/7068/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до командування Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, -
17.05.2022 року на електрону пошту Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до командування Військової частини НОМЕР_2 , в якій позивач просить:
- визнати протиправним Наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 09.05.2022 №232;
- скасувати Наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 09.05.2022 №232;
- визнати протиправним Наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 13.05.2022 №241;
- скасувати Наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 13.05.2022 №241.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2022 року зазначена вище справа розподілена головуючому судді Туровій О.М.
Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд:
- зупинити дію Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 09.05.2022 №232 до вирішення справи по суті;
- зупинити дію Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 13.05.2022 №241 до вирішення справи по суті.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначається, що Наказом командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 від 09.05.2022 №232 "Про призначення службового розслідування" призначено проведення службового розслідування стосовно правомірності відданих командиром військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 наказів №11аз та №11аг від 11.03.2022р. "Про примусове відчуження нерухомого майна на користь підрозділів військової частини", а Наказом командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 від 13.05.2022 №241 "Про усунення від виконання службових обов'язків командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_1 " позивача усунуто від виконання службових обов'язків командира військової частини НОМЕР_2 на час проведення вищевказаного службового розслідування. При цьому, усунення позивача від виконання службових обов'язків вищевказаним спірним наказом відбулося з порушенням приписів п.47 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV, яким передбачено, що усунення військовослужбовця від виконання службових обов'язків може бути наслідком невиконання (неналежного виконання) таким військовослужбовцем службових обов'язків, що призвело до людських жертв чи інших тяжких наслідків або створило загрозу настанню таких наслідків, є підставою для, в той час, як оскаржуваний наказ від 13.05.2022 №241 не містить посилань про встановлення таких обставин щодо позивача. Водночас, накази №11аз та №11аг від 11.03.2022р. "Про примусове відчуження нерухомого майна на користь підрозділів військової частини" були видані полковником ОСОБА_1 виключно з метою утримання та контролю підрозділами військової частини пішохідної та автомобільної частини АДРЕСА_1 та Боброва, забезпечення безпеки осіб, що працюють та перебувають на лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська багатопрофільна клінічна лікарня матері та дитини ім. проф. М.Ф. Руднєва» Дніпровської міської ради, забезпечення вільного, безперешкодного проїзду до лікарні та можливість евакуації з неї, на підставі листа міської ради вих. №2/10-100 від 10.03.2022р., а також з метою захисту та недопущення обстрілу центральної частини міста, та за попереднім погодженням з Дніпровською міською радою. При цьому, безсумнівно, не існує жодної істотної шкоди, завданої власникам нерухомого майна, оскільки ст.1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" передбачено повне відшкодування вартості такого майна. Отже, дії ОСОБА_1 цілком відповідають чинному законодавству. Також, хоча у наказі від 13.05.2022 №241 "Про усунення від виконання службових обов'язків командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_1 " і наявне посилання на те, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості від 09.05.2022р. №42022041010000060 стосовно позивача за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.5 ст.426-1 КК України, проте, ухвала слідчого судді про відсторонення позивача від посади згідно з ч.2 ст.154 КПК України відсутня, що також свідчить про протиправність усунення позивача від виконання службових обов'язків наказом від 13.05.2022 №241. Таким чином, вказані накази видані командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 із явним перевищенням військовою службовою особою влади та службових повноважень, тобто вчинені із явними умислом, які прямо виходять за межі наданих ОСОБА_3 прав та повноважень, вчинені в умовах воєнного стану, що заподіяло істотну шкоду ОСОБА_1 , у вигляді підриву авторитету й престижу перед підлеглими, віри людей у військових Збройних сил України, як представників, здатних захистити громадян та суспільство в цілому від агресивного посягання ворога та в цілому такі протиправні дії ОСОБА_2 створили негативну репутацію полковнику ОСОБА_1 . Оскільки оскаржувані у позовній заяві накази є очевидно протиправними, то невжиття заходів забезпечення адміністративного позову у вигляді зупинення дії оскаржуваних наказів може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника та суспільству, в наявних воєнних умовах у країні, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Крім того, у разі невжиття заходів забезпечення позову можливе настання негативних наслідків як заявнику, так і інтересам держави, для виправлення яких буде необхідно докласти значних зусиль.
Відповідно до частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням приписів ч.1 ст.154 КАС України суд розглянув заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та долучені до неї матеріали, суд доходить висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на таке.
Так, відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
При цьому частиною 4 статті 150 КАС України встановлено, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Частиною першою ст.151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до ч.2 ст.151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
З аналізу наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що забезпечення позову здійснюється з метою гарантування виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог та спрямоване на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків щодо відновлення порушеного права.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (зупинення оскаржуваного рішення). Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
З огляду на приписи статті 150 КАС України, небезпека істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В силу ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову суд зазначає, що обов'язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, аргументованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень закону, застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.
Суд зазначає, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.
Суд також зазначає, що існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або неможливість захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів чи необхідність докладання значних зусиль та витрат для їх відновлення, як підстава для забезпечення адміністративного позову, полягає в тому, що на момент подання такого позову у позивача наявні обґрунтовані підстави, підтверджені належними та допустимими доказами, вважати можливим настання юридичних фактів, які призведуть до порушення його прав та законних інтересів.
До вирішення справи по суті суд може застосувати заходи забезпечення позову. Забезпечення позову це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати та довести належними доказами причини звернення із такою вимогою.
З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 , суд зауважує, що позивачем не наведено та не надано жодних належних доказів на підтвердження наявності підстав, передбачених ст.150 КАС України, які є обов'язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову.
Як слідує з заяви про забезпечення позову, вимоги ОСОБА_1 про необхідність вжиття заходів забезпечення позову фактично обґрунтовано посиланням на очевидну протиправність оскаржуваних наказів командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 від 09.05.2022 №232 "Про призначення службового розслідування" та від 13.05.2022 №241 "Про усунення від виконання службових обов'язків командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_1 ".
При цьому, стверджуючи про протиправність спірних наказів, позивач наводить у заяві про забезпечення позову ті самі доводи, що і у позовній заяві про оскарження цих рішень.
Тобто, задля вирішення заяви про забезпечення позову слід встановити чи дійсно при прийнятті оскаржуваних наказів було порушено норми чинного законодавства.
Разом з тим, наведені питання мають досліджуватися судом під час розгляду адміністративного позову по суті пред'явлених позовних вимог, оскільки вирішення питання про законність (незаконність) оскаржуваних рішень відповідача є предметом спору і може бути вирішено лише в ході розгляду судом самої позовної заяви. З'ясування означеного питання на стадії розгляду заяви про забезпечення позову є фактичним вирішенням справи по суті наперед, що є неприпустимим.
Суд зазначає, що протиправність/правомірність оскаржуваних наказів командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 від 09.05.2022 №232 та від 13.05.2022 №241 може бути встановлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті, при цьому, підстави для висновку про очевидну протиправність цих наказів наразі відсутні.
Правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладена у постанові від 19.06.2018р. у справі №826/9263/17, зводиться до того, що підстави щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Суд зауважує, що однин з оскаржуваних ОСОБА_1 наказів, дію якого останній також просить зупинити у заяві про забезпечення позову, стосується усунення позивача від виконання службових обов'язків, водночас, у разі вжиття судом таких заходів забезпечення позову, фактично буде нівельовано цей наказ та відбудеться пролонгація службових відносини між позивачем та роботодавцем (суб'єктом владних повноважень) з відповідними наслідками - виконанням службових обов'язків ОСОБА_1 без встановлення протиправності та скасування наказу про його усунення від їх виконання, що суперечить інституту забезпечення позову.
Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018р. у справі №800/521/17 зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
При цьому, суд відзначає, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви, з яких заявник вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано, у чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть заявником при цьому понесені.
Таким чином, у ході розгляду заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника. Заява містить виключно загальні фрази щодо того, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову у вигляді зупинення дії оскаржуваних наказів може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника та суспільству, в наявних воєнних умовах у країні, без жодної конкретизації того, яким саме правам, свободам та інтересам заявника і суспільства може бути завдана шкоди і яким чином.
За таких обставин, наведені заявником доводи в обґрунтування необхідності забезпечення позову, на думку суду, не є доведеними та обґрунтованими для вжиття заходів його забезпечення, оскільки матеріали справи не містять належних доказів, які б свідчили про існування підстав, визначених ст.150 КАС України, отже, подана ОСОБА_1 заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/7068/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів - відмовити у повному обсязі.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст.294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: О.М. Турова